Становлення та розвиток теорії інновацій

 

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У ХХІ ст. економічне зростання забезпечуватиметься насамперед науково-технічним прогресом та інтелектуалізацією основних чинників виробництва в усіх сферах народного господарства. Дослідники пов’язують сучасні джерела економічного зростання більшою мірою з технологіями, ніж з капіталом та робочою силою. Безперервне освоєння новітніх технологій є одним з пріоритетних напрямів розвитку первинних господарських суб’єктів та економік розвинених країн. Отже, економічні агенти, країни та регіони конкурують за станом інноваційної активності, швидкості та кількості за-проваджених нововведень. Саме рівень інноваційності розвитку країни, секторів, галузей економіки та регіонів визначають їх місце та позиції на світових ринках товарів, капіталів, послуг та робіт.

Інноваційний процес являє собою підготовку й здійснення інноваційних змін і складається із взаємозалежних фаз, що утворюють єдине, комплексне ціле. У результаті цього процесу з'являється реалізована, використана зміна - інновація. Для здійснення інноваційного процесу велике значення має дифузія (поширення в часі вже один раз освоєної і використаної інновації в нових умовах або місцях застосування). Інноваційний процес має циклічний характер. Врахування цих моментів сприятиме створенню гнучких систем організації й управління економікою. Сучасні інноваційні процеси досить складні й вимагають проведення аналізу закономірностей їхнього розвитку. Для цього необхідні фахівці, які займаються різними організаційно-економічними аспектами нововведень

Без розвиненого ринку інновацій неможливо нормальне функціонування сучасної ринкової економіки, що базується на технічних, технологічних та управлінських нововведеннях. На жаль, ринок інновацій був і є зараз найслабшою ланкою української економіки. Тому Україна гостро потребує вирішення завдання перетворення інновацій на двигун якісно нового етапу розвитку ринкової економіки.

 

1. Становлення  та розвиток теорії інновацій

 

Відомі закордонні науковці-економісти, фінансисти, математики, юристи, що вирішують проблеми інновацій сьогодні (Б. Твісс, Б. Санто, В. Д. Хартман, Р. Солоу, Є. Тоффлер, Е. фон Хінпелх, X. Барнет й інші), трактують інноваційну діяльність і категорії інноваційної сфери залежно від мети дослідження й  досліджуваних  об'єктів. У цих умовах особливого значення набуває уточнення базових категорій і понять інвестиційно-інноваційної сфери [2, с. 8].

Терміни «інноваційний процес», «нові комбінації», «нововведення» вперше були використані Й. Шумпетером у праці «Теорія економічного розвитку» [11, с. 8]. Йозеф Шумпетер характеризував інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, мотивованих підприємництвом. Їх здійснює підприємець, що «спрямовує засоби виробництва в нове русло» і завдяки цьому отримує підприємницький прибуток. У поняття інновації Й. Шумпетер вкладав широкий зміст та ідентифікував такі її види:

1) виготовлення нового, тобто  ще невідомого споживачам, блага  чи створення нової якості  того чи іншого блага;

2) упровадження нового, тобто  даній галузі промисловості ще  практично невідомого, методу (способу) виробництва, в основі якого не обов’язково лежить нове наукове відкриття і який може також полягати в новому способі комерційного використання відповідного товару;

3) освоєння нового ринку  збуту, тобто такого ринку, на  якому до сих пір дана галузь  промисловості цієї країни не  була представлена, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;

4) отримання нового джерела  сировини або напівфабрикатів, рівним  чином незалежно від того, існувало  це джерело раніше, чи просто  не бралося до уваги, чи вважалося  недоступним, чи його ще тільки потрібно було створити;

5) проведення відповідної  реорганізації, наприклад, забезпечення  монопольного положення (через створення  тресту) чи підрив монопольного  положення іншого підприємства [7, с. 159].

Інновація – це нове явище, новаторство або будь-яка зміна, яка вноситься суб’єктом господарювання у власну діяльність із метою підвищення своєї конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. А нововведення – це інновація, яка впроваджена в господарську практику і якісно відмінна від попереднього аналога.

Усі види інновацій є різними за своєю суттю, однак вони мають спільне – елемент новизни. Саме новизну Шумпетер вважав вирішальним критерієм при визначенні інновації (нововведення).

Необхідно чітко розрізняти поняття «відкриття», «винахід», «інновація». Адже тільки інновація є предметом економічного аналізу. Її поява і поширення (або несприйняття) в економіці безпосередньо пов’язані з економічною оцінкою відповідної новинки з погляду як витрат на неї, так і її ринкового потенціалу. Тут необхідно враховувати два моменти. По-перше, науково-технічна новизна, яка характеризує винаходи, не є обов’язковою властивістю інновації, а нововведення не завжди ґрунтується на винаходах. По-друге, винахід не має ніякого економічного значення доти, доки він не впроваджується у виробництво. До того ж винахід, який нездатний задовольнити будь-яку потребу, не має комерційного застосування. На думку Й. Шумпетера, «інновація не передбачає нічого, що варте називатися винаходом, а винахід не обов’язково індукує нововведення, він сам по собі не становить ніякого ефекту».

Й. Шумпетер визначив два «класи» суб’єктів, а саме:

- новаторів – «особливий  клас», що проектують, розробляють  і впроваджують інновації, створюють  нові фірми чи модернізують старі, впливають на зміни в інституціональній структурі;

- консерваторів, що користуються  поширеними технологіями, випускаючи  традиційну продукцію, і прагнуть  до незмінності інституцій.

Й. Шумпетер у праці «Економічні цикли» та в низці інших підкреслював значення підприємця в інноваційному процесі. Він уважав, що підприємець є тим ланцюжком, який пов’язує винаходи і нововведення. Відмінною рисою підприємця є те, що він завжди перебуває в пошуках змін, реагує на них і використовує як шанс. У будь-якій організації, підкреслює П. Друкер, усі повинні чітко розуміти, що інновація – це найкращий засіб зберегти це підприємство, адже в протилежному випадку воно занепадає.

Отже, однією з найважливіших умов успіху інновацій є наявність самого підприємця-новатора, що охоплений новою ідеєю і готовий докласти максимум зусиль, щоб утілити її у виробничу практику [4, с. 13 - 25].

 

2. Сутність інновацій та інноваційної діяльності

 

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р. № 40-IV під інноваціями слід розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваціями вважаються вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які призводять до кількісних або якісних змін у підприємницькій (виробничій) діяльності. Як правило, інноваціям передує науково-технічна діяльність, пов'язана з появою нововведення. Ідея нововведення може виникнути у вигляді інвенції, ініціації або дифузії інновації.

Інновації - це кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового чи удосконаленого продукту або технологічного процесу, який наділено якісними перевагами при використанні та проектуванні, виробництві, збуті, використовується у практичній діяльності та має суспільну перевагу.

Інновація — це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі. Інновація повинна задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносити прибуток виробнику.

Інновації необхідно відрізняти від несуттєвих видозмін у продуктах та технологічних процесах (естетичні зміни). Незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, які залишають незмінними конструктивне виконання та не впливають на параметри якості, вартість виробу, не є інноваціями.

нноваційна діяльність - це діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність відповідно до ст. З Закону України «Про Інвестиційну діяльність» передбачає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін стану продуктивних сил;

розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології. призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища.

Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням Інвестицій у нововведення називається інноваційною діяльністю (процесом) Інноваційний процес у різних сферах діяльності може проходити різні за тривалістю та витратами стадії. На практиці у виробничій сфері виділяють такі стадії інноваційного процесу:

сертифікація (патентування) ідеї;

наукове та техніко-економічне обґрунтування нового продукту (технології);

експериментальне освоєння зразків; доведення до промислового виробництва;

одержання нового продукту в обсязі, який є необхідним для його комерціалізації.

3. Види інноваційної діяльності

 

Законодавством України передбачено такі форми здійснення інноваційної діяльності:

державне (комунальне) здійснення інноваційної діяльності, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

комерційне здійснення інноваційної діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

соціальне здійснення інноваційної діяльності, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

іноземне здійснення інноваційної діяльності, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

спільне здійснення інноваційної діяльності, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.

Отже, до основних ознак інноваційної діяльності слід віднести таке:

1)основним предметом є  впровадження, використання та комерціалізація  результатів наукових досліджень  і розробок у виробництво й  соціальну сферу;

2)об'єктом виступають  нематеріальні блага — результати  інтелектуальної діяльності (результатів наукових досліджень і розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації;

3)має довгостроковий характер;

4)властивий високий ступінь  непередбачуваності наслідків та  результатів, що дозволяє говорити про її ризиковий характер;

5)припускає фінансування  робіт із реалізації інноваційного  проекту щодо впровадження та  використання результатів наукових  досліджень і розробок, тобто  супроводжується інвестуванням  грошових коштів у нематеріальні об'єкти, що фактично становить інший елемент предмета інноваційної діяльності;

6)викликає позитивні соціально-економічні  зрушення;

7)одним із результатів  її здійснення є підвищення  конкурентоспроможності суб'єктів  господарювання та продукції, що  ними випускається на базі реалізації інновацій.

Інноваційна діяльність охоплює такі основні різновиди робіт:

1)розроблення проекту  реалізації об'єкта інтелектуальної  діяльності (інноваційного проекту) в межах створення інноваційної  розробки;

2)підготовчі роботи з упровадження об'єкта інтелектуальної діяльності, в результаті виконання яких об'єкт інтелектуальної власності набуває характеристик інноваційного продукту (конструкторські, інженерні, технологічні, випробувальні та ін.);

3)фінансування робіт із  реалізації інноваційного проекту щодо впровадження та використання результатів наукових досліджень і розробок, тобто інвестування коштів у нематеріальні об'єкти;

4)упровадження або використання  інноваційного продукту, тобто реалізація  інновації, наслідком чого стає  поліпшення техніко-технологічних показників виробничого процесу, та випуск інноваційної продукції, надання інноваційних послуг чи виконання інноваційних робіт, використання (застосування) інноваційних технологій або заснування (перепрофілювання, модернізація) інноваційного виробництва в цілому.

Новизну інновацій оцінюють за технологічними параметрами та з ринкової позиції. За технологічними параметрами розрізняють інновації продуктові і процесні.

 

4. Класифікація інновацій

 

З погляду значного економічного ефекту в разі успішної реалізації на ринку виділяють базисні інновації, які мають високий рівень новизни. Отже, найважливішим критерієм є остання, вона може розглядатись у науково-технічному, ринковому аспектах для виробника чи споживача тощо. Серед розробок даного напряму важливе місце посідають дослідження К. Павітта. Він виділяє сім типів інновацій:

- інновації, що базуються  на фундаментальних наукових  знаннях, результати яких широко  застосовуються в народному господарстві;