Сучасні тенденції правової охорони та використання програмного забезпечення

На рубежі століть  усвідомлення привабливості вільної моделі ПЗ призвело до появи в різних країнах низки законодавчих ініціатив, спрямованих використовувати її переваги при ПЗ функціонування публічного сектора і сприяти вільному ПЗ загалом. Серед причин, що спонукають уряди послуговуватися відкритим ПЗ у пошуках ефективних рішень у сфері розвитку нових інформаційних технологій, аналітики виділяють підвищення ефективності витрат, зниження залежності національних інформаційних інфраструктур від окремих корпорацій (особливо закордонних).

Законопроекти прийняті у деяких країнах, включаючи Великобританію, ПАР, Перу, Венесуелу  та  Україну,  передбачають  можливість переведення державних органів і державного сектора господарювання на використання відкритого ПЗ. Основний аргумент досить простий: будь-яка форма фінансування ПЗ (включаючи купівлю одиничних екземплярів) — це витрати коштів платників податків. Якщо держава витратила на створення товару гроші, він повинен бути доступним для платників податків, оскільки в іншому випадку виходить, що держава про-фінансувала джерело ренти, яку стягують приватні особи.

Розробники українського законопроекту «Про використання Відкритих  стандартів даних та Вільного програмного забезпечення в державних установах і державному секторі господарства» [10; 11] пропонують широке запровадження, при підтримці держави, використання ПЗ із вільними кодами, що забезпечує масову доступність ліцензійного ПЗ (на відміну від нинішньої ситуації, коли ліцензійне ПЗ від монополістичного постачальника доступне або добре забезпеченим верствам населення, або воно контрафактне). Законопроект створює умови, що гарантують права авторів як «відкритого», так і «пропріє-тарного» (закритого) ПЗ, зменшуючи мотивацію для неліцензійного використання ПЗ.

Розробники цього  законопроекту намагалися одним актом вплинути на три аспекти ситуації, що склалася в Україні:

•     проблеми, пов'язані з непродуманою політикою «легалізації» ПЗ у межах раніше прийнятих законодавчих актів;

•     проблеми, пов'язані з недостатньою відкритістю і стандартизованістю ПЗ, яке використовують;

•     проблеми через недостатнє використання потенціалу вільного ПЗ.

Саме спробою  одночасно вплинути на три різні, хоч і взаємозалежні аспекти  ситуації, і можна пояснити, на наш  погляд, складності, що виникли у  формуванні суспільної думки, пов'язаної із законопроектом.

Аргументи переведення  державних органів і державного сектора господарювання на використання відкритого ПЗ:

•   можливість зменшення державних витрат на інформаційні технології і підвищення їх ефективності (відмова від масового придбання ліцензій на закрите ПЗ, зниження залежності національних інформаційних інфраструктур від деяких закордонних корпорацій);

•   переорієнтація потоків бюджетного фінансування на вітчизняних учасників ринку (зниження економічної залежності країни);

•   підвищення інформаційної безпеки завдяки відмові використовувати програми з недоступним вихідним кодом (які можуть містити критичні помилки, що довго не виявляються, або навмисно впроваджені «закладки»).

Можна констатувати, що в країнах із розвинутою економікою вихід із становища, що склалося із ПЗ, знайдено. Про це свідчить позитивний досвід багатьох успішно реалізованих проектів із створення і впровадження в бізнес і у сферу державного управління відкритого ПЗ (за активної підтримки держави). Факти свідчать, що останнім часом багато країн (Німеччина, Японія, Китай, Південна Корея) переходять у сфері державного управління на вільне ПЗ.

Прикладом такого переходу може бути спільний проект Академії наук Китаю і компанії New Margin Venture Capital, у межах якого в 2000 р. була заснована компанія Red Flag Software Co., Ltd. Сферою діяльності цієї компанії є розвиток, просування та підтримка операційної системи Linux. СистемуRed Flag Linux (RFL) активно впроваджує держава і поширює у всіх державних установах із метою забезпечення програмної незалежності й убезпечення від звинувачень у піратстві та порушенні ліцензій. Нині RFL широко застосовується в Китаї: в національному та місцевому самоврядуванні, освіті, енергетиці, зв'язку, на транспорті, в управлінні фінансами, засобах масової інформації. Відповідно до офіційної інформації, 2002 р. компанія Red Flagпередала 1,15 млн дистрибутивів RFL для настільних комп'ютерів виробникам обладнання [12].

Звертаючи увагу  на цей факт, можна стверджувати, що і в України є можливість створити власне ПЗ, щоб хоча частково вирішити проблему використання ПЗ. Перспектив розвитку ринку відкритого ПЗ в нас достатньо. Майбутній розвиток вітчизняного ринку високих технологій не тільки зможе запропонувати широкий спектр рішень на базі відкритого ПЗ, а й дасть шанс Україні бути серед країн-лідерів у сфері виробництва ПЗ. Однак, незважаючи на активне декларування урядом України курсу на розвиток високих технологій, держава, як і раніше, залишається серйозним фактором невизначеності в аспекті розвитку вітчизняного ПЗ.

Таким чином, можна  констатувати, що кожен вид ліцензії на ПЗ вигідний деяким учасникам ринку комп'ютерних технологій, і водночас інші учасники вважають його абсолютно не прийнятним. Що ж стосується особливостей ліцензування відкритого ПЗ, то можна стверджувати, що з його розвитком і активним просуванням на ринок відбуватиметься зміцнення цивілізованих відносин у сфері захисту авторських прав на ПЗ в Україні. Коли діятимуть відповідні правові норми, коли нелегальне використання ПЗ перестане бути безпечним і вигідним, перед власниками ЕОМ постане вибір — оплачувати ліцензії і монопольну підтримку або переходити на використання відкритого ПЗ.

Література

1.  Дмитрішин В. Легалізація та ефективне використання програмного забезпечення в Україні // Інтелектуальна власність. — 2002. — № 10. — С.16–19.

2.  Машуков В. М. Компьютерное право: практическое руководство. — Львов: Аверс, 1998.

3.  Негрескул В. Ліцензійне програмне забезпечення. Правовий режим користування // Юридичний журнал. — 2003. — № 3. — С. 48–55.

4.  Петренко С. Правовий захист програмного забезпечення в Україні // Право України. — 2003. — № 6. — С. 62–65.

5.  Селиванов М. В. Захист права на комп'ютерну програму (авторсько-правовий аспект): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 2002. — 20 с.

6.  Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII. (Із змінами, внесеними згідно із Законами: № 75/95-ВР від 28.02.95 // ВВР. — 1995. — № 13. — Ст. 85; № 998-XIV від 16.07.99 // ВВР. — 1999. — № 41. — Ст. 373; № 2627-III від 11.07.2001 // ВВР. — 2001. — № 43. — Ст. 214; № 850-IV від 22.05.2003 // ВВР. — 2003. — № 35. — Ст. 271; № 1294-IV від 20.11.2003 // ВВР. — 2004. — № 13. — Ст. 181).

7.  Детальний фактологічний аналіз відомчих експ