Складові інноваційного потенціалу підприємства та методичні підходи до їх оцінки

 

 

1. Показник винахідницької (раціоналізаторської) активності (Ів.а). Характеризує здатність до генерації нових знань (технічних і технологічних рішень), які можуть стати основою інновацій.

 

де Кв.р – кількість винаходів (раціоналізаторських пропозицій); Кп – кількість

інженерно-технічних і  наукових працівників (загальна кількість  працівників).

2. Показник інженерно-технічного  і наукового забезпечення (Іітр). Характеризує потенціальну здатність персоналу підприємства до розв’язання інженерно-технічних і науково-прикладних задач.

де Кітр – кількість науково-технічних і наукових працівників;

Кзаг – загальна кількість працівників.

3. Показник освітнього  рівня (Іосв). Характеризує освітній рівень персоналу

підприємства.

 

де Кв.с – кількість осіб з вищою або середньою спеціальною освітою, що відповідає

профілю діяльності підприємства.

4. Показник плинності  кадрів високої кваліфікації (Іпл). Характеризує ступінь

усталеності (спрацьованості) колективу висококваліфікованих працівників.

 

де Кзв.кв – кількість працівників високої кваліфікації, що звільнилися протягом року;

Ккв – загальна кількість працівників високої кваліфікації. Розрахунки можуть вестися за окремими категоріями працівників.

5. Показник оновлення  знань (Іо.з). Характеризує відповідність рівня знань працівників сучасним вимогам (стан перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників).

 

де Кп.пв – кількість працівників, що пройшли підвищення кваліфікації чи перепідготовку протягом останніх 3-5 років.

Може розраховуватися  окремо за категоріями працюючих, наприклад: ІТР, наукові працівники, робітники, менеджери і т. п.

Для оцінки всіх показників у комплексі їх зводять у інтегральний за відомою формулою [3]

 

де n – кількість показників; Ві – вагомість і-го показника; δі – відносна оцінка і-го

показника.

Величина δі розраховується за такими правилами:

 

якщо більше значення і-го показника є бажанішим;

 

якщо менше значення і-го показника є бажанішим.

Іmax та Imin відповідно найбільше та найменше значення і-го показника з усіх порівнюваних його значень для різних підприємств (різних періодів часу).

Максимально можливою є оцінка Іінтел=1. Це буде у випадку, коли аналізоване підприємство є кращим за усіма (п’ятьма) порівнюваними показниками.

Інформаційна  складова. Характеризує інформаційну оснащеність підприємства, ступінь повноти, точності і суперечливості інформації, необхідної для прийняття ефективних управлінських рішень.

Як показники рівня  інформаційної складової можуть бути використані такі коефіцієнти: коефіцієнт повноти інформації (Кпл), що розраховується як, відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні  особи, що приймає рішення (ОПР), до обсягу інформації, необхідної для ухвалення  обґрунтованого рішення; коефіцієнт точності інформації (Кт), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні  ОПР інформації;  коефіцієнт суперечливості інформації (Кпр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення  до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної  інформації.

 

1. Коефіцієнт повноти інформації (Іп).

де Копр – кількість інформації у розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР);

Кн – кількість інформації, яка необхідна для прийняття обґрунтованого рішення.

2. Коефіцієнт точності інформації (Іт).

 

де Крел – кількість релевантної інформації у загальному обсязі інформації, яка є у

ОПР.

3. Коефіцієнт суперечливості інформації (Іс).

 

де Кнс.поз – кількість незалежних свідоцтв на користь прийняття певного рішення;

Кнс.заг – загальна кількість незалежних свідоцтв у сумарному обсязі релевантної інформації, яка є у ОПР.

Обсяг інформації (кількість  інформації) можна вимірювати сторінками формату А4, видавничими друкованими аркушами, Кбайт, Мбайт і т.д.

Рівень інформаційної складової інноваційного потенціалу може бути розрахований за формулою

 

Для прийняття рішень можна застосовувати підхід, який було використано для

оцінки інтелектуальної  складової [2].

Інтерфейсна складова. Характеризує можливість приведення у відповідність різноспрямованих інтересів суб’єктів інноваційного процесу (ступінь надійності взаємодії з суб’єктами інноваційного процесу).

Оцінку інтерфейсної складової  інноваційного потенціалу пропонується виконувати за комплексом показників, наведених у табл. 1 залежно від специфіки суб’єкта. Вона характеризує ступінь зацікавленості аналізованого суб’єкта у просуванні на ринку конкретної інновації (вимірюється окремо за кожним з оцінних показників). Оцінка ведеться шляхом встановлення позначок (наприклад, символом "1") у рядках з назвами показників проти стовпців з відповідними оцінками.

 

Таблиця 1

Ситуаційна оцінка суб’єкта інноваційного процесу

(економічного контрагента)  підприємства-інноватора

Перерахування оцінок за порядковою шкалою у відносні кількісні виконується за формулою

 

де Oji – відносна оцінка j-го контрагента по i-му показнику;

Oi – бальна оцінка j-го контрагента по i-му показнику;

Omax – максимально можлива оцінка.

Сукупну оцінку надійності взаємодії з j-м контрагентом виконують за формулою

 

де Bji – вагомість i-го показника для j-го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії  з усією сукупністю контрагентів Нзаг. розраховують як середньоарифметичну Hj (середньозважену, якщо вагомості контрагентів істотно відрізняються).

Залежно від її значення, доцільно виділити, як це видно з табл. 1, такі рівні інтерфейсної складової інноваційного потенціалу Нзаг=1 – абсолютна достатність потенціалу для реалізації проектів інноваційного розвитку (це як ідеал, до якого необхідно прагнути, але практично його досягнути неможливо);

0,75 £ Нзаг < 1 – нормальна достатність;

0,50 £ Нзаг < 0,75 – хиткий стан;

0,25 £ Нзаг < 0,50 – критичний стан;

0,00 £ Нзаг < 0,25 – кризовий стан.

Науково-дослідна складова. Характеризує наявність заділу результатів науково-

дослідних робіт достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новацій і оцінки можливості використання новацій у виробництві нової продукції.

Укрупнену опосередковану оцінку науково-дослідної складового інноваційного

потенціалу підприємства можна виконати за такими показниками [1]:

- частка витрат на НДДКР у загальному обсязі товарної продукції;

- частка витрат на використання науково-технічних досягнень (впровадження нових

технологій і нової  техніки) в обсязі товарної продукції;

- співвідношення витрат на НДДКР і витрат на впровадження нової техніки і т.п.

Показник	Формула розрахунку	Умовні позначення
Питома вага витрат на НДДКР у загальній  сумі витрат	К1 =ВНДДКР/В3	ВНДДКР - витрати на проведення НДДКР, В3 - загальні витрати на виготовлення та реалізацію нової продукції
Питома вага кількості науково-технічних  працівників з науковим ступенем у загальній їх кількості	К2 = ЧС/ЧЗ	ЧС - чисельність працівників з науковим ступенем, ЧЗ - загальна чисельність науково-технічних працівників
Питома вага наукових публікацій щодо стратегічного напрямку інноваційного  розвитку підприємства в загальній кількості наукових праць протягом року	К3 = ПС/ПЗ	ПС - кількість публікацій щодо стратегічного напрямку інноваційного розвитку підприємства, ПЗ - загальна кількість публікацій протягом року
Рівень забезпечення інноваційної діяльності науково-дослідним обладнанням	К4 = ОНДДКР/ОЗ	ОНДДКР - вартість обладнання для проведення НДДКР, ОЗ - вартість основних виробничих фондів

 

Зведення значень показників воєдино в інтегральний показник можна виконати на основі підходу аналогічно до того, що запропонований для оцінки інтелектуального

потенціалу.

 

 

Ринкова складова. Оцінка ринкової складової інноваційного потенціалу може бути здійснена за наступною методикою. Фактори ринкового середовища і фактори, що визначають внутрішні можливості підприємства, як і в методі SWOT-аналізу, поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості розвитку і загрози розвитку, для підприємства — сильні і слабкі сторони його діяльності.

Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так  і внутрішнього) на можливості розвитку підприємства по інноваційному шляху  запропоновано оцінювати за допомогою коефіцієнтів упевненості, що виміряються за шкалою від -1 до +1. Кожний з факторів розглядається як свідчення за чи проти можливості розвитку інноваційним шляхом. При цьому можливості, надані ринком, і сильні сторони підприємства оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони - від 0 до —1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь впевненості в тому, що вплив вимірюваного ним фактора збільшує (+) чи зменшує (-) можливості розвитку на основі інновацій.

Значення коефіцієнтів упевненості  факторів визначають на підставі минулого досвіду чи експертним методом (як експерти можуть виступити керівники і  провідні спеціалісти підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки факторів додають оцінку наступного фактора і т.д.) за відомими правилами [37]:

 

якщо К1 і К2 мають різні знаки.

При комбінуванні оцінок К1 = +1, і К2 = -1 вважається, що К0 = +1.

Інтелектуальна складова. Негативні впливи на дану складову спричиняють: відтік провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до послаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно-технічного персоналу і науковців у загальній кількості працюючих; зниження винахідницької і раціоналізаторської активності; зниження освітнього рівня працівників, і особливо апарату управління, і т.п.

Технологічна  складова. До основних негативних впливів відносять: дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння устаткування, технологічного оснащення і використовуваних технологій.

Показники рівня технологічної складової інноваційного потенціалу підприємства можуть бути розраховані аналогічно двом попередніми складовими, однак склад показників буде іншим. Так, наприклад, варто використовувати такі показники, що характеризують технологічний потенціал підприємства (звичайно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):

•   рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;

•   рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед під­приємств на конкретному ринку) до загальної їх кількості;

•   рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуваних у виро­бничому процесі і т.д.

Питома вага нових технологій, освоєних у поточному році в загальній кількості технологічних процесів

К5 = ТН / ТЗ

ТН - нові техпроцеси, ТЗ - загальна кількість техпроцесів