Дослідження модальності як функціонально-семантичної категорії

Три аспекти  модальності, що відрізняються від  наведених вище трьох видів модальності, виділяє чеський лінгвіст М. Грепл: модальність загальну (основну), а всередині неї – чотири модальних статуси (повідомлення, питання, наказ, побажання), модальність волюнтативну та модальність істини (правдивості) [11]. При цьому волюнтативна модальність виражає відношення суб’єкту дії до дії, а модальність істини – ступінь впевненості мовця в реальній значимості змісту висловлювання, тобто ці два види модальності співвідносяться з наведеними вище трьома видами модальності.

Модальні значення – це значення, в основі яких лежить цілеспрямованість, функціональність висловлювання, тобто значення розповідного, питального чи спонукального характеру. Але із цих трьох видів висловлювання тільки висловлювання у формі спонукальних речень характеризується одним модальним значенням – значенням волевиявлення, спонукання когось до дії. Висловлювання у формі розповідних та питальних речень можуть передавати модальність як реальну та нереальну. Тому навряд чи можна встановити прямий зв’язок розділення речень за функціональною ознакою з модальним значенням.

Науковець О.І. Бєляєва розрізнює декілька типів модальності, наприклад тип модальності, що тісно пов’язаний з предикативним відношенням і є фактором речення та на конструктивно-синтаксичному рівні називається предикативною модальністю. Вона виражається дієслівними формами індикатива та суб’юнктива, а також моделями речень зі складним модальним присудком [3, c. 79].

Здійснення  зв’язку між суб’єктом та ознакою  може бути обумовлено волею мовця, який виражає побажання чи вимагання, щоб цей зв’язок став дійсним.  Мовець може оцінити зв’язок між суб’єктом та ознакою як можливий, в достовірності якого він виражає впевненість або невпевненість. Предметом оцінки у даному випадку є не відношення в середині речення, а все речення в цілому в плані його відповідності або невідповідності дійсності. Враховуючи той факт, що оцінка відповідності змісту висловлювання дійсності залежить від повноти знань мовця, даний тип модальності можна назвати епістемічною модальністю (від грец. epistemus – знання). Епістемічна модальність виражається в основному лексичними маркерами, по-різному зв’язаними із структурною моделлю речення – модальними словами та модальними фразами з предикативами пропозиційного відношення (I believe), модальними конструкціями (it seems, it is sure), а також модальними дієсловами в епістемічному значенні.

Таким чином, в  цілому модальність можна визначити як мовну категорію, що виражає оцінку мовцем відношення висловлювання до дійсності з точки зору способу існування між суб’єктом і його ознакою, ступенем розуміння його зв’язку мовцем або бажаності зв’язку. Дана категорія тісно пов’язана з комунікативним наміром мовця і реалізується в процесі звертання у формі різних комунікативно-синтаксичних та модальних типах висловлювань в різних мовних актах [5, c. 42].

Окрім різниці  у визначенні значення поняття модальності існує розбіжність у думках щодо категоріальної належності поняття. Різними авторами модальність визначається як граматична, синтаксична або семантична категорія. Науковець Р.А Будагов, наприклад, говорить про модальність як граматичну категорію; Л.С Єрмолаєва вважає модальність синтаксичною категорією, відмічаючи, що за межами синтаксичної модальності залишаються лексичні засоби [4, c. 90]. Модальність справедливо розглядають як семантичну категорію науковці В.В Виноградов, Т.В. Колшанський, І.Б. Хлєбнікова, оскільки модальний зміст може бути виражений різними мовними засобами. До них відносяться граматичні (морфологічні) засоби (способи), лексичні (модальні слова), лексико-граматичні (модальні дієслова) та інтонація.

Граматичне  значення модальності вказує на конкретний характер віднесеності основного змісту речення до дійсності. Модальність речення становить сукупність зовнішньо-синтаксичних значень, які на основний зміст речень лише нашаровуються. Основний зміст речення – це та частина його загального змісту, яка пов’язується з лексичними значеннями і синтаксичними типами зв’язків.

Модальність речення  виражається у синтаксичному  оформленні цілісно виражених висловлювань і має деякою мірою суб’єктивний характер. У зв’язку з тим, що пряме відношення висловленої у реченні думки до позначуваного явища дійсності відбувається через психіку мовця і співрозмовника, модальність можна визначити як прояв суб’єктивно-об’єктивних відношень відображеного у реченні явища до дійсності. Але модальність не є проявом будь-яких відношень суб’єкта мовлення до висловленої думки: вона констатує лише суб’єктивне ставлення мовця до висловленої думки з погляду реальності, ірреальності або можливості явищ у мовній ситуації, контексті. Суб’єктивні емоційно-експресивні значення, що супроводжують висловлювання, не входять до модального плану речень.

1.3. Лексичні  засоби вираження модальності  в англійській мові

Модальність, відображаючи найбільш загальні та суттєві ознаки тексту, а саме ставлення до дійсності  того, хто говорить чи пише, може проявлятись на поверхню лексичними засобами.

Лінгвіст Н.Ю. Шведова вважає, що модальність не може обмежуватись лише вказівкою на відношення того, хто говорить з  точки зору реальності/ірреальності [28]. У значній мірі в цій категорії виявляє себе суб’єктивно-оцінне відношення, наприклад: In that case we had better discuss it in a cosy room rather than in this wind-swept market-place [31]. Композит wind-swept виражає ставлення героя до місця негативно, бо воно не є зручним для обговорення їхньої важливої справи. Таким чином, цей композит сприяє цілісному відтворенню реальності у творі – ситуація потребує особливої уваги.

Оцінно-емотивне відношення автора до персонажів, змальованих  ситуацій, тексту в цілому, покликане  сформулювати у людини уявлення схожого емоційно-оцінного характеру, спрямувати дії з результатом (ілокутивна діюча сила). Наприклад у реченні: Turning around we saw a little rat-faced fellow standing in the centre of the circle of yellow light [31]. Композит rat-faced покликаний передати негативне ставлення автора до персонажу, яке розкривається на фоні всього тексту.

Оцінка мовця  є результатом співпереживання, що формується у його уяві та завдяки  замаскованим шляхам впливу збігається у більшості випадків з оцінкою  автора. У прикладі It allows to see a sample surface topology, to perform high-precision distance measurements on it (up to micrometer parts) – композит high-precision є певною установкою читачеві, якому автор радить проводити дуже точні виміри.

За допомогою  такого прийому автор апелює до пасивної частини аудиторії з упевненістю, що дістане підтримку та позитивну оцінку своєї позиції.

Також до лексичних  засобів вираження модальності  відносять модальні слова, що мають  значення сумніву, вірогідності, впевненості, передбачення та ін. До модальних слів відносять такі слова: perhaps (можливо), maybe (можливо), definitely (без сумніву), certainly (звісно), probably (можливо), of course (звичайно), surely (звісно), without a doubt (без сумніву), in fact (фактично), in truth (правду кажучи), possibly (можливо), naturally (звісно), obviously (очевидно), happily (на щастя), fortunately (на щастя), unfortunately (на жаль), undoubtedly (без сумніву) та інші.

Отже, в англійських  реченнях або текстах лексичними засобами вираження модальності можуть бути композити та модальні слова. За допомогою лексичних засобів вираження модальності можна сформувати думку мовця, слухача, читача і вплинути на їх оцінку твору, що і є одними з основних завдань автора.

1.3.1. Модальні фрази як граматичний спосіб вираження модальності в англійській мові

Модальні фрази  – окремий розряд одиниць, який утворився  в результаті постійного використання форм різних частин мови у вставній функції з метою вираження  ставлення мовця до змісту висловлювання.

Після модальних дієслів завжди стоїть основна форма дієслова. Якщо після них вживається have або be, то після цих допоміжних дієслів повинні вживатися інші дієслівні форми, результатом чого є складні дієслівні фрази, що складаються з трьох або більше слів.

Модальна досконала фраза складається з модального дієслова + have + дієприкметник. Модальна перфектна фраза зберігає значення будь-якого модального дієслова, і в додаток до всього передає значення минулого часу, яке властиве структурам перфекта:

1) Можливість: What can he do with his money? Можливість в минулому часі: What can he have done with his money?

2) Перевага: I would rather stay at home. Перевага в минулому часі: I would rather have stayed at home.

3) Умова: I would help you if I could. Умова в минулому часі: I would have helped you if I could.

4) Зобов’язання: They ought to repair the roof. Зобов’язання в минулому часі: They ought to have repaired the roof.

Модальна прогресивна  фраза передбачає, що після модального дієслова стоїть ве + ing – форма, значення прогресивної фрази добавляється до модального значення.

Проста конструкція : He is working. Модальна конструкція : He may be working; He should be working; He will be working.

Модальна пасивна фраза  передбачає, що після модального дієслова вживається be або get + дієприкметник минулого часу, а кінцева фраза сполучає значення модального дієслова з пасивним станом. Наприклад:

This can be done. – This could be done.

This will be done. – This ought to be done.

This may be done. – This might be done.

Коли після модального дієслова стоїть have і після have вживається been, наступне слово може вживатися, як у -ing-формі, так і бути дієприкметником минулого часу , в залежності від того, чи вжита ця конструкція в пасивному стані чи ні: He could have been working all morning. It could have been done yesterday. You ought to have been studying this morning. This work ought to have been finished already.

Прикладом питальних і  заперечних конструкцій зі складними  модальними фразами можуть послужити  наступні: Could this have been done yesterday? Will they have arrived tomorrow? Негативна частка nоt додається до першого слова фрази: This couldn’t have been done yesterday. You won’t be believed if you tell that story. Couldn’t this have been done yesterday?

На додаток до дійсних і перефразованих модальних дієслів в англійській мові існують й інші дієслова схожі на модальні форми, такі як had better, would rather, would prefer, що виражають надання переваги і would like (бажання).

Форма ought to є проміжною, тому її можна класифікувати як модальну чи перефразовану. Частка to робить її схожою з перефразованим дієсловом, але вона не має допоміжного дієслова be або have, що є визначником часу і, оскільки ought історично є формою минулого часу, то в запереченні ought втрачає частку to і функціонує, як дійсне модальне дієслово для багатьох людей , що розмовляють англійською мовою. Наприклад: You oughtn’t do that. We ought not stay any longer.

Незважаючи  на те, що be to є еквівалентом should, як у фразі What am I to do? Be to може також бути еквівалентом will (I am to leave tomorrow) і еквівалентом must (You are to report tomorrow). Наприклад: We can should study hard for the exam; He will have to improve his English; I must do the assignment; I might be able to go to the game; He is going to/have to improve his English.

Таким чином, модальне дієслово + модальне дієслово і перефразоване  модальне дієслово + модальне дієслово – не узгоджуються, тоді як деякі  комбінації: модальне дієслово + перефразоване  модальне дієслово можливі. Перефразовані модальні дієслова поводяться з погляду граматики та синтаксису, як основні дієслова, ніж модальні дієслова, що більше схожі на допоміжні дієслова.

Висновок  до першого розділу

Дослідження поняття  категорії модальності, розкриття  різновидів та категоріальної належності модальності, висвітлення лексичних засобів вираження модальності в сучасній англійській мові, дослідження модальних фраз як граматичного способу вираження модальності в англійській мові дозволяє зробити наступні висновки:

1. Модальність виступає як функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлювання до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлюваного.
2. Категорія модальності диференціюється за аспектами диференціації – протиставлення об’єктивної та суб’єктивної модальності. Об’єктивна модальність – обов’язкова ознака будь-якого висловлювання, одна з категорій, яка формує предикативну одиницю – речення. Об’єктивна модальність виражає відношення мовця до дійсності в плані реальності (здійснення) та ірреальності (нездійснення). Суб’єктивна модальність – відношення мовця до того, про що повідомляється, на відміну від об’єктивної модальності, є факультативною ознакою висловлювання. Також модальність класифікується на внутрішню та зовнішню. Внутрішня модальністю відображає відношення суб’єкта дії до дії; зовнішня – відношення змісту речення до дійсності в плані реальності/ірреальності та ступінь впевненості мовця у повідомлених ним фактах.
3. Модальність є інтегральною системою тих аспектів значення висловлювання, які виражають відношення мовця: до типу зв’язку між смисловим змістом висловлювання та відображеним ним фрагментом позамовної дійсності; до фрагменту позамовної дійсності, відображеному у висловлюванні; до типу зв’язку між суб’єктом та предметом пропозиційного змісту висловлювання; до слухача.
4. Модальність може мати значення ствердження, наказу, побажання, припущення, вірогідності, ірреальності та ін. Модальність виражається різними граматичними й лексичними засобами: спеціальними формами способів; модальними дієсловами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеенко Я.А. Семантика и способы языковой категории модальности // Українське мовознавство. – Випуск 15. – Київ: Вища школа, 1982. – С. 100-101.
2. Беляева Е.И. Модальность в разных типах речевых актов // Филологические науки. – №3, 1989. – С. 65-69.
3. Беляева Е.И. Функционально-семантический анализ директивной модальности в английском языке // Педагогическое ориентированное описание языка. – Воронеж, 1996. – 163 с.
4. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. – К.: Киев. ун-т им.  Т. Шевченка, 1997. – 288 с.
5. Бирюлина Л.А. О лингвистических аспектах модальности // Сопряженность глагольных категорий. – Калинин, 1990. – С. 37-67.
6. Брицин В.М. Модальна граматика дискурсу як один із напрямів семантико-синтаксичних досліджень // Мовознавство. – 2006. – № 2-3. – С. 101-110.
7. Борзілова К.С. Труднощі при перекладі модальних дієслів // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка, № 9 (220), Ч. ІІІ, 2011. – С. 5-9.
8. Бузаров В.В. Некоторые аспекты взаимодействия грамматики говорящего и грамматики слушающего в английской диалогической речи: Учебное пособие. – Пятигорск: Изд-во ПГПИИЯ, 1988. – 117 с.
9. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. – М., 1975. – С. 55.
10. Висоцька Г.В. Функціонально-адаптивна система питання-відповідь у англомовному розмовному дискурсі: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 // ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004. – 20 с.
11. Вус Н.Й. Модальність та її трактування у працях лінгвістів. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/.../13_SlZb12_Vus.pdf
12. Гладько С.В. Семантико-когнітивний аспект показників емотивості англомовного художнього тексту // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. – Серія «Філологія». – 2000. – Т.3. – № 1. – С. 72-81.
13. Зарицький М.С. Переклад: створення та редагування: Посібник. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 120 с.
14. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. – М.: НПО «МОДАК», 2001. – 428 с.
15. Золотова Г.А. Труды В.В. Виноградова и проблемы текста // Вестник Моск. ун-та. – Серия 9., Филология. – 1995. – № 4. – С. 84-98.
16. Киселева А.В. Выражение субъективной модальности в препозитивных причастных оборотах в современном английском языке. – http://www.rusnauka.com/TIP/All/Filology/20.html
17. Конюшкевич М.И. Модальность в свете прагматики // Вопросы функциональной грамматики: Сб. научн. тр. Вып. 4. – Гродно: ГрГу, 2000. – С. 58-78.
18. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. – Вінниця, 2004. – 272 с.
19. Левицький Ю.А. Лінгвістика тексту. – М.: Вища школа, 2006 – 207 с.
20. Лузина Л.Г. Распределение информации в тексте (когнитивный и прагматический аспекты). – М.: ИНИОН, 1996. – 190 с.
21. Милосердова Е.В. Семантика и прагматика модальности (на материале простого предложения). – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1991. – 196 с.
22. Мурясов Р.З., Самигуллина А.С., Федорова А.Л. Опыт анализа оценочного высказывания // Вопросы языкознания. – 2004. – №5. – С. 68-78.
23. Павленко Л.І. Вираження екзистенціональної модальності в експлікаційних структурах англійського колоквіального синтаксису // Вісник Житомирськ. пед. ун-ту. – 2003. – Вип. 11. – С. 184-187.
24. Павлович А. Адвербіалії як засіб реалізації епістемічної модальності. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_ENXXI_2011/Philologia/4_85882.doc.htm
25. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К.: ЦУЛ «Фитосоциоцентр», 2002. – 336 с.
26. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с.
27. Скибицька Н.В. Епістемічна модальність в англійській мові (діахронний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.04. – К. : Нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2004. – 21 с.
28. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності. – Тернопіль: Підручники й посібники, 2003. – 240 с.
29. Тураева З.Я. Лингвистика текста и категория модальности // Вопросы языкознания. – 1994. – №3. – С.105-114.
30. Хрычиков Б.В. Категория модальности, ее объем и средства выражения в современном русском языке: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.01. – Каменец-Подольский, 1990. – 37 с.
31. Doyle A.C. The Adventure of the Blue Carbuncle. – Access available at: http://www.1-language.com/library/sherlockholmes/bluecarbuncle5.htm
32. Doyle A.C. The Scandal in Bohemia. – Access available at: http://168.144.50.205/221bcollection/canon/scan.htm
33. Wilde O. The Picture of Dorian Grey. – Access available at: http://www.e-reading.org.ua/book.php?book=71407