Розробка тари для пива

Реферат

Курсовий проект на тему «Розробка конструкції споживчої тари для пакування пива об’ємом 0,3л і групової упаковки по 6 споживчих пляшок» складається з графічної частини на 2 листах формату А1 та пояснювальної записки.

В проекті подано креслення споживчої  тари для пива із окремо винесеним  і збільшеним вінчиком горловини, креслення  допоміжного пакувального засобу (кришки), а також розроблено конструкцію  і подано креслення групової упаковки. Даний проект містить розроблені схеми маркування споживчої тари та групової упаковки, а також розрахунок їх мінімальних об’ємів і розгорток (для групової упаковки).                     

41 сторінка, 7 рисунків, 3 таблиці

ПЛЯШКА, ЕТИКЕТКА, ТАРА, КРИШКА, ЛОТОК

                                  

                                               

             

                           

                           

          

     

                                                                                          

                

 

 

 

Вступ

В наш час зросла кількість і  різноманітність продукції на ринку товарів. Захист продукції залежить від правильно підібраної та якісно виготовленої упаковки. Ці товари повинні бути упаковані в сучасні пакувальні форми. Поряд із цим, застосовуючи додаткові пакувальні засоби, які захищають продукцію від підробок.

Проблеми упаковки харчових продуктів і продуктів сировини вимагають послідовної уваги  з боку виробничих і торгівельних підприємств, оскільки нераціональний її вибір суттєво впливає на попит, конкурентоспроможність, зниження якості, підвищення втрат, економічну ефективність промисловості, транспорту і торгівлі, оптимальне споживання. Упаковка поліпшує вантажообіг, облік і комерційні операції, орієнтує споживачів певних вікових груп або категорій та особливості товару.

Тому, упаковку необхідно  вибирати для кожного товару окремо і враховувати всі можливі  фактори.

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1. Загально-технічна частина

1.1. Характеристика продукту, що пакується

1.2. Вибір типу матеріалу  для споживчої і транспортної  упаковки

2. Проектна частина

2.1. Проектування споживчої тари

2.1.1. Вибір об’єму споживчої упаковки

2.1.2. Вибір конструкції споживчої тари

2.1.3. Проектування допоміжних пакувальних засобів

2.2. Проектування транспортної тари

2.2.1. Вибір об’єкту транспортної тари

2.2.2. Проектування конструкції  транспортної тари

2.2.3. Розробка допоміжних  пакувальних засобів і матеріалів  для транспортної тари

2.2.4. Розробка маркування транспортної тари

2.3. Розрахунок умов штабелювання  ящиків при зберіганні і перевезенні

Специфікації

Перелік літературних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

1. Загально-технічна частина

1.1. Характеристика продукту, що пакується

Пиво — алкогольний напій середньої міцності, який виготовляють ферментацією ячмінного, або кукурудзяного, або рисового солоду. Пиво характеризується специфічною гіркотою та ароматом, що надає йому хміль, а також здатністю до піноутворення. Процес виробництва пива називається броварством, інколи пивоварінням.

Попри те, що виробники постійно збільшують кількість  алкоголю в пиві, воно досі за українським  законодавством не є алкогольним  напоєм і в законах, що обмежують  продаж алкоголю, пиво згадується окремо. Саме через низький вміст алкоголю, на думку вчених, для формування алкоголізму пиво навіть більш небезпечне і підступне, ніж міцні алкогольні «напої». Наявність в пиві алкоголю та багатьох інших речовин сприяє виникненню ряду захворювань.

У зв'язку із зростанням алкоголізму в Україні, зокрема дитячого. У деяких містах України заборонено продавати пиво та алкогольні напої після 22:00 (Львів, Тернопіль, Борщів). Також деякі міськради  ввели обмеження на продаж пива та алкогольних напоїв у паркових зонах.

Складові

Пиво  зазвичай виготовляється з води, ячмінного  солоду, хмелю, пивних дріжджів. Іноді  додатково застосовуються несолоджені  матеріали (непророщене рисове, ячмінне, кукурудзяне борошно та крупи, а  також інша сировина, яка містить  вуглеводи) та інші допоміжні інгредієнти.

Через те, що пиво в основному складається  з води, вода і її характеристики мають важливий вплив на якість пива. Для багатьох типів пива мали вплив, чи навіть були визначальними характеристики води в регіоні.

Серед різних типів солоду, ячмінний солод є  найпоширенішим завдяки високим  ферментаційним якостям (що виникають  через зацукрювання крохмалю, що міститься  в зернах), однак, використовуються і інші солодові та несолодові злаки, включаючи пшеницю, рис, жито, овес і  кукурудзу.

Хміль додає  напою смаку гіркоти, що збалансовує  смак солоду і має антибіотичний  ефект, що знешкоджує небажані мікроорганізми.

Виробництво

Класична технологія виробництва пива включає наступні основні етапи: отримання солоду з ячменю, приготування сусла, зброджування сусла, витримку (доброджування) пива, обробку і розлив пива. Це тривалий складний процес, який триває 60-100 днів і багато в чому залежить від кваліфікації пивовара. Незважаючи на те, що вихідним сировиною є одні й ті ж компоненти, якість пива, що виробляється різними підприємствами, різна.  
Отримання солоду. У пивоварінні солод грає роль джерела не тільки активних ферментів, але і того комплексу органічних (перш за все водорозчинних цукрів) і мінеральних речовин, який дозволяє за участю цих ферментів отримати пивне сусло, придатне для зброджування. Чим більше в солоді накопичиться простих цукрів, необхідних для бродіння, тим активніше буде йти сам процес бродіння і тим більше накопичиться спирту.  
Ячмінь, використовуваний для приготування солоду, замочують у спеціальних чанах з водою з температурою 12 - 17 ° С. У зерні, у міру зростання вологості, активізуються клітинні ферменти і прискорюються каталізуються ними біохімічні процеси. Це призводить до різкого підвищення інтенсивності дихальних процесів і прискоренню гідролізу полісахаридів до простих цукрів, необхідних для цих біохімічних процесів. Замочування припиняють при досягненні вологості зерна 42 -  
45% при виробництві світлого солоду і 45-47% - темного.  
Втрати цукрів на процеси дихання в період замочування досягають 1,5%, при цьому найбільшу активність набувають амилолитические і протеолітичні процеси.  
Для пророщування Замочена зерно направляють в солодовні різних конструкцій (ящики або барабанні Установки). Процес солодоращения проводять при температурі 15-19 º С і хорошою аерації зерна протягом 5-8 діб. При цьому ендосперм зерна до кінця солодження розм'якшується і легко розтирається за рахунок гідролізу крохмалю амілазами, а геміцеллюлоз - цітазой (комплексом ферментів). У пророщувати зерно накопичуються розчинні цукру - мальтоза, глюкоза, фруктоза і інші цукри, які надають солоду солодкуватий смак. При гідролізі фітину ферментом фітазою утворюються інозит і кальцій-магнієва сіль фосфорної кислоти. Присутність інозиту в суслі стимулює життєдіяльність дріжджів, а фосфорна кислота визначає кислотність солоду і сусла.  
За рахунок активізації протеолітичних процесів (протеїназ, пептидаз і амідаз) складні комплекси азотистих сполук гідролізуються з утворенням розчинних білків, пептонов, амінокислот, аміаку.  
У процесі пророщування зерна, поряд з гідролізом, протікають і процеси синтезу фізіологічно активних сполук. Так, в соложеном ячмені накопичуються вітаміни групи В, токофероли, аскорбінова кислота. Особливо зростає вміст рибофлавіну (до 210 мг на 100 г сухої речовини). Надалі при хімічній взаємодії продуктів гідролізу з активними сполуками утворюються нові, властиві пророслих і висушеному зерну, ароматичні і смакові речовини. Тому з сирого (зеленого) солоду можна отримати пиво.  
Для додання необхідних властивостей і хорошою зберігання солод сушать при різних температурних режимах до залишкової вологості 2-3,5%. Різні температурні режими і тривалість сушіння дозволяють отримати солод з різними показниками якості та відповідними технологічними властивостями.Саме від якості вихідного солоду, в свою чергу, буде залежати тип виробленого пива (світле, напівтемне, темне).  
Для вироблення вітчизняних сортів пива отримують солод наступних видів: світлий, темний, карамельний і палений.  
Світлий солод отримують висушуванням пророслого ячменю протягом 16 год при поступовому підвищенні температури з 25-30 до 75-80 º С. Залежно від якості світлий солод ділять на три класи: високої якості, перший і другий. У готовому вигляді він має світле забарвлення, солодкуватий смак, солодовий аромат, пухкий борошнистий ендосперм і високу осахаривают здатність. Використовують його для більшості сортів пива.  
Для отримання темного солоду проросле зерно сушать 24-48 год при більш високій температурі, що досягає 105 ° С в кінці процесу. Темний солод на класи не поділяють. Крім коричнево-жовтого забарвлення темний солод відрізняється від світлого крихкістю ендосперму і меншою осахаривают здатністю. Використовують його для темних сортів пива.  
Карамельний солод в залежності від якості ділять на два класи: перший і другий. За забарвленням він може бути від світло-жовтого до бурого з глянцевим відливом. Для його виробництва використовують сухий або зелений солод з підвищеним вмістом цукрів, який обсмажують при температурі 120-170 ° С. Оскільки при такій високій температурі відбувається карамеллізація цукрів, то вид зерна на зрізі представляє собою спечену коричневу масу. Для цього виду солоду не допускається обвуглювання зерна.  
Палений солод - це темно-коричневі зерна, без чорного кольору. Його готують із зеленого солоду шляхом попереднього зволоження і подальшого обсмажування при температурі 210-260 º С. У результаті формуються смак і запах, що нагадує кавовий, без присмаку горілого і гіркоти. Вид зерна на розрізі являє собою темно-коричневу, але не чорну масу.  
У процесі сушіння і обжарювання солоду відбуваються інтенсивні хімічні процеси з утворенням специфічних ароматичних і фарбувальних речовин. Нагромаджені в результаті гідролізу пентози перетворюються на фурфурол та інші альдегіди і ароматичні речовини, що зумовлюють запах солоду (житній скоринки). Пофарбований компоненти солоду - це продукти руйнування цукрів у результаті карамеллізаціі і меланоидинообразования, що протікають найбільш інтенсивно при температурах вище 80 ° С. Меланоїдіни, що володіють поверхнево-активними властивостями, є хорошими піноутворювачами, і тому темні сорти пива дають більш рясну піну.  
Солод після сушіння звільняють від паростків, оскільки вони надають йому гігроскопічність і гіркий смак за рахунок присутності алкалоїду горденіна. Необхідність проведення цієї операції пов'язана ще і з тим, що в паростках накопичуються амінокислоти, які, потрапляючи в сусло, є джерелом утворення сивушних олій при зброджуванні. Солод набуває остаточну готовність до використання тільки після 3-5-тижневої отлежки (дозрівання) на складах.  
Готовий солод полірують, звільняючи від залишків паростків і забруднень, пропускають через магнітні апарати, а потім подають на солодові дробарки. Від ступеня дроблення солоду залежить в подальшому швидкість оцукрювання крохмалю, рівень екстрактивності сусла, тривалість фільтрування.  
Приготування сусла. Подрібнений солод, і при необхідності несоложеним матеріали, змішують з гарячою водою у співвідношенні 1:4. Отриману суміш повільно перемішують при підігріванні до температури 50-52 ° С протягом 10-30 хв. 15-20% розчинних речовин солоду при цьому переходять безпосередньо у розчин без ферментативної обробки. Одночасно відбувається ферментативний гідроліз водонерозчинних азотистих речовин і фітину. Потім суміш переводять в заторні чани, де під дією ферментів солоду відбуваються подальший гідроліз і перетворення водонерозчинних речовин сировини на водорозчинні, формують екстракт майбутнього сусла. Для забезпечення максимального переходу речовин у розчин затор повільно нагрівають при постійному перемішуванні до 70-72 ° С (настойний метод).  
При іншому (декокціонном) способі 1 / 3 затору перекачують у кип'ятильні котел, де кип'ятять 15-30 хв, після чого об'єднують і перемішують з іншою частиною затору. Повторюючи цю операцію 2-3 рази, доводять температуру всього затору до необхідного значення. При цьому тривалість усього процесу приготування затору становить 3-3,5 ч. Це затирання солоду необхідно для подальшого ферментативного гідролізу крохмалю.  
Поряд з повним оцукрювання крохмалю до глюкози в заторі завершується протеоліз білків, продукти якого відіграють велику роль у формуванні органолептичних властивостей і стійкості пива при зберіганні.  
Осахаренний затор потім направляють на фільтрування для відділення рідкої частини сусла від твердої фази затору. При цьому фільтруючий шар утворює сама тверда фаза затору - пивна дробина (негідролізуемие компоненти, клітинні оболонки, коагульованими при нагріванні білки), що осідає на сітках фільтраційних чанів, фільтр-пресів, що застосовуються для фільтрування пивного сусла. Відокремлювати пивну дробину можна і за допомогою саморозвантажних центрифуг.  
Відфільтроване сусло і отримані після промивання дробини води переводять у сусловарочному котел для кип'ятіння з хмелем, упарювання до потрібної концентрації та стерилізації. При високій температурі повністю інактивуються ферменти і коагулює частина розчинних білків, а гіркі й ароматичні речовини хмелю розчиняються в суслі. При цьому великі пластівці коагулированного білка, осідаючи, захоплюють частинки каламуті і тим самим освітлюють сусло.  
Охмелене сусло, доведене до потрібної щільності, пропускають через хмелецедільнік, охолоджують до 4-6 ° С, а потім звільняють від коагульованими білків за допомогою сепараторів. Під час цих операцій сусло остаточно освітлюється і насичується киснем, що необхідно для розвитку дріжджів. 

Зброджування  сусла відбувається у відкритих  або закритих, дерев'яних чи металевих  ємностях спеціальними расами дріжджів низового і верхового бродіння. Для  особливих сортів портеру в кінці  бродіння вводять спеціальні дріжджі, надають пиву особливий специфічний  аромат. На поверхні сусла через 15-20 год після внесення дріжджів з'являється  смуга білої піни (стадія Забела), а потім вся поверхня бродячого  сусла покривається мелкоячеистой  піною з поступово збільшуються завитками. Досягнувши максимуму, завитки  обпадають, піна ущільнюється і стає коричневою. Осілу піну (деку) через  гіркого смаку обов'язково видаляють  з поверхні сусла. В кінці бродіння низові дріжджі осідають на дно. Освітлилася  рідина називається зеленим, або  молодим, пивом. У ньому, поряд з  накопиченими в результаті бродіння етилового спирту і вуглекислого газу, накопичується і цілий ряд побічних продуктів, що беруть участь у створенні смаку й аромату пива. Процес головного бродіння завершується за 7-9 діб. До цього моменту в пиві залишаються незброджені ще близько 1,5% цукрів.  
Витримка (доброджування) пива сприяє остаточному формуванню споживчих достоїнств пива. Для дображивания молоде пиво перекачують в герметично закриваються металеві танки, внутрішня поверхня яких покрита спеціальним харчовим лаком. У залежності від сорту пиво витримують при температурі 0-3 ° С протягом 11-100 діб. У результаті дображивания залишкового цукру дещо зростає міцність пива, відбувається додаткове насичення його вуглекислотою і освітлення. Взаємодія різноманітних первинних і вторинних продуктів головного і побічних процесів бродіння призводить до формування нових речовин, що обумовлюють характерні смак і аромат зрілого пива, а також його сортові особливості.  
Обробка та розлив пива. Після лабораторного і органолептичного контролю, що підтверджують якість виробленого пива, його обробляють і розливають. Для додання прозорості пиво фільтрують через пресовані пластини із різних фільтруючих мас. У процесі освітлення пиво втрачає значну частину двоокису вуглецю, тому допускається додаткове введення вуглекислоти перед розливом з подальшою витримкою протягом 4-12 год для її асиміляції.  
Основними чинниками, що формують якість пива, є: сировина і використовувані технології виробництва Традиційно в Росії в якості сировини для виробництва пива використовують: солод пивоварний ячмінний світлий, темний, карамельний і палений; воду питну; хміль; хміль мелений гранульований та екстракти хмелю, дозволені до використання органами Міністерства охорони здоров'я Росії, цукор-пісок, цукор-сирець або цукоррідкий і інші цукровмісні продукти, дозволені органами МОЗ Росії; дріжджі пивні низового і верхового бродіння; несоложеним зернопродукти (ячмінь, крупу рисову, крупу кукурудзяну). Допускається використання аналогічного імпортного сировини, якість якого відповідає вимогам нормативних документів Росії.  
Ячмінь є найбільш поширеним сировиною для виробництва пива як за складом екстрактивних речовин, так і їх сбражіваемості. Проте багато народів в якості углеводосодержащей сировини для виробництва пива використовують жито, пшеницю, кукурудзу, просо. Висока Пленчатость зерна ячменю і підвищений вміст геміцеллюлоз відіграє позитивну роль при фільтруванні пивного сусла, обумовлюючи пористість фільтруючого шару подрібненого солоду.  
До ячменю, що використовується для солодоращения, найбільш важливими вимогами є: хороша прорастаемость зерна (не менше 90-95%), невисока Пленчатость (не більше 10% маси зерна), достатня крупність і ви-ровненность, помірне вміст білка (не нижче 8 і не більше 12%) і високий вміст крохмалю (до 65%).  
Від вихідної якості і складу ячменю значною мірою надалі залежать споживчі переваги і стійкість пива в зберіганні. Чим вище Пленчатость зерна, тим нижче екстрактівность і смакові властивості пива за рахунок гірких речовин, що містяться в оболонках. Особливо слабоекстрактівним буває пиво з ячменю зі зниженою крахмалистостью. Це багато в чому пов'язане з підвищеним вмістом білка, у накопиченні якого спостерігається зворотна залежність з кількістю крохмалю. З одного боку, високу кількість білка перешкоджає розпушуванню ендосперму і вилучення з нього екстрактивних речовин, з іншого - сприяє помутніння пива. Низькобілковий ячмені (нижче 8%) дають пиво зі слабкою піною і неповним смаком.  
Несоложеним (непроращенние) матеріали, як правило, високоуглеводістие, застосовуються для збільшення екстрактивності, створення певного смаку та зниження собівартості пива. Раніше пиво виробляли в Росії тільки з ячменю, і введення несоложепих матеріалів вважалося його фальсифікацією. Проте в даний час для виробництва різних сортів пива використовують рисову січку, ячмінне борошно, ячмінну і кукурудзяну крупу знежирену, сою, пшеницю, ячмінь обрушений, а також буряковий цукор і глюкозу. Загальна кількість додаються несоложеним матеріалів може коливатися від 15 до 50% маси ячмінного солоду (якщо за рецептурою не передбачено додавання ферментних препаратів, то кількість несоложеним матеріалів не повинно перевищувати 15%). Рис застосовують через високий вміст в ньому крохмалю (в середньому 68%) та переважання у складі білкових речовин нерозчинного у воді білка орізіна (близько 70% суми азотистих сполук, кото риє становлять 7-9% маси зерна). Кукурудза відрізняється високим вмістом екстрактивних речовин (82-90%), нерастворимостью переважаючих білків і згортанням при кип'ятінні інших білком перейшли в сусло. Для поліпшення піноутворення та підвищення пеностойкость пива в рецептуру включають сою. Буряковий цукор і глюкозу зазвичай додають у процесі варіння сусла з хмелем для надання пиву потрібного смаку і вмісту спирту.  
Ферментні препарати (грибний солод), обов'язково застосовують при виробленні пива з солоду з додаванням несоложеного сировини. Це необхідно тому, що ферменти солоду при висушуванні інактивуються і для гідролізу полісахаридів, що містяться в несоложеним матеріалах, ферментів солоду недостатньо для повного оцукрювання крохмалю зернових добавок. Активність цих препаратів перевершує активність ферментів солоду. Застосовують також ферменти гриба Trichothecium roseum для більш активного руйнування клітинних стінок ендосперму.  
Хміль - використовують для надання пиву характерного хмелевого аромату, специфічного гіркуватого присмаку і біологічної стійкості при зберіганні. Хміль бере участь і у формуванні таких показників якості, як колір, прозорість і піноутворення.  
Для виготовлення пива використовують хмелеві шишки. Найбільш цінною частиною хмелю є лупулин (хмельова борошно) - липкі зернятка світло-жовтого кольору, що накопичуються на внутрішній стороні лусок. У технологічному відношенні найбільш важливі гіркі кислоти і смоли (10-26% маси сухого хмелю), а також дубильні речовини (2-5%) і ефірна олія (0,2-1%).  
Гіркі речовини хмелю - це комплекс безазотистих сполук складного хімічного складу. Горьким речовин хмелю властива висока антибіотичнаактивність по відношенню до мікроорганізмів (молочнокислим бактеріям і Сардинія), спонтанно розвиваються при виготовленні пива і погіршує його якість.  
Відносяться до групи катехінів дубильні речовини хмелю зумовлюють терпкість смаку сусла, його прозорість і інтенсивність забарвлення.  
Ефірне масло хмелю, що представляє собою суміш ароматичних вуглеводнів і терпенів, грає певну роль в утворенні аромату пива, незважаючи на те, що в процесі кип'ятіння сусла більша частина ефірного масла випаровується. Розроблено технології виробництва меленого гранульованого хмелю, що дозволяють зменшити витрату хмелю на 15% і хмельова екстрактів.  
Вода - її сольовий склад і властивості відіграють велику роль у формуванні показників якості пива, і до неї пред'являють такі вимоги щодо: жорсткості, активної кислотності (рН), смаку і запаху, механічного та мікробіологічної чистоті. При цьому враховуються склад і співвідношення у воді мінеральних речовин, в тому числі для світлих сортів пива застосовують тільки м'яку воду, для темних - помірно жорстку. За іншими показниками вода, що використовується в пивоварінні, повинна відповідати показникам, пропонованим до питної води. 

Відмінності між сортами  пива

Сорти пива діляться на дві групи: світлі й темні  сорти. Пиво буває верхового і  низового бродіння; готують пиво і  з бродінням шляхом контакту з  мікроорганізмами в повітрі (ламбіки).

Сорти відрізняються  і за концентрацією масової частки сухих речовин в початковому  суслі, яка вказується у відсотках  чи в градусах Баллінґа. Пиво з малим  вмістом алкоголю має густину  до 5 %, середнім — до 12 %, міцне пиво — більше 14 %.

Показники якості пива

1. Органолептичні показники

За органолептичними показниками  пиво повинно відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1. 
Таблиця 1. Органолептичні показники якості пива 

Найменування показника	Тип пива
	світле		напівтемне		темне
Прозорість	Прозора рідина без сторонніх включень.
Аромат і смак	Чистий смак і аромат збродженого  солодового напою з хмільною гіркотою і хмельовим ароматом без сторонніх  запахів і присмаків
		Відповідні типу пива		Солодовий смак з присмаком карамельного солоду відповідає типу пива		Повний солодовий смак з вираженим  присмаком карамельного або паленого солоду відповідає типу пива
		У пиві з екстрактивністю початкового  сусла 15% і вище - винний присмак.

 

При органолептичних випробуваннях визначаються наступні властивості пива: прозорість, пенистость, насиченість вуглекислотою, смак, запах, а також зовнішнє оформлення пляшок і вид бочок. Для органолептичних випробувань застосовують склянку подовженої форми з безбарвного скла, температура пива повинна бути 12 º С  
Для визначення прозорості пиво наливають в стакан і розглядають у минаючому світлі між оком і бульбашкою світла. Одночасно звертають увагу на виділення і бульбашок вуглекислоти і розрізняють рясне або повільне виділення бульбашок вуглекислоти і розрізняють рясне або повільне виділення бульбашок і рідкісне, бистроісчезающее.  
Пенистость пива (висота шару піни та її стійкість) визначають в окремій пробі у циліндричному склянці заввишки 105 - 110 мм з внутрішнім діаметром 73-75 мм. Склянка встановлюють на майданчик лабораторного штатива, а над склянкою закріплюють кільце штатива так, щоб верхній край його був на відстані 25 мм від верхнього краю склянки.  
         Пляшки з пивом відкорковують і негайно наливають пиво, причому горло пляшки має спиратися на кільце штатива, пляшку нахиляють повільно і спокійно, без поштовхів. Налив припиняють, коли верхня поверхня пива зрівняється з верхнім краєм склянки. Міліметровою лінійкою визначають відстань від різкої лінії розділу піна-пиво до верхнього краю склянки, встановлюючи таким чином висоту піни в міліметрах. У момент закінчення наливу включають секундомір. Спадання піни й утворення на поверхні невеликих вільних від пен дільниць, утворених лопнули бульбашками, вважають кінцем досвіду. Цей момент відзначають за секундоміром, стійкість піни виражають у хвилинах.  
Смак і аромат визначають у свіжоналите в склянці пиві і в пиві, вже постійно.  
          Пиво пробують невеликими ковтками. Особливо стежать за першими смаковими відчуттями від самого глотка і залишилися після проковтування пива. У першу чергу необхідно встановити, характерний чи смак для даного типу пива. Так, Жигулівське пиво повинно мати слабо виражений хмелевою смак, а Українська - мати ясно виражений смак і аромат темного солоду. Далі встановлюють, чи є в досліджуваному пиві сторонній присмак і наскільки різко і довго він відчувається після випробування.  
Слід відрізняти неприємну різку гіркоту від властивої пива нормальної хмелевою гіркоти, так само як і смак темного пива, обумовлений пригорілим речовинами солоду, від нормального солодового смаку. Нормальний смак пива, характеризується тим, що жоден з компонентів не виділяється різко серед інших.  
При оцінці зовнішнього оформлення звертають увагу на повноту наливу, зовнішню чистоту пляшки або бочки, правильність наклейки етикетки, герметичність упаковки. 

2. Фізико-хімічні показники

За фізико-хімічними показниками  світле пиво повинно відповідати  вимогам, зазначеним у таблиці 2.  
Органолептичні, фізико-хімічні показники, енергетичну цінність, вимоги до стійкості пива конкретних найменувань, обладнані особливостями використовуваного сировини і технології виробництва, встановлюють у технологічній інструкції з виробництва пива певного найменування, але не нижче встановлених цим стандартом. 

Таблиця 2. Фізико-хімічні показники пива 

 

Найменування показника		Екстрактівность початкового сусла
		8	9			10		11	12		13		14		15		16			17		18		19		20		21
Об'ємна частка спирту,% не менше		2,8	3,2			3,6		4,0	4,5		4,7		4,8		5,4		5,8			6,2		6,6		7,1		7,9		8,2
Кислотність, к.од.		1,0-2,5				1,5-2,6			1,9-3,2				2,4-3,6					3,0-4,5				3,0-5,0
Колір, ц.ед.	0,4-1,5
Масова частка двоокису вуглецю,% не менше	0,33
Піноутворення  Висота піни, мм, не менше   Пеностойкость, хв, не менше	30   2
Стійкість, доби, не менш   непастеризоване  пастеризоване	8   30
Енергетичнацінність, ккал на100 г . пива	30			34	38		42			46		50		54		58			62		66		70		74		78		80
Вуглеводи, в 100г.піва, не більше	3,5			3,8	4,2		4,6			4,7		5,3		5,8		6,2			6,6		6,9		7,3		7,5		7,6		7,8