Міжнародні програми розвитку інформатизації

Міністерство освіти та науки  України

Київський університет імені  Б.Д.Грінченка

 

 

Кафедра інформатики

 

 

Індивідуально-дослідницьке завдання

на тему

Міжнародні програми розвитку інформатизації

 

 

 

 

 

                                                                                                         

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

 

 

 

Зміст

1. Міжнародні програми розвитку інформатизації, індикатори та моніторинг розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
2. Окінавська хартія розвитку глобального інформаційного суспільства (2000р.)
3. Хартія про збереження цифрової спадщини(2003р.)
4. Рекомендації про розвиток багатомовності та загального доступу до кіберпростора (2003р.)
5. Всесвітня доповідь ЮНЕСКО До суспільства знань

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Інформаційно-телекомунікаційні технології (ІТ) є одним з найбільш важливих факторів, котрі впливають на формування суспільства ХХІ сторіччя. Їх революційний вплив стосується способу життя людей, їх освіти й роботи, а також взаємодії уряду та громадянського суспільства. ІТ швидко стають життєво важливим стимулом розвитку світової економіки. Вони також надають можливість багатьом ініціативним індивідуумам, фірмам та спільнотам у всіх частинах земної кулі більш ефективно і творчо вирішувати економічні та соціальні проблеми. Величезні можливості ІТ мають бути розділені всіма нами.

Сутність стимульованих ІТ економічних  та соціальних трансформацій полягає  в їх здатності сприяти людям  і суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство, як ми його уявляємо, є таким, що дозволяє людям краще розвинути свій потенціал  та реалізовувати свої прагнення. Для цього повинна бути гарантія, що ІТ слугуватимуть досягненню взаємодоповнюваних цілей: забезпеченню сталого економічного зростання, підвищенню суспільного добробуту і створення соціальної злагоди. Разом з тим, ми маємо докласти всіх зусиль, аби якнайповніше реалізувати потенціал ІТ у сфері укріплення демократії, більш прозорого та відповідального управління, у захисті прав людини й сприяння збереженню культурного розмаїття , а також у збереженні миру та стабільності у всьому світі. Узгодження цих цілей і вирішення проблем, що виникатимуть, вимагає розробки ефективних національних та міжнародних стратегій.

 

Міжнародні програми розвитку інформатизації, індикатори та моніторинг розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Міжнародні організації, що забезпечують формування систем моніторингу  та індексів, такі як Міжнародний союз електрозв'язку, Інститут статистики ЮНЕСКО,Євростат, Інститут Всесвітнього банку, ОЭСР та інші є, в основному, вторинними збирачами даних, які отримують їх від держав-членів і партнерських дослідницьких і статистичних агентств. Збір даних здійснюється шляхом розсилки опитних листів в профільні міністерства, національні статистичні бюро, неурядові організації та інші структури, наприклад, операторам зв'язку. Інформація збирається через офіційні канали статистичного обліку та/або методами вибіркових обстежень. Після цього міжнародна організація, що здійснює узагальнення даних для побудови індексу, зазвичай звертається до представника даної країни з проханням консолідувати одержані відповіді, щоб вивести узагальнені цифри для цієї країни. Якщо в країні немає організації, готової виконати таке узагальнення, консолідація даних виконується міжнародними організаціями.

Аналіз результатів різноманітних міжнародних рейтингів, що включають Україну, а також їх розрахункової частини свідчить, що деякі показники розвитку інформаційного суспільства в Україні помітно занижені. У зв’язку з цим пропонується посилити координуючу роль Держдепартаменту з питань зв’язку та інформатизації у процесі збору та узагальнення показників, що використовуються міжнародними організаціями (наприклад, систематично оприлюднювати такі показники на сайті Держдепартаменту). Робота у цьому напрямку дозволить по-перше, об’єктивно позиціонувати Україну серед інших держав та покращити її імідж, по-друге, підвищити рівень міжнародної співпраці Держдепартаменту з питань зв’язку та інформатизації.

Нестача всеосяжних, своєчасних і придатних для порівняння даних  залишається головним бар'єром під час аналізу статусу і прогресу інформаційних суспільств для визначення цілей і ухвалення політичних рішень. Для того, щоб проаналізувати реальне використання і потенціал ІКТ, необхідно зобов'язати країни проводити репрезентативні обстеження з використання ІКТ домогосподарствами і населенням.

Наразі лише небагато країн, що розвиваються, проводять подібні обстеження. Це дозволило б виявити реально існуючу «цифрову нерівність». Для того, щоб вжити заходи щодо вирішення цих проблем ряд провідних стейк-холдерів, включаючи МСЕ, декілька агентств ООН і регіональних організацій, ініціювали так зване «Партнерство з вимірювання ІКТ для розвитку». Ця багатостороння ініціатива включає найбільш всеохоплюючу спробу розвинути, зібрати і розповсюдити релевантні в глобальному масштабі індикатори для вимірювання інформаційного суспільства. Одним з головних досягнень Партнерства на сьогоднішній день є визначення ключового списку індикаторів ІКТ.  Список включає індикатори інфраструктури, доступу і використання ІКТ населенням, домашніми господарствами і підприємствами, а також деякі індикатори економіки і торгівлі в секторі ІКТ.

Європейська комісія

Враховуючи зовнішній  курс України на зближення з Європою, орієнтація на європейський досвід вимірювання інформаційного суспільства є стратегічно важливим завданням. Однак під час формування національної системи індикаторів виникає об’єктивна необхідність спиратися перш за все на можливості національної статистики, яка поки що далека від європейських стандартів. Поступово система показників державної статистики, зокрема пов’язана з ІКТ, приводитиметься до міжнародних стандартів. Наразі Уряд України за підтримки Міжнародного банку реконструкції та розвитку (Світовий банк) розпочав реалізацію Проекту розвитку системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень, головною метою якого є створення сталої системи державної статистики України шляхом її комплексного та системного реформування.

Програми ЄС достатньо амбітні й спрямовані на подолання «цифрової нерівності» між країнами Євросоюзу і їх міжнародними конкурентами. Вони характеризуються дійсно високим рівнем вимог до моніторингу і оцінки розвитку ІКТ, що враховує сучасні тенденції розвитку технологій, і націлений на випередження нових викликів технічного прогресу і потреби суспільства. Досвід Євросоюзу особливо корисний у світлі його розширення за рахунок країн Східної Європи, що порівняно відстають у розвитку ІКТ від перших 15 країн ЄС. У цьому документі як приклад системи моніторингу і оцінки розвитку сектору ІКТ на регіональному рівні наведені підходи до моніторингу і оцінки, що застосовуються у Європейському Союзі.

У липні 2002 р. на засіданні Ради Європи було прийнято “План дій за программою eEurope’2005”. Він складається з розділів, присвячених е-уряду, е-здоров'ю, е-освіті і е-бізнесу. Реалізація цієї програми передбачає як політичну підтримку, так і технологічні заходи щодо створення широкосмугових мереж з доступом до них ПК, ТБ-інтерактивних пристроїв, стільникових телефонів та іншого портативного обладнання зв'язку. Створено органи управління, моніторингу і порівняльного аналізу результатів, канали розповсюдження передового досвіду. Ця програма є наступником “Плану дій eEurope’2002”, свого часу (у червні 2000 р.) схваленого Радою Європи. Він базується на успішному виконанні попереднього плану і виходить з наступних передумов. Технологія широкосмугових мереж трансформує Інтернет і відкриє нові можливості для інтерактивних мультимедійних послуг, використання яких можливе лише за умови передачі інформації з дуже великою швидкістю. Прийнято серйозні заходи з підтримки економіки, орієнтованої на знання і розвитку інформаційного суспільства на європейському, національних і регіональних рівнях.

Порівняльний аналіз (бенчмаркінг) й оцінка результатів програми eEurope’2005 є процесом, що складається з трьох кроків.

Крок 1. Визначення індикаторів (показників). Для програми eEurope 2002 було використано 23 індикатори, затверджені Радою з внутрішнього ринку (Internal Market Council) в листопаді 2000 р. (13493/00 ЕСО 338). Для програми eEurope’2005 колишній перелік індикаторів було оновлено для того, щоб вони адекватніше відповідали переглянутим політичним цілям.

Крок 2. Вимірювання і аналіз. Оскільки статистика змінюється дуже швидко, для збереження релевантності між нею й існуючою політикою, відповідні вимірювання повинні проводитися достатньо оперативно. Для підвищення якості вимірювання індикаторів eEurope’2005 максимально використовувала офіційну статистику Національних інститутів статистики (НІС) і Євростату (Eurostat). Перший аналіз індикаторів програми eEurope’2002 було представлено в доповіді Європейської комісії. Крім того, результати власних досліджень, що проводяться окремими країнами, регулярно публікуються на Web-сайті eEurope.

Крок 3. Розробка політики. Роль порівняльного аналізу у процесі  розробки політики проаналізована в доповіді Єврокомісії Європейській Раді про стан плану дій eEurope’2005.

Загальна структура  індикаторів програми eEurope’2005.

Показники використання Інтернету

• Доступ і використання Інтернету громадянами
• Доступ в Інтернет й використання ІКТ підприємствами
• Вартість Інтернет-доступу

Сучасні онлайнові  громадські послуги

• Електронний уряд
• Електронне навчання
• Електронна охорона здоров'я

Динамічне електронне бізнес-середовище

• Покупки і продажі у режимі, он-лайн
• Готовність до електронного бізнесу

Безпечна інформаційна інфраструктура

• Досвід використання засобів безпеки ІКТ користувачами Інтернет

Широкосмуговій  Інтернет

• Широкосмуговий доступ

Всього було використано 50 індикаторів.

У червні 2005 року, в рамках оновленої Лісабонської Програми, Європейська Комісія розробила стратегічну основу для Інформаційного суспільства i'2010 – «Європейське Інформаційне Суспільство для зростання і зайнятості». i'2010 базується на своєму попереднику – Плані Дій eEurope 2005. У грудні 2005 року був опублікований «Звіт з порівняльного оцінювання Інформаційного Суспільства» (Information Society Benchmarking Report), метою якого було здійснити перший огляд стану інформаційного суспільства з моменту схвалення i2010, а також оцінити прогрес з моменту запуску eEurope 2005 в 2003 році. Оцінені у цьому звіті досягнення у галузі підключення, розвитку передових послуг, державних послуг через ІКТ та «включення всіх» (e-Inclusion) залишаються важливою метою у i2010. Таким чином, більшість з індикаторів порівняльної оцінки використовуватимуться й надалі.

Важливо відзначити, що система  показників для моніторингу й  оцінки ІКТ в Євросоюзі не є фіксованою, особливо на початкових етапах реалізації програм і стратегій. Постійно йде обговорення про те, які індикатори необхідні для моніторингу тих або інших напрямків і компонентів, список оновлюється і доповнюється за мірою досягнення консенсусу. На теперішній момент розглядається список із менш ніж 50 індикаторів.[1]

 

 

 

Міжнародний союз електрозв’язку

Відповідно до цілей ВСІС, багато націй розробляють стратегію для створення Інформаційного Суспільства й підвищення ролі ІКТ в їх соціальному та економічному розвитку, беручи до уваги специфічні потреби й обставини кожної країни. Індекс 17 Цифрової Спроможності (Digital Opportunity Index), розроблений Міжнародним союзом електрозв'язку – єдиний e-індекс, заснований виключно на інтернаціонально

узгоджених індикаторах  ІКТ. Це робить його цінним інструментом для вимірювання Інформаційного Суспільства. Методологія і результати вимірювання Індексу Цифрової Спроможності детально описані у звіті Міжнародного союзу електрозв'язку «Світове інформаційне суспільство» (серпень 2006 р.). За допомогою цього звіту МСЕ підтверджує свою провідну роль у вимірюванні інформаційного суспільства, спрямовуючи свої зусилля на ті сфери, де ще недостатньо даних в міжнародному масштабі і де ще відчувається потреба у розробленні індикаторів. Цей звіт також може розглядатися як прямий відгук на заклик Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства “відстежувати глобальний прогрес у використанні ІКТ для досягнення узгодженої на міжнародному рівні мети і завдань розвитку”.

Відправна точка Індексу  Цифрової Спроможності – набір основних індикаторів ІКТ, узгоджених “Партнерством по Вимірюванню ИКТ для Розвитку”, включаючи міжнародні організації і національні статистичні агентства. Більшість ІКТ індексів базуються на наборі індикаторів, відібраних самими авторами індексу, тоді як Індекс Цифрової Спроможності був створений спираючись на набір інтернаціонально узгоджених індикаторів.

Індекс має три складових: Спроможність, Інфраструктура, Використання, які в свою чергу складаються з певного набору індикаторів. Ця класифікація послідовна, з кожною складовою, що ґрунтується на попередній.[2]

 

Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства.

В Окінавській хартії глобального  інформаційного суспільства (прийнятій  лідерами країн вісімки у м. Окінава, Японія, у 2000 р.) зазначається, що потенційні вигоди інформаційних і комунікаційних технологій, які полягають у стимулюванні конкуренції, сприянні розширенню виробництва, створенні й підтримці економічного зростання та збільшення зайнятості, відкривають значні перспективи. Завдання країн вісімки – не лише заохочувати перехід до інформаційного суспільства та полегшувати цей процес, а й якомога повніше реалізувати його економічні, соціальні та культурні переваги. Для досягнення цих цілей важливо побудувати роботу за такими ключовими напрямами: