Правове регулювання в туристичній індустрії

Зміна ціни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, передбачених договором, і тільки при істотній зміні обставин, перелічених вище, але не пізніше ніж за 10 днів до початку туристичної подорожі у випадку, якщо її тривалість становить понад 10 днів, за 5 днів - якщо її тривалість становить від 2 до 10 днів, за 48 годин - якщо її тривалість становить один день. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати 5 відсотків його первинної ціни. У разі перевищення ціни туристичного продукту більш ніж на 5 відсотків первинної ціни турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти.

Туроператор та турагент можуть у договорі з туристом обмежити свою відповідальність розміром подвійної плати вартості туристичного продукту (туристичних послуг), якщо вони несуть перед туристом одноособову відповідальність за шкоду, що може виникнути внаслідок дій (бездіяльності) одного з виконавців обумовлених договором послуг.

Договір на екскурсійне обслуговування є договором, згідно з яким суб'єкт туристичної діяльності за встановлену плату надає екскурсанту обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача) загальною тривалістю щонайбільше 24 години. Такі послуги не включають у себе послуги з розміщенням9. Договір на екскурсійне обслуговування також може укладатися шляхом видачі ваучера.

Особа, що надає екскурсійні послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту всю необхідну й достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів та особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання будь-яку іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування.

Договором на готельне обслуговування є договір, відповідно до якого одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) надає за дорученням іншої сторони (проживаючого) оплатні послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному житловому приміщенні (номері), а також виконує або організовує виконання інших визначених договором послуг, пов'язаних із тимчасовим проживанням. До послуг, пов'язаних із тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування житлового приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), зі збереження майна та багажу проживаючого, а також інші послуги, що надаються залежно від категорії готелю.

Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати всю необхідну та достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види та особливості, про порядок і терміни оплати послуг та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані з договором та відповідним готельним обслуговуванням відомості.

Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом створення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу.

Ваучер - форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування.

У договорі на туристичне (екскурсійне) обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані:

- найменування та місцезнаходження  суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний  вид діяльності, юридична адреса;

- прізвище, ім'я, по батькові туриста (екскурсанта) або членів групи (при груповій поїздці);

- строки надання та види туристичних (екскурсійних) послуг, їх загальна  вартість;

- назва, адреса та номер телефону  об'єкта розміщення, його тип та  категорія, режим харчування;

- розмір фінансового забезпечення  відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування;

- інші дані, обумовлені характером  угоди, складом групи тощо;

- дата видачі ваучера.

Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення та використання ваучера затверджується Міністерством культури та туризму України.

1 Частина перша статті 17 Закону  України "Про туризм" від 15.09.1995   324/95-ВР.

2 Пункт 50 статті 9 Закону України "Про  ліцензування певних видів господарської  діяльності" від 01.06.2000   1775-III.

3 Пункт 13 "Переліку органів ліцензування", затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від 14.11.2000   1698 зі змінами станом на 08.10.2006.

4 Частина перша статті 202 Кримінального  кодексу України.

5 Частина перша статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

6 Згідно з розділом 2 "Положення  про порядок видачі дозволів  на право здійснення туристичного  супроводу фахівцям туристичного  супроводу", затвердженого Наказом  Державної туристичної адміністрації  України від 24.09.2004   83.

7 Документами, відповідно до яких  відбувається обов'язкова сертифікація  туристичних послуг, є наступні  нормативні акти Державного комітету  по стандартизації, метрології та  сертифікації України (нині цей  державний орган має назву  Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, або скорочено - Держспоживстандарт):

- "Правила обов'язкової сертифікації  готельних послуг" та "Правила  обов'язкової сертифікації послуг  харчування", затверджені Наказом  від 27.01.1999   37;

- "Перелік продукції, що підлягає  обов'язковій сертифікації в Україні", затверджений Наказом від 01.02.2005   28.

8 До договору на туристичне  обслуговування застосовуються  загальні положення договору  про надання послуг, передбачені  Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про туризм".

9 Договір на екскурсійне обслуговування  є одним із видів договорів  про надання послуг.

Таким чином, збираючись у туристичну подорож та укладаючи відповідний туристичний договір, необхідно переконатися, що:

1) обраний вами туроператор (турагент):

- має відповідну ліцензію. На  вимогу туриста суб'єкт туристичної  діяльності повинен пред'явити  свою ліцензію;

- має фінансове забезпечення  своєї цивільної відповідальності  перед туристами у вигляді гарантії банку або іншої кредитної установи на випадок його неплатоспроможності чи порушення процесу про визнання його банкрутом. Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну щонайменше 20 000 євро. Для туроператорів, що надають послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, - щонайменше суму, еквівалентну 10 000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну щонайменше 2000 євро. При цьому необхідно дізнатися, який банк чи інша кредитна установа надала відповідну гарантію, чи не є ця кредитна установа сама неплатоспроможною, точно дізнатися адресу та телефон кредитної установи;

2) послуги, які надаються туроператором (турагентом), належним чином сертифіковані. Нагадую, що обов'язковій сертифікації підлягають готельні послуги та послуги харчування;

3) гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні  інструктори, провідники та інші  фахівці туристичного супроводу, які самостійно надають певні  послуги, мають відповідний дозвіл на право здійснення туристичного супроводу.

Крім того, необхідно з'ясувати, яка страхова компанія здійснює обов'язкове страхування (медичне та від нещасного випадку), якщо таке страхування здійснюється не самостійно туристом, а за допомогою відповідного суб'єкта туристичної діяльності, на основі його угоди зі страховою компанією. Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена туроператором (турагентом) до відома туриста перед укладенням договору на туристичне обслуговування. Страхування має забезпечити медичну допомогу туристу та відшкодування його витрат при настанні страхового випадку в країні або місці, що ним відвідується.

Не буде зайвим:

- дізнатися точну адресу та  телефон відповідної страхової  компанії, а також адреси й телефони представництв чи представників страхової компанії в країні або місці відвідання, якщо така інформація з будь-яких причин не міститься в страховому полісі;

 

- завчасно потурбуватися про  документи, які необхідно надати  страховій компанії для отримання страховки у разі настання страхового випадку.Бажаємо приємної подорожі!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     

                                       Висновки 

 

         Державне регулювання в галузі туризму пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на діяльність суб’єктів господарювання та ринкову кон’юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму, реалізації державних соціально-економічних пріоритетів, вироблення єдиної концепції розвитку туристичної сфери.

         Визначено основні функції державного регулювання в галузі туризму: загальна організація та правова регламентація туристичної діяльності, планування розвитку туризму, контроль і нагляд за туристичною діяльністю, регулювання окремих видів туристичної діяльності, забезпечення охорони навколишнього середовища та історичних пам’яток, кадрове забезпечення туризму, підтримка зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств, створення сприятливого іміджу країни або регіону.

          Запропоновано наступну класифікацію інструментів державного регулювання в галузі туризму за сферами їх застосування: у правовій сфері – вдосконалення нормативно-правової бази, візової стратегії; розвиток методології ліцензування, стандартизації, сертифікації у сфері туризму; в економічній сфері – податкове регулювання; бюджетне фінансування програм розвитку туризму; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у туризм; у соціальній сфері – вирішення проблем адресного соціального туризму; сприяння працевлаштуванню сільських жителів у структурах галузі; у науково-освітній сфері – розвиток наукових досліджень туристичної діяльності; створення інформаційно-аналітичної бази туристичної галузі в Україні; забезпечення підготовки професійних кадрів для сфери туризму; у сфері організації туризму – формування позитивного іміджу України на міжнародному туристичному ринку; сприяння в просуванні туристичного продукту на внутрішній і світовий ринки; створення умов для ефективного використання туристичної інфраструктури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.         Козловський Є. Державне регулювання та підтримка розвитку туризму в Україні: досвід країн Центральної та Східної Європи // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – 2004. – Вип. 4. – С. 209–218.

2.         Козловський Є. Основні напрями розвитку міждержавної політики та управлінських засад у галузі туризму країн СНД // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 4. – С. 398–403.

3.         Козловський Є. Організаційно-економічні механізми державного управління транспортним забезпеченням туристичної галузі // Зб. наук. пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 2. – С. 321–329.

4.         Козловський Є. Організаційно-правові засади управління туристичною галуззю // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 1. – С. 400–406.

5.         Козловський Є.В. Іноземний досвід регулювання міжнародного туризму та його використання в Україні [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія та практика. – 2005. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ e-journals/DUTP/ 2005-1. – Заголовок з екрану.

6.         Козловський Є. Управлінські засади реалізації державної політики в галузі сільського зеленого туризму // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 4. – С. 184–191.

7.         Козловський Є. Шляхи формування еліти в туристичній галузі (вітчизняний та іноземний досвід) // Формування й оновлення політико- управлінської еліти в сучасній Україні: Зб. наук. пр. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – С. 169–188.

8.         Козловський Є. Сучасні проблеми розвитку соціального туризму в Україні та Республіці Білорусь // Політологічні та соціологічні студії: Зб. наук. пр. – Т. V. – Чернівці: Видавничий дім “Букрек”, 2007. – С. 400–410.

9.         Козловський Є. Основні напрями підготовки управлінських кадрів для сфери туризму в контексті соціально-економічних та політичних змін в Україні // Євроатлантикінформ. – 2005. – Вип. 5. – С. 77–78.

10.      Козловський Є. Роль туристичної галузі в активізації соціальної роботи в сучасному українському суспільстві // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. – 2005. – № 244. – С. 86–91.

11.      Козловський Є. Туризм як чинник культурно-гуманістичного збагачення особистості // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. – 2005. – № 263. – С. 98–101.

12.      Козловський Є. Політичні аспекти управління туристичною галуззю в період трансформації українського суспільства // Актуальні теоретико- методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. Київ, 28 трав. 2004 р. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т.1. – С. 276–278.