Теорії сутності юридичних осіб

Виникають і певні побоювання щодо підриву фундаментального принципу сімейних відносин – моногамії. Законодавець дає всі підстави (стаття 74 СК України) говорити про можливість існування двох «паралельних», одночасних шлюбів: зареєстрованого (офіційного) і фактичного (конкубінату). Даний висновок підтверджується і аналізом статей 75, 76, 91 СК України. Важливо, що чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів в двох випадках, а саме у разі перебування у шлюбі (стаття 75 СК України) і перебування в конкубінаті 6.

Отже, фактично вище викладене положення суперечить принципу моногамії, чітко закріпленому в статті 25 СК України («одношлюбність»), що виключає можливість полігамії 7. Наслідки такої позиції законодавця складно передбачити, якщо це взагалі можливо, адже ще недавно принцип моногамії був незаперечним і вважався непорушною основою сімейних відносин. І хоча стаття 74 СК України не прирівнює конкубінат до зареєстрованого шлюбу в повному об’ємі, крок до цього, на нашу думку, зроблений істотний.

Суто майнові права учасників конкубінату, на нашу думку, можуть бути захищені тільки нормами цивільного права, нормами моралі, відображених в більшості статей нового ЦК України. Тому знову-таки заперечимо проти існування аналогічної норми в СК України. Згідно частини 1 статті 74 СК України якщо жінка і чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Запропонований в СК України підхід може спричинити непередбачені правові наслідки, особливо у разі швидкого розриву тимчасового незареєстрованого союзу.

На практиці, учасники фактичних шлюбних відносин, як правило, не укладають між собою договорів, які би регулювали питання володіння, користування, розпорядження спільно набутим майном, його розподілу в разі припинення таких фактичних шлюбних відносин.

Таким чином, явище фактичного співжиття жінки та чоловіка однією сім’єю досить поширене як в Україні, так і в світі. Тому й виникла потреба нормативно врегулювати питання спільного проживання осіб однією сім’єю, визначити режим майна, набутого ними спільно в такому проживанні тощо. Дане питання є актуальним, оскільки спільне проживання поступово втрачає характер «пробного» союзу чоловіка та жінки, який має тенденцію переростати в зареєстрований шлюб, а існує як цілком самостійна форма організації сімейних відносин.8

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача.

Позивач звернувся до суду про стягнення з Відповідача 10 000 грн. неустойки по Договору. Відповідач позов не визнав та заявив наступні заперечення:

- моментом, коли  Позивач дізнався про порушення своїх прав є квітень 2010 р. Позов був ним заявлений у вересні 2011 р., отже, Позивач пропустив строк позовної давності;

 

 Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст. 256 Цивільного кодексу України , далі - ЦК ). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Але, згідно  ч.1 ст. 258 ЦК для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

 Так  п.1 ч.2 ст. 258 ЦК вказує на те, що позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог:  про стягнення неустойки (штрафу, пені); Перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст. 261 ЦК)

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Норма ст. 266 Кодексу встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Іншими словами, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік.  Але так, як  нам не відомо про основну вимогу по договору, керуючись  п.1 ч.2  ст. 258 ЦК робимо висновок, що  позивач пропустив строк позовної давності , адже згідно умови задачі він повинен був подати позов до суду, не пізніше квітня 2011 р., а  позов, був ним заявлений у вересні 2011 р.

 

- У вересні 2009 р. Відповідач вже сплатив Позивачу неустойку по Договору у сумі 5 тис. грн., отже, за одне і теж правопорушення він не може притягатися до відповідальності.

 

На це заперечення Позивач повідомив суду, що дійсно, у вересні 2009 р. суд вже постановлював рішення про стягнення з Відповідача неустойки по Договору. Проте, ця неустойка була стягнута з Відповідача за період з лютого по вересень 2009 р. Однак, з того часу і до моменту заявлення нового позову, Відповідач і надалі не виконує свої зобов’язання, тому повинен вдруге сплати неустойку за період з квітня 2010 р. по теперішній час;

Виходячи з умови задачі, зясовуємо, що відповідач сплатив неустойку по договору у сумі 5 тис. грн. у вересні 2009 р., але дана неустойка була стягнута з відповідача за період з лютого 2009 по вересень 2009 р. (неустойка була сплачена відповідачем за 7 місяців). Але з того часу і до моменту заявлення нового позову Відповідач і надалі не виконує свої зобов’язання. В свою чергу Позивач знову звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки за період з квітня 2010 (ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила) і по вересень 2011. Але трок позовної давності  сплив у квітні 2011 ( п.1 ч.2  ст. 258 ЦК вказує на те, що позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог  про стягнення неустойки).

 

- Відповідач попросив  суд звільнити його від відповідальності  у зв’язку з відсутністю в  його діях вини. Відсутність вини  обґрунтував тим, що у нього  немає достатніх коштів на  виконання свого зобов’язання  перед Позивачем. Відсутність коштів, у свою чергу, є наслідком неповних розрахунків з Відповідачем по ряду угод, в яких він є кредитором.

  Згідно чинного цивільного законодавства встановлено, що, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.  Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Непереборна сила — надзвичайна і така, що не можна відвернути в даних умовах, подія. Такою подією може бути стихійне лихо (землетрус і т.п.) або соціальні явища (страйки тощо);  п.1 ч.1 с. 263 ЦК). Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК).

Тобто відсутність коштів не є підставою для звільнення Позивача від відповідальності, так як, відсутність у нього  коштів не є випадком чи непереборною силою.

Чи мають заперечення Відповідача під собою правові підстави?

Яке рішення має прийняти суд, виходячи з заявлених заперечень Відповідача?

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичне завдання:

 

Проаналізуйте практику судів першої інстанції Одеської області за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. та з’ясуйте чи розглядалися справи, пов’язані із суперфіцієм як речовим правом на чуже майно.

Узагальніть судову практику (скільки справ розглядалося, які основні спірні питання вирішувалися).

В процесі дослідження використовуйте Єдиний державний реєстр судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

 

 

В процесі дослідження використавши Єдиний державний реєстр судових рішень, проаналізувавши практику судів першої інстанції з’ясувала,  що в період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. судами  першої інстанції Одеської області не розглядалися справи пов’язані із суперфіцієм як речовим правом на чуже майно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

 

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради  України. - 1996. - №30. - Ст.141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44 - ст.356. (станом на 02.09.2014 ) Електронний ресурс - Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua

3.  Сімейний кодекс України  від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник  України. – 2002. – №7. – ст. 74. Електронний  ресурс - Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua

 

 

 

Судова практика:

1. Про практику застосування судами   законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,  визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя: Постанова Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07

 

 

Доктринальні джерела:

1. Цивільний кодекс України : науково- практичний коментар / Е.О. Харитонов, І.Н. Кучеренко, Е.І. Харитонова та ін.; під ред. докт. юрид. наук, проф. Е.О. Харитонова, доц. Н.Ю. Голубовой – 7-е вид. зі змін. і доп.- ООО «Одиссей» , 2010 – 1304 с.

2. Сімейне право України : Підручник / [Баранова Л. М., Борисова В. І., Жилінкова  І.В. та ін.]; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Жилінкової. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 263 с

3. Гражданское право / Под. ред. Ю.К. Толстого А.П. Сергеева.- СПб., 1996 - с. 109

4. Войнаровська О. Поняття та правові наслідки конкубінату // Юридичний журнал. – 2009. – № 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Цивільний кодекс України : науково- практичний коментар / Е.О. Харитонов, І.Н. Кучеренко, Е.І. Харитонова та ін.; під ред. докт. юрид. наук, проф. Е.О. Харитонова, доц. Н.Ю. Голубовой – 7-е вид. зі змін. і доп.- ООО «Одиссей» , 2010 – 1304 с.

2 Гражданское право / Под. ред. Ю.К. Толстого А.П. Сергеева.- СПб., 1996 - с. 109

3 Гражданское право : Учебник. Ч.І./ под. ред.  А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. М.: Изд-во ТЕИС,1996.- С. 111

4   Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №7. – ст. 74. Електронний ресурс - Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua

5   Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №7. – ст. 74. Електронний ресурс - Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua

6   Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №7. – ст. 76,91. Електронний ресурс - Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua

7 Сімейне право України : Підручник / [Баранова Л. М., Борисова В. І., Жилінкова І.В. та ін.]; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Жилінкової. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 263 с.

8 Войнаровська О. Поняття та правові наслідки конкубінату // Юридичний журнал. – 2009. – № 2.