Становлення та розвиток теорії інновацій

- інновації, які базуються  на наукових дослідженнях, але  мають обмежену сферу застосування;

- розроблені з використанням  технічних знань, які вже існують  і мають     обмежену сферу  використання;

- інновації, які входять  до комбінацій різних типів  знань в одному виробі;

- використання нового  продукту в різних сферах;

- технічно складні новинки;

- застосування вже відомої  техніки чи методів у новій  галузі.

У подальших роботах К. Павітт у співавторстві з Д. Тіддом та Д. Бессантом зазначали, що найголовніша ознака інновацій – це зміни і тому їх доцільно згрупувати як продуктові і процесні. Так, новий дизайн автомобіля, нові умови страхування дітей від непередбачених випадків, нова відеосистема для домашнього дозвілля – це приклади продуктових інновацій. А зміни у виробничих процесах, які застосовуються під час виготовлення автомобіля, домашньої відеосистеми чи програмування в страховій справі – це приклади процесних інновацій. Тобто, на відміну від продуктових, процесні інновації характеризуються змінами в технології виготовлення виробів чи наданні послуг. Хоч іноді їх важко розмежувати, особливо якщо це стосується сфери послуг. Ці автори рекомендують обов’язково враховувати і таку ознаку, як ступінь новизни, оскільки просте вдосконалення дизайну машини – це не теж саме, що й винахід авто на базі абсолютно нової концепції.

Інший підхід до класифікації інновацій запропонував Б. Санто. На його думку, основною ознакою типології є характер суспільних цілей, а інновації поділяються на такі види:

1. економічні, які орієнтуються на прибуток;
2. економічні, що не орієнтуються на прибуток (наприклад, економія енергії);
3. спеціальні інновації у сфері освіти, охорони здоров’я тощо.

Проте в цих концепціях не враховується поділ інновацій на технологічні і нетехнологічні. Згідно з результатами досліджень Д. Сахала, технологічні нововведення необхідно класифікувати залежно від того, наскільки вони впливають на пропорції чинників, що використовуються для виробництва заданого обсягу випуску. Якщо технологічне нововведення економить працю – працезберігаючими, коли воно підвищує і заощаджує капітал – капіталозберігаючими, коли воно понижує відношення затрат капіталу до затрат праці. Використовуючи дослідження Р. Берта, розглянемо риси, які властиві радикальним інноваціям та незначним інноваційним змінам, що підвищують якість чи технологію виготовлення продукції (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльні характеристики радикальних та поліпшених інновацій

Характеристики	Радикальні інновації	Поліпшені інновації
1. Ризик і труднощі: 1.1. Невдача під час  проектування	дуже ймовірний	низька ймовірність
1.2. Невдача на ринку	дуже ймовірна	середня ймовірність
1.3. Планування бюджету  проекту	утруднено	легко
1.4. Планування проекту  за часом	утруднено	легко
2. Організація роботи: 2.1. Тип керівника проекту	новатор	спеціаліст
2.2. Найкраща форма дослідницького  колективу	група із сильним лідером	демократичне керування в групі
2.3. Протидія інновацій	дуже сильна	помірна
2.4. Куратор проекту фірми	вище керівництво	призначений керівник
3. Результати: 3.1. Ступінь новизни товару	дуже високий	від низької до середньої
3.2. Зміна ринкових позицій	дуже велика	незначна
3.3. Довгострокові конкурентні  переваги	дуже великі	середні

 

Можна зробити висновок, що довгострокових конкурентних переваг можна досягти за допомогою саме радикальних (революційних, базових) інновацій, хоч і за надзвичайно високого ризику. Проте, як уважають практики, відмова від інновацій несе в собі ще вищі ризики, ніж їх застосування.

 

5. Ноу-хау як різновид інновацій

 

Спочатку "ноу-хау" розумілася як інформація, необхідна для здійснення винаходу й спеціально упущена заявником у патентному описі (зміст - "знати, як застосувати патент"), з часом  термін "ноу-хау" втратив первісне значення й став позначати "знати, як зробити". Під "ноу-хау" звичайно розуміють:

• технологічні, конструкторські рішення й секрети, які не охороняються патентами, або нововведення, які могли б бути захищені патентами, але незапатентовані з тих або інших причин;

• конфіденційні відомості різного характеру.

Основні ознаки "ноу-хау":

• невідомість невизначеного кола осіб і відсутність вільного доступу до інформації;

• наявність явних зусиль власника "ноу-хау" по його збереженню в секреті;

• комерційна й промислова цінність відповідної інформації.

Неправомірне використання "ноу-хау" спричиняє   майнову відповідальність, що містить у собі компенсацію його власнику прямого збитку, упущеної вигоди й моральних витрат.

Гарантом охорони "ноу-хау" виступають основи цивільного законодавства.

У загальному вигляді під "ноу-хау" розуміються технічні знання, досвід, виробничі секрети, які дозволяють полегшити й прискорити освоєння виробництва продукції, однак не можуть бути предметом патентування й тому не користуються патентним захистом (при передачі прав на їхнє використання обмовляється конфіденційність інформації і передбачаються санкції за її порушення).

 

5. Результати впровадження інновацій для підприємства

 

Ефективність діяльності організації виражається через економічні й фінансові показники. В умовах ринкової економіки не може бути уніфікованої системи показників. Кожний інвестор самостійно визначає цю систему, виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців і менеджерів і інших факторів.

Впровадження нововведень може дати чотири види ефекту:

  економічний,

  науково-технічний,

  соціальний і

  екологічний.

За рахунок одержання економічного ефекту у формі прибутку інноваційна організація здійснює комплексний розвиток і підвищення добробуту співробітників.

Інші види ефекту несуть у собі потенційний економічний ефект, тобто, економічний ефект розробки, впровадження (перетворення в інновацію) або продажу нововведень може бути потенційним або фактичним (реальним, комерційним), а науково-технічний, соціальний і екологічний ефекти можуть мати форму тільки потенційного економічного ефекту. По суті, якщо взяти до уваги тільки кінцеві результати впровадження або продажу нововведень, то будь-який вид інноваційної діяльності можна оцінити у вартісному вираженні. Критеріями кінцевої оцінки тут є час одержання фактичного економічного ефекту й ступінь невизначеності його одержання (або рівень ризику вкладення інвестицій в інновації). Показники ефективності впровадження інновацій наведено на рис.1.

 

Прибуток організації від інноваційної діяльності (при дотриманні законодавства)
Економічний ефект від здійснення інновацій в організації						Економічний ефект від продажу нововведень власної розробки й покупних
Економічний ефект		Науково-технічний ефект			Соціальний ефект				Екологічний ефект
прибуток від ліцензійної діяльності прибуток від впровадження винаходів, патентів, ноу-хау приріст обсягу продаж поліпшення використання виробничих потужностей скорочення рядок окупності інвестицій скорочення строків капітального будівництва поліпшення використання ресурсів: зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі, прискорення оборотності оборотних коштів та ін.		кількість зареєстрованих авторських посвідчень збільшення питомої ваги нових інформаційних технологій збільшення питомої ваги нових прогресивних технологічних процесів підвищення коефіцієнта автоматизації виробництва підвищення організаційного рівня виробництва й праці зростання кількості публікацій (індексу цитування) підвищення конкурентоспроможності організації і її товарів на ринках промислово розвинутих країн			приріст доходу працівників організації підвищення ступеня задоволення фізіологічних потреб працівників підвищення ступеня безпеки умов праці працівників підвищення ступеня задоволення соціальних і духовних потреб збільшення робочих місць підвищення кваліфікації працівників поліпшення умов праці й відпочинку збільшення тривалості життя працівників і членів їхніх родин				зниження викидів в атмосферу, ґрунт, воду шкідливих компонентів зниження відходів виробництва підвищення ергономічності виробництва поліпшення екологічності  товарів, що випускаються поліпшення ергономічності (рівень шуму, вібрації й т.д.)   товарів, що випускаються організацією зниження штрафів за порушення екологічного законодавства й інших нормативних документів

 

Рис 1. Система показників ефективності інноваційної діяльності

 

Під час створення концепції або впровадження інновації істотне значення відіграють стосунки із постачальниками та споживачами, внаслідок чого може відбуватися постійний обмін інформацією та створення партнерських відносин.  
Висновки

 

За сучасних умов орієнтації економіки України на підвищення конкурентоспроможності надзвичайно важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних структурних зрушень у країні, суттєве оновлення реального сектора й загалом забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави.

У наш час нововведення охоплюють усі сфери людської діяльності, радикально впливають на процес господарювання, змінюють соціально-економічні відносини в суспільстві. Неперервні і постійні інновації стають необхідною та природною формою існування будь-якої фірми, забезпечують їй конкурентоспроможність і виживання на ринку.

Характерною рисою сучасності є інтенсивне зростання інноваційної активності на міжнародному рівні: збільшуються державні витрати на науково-дослідні розробки, змінюються системи освіти і професійної підготовки спеціалістів, створюються нові наукомісткі галузі виробництва, формуються національні інноваційні системи; осягаються процеси введення і поширення інновацій. Стратегічні завдання вимагають підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на інноваційних засадах, що має створити переваги для вітчизняних виробників у боротьбі з економічними суперниками на внутрішніх та міжнародних ринках та допомогти Україні зайняти гідне місце поряд із розвиненими світовими країнами.

Таким чином, для України формування ринку інновацій стає сьогодні найважливішим завданням не тільки технічного та економічного розвитку країни, а разом із ринком інтелектуальної власності й дієвим засобом збереження унікального генофонду талановитих людей, припинення масового «відпливу умів» за кордон. Ставка на інновації в сучасних економічних умовах є найбільш перспективним підходом, адже, перемогу в конкурентній боротьбі отримують саме ті учасники ринку, які займають активну позицію у використанні інновацій.

 

Література

 

1. Манькович Л.Я., Ковальчук С.І. Іноземні інвестиції: визначення, сутність, класифікація. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment./2008_635/22.pdf
2. Барановська М.І. Підвищення міжнародної конкурентоздатності держави через інноваційну складову: досвід країн ЄС / Барановська М.І. // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2011. –  С. 119 – 123.
3. Вівчар О. Й. Інноваційна діяльність в Україні та напрямки її розвитку// Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9. – С. 183 – 187.
4. Грицай О. І. Економічна сутність терміну «інноваційний процес»//Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. – 2010. – №3 (11). – С. 126–136.
5. Ільїн В. Ю. Зарубіжний досвід управління інноваційним потенціалом в умовах глобалізації економіки // Управління розвитком. – 2011. - №4 (101) – С. 188 – 189.
6. Куропятник. Р.С. Основные подходы к определению понятия «инновация». ВісникСевНТУ: зб. наук. пр. Серія: Економіка і фінанси. - № 116 [Електронний ресурс]. — Севастополь, 2011. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vsntu/econom/2011_116/ 2011_116/116_17.pdf
7. Лещук В. Ф. Формування інноваційної політики у процесі реалізації інвестицій / Лещук В. Ф. // Економічні науки. Серія: Облік і фінанси. – 2010. –     №7 (25). – С. 1 – 7.
8. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [Електронний ресурс]: за даними Державної служби статистики України – Режим доступу:  http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ni/ind_rik/ind_u/2002.html
9. Орленко О. М. Продуктивність праці як критерій ефективності інноваційної діяльності підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2, T. 2. – С. 91 – 95.
10. Прокопенко О. В. Мотиваційний механізм інноваційного розвитку: складові та стан його ринкової структури // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 1 – С. 167 – 175.
11. Сенів Б. Г. Проблеми та перспективи інноваційної діяльності в Україні / Сенів Б. Г. // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2011. – №16. – С. 237 – 247.
12. Ситник Л. М. Інноваційна конкуренція як основа стабільного економічного розвитку // Управління розвитком. – 2011. - №11 (108) – С. 59 – 61.
13. Фатенок–Ткачук А. О. Деякі аспекти обліку інноваційної діяльності [Електронний ресурс] / А.О. Фатенок – Ткачук, В.М. Пронь. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010_29_1/statti/12.html