Реформирование денежного механизма в Российской империи в начале XX в

У III і IV Думах українських  фракцій не було. Причиною цього  став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування.

На засіданнях III і IV Дум  обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте ці скромні вимоги не були прийняті. Українську мову не дозволили вивчати в початковій школі, хоч іншим народам ; полякам, латишам, литовцям, естонцям, татарам, євреям; було дозволено мати такі школи. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв "Україна", "український", доводити, що "Україна" ; це просто окраїна держави в минулі часи тощо.

Для посилення антипольської  та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.

Висновки 

За час існування  думської монархії в Росії можна  виділити три періоди змін у системі  державного управління під впливом  парламентської опозиції. У період з 23 квітня 1906 р. до 3 червня 1907 р. представники центральної та вищої ланки управління були достатньо сприятливі до опозиційного впливу, схильні до ухвалення раціональних рішень. До лібералізації державного управління. З 3 червня 1907 р до 1915 р. внесення коректив в оновлений державний механізм обмежимо можливості Державної думи, парламентської опозиції. Це призвело до деякого висвітлення, що назріли в попередній період. Діяльність двох полярних думських опозицій у 1915 – 1917 рр. спричинила ануляцію опозиційного впливу на владу, що дозволило владі застосувати переважно консервативні методи управління, ухвалювати нераціональні й необґрунтовані рішення непрозорому режимі. Українська опозиція в парламенті Росії на початку XX ст. характеризується різновекторністю, фрагментованістю, внутрішніми суперечностями, відсутністю єдиної програми щодо державотворення. Діяльність ліберально-демократичної і радикальної опозиції в Державній думі  на початку XX  ст.. сприяла трансформації механізму «самодержавного управління» дореволюційної Росії в бік відкритого державно управлінського процесу.

Історичний досвід діяльності думської опозиції має цінність для усвідомлення особливостей виникнення й функціонування українського парламентаризму,  а також моделі взаємодії інституту парламентської опозиції та державного управління в Україні.

Список використаної літератури

1. Доморослий В. Біля витоків українського парламентаризму. // Віче.-1999.- №4.
2. Драгоманов М. Н. Пропащій час: українці під Московським царством // Пам’ятки України, 1990, №4; 1991, №4.
3. Дубровіна А. Б. Механізм управління, суспільний лад і право України в період імперіалізму і буржуазно-демократичних революцій (1900-1917 рр.). Вип.1.- К., 1970.
4. Ерошкин Н. Н. История государственных учреждений дореволюционной России.-М.,1983.
5. Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России.- М., 1978.
6. Коваленко Л. Законодавче вирішення українських питань у держдумах Російської імперії на сторінках російськомовної української преси кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Юридичний журнал. - 2004.- № 7.