Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу

Пасажир може при здачі  багажу оголосити його цінність.

У підтвердження прийому багажу до перевезення пасажиру видається багажна квитанція.

Не дозволяється перевезення багажу і ручної поклажі, що можуть заподіяти шкода судну або пасажирам, що знаходиться на ньому, і майну.

Багаж видається пасажиру в пункті призначення по пред'явленні багажної квитанції.

Видача багажу здійснюється протягом усього часу, коли порт або  пристань відкриті для операцій по видачі багажу.

У пункті призначення багаж  зберігається безкоштовно протягом 24 ч., вважаючи з початку календарної  доби, що випливають за вдень прибуття багажу, після чого за збереження багажу стягується плата в розмірі, установленому тарифом.

Під час перевезення багажу діють ті ж терміни доставки, що і під час перевезення вантажів великою швидкістю.

Пасажир має право вважати  багаж втраченим і вимагати оплати його вартості, якщо багаж не прибуде  протягом 20 доби після закінчення терміну доставки.

Щодо морських перевезень пасажирів, то необхідно зазначити, що вони мають свої особливості. Крім цього нормативна база таких перевезень більш оновлена, оскільки складається  із Кодексу торговельного мореплавства України (далі – Кодекс), введеного  в дію Постановою Верховної Ради України 09.12.1994р.

Поняття договору морського  перевезення пасажира містить ст. 184 даного Кодексу.

Вона передбачає, що за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багажу в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і плату за провезення багажу.

Перевезення охоплює час  перебування пасажира та його каютного багажу на судні, час посадки на судно  і висадки, а також доставки пасажира водним шляхом з берега на судно  і назад, якщо плата за доставку входить  у вартість квитка або якщо судно, що використовується для цього допоміжного  перевезення, було надано перевізником [38, с. 231].

Перевезення іншого багажу, який не є каютним багажем, охоплює  час з моменту прийняття його перевізником, службовцем або агентом  перевізника на березі або на борту  судна до моменту його видачі перевізником, службовцем або агентом перевізника.

Правила розглядуваного Кодексу  застосовуються до перевезень пасажира і багажу, якщо:

1) судно плаває під Державним прапором України;

2) договір перевезення укладено в Україні;

3) відповідно до договору перевезення місце відправлення або призначення знаходиться на території України.

Будь-які угоди сторін, що обмежують права пасажира, передбачені даним нормативних актом, є недійсними.

Згідно із чинним законодавством доказом укладення договору морського  перевезення пасажира і сплати вартості проїзду є виданий перевізником квиток. Здача перевізнику багажу засвідчується багажною квитанцією.

Пасажир має право в  будь-який час до відходу судна, а  після початку рейсу - в будь-якому порту, в який судно зайде для посадки або висадки пасажирів, відмовитись від договору морського перевезення.

Пасажир, який повідомив перевізника  про відмову від перевезення, має право отримати назад плату  за проїзд і провіз багажу в порядку і терміни, встановлені Міністерством транспорту України.

Якщо пасажир відмовився від перевезення не пізніше терміну, встановленого правилами перевезення, або не з'явився до відходу судна через хворобу, або відмовився до відходу судна від перевезення з цієї ж причини з пред'явленням відповідного документа або з причин, що залежать від перевізника, пасажиру повертається вся внесена ним плата за проїзд і провіз багажу.

Перевізник має право відмовитися від договору морського перевезення пасажира при настанні тільки визначених чинним законодавством обставин.

У разі припинення договору морського перевезення пасажира до відходу судна пасажиру повертається вся плата за проїзд і провіз багажу, а при припиненні договору після початку рейсу - частина вказаної плати пропорційно відстані, перевезення на яку не відбулося [23, с. 52].

Перевізник має право  затримати відхід судна, змінити  маршрут перевезення, місце посадки  або висадки пасажира, якщо такі дії будуть необхідні внаслідок  стихійного лиха, несприятливих санітарно-епідеміологічних умов у порту відправлення, призначення  або за маршрутом перевезення, а  також інших подій і явищ, що не залежать від перевізника і  роблять неможливим виконання договору морського перевезення пасажира.

Важливою умовою розглядуваних  правових відносин є те, що пасажир  за договором морського перевезення  підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку відповідно до законодавства України. При цьому, сплачувана пасажиром страхова премія входить у вартість квитка. Це досить важливо, враховуючи певні ризики при морських перевезеннях. 

2.4 Перевезення  пасажирів та багажу авіаційним транспортом

На сьогоднішній час спеціалісти  вважають, що одним із найважливіших  завдань, які стоять перед авіаційною галуззю, є забезпечення повітряних перевезень пасажирів як в Україні, так і за її межами. На жаль забезпечити здійснення цього завдання досить складно. З аналізу функціонуючих авіаліній, на даний час здійснюються лише міжнародні перевезення пасажирів цим видом транспорту. Внутрішні перевезення не популярні з огляду на їх дороговизну. Не дивлячись на економію часу пасажири переваги віддають залізниці або автотранспорту. Українські авіакомпанії також акцентують увагу саме на міжнародних перевезеннях. Сьогодні діє лише декілька внутрішніх ліній. Прогнозувати чи зможуть вони тривало функціонувати – складно. Залишається сподіватись на те, що нова правова база дозволить за допомогою певних заходів (наприклад, зменшення податкового тиску на авіаційних перевізників на певний час) відновити обсяги перевезень саме внутрішніх.

Згідно із чинним законодавством сьогодні повітряне перевезення  визначається як перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти, що виконуються з допомогою повітряних суден за встановлену платню. Воно здійснюється на підставі договору повітряного перевезення.

Основним нормативним  документом, що регулює діяльність повітряного транспорту, є Повітряний кодекс України, прийнятий 1993 року, для  врегулювання діяльності користувачів повітряного простору України в  цілях задоволення потреб та інтересів  України і її громадян, а також  забезпечення безпеки авіаційних перевезень.

Дія Повітряного кодексу  України поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в  частині, що стосується їхньої діяльності як на території України, так і  за її межами, якщо закони держави перебування  користувача не передбачають іншого. Він складається з 18 розділів, кожний з яких розкриває значення окремих  інститутів повітряного права.

Одним із джерел повітряного  права та правовою основою для  регулювання договірних відносин в  галузі повітряних перевезень є постанови  Кабінету Міністрів України з питань авіації. Прикладом можуть послужити постанови: «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14 серпня 1996 р. за № 959; «Про серйозні недоліки в роботі та невідкладні заходи щодо поліпшення діяльності цивільної авіації» від 28 грудня 1996 р. за № 1587; «Про затвердження Положення національного повітряного перевізника» від 15 листопада 1996 р. за № 1397 та ін [36, с. 119].

Особливе місце серед  джерел транспортного повітряного  права посідає «Звід авіаційних правил України». Авіаційні правила визначають і врегульовують порядок діяльності авіації України з метою забезпечення безпеки польотів і економічної безпеки.

Основним видом повітряного  перевезення є договір повітряного перевезення пасажирів та їх багажу.

Згідно з договором  повітряного перевезення пасажира авіапідприємство зобов'язується перевезти  пасажира та його багаж у пункт  призначення, надавши йому місце  у повітряному судні, що здійснює зазначений у білеті рейс; при наявності  у пасажира багажу — доставити  разом з ним і його багаж. Пасажир зобов'язаний сплатити за перевезення по встановленому тарифу певну суму, а якщо маса вантажу перевищує встановлену норму — ще й за цей надлишок.

Кожний договір повітряного перевезення пасажирів засвідчується перевізним документом, який видає авіапідприємство чи його представник. Документом на перевезення є:

• при перевезенні пасажира — квиток;

• при перевезенні речей  пасажира як багажу — багажна квитанція;

• у разі стягнення додаткових сум за послуги у перевезенні  — квитанція різних стягнень і квитанція платного багажу (при сплаті стягнення за провіз багажу масою понад встановлену норму).

Перевезення пасажирів та їхнього багажу, виконане від аеропорту відправлення до аеропорту призначення кількома авіапідприємствами за одним перевізним документом, вважається єдиною угодою повітряного перевезення, незалежно від того, чи мали місце затримання, пересадки тощо.

Перевезення пасажиру у напрямку «туди» і «звідти» розглядається  як два окремих договори.

Перевізник має право без попередження відмінити, затримати, чи перенести виліт повітряного судна на іншій час, змінити передбачений розкладом маршрут руху, а також змінити місце посадки, якщо такі дії будуть необхідними:

• внаслідок стихійного лиха, поганих метеорологічних умов, а  також через інші явища, які можуть вплинути на безпеку польоту;

• для виконання вимог  державних органів.

Перевізник може відмовити  пасажиру у перевезенні у разі:

• необхідності забезпечення безпеки польоту повітряного  судна;

• необхідності виконання  вимог державних органів;

• порушення пасажиром  встановлених правил користування повітряним транспортом і невиконання вимог  командира судна;

• хвороби пасажира, стан якого створює небезпеку як для  самого пасажира, так і для оточуючих;

• алкогольного сп'яніння пасажира;

• порушення пасажиром  громадського порядку;

• порушення пасажиром  своїми діями безпеки польоту, що створює загрозу для життя, здоров'я  пасажирів та екіпажу

У випадку відмови перевізником пасажиру у перевезенні без причин, перерахованих вище, перевізником складається акт встановленої форми.

Основою для пасажирського  перевезення є квиток, який видається  на політ при сплаті тарифу на перевезення, та пред'явлення документу, який засвідчує  особу (паспорт, службове посвідчення, військовий квиток, свідоцтво про народження, довідки про звільнення з місць позбавлення волі тощо).

Пасажир має право відмовитися  від польоту в аеропорту відправлення або в іншому аеропорту на шляху  його прямування і одержати назад  сплачену суму за перевезення чи її певну частину.

Кожний пасажир при  здійсненні повітряного перевезення  підлягає обов'язковому страхуванню від нещасного випадку. Він вважається застрахованим з моменту об'явлення посадки у повітряне судно і до моменту залишення аеропорту призначення.

Речі пасажира при здійсненні повітряного перевезення перевозяться як багаж 1) зареєстрований чи 2) незареєстрований (ручна поклажа).

Багаж, як правило, перевозиться на тому ж повітряному судні, що й пасажир. Приймання багажу до перевезення засвідчується виданням пасажиру багажної квитанції. Прийнятий до перевезення багаж маркується багажною біркою, корінець від якої видається пасажирові. Такий багаж вважається зареєстрованим. Багаж приймається до перевезення в аеропортах (міських вокзалах) відправлення пасажира. Як багаж можна перевозити речі загальною масою: для зареєстрованого багажу — 30 кг, а для ручної поклажі —5 кг.

Заборонено перевозити:

1) вогнепальну зброю; 2) вибухові  речовини та предмети, ними наповнені,  вибухові пристрої; 3) стиснені та  розріджені гази; 4) легкозаймисті  речовини; 5) отруту та отруйні  речовини; 6) їдкі та корозійні  речовини тощо.

Видається багаж в аеропорту призначення, до якого багаж був прийнятий до перевезення, при пред'явленні відривного талона до багажної бірки. У разі коли є пошкодження багажу чи відсутності його частини складається комерційний акт за встановленою формою, один із примірників якого видається пасажиру для висунення до перевізника претензії [31, с. 315].

Комерційний акт є основою  для:

а) розшуку вантажу, багажу та їх власника; б) розслідування причин і встановлення винних осіб; в) задоволення  чи відмові у претензії пасажирам, відправників і отримувачів; г) розроблення  та проведення заходів щодо усунення причин, які тягнуть за собою втрату, пошкодження вантажів.

Комерційний акт складають  одразу після виявлення обставин, що потребують їхнього задоволення посадовими особами, спеціально уповноваженими для цього.

Необхідно зазначити, що виходячи із складності умов здійснення перевезень пасажирів авіаційним транспортом  та широкого кола повноважень і обов’язків сторін при укладенні відповідних  договорів, важливе значення відіграє інститут юридичної відповідальності всіх учасників таких відносин.

2.5 Особливості перевезення  небезпечних вантажів

Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом визначає Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 року.

Під небезпечними вантажами розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин [35, с. 71].

Перевезення небезпечних  вантажів – це діяльність, пов'язана  з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.