Адекватність та еквівалентність перекладу

Адекватність та еквівалентність перекладу

Так, поняття еквівалентність  та адекватність використовуються в  перекладознавстві протягом довгого часу, однак трактуються вони різними вченими по-різному. В той час, як поняття репрезентативності – є досить молодим поняттям та набуло свого вжитку лише в останні роки.

Завдання перекладача – досягнути еквівалентності перекладу, а це означає цілісно і точно передати за допомогою іншої мови зміст оригіналу, зберігаючи його стилістичні  та експресивні особливості. Еквівалентність перекладу треба розуміти як спільність форми і змісту на новій мовній основі. Якщо критерієм точності перекладу являється тотожність інформації, що повідомляється на різних мовах, то еквівалентним можна визнати лише той переклад, який передає інформацію рівноцінними засобами. Інакше кажучи, переклад повинен передавати не лише те,  що виражене в оригіналі, але й те, як це виражене          [35, с. 217].

За В.Н. Комісаровим необхідно  розрізняти три види еквівалентності: потенційно досяжну еквівалентність, перекладацьку еквівалентність  та повну еквівалентність [18, c. 45].

Так, потенційно досяжна  еквівалентність визначається, як максимальна  спільність змістів двох рівнозначних текстів, допустима відмінністю  мов, якими створено ці тексти.

Перекладацька еквівалентність  – реальна змістова близькість текстів  оригіналу і перекладу. Межею  перекладацької еквівалентності являється  максимально можлива ступінь  збереження оригіналу при перекладі, проте в кожному окремому перекладі  змістова близькість до оригіналу в  різній ступені і різними способами  наближається до максимальної. Розрізняють  декілька типів перекладацької еквівалентності:

1. збереження тієї частини змісту оригіналу, яка складає ціль комунікації, тобто важливою виступає спільність не значень, а змісту;
2. збереження спільності змісту більшою мірою;
3. збереження змісту без збереження структури, що поділяється на:

- відсутність паралелізму  лексичного складу і синтаксичної  структури; 

- неможливість зв’язати  структуру оригіналу та перекладу  відношеннями синтаксичних трансформацій; 

- збереження в перекладі  цілі комунікації і ситуації, тієї ж, що і в оригіналі; 

- збереження в перекладі  загальних понять, за допомогою  яких здійснюється опис ситуації  в оригіналі, тобто збереження  в перекладі тієї частини вихідного  тексту, яку можна назвати способом  опису ситуації.

Під повною еквівалентністю  перекладу В.Н. Комісаров розуміє передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як уся сукупність інформації, що міститься у тексті, включно з емотивними, стилістичними, образними, естетичними та іншими функціями мовних і мовленнєвих одиниць.

Таким чином, еквівалентність  – поняття ширше, ніж точність перекладу, під яким зазвичай розуміється  лише збереження предметно-логічного  змісту оригіналу, тобто вказівка на ідентичну ситуацію. Існує також  поняття норма еквівалентності, що означає вимогу максимальної орієнтованості на перекладі оригіналу. Проте переклад здійснюється деколи не лише для еквівалентної  передачі змісту оригіналу, але для  використання тексту перекладу для  певних цілей.

Придатність процесу перекладу  до певного використання визначає його адекватність [26, c. 50].

Саме тому, додатково до поняття еквівалентність перекладу                            Н.В. Комісаровим вводиться поняття адекватності перекладу.

Адекватність тексту перекладу  визначається його відповідністю того завдання, для вирішення якого  був здійснений процес перекладу. Поняття  адекватності тексту перекладу включає  в себе певну ступінь перекладацької еквівалентності, проте не зводиться  до неї. Адекватність – це перш за все  прагматична цінність перекладу, тобто  його відповідність комунікації, а  еквівалентність, як поняття суто перекладацьке, розглядається як результат перекладу винятково відносно оригіналу та ступеню повноти передачі значущих елементів оригіналу [24, c.34].

Під адекватним перекладом розуміють такий переклад, який здійснюється на рівні, що необхідний для передачі незмінного плану змісту для дотримання норм мови перекладу [3, c. 56].

А.В. Федоров під адекватністю розуміє повноцінний переклад і визначає повноцінність перекладу як вичерпану передачу змісту оригіналу і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому. Повноцінність перекладу полягає у передачі специфічного для оригінала відношення змісту і форми шляхом відтворення особливостей останньої чи створення функціональних відповідностей цим особливостям [43, c. 24].

Адекватність розглядається  також, як властивість перекладеного  тексту, яка прирівнює його до тексту оригіналу, проте сам принцип  визначення адекватності по своїй суті еклектичний. Дослідники говорять про  різні типи адекватності: семантичний, стилістичний, прагматичний, концептуально- естетичний, комунікативний та інші [13, c. 145].

Основні відмінності між  еквівалентністю та адекватністю можна  подати у вигляді таблиць, запропонованої А.Д Швейцером (див. Таблиця 1.1);

Таблиця 1.1.

Відмінності між еквівалентністю  та адекватністю

Категорія	Характер категорії	Об’єкт категорії	Зміст категорії
Еквівалентність	Нормативно- оціночний	Переклад як результат	Відповідність текстів
Адекватність	Нормативно- оціночний	Переклад як процес	Відповідність комунікативної ситуації

  

Порівнюючи поняття еквівалентність  та адекватність, можна відмітити, що обидві категорії мають нормативно-оціночний  характер. Проте, якщо еквівалентність  орієнтована на результат перекладу, на відповідність створюваного в  результаті міжмовної комунікації  тексту, що визначаються параметрами  оригіналу, то адекватність пов’язана  з умовами протікання міжмовного комунікативного акту, з його детермінантами та фільтрами, з вибором стратегій  перекладу, що відповідає мовній ситуації. Інакше кажучи, якщо еквівалентність  відповідає на питання про те, чи відповідає кінцевий текст початковому, то адекватність відповідає на питання  про те, чи відповідає кінцевий переклад, як процес, даним комунікативним умовам.

А.Д. Швейцер виділяє ще одну відмінність: під повною еквівалентністю розуміється вичерпана передача „комунікативно-функціонального інваріанта” вихідного тексту, тобто тут йде мова про максимальні вимоги до перекладу. Адекватність виходить  з того, що рішення, яке приймає перекладач, нерідко носить компромісний характер [46, c. 29].

Додатково Комісаровим В.Н. вводиться поняття теорії еквівалентності. Згідно з його науковими розробками, ця теорія ґрунтується на виділенні  у плані змісту оригіналу і  перекладу п’яти рівнів: рівень мовних знаків; рівень висловлювання; рівень повідомлення; рівень опису  ситуації; рівень цілі комунікації. На кожному з цих рівнів за допомогою  мовного коду передається певний вид інформації. При цьому оригінал і переклад можуть бути еквівалентними один одному на усіх рівнях – від  цілі комунікації до мовних знаків – чи на деяких з них. Ціллю перекладача  повинно бути досягнення еквівалентності  на максимальній кількості рівнів [19, c. 223].

Таким чином згідно з теорією  рівнів еквівалентності, текст перекладу  може бути еквівалентним оригіналу  в більшій чи меншій мірі. Максимальна  ступінь еквівалентності на усіх рівнях не являється необхідною умовою визнання тексту перекладом. При цьому  оригінал і переклад можуть бути еквівалентними один одному на усіх рівнях, що залежить від цілі комунікації, чи на деяких з них. Обов’язковим для усіх видів перекладу може бути визнана лише максимальна еквівалентність цілі комунікації, а перекладач повинен прагнути досягнути еквівалентності на максимальній кількості рівнів [23, c. 76].

Отже, проаналізувавши різні  наукові погляди на визначення таких  понять як еквівалентность і адекватность доходимо висновку, що зміст, який вкладають дослідники у ці поняття суттєво відрізняються. Еквівалентність несе у собі нормативно-оціночний характер, розглядає переклад як результат та у процесі перекладу ставить за мету відповідність текстів. На відміну від неї, адекватність, хоч і має нормативно-оціночний характер, проте розглядає переклад  як процес  та своєю метою має відповідність комунікативної категорії.

З огляду на критичний аналіз наукових праць щодо визначення понять еквівалентність та адекватність можна  стверджувати, що сучасні теорії перекладознавства визнають, що текст перекладу не може і не повинен бути тотожним, тобто повністю еквівалентним тексту оригінала, а внесення певних змін у текст перекладу достатньо доцільний, а у деяких випадках навіть необхідний, проте це не можна врахувати з точки зору еквівалентності чи адекватності. Крім того, поняття еквівалентность і адекватность не відображають міжкультурну складову процесу перекладу. Саме тому на зміну перекладацької еквівалентності і адекватності прийшло поняття репрезентативності.

 

Виконання адекватного перекладу  вимагає виконання таких задач, як:

• аналіз рекламної мови та виділення її специфічних характеристик на лексичному, семантичному та прагматичному рівні;
• аналіз параметрів та чинників, які можуть вплинути на адекватність перекладу.

Перед перекладачем постає завдання досягти заданого комунікативного ефекту, що звичайно передбачає прагматичну адаптацію, проте цей вид діяльності «виходить за межі перекладу як процесу створення тексту, комунікативно рівноцінного оригіналу». Причини застосування адаптації найчастіше полягають не у власне мовній зоні, а в зоні культури.

 

Завдання перекладу полягає  в максимально точній  та адекватній передачі змісту тексту оригіналу. Саме тому прагматична норма перекладу  змушує перекладача здійснити ряд  синтаксичних та лексико-семантичних  трансформації, оскільки завданням  адекватного перекладу являється  не відтворення висловлювання у  тій формі, в якій воно було представлено в оригіналі, а реалізація за допомогою  тих чи інших засобів мови перекладу  подібної прагматичної чи іллокутивної цілі.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева И.С. Введение в переводоведение / И.С. Алексеева. – М., 2006. – 352 с.
2. Алексеева И.С. Текст и перевод. Вопросы теории / И.С. Алексеева. – М., 2008. – 184 с.
3. Бархударов Л.С. Язык и перевод / Л.С. Бархударов. – М.: Международные отношения, 1975. – 240 с. 
4. Барченков А.А. Прагматическое содержание текста и его передача при переводе / А.А. Барченко // Общие и частные проблемы теории перевода: сб.научн.тр. – М., 1989.
5. Бернет Дж. Реклама: принципы и практика / Дж. Бернет, У. Уєллс,          С. Мориарти. – М., 2003. – 300 с.
6. Ванников Ю.В. Понятие адекватности текста и типы адекватности перевода / Ю.В. Ванников // Уровни текста и методы его лингвистического анализа: сб. статей / под ред. Ю.В. Ванникова. – М., 1982.
7. Венгренівська М.А. Імпліцитне та експліцитне в переклада /           М.А. Венгренівська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: іноземна філологія. – Київ, 2000. – Вип. 34-36
8. Верещагин Е.М. Язык и культура / Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. М., 1983. – 128 с.
9. Девкин В.Д. Прагматика слова / В.Д. Девкин. – М., 1985.
10. Демецька В.В. Адаптація як поняття перекладознавства й культурології / Демцька В.В. // Вісник СумДу. Серія: Філологія. – Суми., 2007. – Вип. 1.
11. Гачечиладзе Г.Г. Художествений перевод / Г.Г. Гечечиладзе. – М.: Советский списатель, 1980. – 200 с.
12. Гетьман З.А. Изменение объема предложения при переводе /           З.А. Гетьман // Теорія та практика перекладу: Республіканський міжвідомчинй наук. зб. – К. – 1979. Вип – 2.
13. Казакова Т.А. Художественный перевод. Теория и практика /                Т.А. Казакова. Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургського ун-та, 2006. – 544  с.
14. Карасик В.И. Язык социального статуса / И.В. Карасик – М.: ИТДГК “Гнозис”, 2002. – 333 с.
15. Козяревич Л.В. Вербальні й невербальні засоби емпатизації діалогічного дискурсу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 – германські мови / Л.В. Козяревич. – К., 2006. – 20 с.
16. Колокольцева Т.Н. Рекламный дискурс и рекламный текст /                  Т.Н. Колокольцева // Рекламний дискурс и рекламный текст: коллективная монография. – М.: Флинта, Наука, 2011. – 234 с.
17. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода / В.Н. Комиссаров – М., 2007. – 176 с.
18. Комиссаров В.Н. Слово о переводе / В.Н. Комиссаров – М., 1973. –      216 с.
19. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение / В.Н. Комиссаров – М., 2003. – 434 с.
20. Коралова  А.Л. Передача образности в переводе как прагматическая проблема / А.Л. Коралова // Прагматика языка и перевод: сб. научн. тр. – М., 1982.
21. Кочетова Л.А. Культурные концепты в английском рекламном дискурсе / Л.А. Кочетова // Лингвистическая мозаика : наблюдения, поиски, открытия. - Волгоград, 2001. - Вып. 2. - C. 106-115.
22. Латышев Л.К. Межъязыковые трансформации как средство достижения переводчиской эквивалентности/ Л.К. Латышев// Семантико-синтаксические проблемы теории языка и перевода. – М., 1986. – 205 с.
23. Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания / Л.К. Латышев – М., 1988. – 145 с.
24. Лиса Н.С. Структурні та лінгвопрагматичні особливості рекламного знака: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські Мови” / Н.С. Лиса. – Львів, 2003. – 20 с.
25. Литвинова Е.М. Коммуникативно-прагматический аспект перевода  специальных текстов / Е.М. Литвинова // Труды МГТА: электронный журнал. – М, 2005.
26. Лурия А. Р. Язык и сознание / А.Р. Лурия. – М., 1979. – 320 с.
27. Лященко О. Структурні та семантичні різновиди експлікації в англо-українському перекладі / О. Лященко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: іноземна філологія. – Київ, 2009. – Вип. 42. – С. 38
28. Максімов С.Є. Практичний курс перекладу (англійська та українська мови). Теорія та практика перекладацького аналізу тексту для студентів факультету перекладачів: Навчальний посібник / С.Є. Максімов. – К., 2010. – 191 с.
29. Марова Н.Д. Прагматика и стилистика текста / Н.Д. Маронова. – Алма-Ата, 1988.
30. Медведева Е.В. Рекламная коммуникация / Е.В. Медведева. – М.: Изд.2, 2004. – 302 с.
31. Милосердова Е.В. Прагматика речевого общения: учебное пособие / Е.В. Милосердова. – Тамбов: изд-во Тамб. Гос. ун-та им. Г.Р. Державина, 2001. – 122с.
32. Музыкант В.Л. Теория и практика современной рекламы /              В.Л. Музыкант. – М.: Евразийский регион, 1998. – 397 с.
33. Николенко Г.А. Лингвистические характеристики рекламных текстов и способы их перевода / Г.А. Николенко, И.А. Гулакова // Самиздат. – М., 2008. – C. 14
34. Нойберт А. Прагматические аспекты перевода / А. Нойберг // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М., 1978. – 185-202с.
35. Пирогова Ю.К. Рекламный текст, семиотика и лингвистика /         Ю.К. Пирогова, П.Б. Паршин. – М.: Гребенникова. 2000. – 250 c.
36. Почепцов Г.Г. Семиотика / Г.Г. Почепцов – К. Ваклер. 2002. – 342 с.
37. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика / И.Я. Рецкер – М.: Международные отношения. 1974. – 216 с.
38. снєгірьова Є.О. Компресія і втрати змісту при синхронному перекладі: як не перейти межу/ Є.О. Снєгірьова // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. – Київ, 2010. – C. 14
39. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры. Опыт исследования. - М.: Школа "Языки русской культуры", 1997. - С. 40-76.
40. Сусов И.П. Семантика и прагматика предложения: учебное пособие / И.П. Сусов. – Калинин, 1980. – 51с.
41. Сушинский И.И. Коммуникативно-прагматическая категория акцентирования и ее роль в вербальной коммуникации / И.И. Суштнский  // Вопросы языкознания. – 1987. – с.110-120.
42. Тюленев С.В. Теория перевода / С.В. Тюленев – М., 2004. – 336 с.
43. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические аспекты): для институтов и факультетов иностранных языков. Учебное пособие / А.В. Федоров – М.: Высш. шк., 1983. – 396 с.
44. Фокін С.Б. Прийом додавання  в  іспансько - українському художньому  перекладі / С.Б. Фокін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: іноземна філологія. – Київ, 2009. – Вип.42. – 18 с.
45. Хамзина Г.К. Высказывания – номинативы с имплицытной семантикой в русском и татарском языках / Г.К. Хамзина // Сопоставительная филологи и полилингвизм. – Казань. – 2003. – С. 171 – 171.
46. Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты /               А.Д. Швейцер – М.: Наука. 1988. – 215 с.
47. Blum-Kulka S. Discourse Paradigmatics / S. Blum-Kulka // Discourse Studies: A Multidisciplinary Introduction. Vol. 2 – London: Sage Publications, 1997. – P. 46-47
48. Cutting J. Pragmatics and discourse / J. Cutting. – London and New York: Rouledge, 2002. – 137 p.

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ ДОВІДКОВОГО МАТЕРІАЛУ 

49. Енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 

50. Електронний журнал «Панорама» [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://www.flyuia.com/rus/about/ukraine-international-airlines/mau/in-flight-magazine.html
51. KLM – офіційний сайт авіакомпанії [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://www.klm.com.ua
52. Madamme Tussands – офійний сайт музую [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://www.madametussaunds.com
53. Panorama – Офіційний журнал МАУ. – 2009. – Вип.6-7.
54. Panorama – Офіційний журнал МАУ. – 2011. – Вип. 8.
55. Panorama – Офіційний журнал МАУ. – 2011. – Вип. 9.
56. THAI – офіційний сайт авіакомпанії [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://www.thaiairways.com