Припинення шлюбу внаслідок його розірвання. Правові наслідки розірвання шлюбу

Шлюб може бути розірваний за заявою до суду одного з подружжя.  В процесі підготовки справи до судового розгляду судом з’ясовується характер спірних та фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, визначається склад учасників, коло доказів, необхідних для рішення справи, та інші питання. У процесі судового розгляду справи про розірвання шлюбу суд та інші учасники здійснюють ряд процесуальних дій, які спрямовані на всебічний розгляд справи та вирішення спору.

У процесі розгляду справи про розірвання шлюбу суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя і дійсні причини позову про розірвання шлюбу. При цьому суд бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Судовий розгляд справи завершується винесенням судом рішення. При ухваленні  рішення про розірвання шлюбу  суд встановлює: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і  заперечення сторін, і якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення  справи; чи треба позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити  між сторонами судові витрати  та інше.

Суд постановляє рішення  про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б  інтересам одного з них, інтересам  їхніх дітей, що мають істотне  значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    1.2. Терміни розірвання шлюбу

У разі розірвання шлюбу в порядку, передбаченому статтею 106 Сімейного  кодексу України, орган державної  реєстрації актів цивільного стану  складає актовий запис про  розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви  про розірвання шлюбу подружжя, яке  не має дітей, якщо вона не була відкликана.       Якщо подружжя через поважну причину не може з’явитися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу в установлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви (абзац перший частини четвертої статті 15 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”).           У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу (стаття 114 Сімейного кодексу України).        Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. В разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу (стаття 114 Сімейного кодексу України).       Державна реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду, постановленого до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, яке набрало законної сили, може проводитись незалежно від строку, що минув після його постановлення. (пункт 1 розділу 3 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

 

 

2. Правові наслідки  розірвання шлюбу

 

Розірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юридичні наслідки:  1) між колишнім подружжям припиняються особисті права та обов'язки, зокрема, такі як право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності (ст. 51 СК), право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток (ст. 52 СК), право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї (ст. 54 СК), обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю (ст. 55 СК), право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність ( ст. 56 СК);      2) особа, яка змінили своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу має право на вибір прізвища:          - залишення прізвища чоловіка (дружини), яке вона отримала при реєстрації шлюбу;           - відновлення свого дошлюбного прізвища.                       При цьому таке волевиявлення не залежить від бажання чоловіка (дружини), чиє прізвище було взяте іншим при реєстрації шлюбу;  3) особи, після одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу мають право на повторний шлюб (ст. 116 СК);        4) питання про походження дитини вирішується у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 122 СК, а саме, дитина, яка була народжена до спливу десяти місяців після розірвання шлюбу, походить від подружжя.   5) виникнення у колишнього подружжя права на утримання (ч. 2 ст. 76 СК), якщо:                - особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу;     - особа стала непрацездатною протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу;      - коли особа стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка (дружини) під час шлюбу;  6) припинення режиму спільної сумісної власності.    Речі, набуті кожною особою після розірвання шлюбу, належать їй на праві приватної власності. Разом із тим, особливістю відносин колишнього подружжя є те, що стосовно майна, яке було набуто під час шлюбу, режим спільної сумісної власності зберігається до часу поділу майна.    З огляду на зазначені вище наслідки, важливим є правильне встановлення моменту припинення шлюбу у разі його розірвання. Він залежить від того, який державний орган здійснює розірвання шлюбу:  1) у разі розірвання шлюбу державним органом РАЦСу шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 114 СК);   2) у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК).     Новий Сімейний кодекс значно розширює можливості збереження шлюбу і передбачає спеціальний правовий механізм для поновлення шлюбу після його припинення. Це стосується як випадків розірвання шлюбу, так і припинення його внаслідок оголошення особи померлою або визнання її безвісно  відсутньою (  статті  117, 118СК). 
   Відповідно до ст.117 СК жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі. У такий спосіб закон надає можливість колишньому подружжю поновити свій шлюб. На підставі рішення суду про поновлення шлюбу та анулювання запису акта про розірвання шлюбу державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб. Важливим моментом є те, що за вибором подружжя день реєстрації шлюбу може бути визначений днем першої його реєстрації або днем набрання чинності рішенням суду про поновлення шлюбу. Якщо подружжя домовиться щодо поновлення свого шлюбу від дня його першої реєстрації, фактично, період, коли вони не знаходилися в шлюбі внаслідок його розірвання, враховуватися не буде.

Висновки

У сучасній концепції сімейного законодавства України зазначається, що шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або внаслідок розірвання шлюбу. Але треба відмітити, що діюче законодавство і доктрина права не містять чіткого визначення поняття “розірвання шлюбу”. Також існує одночасне вживання термінів “припинення шлюбу”, “розірвання шлюбу” та “розлучення”, що не знайшли належного відображення та розкриття в законодавстві.          Загальною підставою розірвання шлюбу слід вважати укладення шляхом реєстрації цивільного шлюбу за умов і в порядку, передбаченими законом. Порядок розірвання шлюбу – це систематизована сукупність визначених законом дій подружжя та уповноважених органів (РАЦС чи суду), спрямованих на подальше припинення подружніх прав та обов’язків.  При цьому суттєвим моментом слід вважати необхідність розрізняти розлучення як юридичний факт і реєстрацію розірвання шлюбу. В адміністративному порядку через органи РАЦС шлюб розривається: а) за спільною заявою подружжя, які не мають спільних дітей, за їхньою взаємною згодою; б) за заявою одного з подружжя, якщо інший з подружжя визнаний у встановленому порядку безвісно відсутнім, недієздатним внаслідок душевної хвороби або слабоумства, засуджений до позбавлення волі на термін не менше трьох років і реально відбуває покарання в момент розірвання шлюбу. При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов’язаний всебічно з’ясувати взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, вжити заходів до примирення подружжя.        Існують істотні правові наслідки розірвання шлюбу, які полягають у припиненні на майбутній час особистих і майнових правовідносин, які існували між подружжям під час шлюбу. Розглядаються правові наслідки немайнового характеру, що виникають між подружжям у зв'язку з припиненням шлюбу, між подружжям і дітьми, між подружжям, дітьми та іншими особами (право на вибір прізвища). Окремо розглядаються правові наслідки майнового характеру, що виникають між подружжям у зв’язку з припиненням шлюбу (розподіл майна).       Треба відмітити, що сучасне сімейне законодавство, незважаючи на прийняття нового Сімейного та Цивільного кодексів, потребує подальшого вдосконалення, зокрема в процедурі припинення шлюбу. Необхідна систематизації понять припинення шлюбу, розлучення і розірвання шлюбу і законодавче закріплення терміна “розлучення” в Сімейному кодексі України як форми припинення цивільного та фактичного шлюбу за життя подружжя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Задача 1

Громадянин П. та громадянка М. звернулися до РАЦСу з прохання зареєструвати їх шлюб. Прийнявши  заяву, співробітники РАЦСу призначили строк реєстрації шлюбу через  місяць після подання заяви. Але  молоді не погодилися з цим, вони пояснили, що багато років знають один одного, тому для них додаткові роздуми  не потрібні, до того ж, П. – геолог, через декілька днів повинен виїжджати  в експедицію на весь польовий сезон  – більше ніж півроку.

Чи можна вирішити цю проблему?

 

Вирішення задачі

За загальним правилом шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу ( ч.1 ст. 32 СК). Відрахування цього строку починається з наступного після подання заяви дня. За погодженням з особами, які бажають укласти шлюб, орган реєстрації актів цивільного стану призначає конкретний день і час реєстрації шлюбу.

Встановлення в законі певного проміжку часу між поданням заяви та реєстрацією шлюбу має  за мету надання нареченим можливості остаточно визначити свої наміри щодо створення сім’ї. Норма, що встановлює місячний строк, після спливу якого може здійснюватися реєстрація шлюбу, не є імперативною. Вказане правило має виключення, пов’язані із можливим скороченням вказаного строку.   Закон передбачає, що при скороченні строку реєстрація шлюбу може відбутися: а) до спливу місячного строку; б) у день подання заяви про реєстрацію шлюбу. Законодавство не встановлює максимального після подання заяви строку реєстрації шлюбу.

За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу місячного  строку. Ця норма закону деталізується  в Правилах реєстрації актів цивільного стану. В п. 10.3 Правил вказується, що скорочення строку здійснюється керівником відділу реєстрації актів цивільного стану на підставі спільної заяви осіб, які бажають вступити в шлюб, та документів, які підтверджують наявність поважної причини для його скорочення.  Закон не наводить переліку підстав для скорочення строку реєстрації шлюбу. Це питання вирішується керівником відділу реєстрації актів цивільного стану. Як показує практика, особи звертаються із заявою про скорочення строку реєстрації шлюбу при наявності таких обставин, як майбутнє тривале відрядження одного з наречених, погіршення стану здоров’я, необхідність виїзду за кордон для лікування тощо.

Таким чином, враховуючи те, що громадянин П. має виїжджати у  довгострокове відрядження на весь польовий, тому керівник відділу реєстрації актів цивільного стану має право скоротити строк реєстрації шлюбу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Задача 2  

Громадяни М. та П. прийняли рішення про розлучення та звернулись до суду. Неповнолітній син за спільним рішенням мав залишитися з матір’ю М., але виникла суперечка щодо розподілу майна. Чоловік П. зазначив, що він протягом усього періоду перебування у шлюбі працював на двох роботах, отримуючи досить великі гроші, саме на них було придбано сучасну апаратуру, збудовану дачу. В той час дружина М. тривалий час не працювала, була домогосподаркою. У зв’язку з цим П. вимагав виділити дружині 1/3, а інші 2/3 залишити за ним.

Яким має бути рішення  суду?  

 

Вирішення задачі

За загальним правилом, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один з подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК України).

Разом із тим законодавство  встановлює два виключення із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього  суд може зменшити або збільшити  частку одного з подружжя із відповідною  зміною частки другого з подружжя. Відступаючи від засад рівності часток подружжя, суд має вказати, які саме обставини стали підставою  для збільшення або зменшення  частки одного з подружжя в майні.          Такі обставини можна поділити на дві групи:

а) негативні, що надають  можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (приховання, знищення спільного майна тощо), – ч. 2 ст. 70 СК України). Свідченням цього може бути намагання дружини або чоловіка приховати окремі речі, передати їх на зберігання родичам, продати спільне майно без згоди другого з подружжя. Одним із способів впливу на недобросовісну особу, що застосовується судом може бути зменшення розміру її частки при поділі подружнього майна.

б) позитивні, що надають  можливість суду збільшити розмір частки одного з подружжя (проживання з одним із подружжя дитини), – ч. 3 ст. 70 СК України. Суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до 18 років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК).             Таким чином:

1) відсутній необхідні  умови, передбачені ч. 2 ст. 70 СК (приховання, знищення спільного майна тощо). В поведінці громадянки М. відповідні дії відсутні, тому немає підстав для зменшення її частки;

2) громадянка М. тривалий  час не працювала та, відповідно, не мала самостійного заробітку  (доходу), з поважних причин, через  те, що займалась домогосподарством  (ч. 1 ст. 60 СК). Дана обставина не  виключає право громадянки М.  на майно, що є об’єктом  права спільної сумісної власності  (апаратура, дача).

Враховуючи викладене, поділ  майна має бути здійснений на загальних  підставах – в рівній частці (ч. 1 ст. 70 СК). Проте, не виключена ситуація, при якій частка громадянки М. може бути збільшена в порядку ч. 3 ст. 70 СК. Це можливо, якщо будуть встановлені наступні обставини: 1) малолітня дитина проживатиме з гр. М (що випливає з умов задачі).; 2) дитині призначаються аліменти; 3) розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.