Іноваційно-інвестиційна стратегія туристичного підприємства

Показник — індекс прибутковості (PI) розраховують по формулі:

де PV— дійсна вартість грошових надходженні; I — сума інвестицій (капіталовкладень) у проект.

Використовуючи дані по двох проектах, визначимо індекс прибутковості по них:

Pl₁- 1,25 (42,9:34,4),

Р1₂- 1,19 (33,32:28,0).

Отже, по даному параметрі  ефективність проекту № 1 вище. Якщо інвестиції, зв'язані з майбутньою реалізацією проекту, здійснюють у  кілька етапів (кроків), то розрахунок індексу прибутковості роблять по формулі:

де Рl¹ — індекс прибутковості при багаторазовому здійсненні капітальних витрат; 1_t — сума інвестицій по окремих кроках загального періоду інвестування; n — число кроків (інтервалів) у загальному розрахунковому періоді; r — ставка дисконтирования, частки одиниці.

Якщо значення Рl < 1,0, то проект відкидають, тому що він не принесе інвестору додаткового  доходу. До реалізації приймають проекти  з Рl> 1,0.

Дисконтированный період окупності вкладених коштів (DPP) — один з найпоширеніших показників оцінки ефективності проектів. Він установлюється по формулі:

де DPP — дисконтированный період окупності, число років; I— сума інвестицій, спрямованих на реалізацію проекту; PV_t — середня величина грошових надходжень у періоді t.

Визначимо дисконтированный період окупності капітальних витрат по двох проектах. У цих цілях  установимо середньорічну суму грошових надходжень у дійсній вартості.

По проекті № 1 вона дорівнює 14,31 тис.грн. (42,92/3). По проекті  № 2 вона дорівнює 8,33 тис.грн. (33,32/4). З урахуванням середньорічної величини грошових надходжень дисконтированный період окупності дорівнює:

DPP_l - 2,4 роки (34,4:14,31),

DPP₂ = 3,4 роки (28,0:8,33).

Ці дані підтверджують  пріоритетне значення проекту № 1 для інвестора. Характеризуючи показник «дисконтированный період окупності», необхідно відзначити, що він може бути використаний не тільки для оцінки ефективності капітальних вкладень, але і для рівня інвестиційного ризику, зв'язаного з ліквідністю. Це викликано тим, що чим длиннее період реалізації проекту до повної його окупності, тим вище рівень інвестиційного ризику. Недоліком даного показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, що утворяться після періоду повної окупності капітальних вкладень. Так, по проектах із тривалим терміном експлуатації після настання періоду окупності може бути отримана велика сума чистої поточної вартості, чим по проектах з коротким строком окупності. Внутрішня норма прибутковості, чи маржинальная ефективність капіталу (IRR), є найбільше складним показником для оцінки ефективності реальних проектів. IRR характеризує рівень прибутковості (прибутковості) проекту, що виражається дисконтною ставкою, по якій майбутня вартість грошових надходжень від капіталовкладень приводиться до дійсної вартості авансованих засобів.

При одноразовому вкладенні  капіталу внутрішню норму прибутковості (IRR) можна обчислити по формулі:

де NPV— чиста поточна  вартість грошових надходжень; /— інвестиції капіталовкладення в даний проект.

Економічний зміст IRR полягає в тому, що всі доходи і витрати по проекті приводять до дійсної вартості не на основі дисконтної ставки, що задається ззовні, а на базі внутрішньої норми прибутковості самого проекту. У приведеному вище прикладі (табл. 3.4 і 3.5) по проекті № 1 необхідно знайти розмір дисконтної ставки (г), по якій дійсна вартість грошових надходжень (42,92 тис.грн.) за три роки буде приведена до суми вкладених засобів (34,4 тис.грн.). Розмір ВИД складає 24,8% [(8,52:34,4) х 100], а точніше 25%. При такім значенні ВНД дійсна вартість грошових надходжень (34,4 тис.грн.) зрівняється із сумою інвестицій (34,4 тис.грн.), а чиста поточна вартість (NPV) проекту № 1 буде дорівнює нулю (34,4 — 34,4). Аналогічним шляхом знаходять ВНД (IRR) проекту № 2. Вона дорівнює 19% [(5,32:28,0) х 100].

Ці дані підтверджують  пріоритетне значення проекту № 1 для інвестора.

У теорії інвестиційного менеджменту внутрішня норма  прибутковості виражає ставку рентабельності, при якій дійсна вартість грошових надходжень від проекту (Cash Flow, CF) дорівнює дійсної вартості капітальних витрат, тобто величина NPV дорівнює нулю. Це означає, що всі капітальні витрати окупилися. У даному випадку маємо: IRR = м, при якому NPV**f(r) = 0. При різночасному здійсненні капітальних вкладень у даний проект IRR знаходять з рівняння:

де CF_t — сума грошових надходжень по окремих інтервалах загального періоду реалізації проекту; IRR — внутрішня норма прибутку (прибутковості) по проекті, частки одиниці; n — число інтервалів (кроків) у загальному розрахунковому періоді; t = 0 — нульовий (вихідний) період здійснення капітальних витрат.

Щоб краще вивчити  економічну природу критерію IRR, побудуємо графік даного показника за допомогою наступної функції¹ (мал. 3.1):

З графіка випливає, що відтік коштів (капіталовкладення) змінюється їх припливом у сумі, що перевищує їхній відтік. Тому приведена функція (г/ =/(г)) є убутної, тобто зі збільшенням м крива функції прагне до осі абсцис і перетинає її в деякій крапці, називаною внутрішньою нормою прибутковості (IRR).

 

 

 

 

Рис. 3.1. Графік NPVреального інвестиційного проекту Для перебування IRR (ВИД) можна використовувати й іншу формулу:

де знаменник формули  — підсумок приведення вартості майбутніх  грошових надходжень до їхньої дійсної  вартості (при дисконтній ставці r₁); r₁ — перша калькуляційна дисконтна ставка, частки одиниці; м₂ — друга калькуляційна дисконтна ставка, частки одиниці; NPV — чиста поточна вартість по прийнятій дисконтній ставці r₁ і r₂; PV_t - I_t — різниця між очікуваними грошовими надходженнями в дійсній вартості й інвестиційних витратах у періоді t.

На практиці отриману величину чистої поточний вартості (NPV) від проекту зіставляють з  дійсною вартістю інвестиційних  витрат. Відбирають проекти з IRR більшої, ніж середньозважена вартість капіталу (WACC), прийнята за мінімально припустимий рівень прибутковості

IRR>WACC. (3.31)

При IRR < WACC проект вважають неефективним. З відібраних проектів перевагу віддають найбільш прибутковим, з яких формують інвестиційний портфель туристичної фірми (з максимальною сумарною чистою поточною вартістю — NPV, якщо обмежений капітальний бюджет інвестора).

Показник внутрішньої  норми прибутковості найбільше  застосуємо для порівняльної оцінки проектів у рамках більш широкого діапазону випадків.

Наприклад, його можна  порівнювати:

1. З рівнем рентабельності активів (майна) у процесі експлуатаційної діяльності туристичної фірми.
2. Із середньою нормою прибутковості інвестицій по підприємству в цілому.
3. З нормою прибутковості по альтернативних видах інвестування 
   (по депозитних внесках у банках, по державних облігаційних позиках і т.д.).

Тому будь-яке підприємство (інвестор) з урахуванням рівня  інвестиційного ризику вправі установити для себе прийнятну величину внутрішньої  норми прибутковості. Проекти з  більш низьким значенням даного показника інвестор відкидає як не відповідним вимогам ефективності реальних інвестицій.

Модифікований метод  внутрішньої норми прибутковості (MIRR) являє собою удосконалену модель IRR. Він дає більш правильну оцінку ставки дисконтирования і знімає проблему множинності норми прибутковості на різних етапах (кроках) оцінки проекту. Зміст методу полягає в наступному.

Крок 1. Усі грошові  потоки доходів від проекту приводять  до майбутнього (кінцевої) вартості по ставці середньозваженої вартості капіталу (WACC) і підсумовують.

Крок 2. Отриману суму приводять  до дійсної вартості по еди 
ний ставці IRR. 

Крок 3. З дійсної вартості доходів віднімають дійсну вартість інвестиційних витрат і обчислюють чисту поточну вартість (NPV) проекту.

Крок 4. Чисту поточну  вартість проекту поділяють на дійсну вартість інвестицій:

і визначають реальну  величину внутрішньої норми прибутковості  проекту (MIRR).

Кожний з методів  оцінки дає можливість фахівцям туристичної  фірми вивчити характерні риси проекту  і прийняти правильне рішення. Тому досвідчені аналитики використовують всі основні методи в інвестиційному аналізі кожного проекту, а комп'ютерні технології полегшують рішення цієї задачі. Отже, основні критерії прийняття інвестиційних рішень наступні:

• відсутність більш вигідних альтернатив;
• мінімізація ризику утрат від інфляції;
• стислість строку окупності капітальних вкладень;
• дешевина проекту;
• забезпечення стабільності надходження для себе доходів від проекту протягом тривалого часу;
• висока рентабельність інвестицій після дисконтирования;
• достатність інвестиційних ресурсів для здійснення 
  проекту й ін.

Використовуючи комбінацію зазначених параметрів, керівництво  туристичної фірми може прийняти правильне рішення на користь  того чи іншого проекту, що відповідає його стратегічним цілям. Головна вимога до інвестиційного портфеля туристичної фірми — його збалансованість. Це означає, що необхідно розташовувати проектами, що у дійсний чи найближчий час забезпечать підприємство коштами, а також перспективними проектами, що принесуть високу віддачу (у формі чистого грошового потоку) у майбутньому. Одночасно необхідно деинвестировать кошти зі старіючих видів виробництва в більш сучасні, що забезпечують конкурентноздатність продукції туристичної фірми.

Дуже часто на практиці підприємство, вибравши рентабельний проект, зіштовхується з дефіцитом коштів для його реалізації. У таких випадках доцільно здійснити додаткові розрахунки з урахуванням можливості залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Залучення позикових засобів для реалізації проекту нерідко підвищує рентабельність власного капіталу, вкладеного в нього. Однак це спостерігається в тому випадку, якщо прибутковість інвестицій вище «ціни кредиту» (ставки відсотка за кредит). При цьому зростають інвестиційні можливості туристичної фірми. Справедливість такого твердження випливає з табл. 3.6.

Таблиця 3.6.

Розрахунок ефекту фінансового  важеля по двох інвестиційних проектах

Показники	Проекти
	1	2
Обсяг інвесторських засобів (капіталовкладень), тис.грн.	18,0	18,0
У тому числі: власні засоби позикові засоби	18,0 -	9,0 9,0
Норма загального прибутку на вкладений капітал, %	25,0	25,0
Ставка відсотка за кредит, %	-	15,0
Ставка податку на прибуток, %	24,0	24,0
Загальний прибуток (18 х  ОД 5), тис.грн.	4,5	4,5
Сума податку на прибуток (4,5 х 0,24), тис.грн.	1,08	1,08
Сума відсотків за кредит (9,0 х 0,15), тис.грн.	-	1,35
Чистий прибуток: - по проекті № 1 (4,5 - 1,08 = 3,42) - по проекті  № 2 (4,5 -1,08 - 1,35 = 2,07)	3,42	2,07
Норма чистого прибутку, що приходиться на власні засоби: - по проекті № 1 (3,42/18,0 х 100 = 19) - по проекті № 2 (2,07/9,0 х 100 = 23)	19,0	23,0
Ефект фінансового важеля по проекті №2(1 — 0,24) х (25 — 15) х х 9/9 = 7,6%	_	7,6

Як випливає з даних  табл. 3.6, ефект фінансового важеля (ЭФР) досягається за рахунок того, що до норми прибутку на власний капітал приєднується прибуток, отримана завдяки використанню позикових засобів, незважаючи на їхню платність. ЭФР розраховують по формулі:

де H_c — ставка податку на прибуток, частки одиниці; Р_a — рентабельність активів, %; СП — середня процентна ставка за банківський кредит; Р_а — СП — диференціал ефекту; ЗС — позикові засоби; СС — власні засоби; ЗС/СС — коефіцієнт заборгованості.

При позитивному значенні ЭФР підприємство має збільшення до рентабельності власних засобів (за умови Р_а > СП). При негативному значенні ЭФР (Р_а < СП) відрахування з прибутковості власних засобів, тобто отриманий банківський кредит використаний неефективно.

У приведеному прикладі за рахунок використання позикових засобів норма чистого прибутку на власні засоби по проекті № 2 вище, ніж по проекті № 1. Ефект фінансового важеля в 7,6% (10% х 0,76) досягнуть за рахунок того, що норма прибутку на инвестируемый капітал перевищує ставку позичкового відсотка. У табл. 3.6 таке перевищення складає 10% (25 — 15). По проекті № 1 ефект отсутствует, тому що позикові засоби для його реалізації не залучалися.

В даний час багато великих капіталомістких проектів мають, як правило, низькі показники  прибутковості і тривалі строки окупності. Тому вони повинні фінансуватися за рахунок засобів федерального і регіонального бюджетів. Ті сфери підприємницької діяльності, що дають швидку віддачу у формі прибутку (доходу) чи мають високу оборотність вкладених коштів, доцільно фінансувати за рахунок власних коштів інвесторів (виробництво товарів народного споживання, торгівля й ін.). Реальний процес прийняття управлінських рішень вимагає великої інформації і безлічі фінансових розрахунків, що знаходять висвітлення в бізнес-планах підприємств.

При виборі інноваційно-інвестиційної стратегії підприємству необхідно враховувати життєвий цикл товару на ринку (мал. 3.2).

Обсяг збуту товару

у фізичному вираженні,

Рис. 3.2. Життєвий цикл товару

На першій стадії (освоєння) доходи від продажів ростуть дуже повільно, тому що обсяг збуту продукції невеликий. Ринок знайомиться з новим товаром..

 

 

 

Використана література:

 

1. Ковальов В. В. Методи оцінки інвестиційних проектів. М.: Фінанси і статистика, 2008. С. 59.