Мережеві послуги глобальної мережі Internet

 

Міністерство освіти і  науки України

Дніпродзержинський державний  технічний університет 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Мережеві послуги глобальної мережі Internet»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка групи МЕО-12-1д Жидкова Марія

Перевірила: к.е.н., доц. Нужна С.А

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Дніпродзержинськ

2013р.

Зміст

			№ стр.
ВСТУП Розділ 1.   Розділ 2.     ВИСНОВОК	Історія та загальна інформація про мережу Internet Мережеві послуги глобальної мережі Internet		3 4   6     16
Список використаних джерел			17

 

 

ВСТУП

Інтернет є найбільшою глобальною комп'ютерною мережею, що поєднує десятки мільйонів абонентів  більше як 150 країн світу. Кількість  користувачів її кожного місяця зростає на 7—10%. Практично всі послуги мережі Інтернет побудовані на принципі клієнт-сервер. Сервером у мережі Інтернет називається комп'ютер спроможний надавати клієнтам (у міру приходу від них запитів) деякі мережні послуги. Взаємодія клієнт-сервер будується звичайно в такий спосіб. По приході запитів від клієнтів, сервер запускає різноманітні програми надання мережних послуг. В міру виконання запущених програм сервер відповідає на запити клієнтів. Все програмне забезпечення мережі також можна поділити на клієнтське і серверне. При цьому програмне забезпечення серверу займається наданням мережних послуг, a клієнтське програмне забезпечення забезпечує передачу запитів серверу й одержання відповідей від нього

Близько 2,1 мільярда користувачів інтернету  було зафіксовано по всьому світу в 2012 році, практично половина з них - жителі азіатських країн.

Про це свідчать дані глобального  дослідження аналітичної компанії The Royal Pingdom, повідомляє ТСН.

В Азії живуть близько 44% всіх інтернет-користувачів світу, в Європі - близько 23%, з'ясували  аналітики.

На Північну Америку в 2012 році припадало близько 13% користувачів мережі, а кожен десятий користувач - з Латинської Америки. На Африку, Близький Схід і Австралію довелося відповідно 6%, 3% і 1% користувачів.

Майже половина всіх інтернет-користувачів світу молодші 25 років. Лідером за кількістю інтернет-користувачів серед  окремих країн є Китай, де мережею  користуються понад 485 мільйонів чоловік, при тому що рівень проникнення інтернету  становить лише 36%.

Кількість веб-сайтів в інтернеті на кінець 2012 року - більше 555 мільйонів, пише The Royal Pingdom. Причому близько 300 мільйонів з них з'явилися в 2012 році.

Кількість акаунтів електронної пошти, яка на кінець 2012 року становила 3,15 мільярда, приблизно в 1,5 рази перевищує загальну кількість користувачів. Займаючи трохи менш як третину ринку, найбільш популярною програмою-клієнтом для e-mail залишається Microsoft Outlook.

За даними аналітиків, середньостатистичний користувач електронної пошти, який працює у будь-якій компанії, отримує  і відправляє близько 112 листів на день. При цьому понад 70% загального трафіку  електронної пошти по всьому світу - спам.[2]

Розділ 1. Історія та загальна інформація про мережу Internet

 

У 1969 році Міністерство оборони  США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок  війни. Агентство передових досліджень США (англ. ARPA) запропонувало розробити  для цього комп'ютерну мережу. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства  передових досліджень). В рамках проекту мережа об'єднала названі  заклади; всі роботи по її створенню  фінансувались за рахунок Міністерства оборони США. Потім мережа ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі ширше почали використовувати  вчені із різних галузей науки.        Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної пам'яті.       До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти по мережі, котра відразу стала дуже популярною. 
У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії; мережа стала міжнародною. 
У 1970-х роках мережа в основному використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. До кінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані у 1982—1983 роках. 
1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет». 
У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET появився серйозний суперник — Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось близько 10 тисяч комп'ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.        У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат). 
У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень народилась концепція Інтернет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI. 
У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній лінії.        У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою.       У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп'ютери Національного наукового фонду.В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши по об'єму трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».     Протягом 1990-х років Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих на той час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими). Завдяки відсутності єдиного керуючого центру, а також завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об'єднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано більше мільйона доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією. 
У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Всесвітній день Інтернету 30 вересня.          На даний момент Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною часткою життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються.[1]

 

 

 

Розділ 2. Мережеві послуги  глобальної мережі Internet

INTERNET надає такі основні види  послуг:

1. e-mail — електронна пошта;
2. групи новин;
3. списки поштової розсилки;
4. доступ до файлів віддалених комп'ютерів;
5. сеанси зв'язку з іншими комп'ютерами, під'єднаними до INTERNET;
6. пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;
7. спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;
8. доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).

З додаткових послуг можна виділити наступні:

• широка передача MultiMedia;
• RadioInternet;
• розмовний конференційний зв'язок;
• безпечні угоди;
• відеоконференційний зв'язок;
• безпровідне з'єднання[3]

Всі послуги мережі Internet можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформацією між абонентами мережі і використання баз даних мережі.

              До числа послуг зв'язку між абонентами належать:

Telnet - віддалений доступ. Дає можливість абоненту працювати на будь-якій ЕОМ мережі Інтернет як на своїй власній. Тобто запускати програми, змінювати режим роботи і т.д.

FTP (File Transfer Protocol) - протокол передачі файлів. Дає можливість абоненту обмінюватися файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Установивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп'ютера на свій або скопіювати файл із свого комп'ютера на віддалений.

NFS (Network File System) - розподілена файлова система. Дає можливість абоненту користуватися файловою системою віддаленого комп'ютера, як своєю власною.

E-mail (електронна пошта) - обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Інтернет. Існує можливість відправлення файлів.

Новини мережі Usenet - одержання мережних новин і електронних дощок оголошень мережі і можливість розміщення інформації на дошки оголошень мережі. Електронні дошки оголошень мережі Інтернет формуються по тематиці. Користувач може за своїм вибором підписатися на будь-які групи новин.

          До систем автоматизованого пошуку інформації в мережі Інтернет належать слідуючи системи:

Gopher - найбільше широко поширений засіб пошуку інформації в мережі Інтернет, що дозволяє знаходити інформацію по ключовим словам і фразам. Робота із системою Gopher нагадує перегляд змісту, при цьому користувачу пропонується пройти крізь ряд вкладених меню і вибрати потрібну тему.

WAIS - ще більш потужний засіб одержання інформації, чим Gopher, оскільки воно здійснює пошук ключових слів у всіх текстах документів. Запити посилаються в WAIS на спрощеній англійській мові. Це значно легше, ніж формулювати їх на мові алгебри логіки, і це робить WAIS більш привабливою для користувачів-непрофессіоналів.

WWW - система для роботи з гіпертекстом. Потенційно вона є найбільш потужним засобом пошуку. Гипертекст з'єднує різноманітні документи на основі заздалегідь заданого набору слів. Наприклад, коли в тексті зустрічається нове слово або поняття, система, що працює з гипертекстом, дає можливість перейти до іншого документу, у котрому це слово або поняття розглядається більш докладно.[4]

 

Telnet

Telnet - це сервiс Internet, що дозволяє ввiйти у вiддалений комп'ютер i виконувати на ньому програми.        Як будь-яке товариство, комп'ютерний свiт має свої бiблiотеки, тобто iснують мiсця, до яких Ви можете звернутися, щоб знайти iнформацiю, або для того, щоб узяти гарну книгу. Telnet - один iз ключiв до такої книги - це протокол вiддаленого доступу до Internet (частина TCP/IP протоколу).  Telnet - найстарiший сервiс Internet. З його допомогою можна "потрапити" на вiддалений комп'ютер мережi, запустити на ньому програму або подивитися змiст певного файлу.       Telnet - це програма, що дозволяє використовувати всi ресурси Internet для прямого з'єднання безпосередньо пiд час роботи з базами даних, бiблiотечними каталогами та iншими iнформацiйними ресурсами, що розкиданими по всьому свiту.        У середовищі фахівців з технологій internet поширена думка, що клієнт Telnet придатний для здійснення ручного доступу (наприклад, з метою налагодження) до таких протоколів прикладного рівня як HTTP, IRC, SMTP, POP3 і іншим текст-орієнтованим протоколами на основі транспорту TCP. Однак, використання клієнта telnet в якості клієнта TCP викликає такі небажані ефекти:

• Клієнт може передати дані, які Ви не вводили (опції Telnet);
• Клієнт не буде приймати октет \ 377;
• Клієнт буде спотворювати октет \ 377 при передачі;
• Клієнт взагалі може відмовитися передавати октети зі старшим бітом 1.[5]

Пiд час використання Telnet, команди, якi Ви набираєте на клавiатурi, надсилаються з Вашого термiнала на мiсцевий Internet-провайдер. Далi - вiд вашого провайдера до вiддаленого  комп'ютера, до якого Ви звернулися. 
Можна дослiджувати засобами Telnet величезнi бази даних i навiть бiблiотеки в усьому свiтi, щоб перевiрити наявнiсть у них книги, що вам необхiдна. За допомогою Telnet можна легко потрапити в простори Gopher-а i Web для тих людей, хто не має права iншим способом мати доступ до цих засобiв.[6]

FTP

FTP-Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) — дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі, що підтримує протокол FTP. Установивши зв'язок з віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл з віддаленого комп'ютера на свій, або скопіювати файл з свого комп'ютера на віддалений. 
 При розгляді FTP як сервісу Інтернет мають на увазі не просто протокол, а саме сервіс — доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах. 
FTP — стандартна програма, яка працює за протоколом TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення — передача файлів між різними комп'ютерами, які працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на іншому — програма-клієнт, запущена користувачем, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли через FTP-сервіс. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на сервері та використовує логін та пароль на цьому комп'ютері.          Ця риса послужила причиною того, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Інтернету. Справа в тому, що доволі часто сервер FTP налаштовується таким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але й під умовним іменем anonymous — анонім. У такому випадку для користувача стає доступною не вся файлова система комп'ютера, а лише деякий набір файлів на сервері, які складають вміст серверу anonymous FTP — публічного файлового архіву. Отже, якщо користувач хоче надати у вільне користування файли з інформацією, програмами і т. і., то йому достатньо організувати на власному комп'ютері, включеному в Інтернет, сервер anonymous FTP. Створення такого серверу — процес доволі простий, програми-клієнти FTP вельми розповсюджені, — тому сьогодні публічні файлові архіви організовані в основному як сервери anonymous FTP. Перелік інформації, яка міститься на таких серверах, включає всі аспекти життя: від звичайних текстів до мультимедіа.        Не зважаючи на розповсюдженість, у FTP є багато недоліків. Програми-клієнти FTP не завжди зручні і прості у користуванні. Користувач не завжди може зрозуміти який файл перед ним, чи той що необхідно, чи ні. Окрім того, не існує простого і універсального засобу для пошуку на серверах anonymous FTP, — хоча для цього і існує спеціальний сервіс archie, але це незалежна програма, вона не універсальна і не завжди її можна ефективно застосовувати. Програми FTP доволі старі і деякі їхні особливості, які були потрібні в часи їхнього створення, не зовсім зрозумілі і потрібні зараз. Наприклад, для передачі файлів існує два режими — двійковий та текстовий, і, якщо користувач неправильно обрав режим передачі, то файл, який необхідно передати, може бути пошкодженим. Опис файлів на сервері видається у форматі операційної системи серверу, а список файлів операційної системи UNIX не завжди з розумінням сприймається користувачами DOS. Сервери FTP нецентралізовані, — звідси випливають ще деякі проблеми. Але незважаючи на все це, сервери anonymous FTP сьогодні — це стандартний шлях організації публічних файлових архівів в Інтернеті. 
FTP — сервіс прямого доступу, який вимагає повноцінного підключення до Інтернету, але є можливість доступу і через електронну пошту — існують сервери, які пересилають за допомогою електронної пошти файли з будь-яких серверів anonymous FTP. Проте цей шлях отримання інформації - досить незручний, оскільки такі сервери можуть бути сильно завантажені і запит доволі довго чекатиме своєї черги. Крім того, великі файли при пересилці діляться сервером на частини обмеженого обсягу і, якщо одна з частин загубиться і буде пересланою із пошкодженнями, то весь файл стане непридатним.[7]