Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту

Бренд є цілісним маркетинговим комплексом для створеннядодаткових конкурентних переваг фірми на ринку. Він ніби зму-шує вибрати саме цей продукт (послугу) з усіх можливих на рин-ку, оскільки позиціонує його як престижний, вигідний, безпеч-ний, зручний тощо.

 

4. Методологія  створення процесних інновацій

Інноваційний продукт може мати не тільки матеріально-речову форму, а й поставати як нові технології доведення товарувід виробника до кінцевого споживача (маркетингові, інформа-ційні технології); новий вид послуг, що ґрунтується на вивченнівластивостей основного товару і доповненні їх супутніми; новіфінансові технології тощо. Наприклад, технічні досягнення в га-лузі оброблення інформації уможливили появу кредитних карток,а розвиток ідеї самообслуговування сприяв створенню систем оп-тичного зчитування інформації (штрихове кодування) та форму-вання мережі торговельних автоматів.

Передумовою створення нових процесних технологій є зде-більшого усвідомлення недосконалості існуючого процесу. Для йо-го поліпшення і розробляються нові підходи до здійснення окремихоперацій чи процесу загалом. Удосконалення існуючих бізнес-процесів з метою реалізації поліпшувальних інноваційних змін мо-же здійснюватися шляхом бенчмаркінгу або реінжинірингу.

Бенчмаркінг (англ. bench — місце і marking — відзначати).Це спосіб вивчення діяльності суб'єктів господарювання, переду-сім конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду усвоїй роботі. Вперше застосований у 1979 р. компанією Xerox.Охоплює комплекс засобів, що дають змогу систематично знахо-дити, оцінювати позитивний досвід конкурентів чи компаній, якіє лідерами у галузі, і використовувати його у своїй роботі.

Першим кроком у цій системі є об'єктивне оцінювання фір-мою своєї поточної діяльності і визначення пріоритетних сфер їїудосконалення. Наступний крок — ретельний підбір взірців длянаслідування, якими можуть бути фірми, що досягли успіхів у ві-дповідній сфері діяльності. Відтак збирають і аналізують необ-хідну інформацію, що стосується тих функцій бізнесу, які потре-бують вдосконалення. На основі цього розробляють проект змінфункції (функцій), здійснюють її техніко-економічне обґрунту-вання, впроваджують у практику власного бізнесу і оцінюютьефективність здійснених змін.

Бенчмаркінг можна порівняти з маркетинговою розвідкою,яку застосовують для виявлення та аналізу прихованих від сто-роннього ока ринкових процесів і явищ. Він дає повне уявленняпро характер діяльності лідерів конкурентного середовища і при-чини їх успіху, оскільки дослідження стосуються не лише вироб-ничих і комерційних аспектів діяльності, а й психологічних. Томуз його допомогою на підприємстві можна створити особливийпсихологічний клімат, коли весь персонал намагатиметься наслі-дувати кращих. Бенчмаркінг збагачує організаційну культуру та-кими цінностями, як здатність до саморозвитку, підвищенняпрофесійної майстерності, розв'язує завдання ефективного вико-ристання і підвищення потенціалу фірми. Але прийоми і методивеликих компаній можуть виявитися непридатними для викорис-тання у сфері малого бізнесу.

Реінжиніринг (англ. engineering — винахідливість, знання).Це інженерно-консультаційні послуги з перебудови підприємни-цької діяльності на основі створення і реалізації інновацій. Термін«реінжиніринг» запровадив американський учений М. Хаммер.

Використання реінжинірингу доцільне за умов, коли в орга-нізації виникла криза, вихід з якої неможливий за існуючих під-ходів до ведення бізнесу (бізнес-процесів), а також якщо органі-зація прагне до розвитку, а створена організаційна структура іпобудована на її основі бізнес-модель перешкоджають цьому (га-льмують перспективну перебудову бізнес-процесів).

Виокремлюють два основні напрями реінжинірингу. Сут-ність першого полягає у переході від вертикальної до переважногоризонтальної координації дій, за якої значно поліпшується ре-акція фірми на зовнішні і внутрішні зміни, а вище керівництвозвільняється від проблем, які ефективніше та оперативнішерозв'язуються на горизонтальному рівні.

Технології бенчмаркінгу і реінжинірингу дають змогу орга-нізаціям визначати напрями удосконалення бізнес-процесів, фор-мулювати інноваційні завдання, які потребують обов'язковогорозв'язання для збереження конкурентних позицій або форму-вання нових конкурентних переваг.

 

5. Характеристика інноваційної інфраструктури

До інноваційного процесу залучена велика кількість учасни-ків. Це спеціалізовані наукові установи, дослідні лабораторії іпроектно-конструкторські бюро, великі корпорації і малі венчур-ні фірми, окремі винахідники й раціоналізатори, їх діяльністьспрямована на те, щоб ідея знайшла своє матеріальне втілення унових товарах, технологіях, матеріалах тощо.

Нова ідея виникає на базі нових знань, які є теоретичноюосновою матеріального виробництва. У сучасних умовах новізнання, як правило, є результатом копіткої праці багатьох фахів-ців — вчених-теоретиків, працівників науково-дослідних лабора-торій, експериментально-конструкторських бюро тощо.60

Організаційну, правову та економічну підтримку інновацій-ної діяльності на різних рівнях і в різних формах забезпечує інно-ваційна інфраструктура.

Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, організа-цій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, щонадають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (консал-тингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні,освітні тощо).

Наведені вище компоненти разом з інноваційною інфра-структурою утворюють сферу інноваційної діяльності (рис. 2.3).

Сфера інноваційної діяльності — сфера взаємодії інноваторів, ін-весторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції черезрозвинуту інноваційну інфраструктуру.

Ринок новацій. Його формують наукові організації, вищінавчальні заклади, тимчасові творчі колективи, окремі винахід-ники та ін. Основним товаром на цьому ринку є науковий і нау-ково-технічний результат — продукт інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальний продукт — результат творчих зусиль окремої осо-бистості або наукового колективу.

На нього поширюються авторські права, оформлені відпо-відно до чинного законодавства, тобто він є інтелектуальною вла-сністю.

Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших правна продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законо-давчими актами держави.

Правовий захист продуктів інтелектуальної діяльності вУкраїні здійснюється на основі Цивільного кодексу, у якому трак-туються права інтелектуальної власності та вказані особливості за-хисту усіх об'єктів інтелектуальної власності.

ГЛ Право інтелектуальної власності — право особи на результат інте-лектуальної, творчої діяльності.

До об'єктів права інтелектуальної власності належать: літе-ратурні та художні твори; комп'ютерні програми; бази даних;фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення; науковівідкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компо-нування інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції;сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменуван-ня, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні за-значення; комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності дає змогу забезпечити йогоохорону і стимулює розвиток інтелектуального потенціалу краї-ни. Його складовими є авторське право і право на промисловувласність.

Авторське право — система правових норм, що регулюють правовівідносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки тарізних видів мистецтва.

Власник авторського права або його правонаступник маєвиняткове право використовувати продукт своєї інтелектуальноїдіяльності, розмножувати його і продавати.

Деякі з об'єктів інтелектуальної власності, що мають особ-ливу цінність для авторів, не патентуються ними. Йдеться прокомерційну таємницю.

Комерційна таємниця — відомості технічного, організаційного,комерційного, виробничого та іншого характеру, які при їх розго-лошенні стороннім можуть завдати шкоди особам, чиєю власністювони є.

Комерційною таємницею є ноу-хау.

Ноу-хау (англ. know-how — знаю, як) — форма інтелектуальноївласності, науково-технічний результат, що навмисне не патенту-ється з метою випередження конкурентів, повного власного вико-ристання його для отримання надприбутку або передання іншимкористувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.

До ноу-хау відносять технологічні та конструкторські таєм-ниці виробництва, характеристики технологічного процесу; мето-ди організації виробничого процесу і праці; незапатентовані ви-находи; опис способу використання, специфікації, формули ірецептури; технологічні режими і способи виконання операцій,що залишаються невідомими за межами підприємства — власни-ка ноу-хау; оригінальні методи випробувань і контролю якостіпроцесів та продукції; способи утилізації і знешкодженнявідходів; знання і досвід у сфері маркетингу, інформація, щосприяє збуту продукції, тощо.

Ринок чистої конкуренції нововведень. Суб'єктами ринко-вих відносин на ньому виступають інноватори-підприємства, щоздійснюють різноманітні нововведення (технічні, економічні, ор-ганізаційні, соціальні тощо). Оперативне залучення та впрова-дження новацій забезпечує інноваторам збільшення доходів, поя-ву вільних фінансових коштів, які знову можна спрямовувати назалучення перспективних новацій. Однак конкуренція нововве-день і полягає в тому, що інноваційні зміни мають принести бі-льші прибутки, ніж витрати на їх реалізацію, і кошти маютьспрямовуватися на досягнення найкращих результатів з можли-вих альтернативних напрямів вкладення. Отже, лише ті інновації,які можуть забезпечити підприємцю так звану інноваційну ренту,викличуть у нього бізнес-інтерес, і він не шукатиме чиєїсь підт-римки для їх упровадження.

Ринок інвестицій. Основним товаром на цьому ринку є віль-ні фінансові кошти різних організацій, фінансово-кредитнихустанов, фондів тощо, які можуть бути залучені суб'єктами під-приємництва для реалізації інновацій, їх ціна, обсяги та період, наякий їх надають, значною мірою впливають на інноваційну акти-вність підприємницьких структур. Ринок інвестицій пожвавлю-ється, коли потенційні інвестори бачать зиск у фінансуванні інно-ваційних проектів, тобто коли віддача від вкладених інвестиційперевищує вигоду від альтернативних вкладень коштів (напри-клад, у депозити).

Держава може впливати на активність інвесторів, пропоную-чи пільги в оподаткуванні прибутку, отриманого від реалізації ін-новаційних проектів. Це прискорює окупність інвестицій, знижуєризики неповернення кредитів і стимулює фінансові структури довкладення коштів. Наявність достатньої кількості фінансових чисуто венчурних структур, що можуть інвестувати інноваційні про-екти і зацікавлені в цьому, прискорює їх комерціалізацію.

Інноваційна інфраструктура. Вона сприяє дифузії іннова-цій у всі сфери економіки. Основними завданнями інноваційноїінфраструктури є сприяння перетворенню новацій на інновації,збереження і примноження наукового потенціалу країни.

Складовими інноваційної інфраструктури є фінансово-кредитні установи; зони інтенсивного науково-технічного розви-тку (технополіси); технопарки (технологічні парки, агропарки,інноваційні парки); інноваційні центри (технологічні, регіональні,галузеві); інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційногобізнесу); консалтингові (надання консультацій у сфері захисту ін-телектуальної власності, реінжинірингу тощо) фірми, інноваційніта страхові компанії тощо

Щодо України, то тут майже відсутні спеціалізовані струк-тури, які здійснюють підтримку інноваційних проектів. Функціо-нує лише Державна інноваційна компанія, однак вона має незна-чний бюджет, що не дає змоги суттєво вплинути на реалізаціюперспективних проектів.

Для успішного функціонування інноваційної інфраструкту-ри необхідна правова основа, яка б окреслювала взаємні зо-бов'язання сторін — учасників інноваційного процесу. Особливемісце у ній належить захисту інтелектуальної власності, якийунеможливлює «інтелектуальне піратство». В Україні інновацій-ної інфраструктури не створено, захист інтелектуальної власностінедостатній. Свідченням цього є той факт, що на балансі комер-ційних структур не відображаються об'єкти інтелектуальної вла-сності, навіть ті, на які є охоронні документи. Це спричинює ви-кривлення ринкової вартості підприємств, оскільки вона частоспирається саме на нематеріальні активи.