Правове регулювання в туристичній індустрії

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Гнатюка

кафедра географії України і туризму

 

 

 

 

 

ІНДЗ

на тему: «Правове регулювання в туристичній індустрії»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка групи Т-44

Географічного факультету

Міщук  Ніна

 

 

 

Тернопіль 2014

 

 

ЗМІСТ

Вступ

1 Ліцензування , отримання дозволу 

       2. Сертифікація  туристичних послуг 

       3 . Категорії обєктів туристичної інфостроктури

       4. Укладання туристичного договору

Висновки

Список використаненої літератури 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

     У творенні туристичного законодавства провідну роль відіграють парламентські структури, туристична адміністрація може виступити з законодавчою ініціативою. Туристична діяльність регламентується як прямо, так і опосередковано. У першому випадку йдеться про створення спеціального туристичного законодавства, у другому — туристичне законодавство включається в блок законодавчих актів, які стосуються як туризму, так і інших галузей економіки. В останньому випадку національна туристична адміністрація повинна відстоювати інтереси туристичного сектору, доводячи рівне значення туристичних проблем і проблем, які постають в інших секторах економіки.

    Головні завдання, які стоять перед країнами у сфері туристичного законодавства, — визначення сфери діяльності, яка підлягає регламентації, і відпрацьовування юридичних механізмів впливу на неї.

      Переходячи до практичного вирішення питань, пов'язаних із розробкою туристичного законодавства, потрібно окреслити коло питань, які підлягають регламентації.

     Виходячи зі світової практики, туристичне законодавство регламентує такі аспекти діяльності:

— роботу об'єктів туристичної індустрії, передусім засобів розміщення;

— професійну діяльність у туризмі (туристичні професії), умови, за яких стає можливим професійне заняття туристичною діяльністю;

— права та обов'язки учасників туристичної діяльності, заходи щодо захисту прав споживача в туризмі;

— допомогу туризму з боку держави.

Далі ми детальніше розглянемо способи регламентації основних сфер діяльності в туризмі на базі аналізу законодавчих актів провідних туристичних країн.

 

 

1. Ліцензування, отримання дозволу

 

 

   Як уже зазначалося в попередній публікації, суб'єкти туристичної діяльності - туроператори і турагенти (роз'яснення, що таке туроператор і турагент, подавалося в попередній публікації. - Авт.) - перед наданням туристичних послуг повинні отримати відповідні ліцензії. Ліцензування туристичної діяльності відбувається з метою створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища та підвищення рівня туристичного обслуговування1. Ліцензії так і називаються: ліцензія на туроператорську діяльність та ліцензія на турагентську діяльність2. Органом, що здійснює ліцензування туристичної діяльності, є Державна служба туризму і курортів при Міністерстві культури і туризму України3.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Крім того, туроператор може здійснювати і турагентську діяльність - уже без отримання відповідної ліцензії.

Підприємства не мають права використовувати у своїй назві слова "туроператор" і "турагент" без отримання ними ліцензії на здійснення відповідної діяльності.

Надання туристичних послуг без наявності ліцензії є суттєвим правопорушенням і тягне за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Міра відповідальності (адміністративної чи кримінальної) визначається залежно від розмірів доходів, отриманих від діяльності без наявності ліцензії. Так, у разі отримання доходу від туристичної діяльності в розмірі 17 тисяч гривень і вище без наявності ліцензії, правопорушнику "світить" кримінальна відповідальність у вигляді штрафу обсягом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 4250 гривень) або виправних робіт на строк до 2 років, або обмеження волі на той самий строк4. У разі отримання меншого доходу можна буде обмежитись адміністративною відповідальністю у вигляді штрафу обсягом від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 680 гривень) з конфіскацією знарядь виробництва чи без такої5.

Фахівцями туристичного супроводу можуть бути фізичні особи (не обов'язково підприємці), які отримали дозволи на право здійснення туристичного супроводу. Такі дозволи видаються у межах певної адміністративної території спеціальними акредитаційними комісіями, створеними Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Дозвіл видається строком на три роки. Через три роки доведеться отримувати новий дозвіл. Працівники підприємств, що надають туристичні послуги, не потребують отримання дозволу, якщо надання туристичного супроводу належить до їхніх трудових обов'язків6. Надання туристичного супроводу без отримання відповідного дозволу тягне за собою також адміністративну відповідальність, межі якої визначені вище. Кримінальна відповідальність за таке правопорушення не передбачена.

 

2. Сертифікація туристичних послуг

 

 

Деякі туристичні послуги потребують сертифікації, тобто підтвердження їх відповідності встановленим нормам та стандартам, про що видається певний документ - сертифікат відповідності. Туристичними послугами, які потребують обов'язкової сертифікації, є готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності7.

До готельних послуг належать послуги готелів з ресторанами або без ресторанів, послуги кемпінгів та місць для короткотермінового проживання, які розподіляються на послуги:

- молодіжних турбаз та гірських  притулків;

 

- кемпінгів, включно з послугами  майданчиків для автофургонів;

- місць короткострокового проживання;

- дитячих та студентських літніх таборів;

- центрів та будинків відпочинку;

- санаторних закладів та закладів  оздоровчого характеру;

- здавання внайми умебльованих  приміщень на короткий термін;

- з надання спальних місць  у спальних вагонах, на круїзних  суднах та інших транспортних  і плавзасобах.

Готелем, згідно з законодавством, є підприємство, призначене для тимчасового проживання. Мотель - це, по суті, той самий готель, але розташований поблизу автомобільних шляхів.

Послугами харчування вважаються послуги ресторанів, барів, кафе, їдалень та закусочних.

Отже, всі зазначені вище послуги, а саме готельні послуги та послуги харчування, підлягають обов'язковій сертифікації.

 

3. Категорії об'єктів туристичної інфраструктури

 

Цікаво, що для готелів та мотелів встановлюються певні категорії, конкретним вимогам яких повинні відповідати ці заклади. Категорію позначають символом "*" (зірка). Кількість зірок збільшується відповідно до підвищення рівня якості обслуговування. Згідно з чинним законодавством, готелі класифікуються за п'ятьма категоріями, мотелі - за чотирма. Вищу категорію готелю позначають "*****" (п'ятьма зірками), нижчу - "*" (однією зіркою); вищу категорію мотелю - "****" (чотирма зірками), нижчу - "*" (однією зіркою).

Однак така класифікація є дещо застарілою і не відповідає світовим стандартам. Тому зараз підготовлено проект Постанови Кабінету Міністрів України, згідно з якою вид категорії для всіх об'єктів туристичної інфраструктури (а не тільки для готелів та мотелів) позначатиметься символом "*" (зірка). За сукупністю кількісних параметрів та якісних характеристик, притаманних об'єкту туристичної інфраструктури, всі об'єкти класифікуватимуться за п'ятьма категоріями. Найвищу категорію позначатимуть "*****", а найнижчу, відповідно, - "*".

Проектом Постанови Кабінету Міністрів України планується розробити окрему систему класифікації на відповідність певній категорії для кожного з об'єктів туристичної інфраструктури із зазначенням конкретних термінів запровадження такої класифікації:

- до 31 грудня 2007 року - для готелів  та інших засобів розміщення;

- до 31 грудня 2008 року - для закладів  харчування (ресторанного господарства);

- до 31 грудня 2009 року - для курортних  закладів.

 

4. Укладання туристичного договору

 

Не буде перебільшенням сказати, що туристичний договір є головним елементом у процесі підготовки до подорожі. Від правильності укладання такого договору значною мірою залежатиме й майбутній відпочинок туриста. Туристичні договори розподіляються на договори на туристичне, екскурсійне та готельне обслуговування.

Договір на туристичне обслуговування - це договір, відповідно до якого туроператор або турагент надає за замовленням туриста за обумовлену плату комплекс туристичних послуг (туристичний продукт)8. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій формі. Він може також укладатися шляхом видачі (про що йдеться нижче) ваучера і навіть в електронній формі.

До укладення договору на туристичне обслуговування туроператор або турагент повинен надати туристу інформацію про:

 

1) основні вимоги пропонованих  до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), в тому числі інформацію щодо строків їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно  здійснення туристичної поїздки, в тому числі протипоказання  через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні вади) і вік туристів;

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження  та поштові реквізити, наявність  ліцензії на здійснення туристичної  діяльності, сертифікатів відповідності  тощо;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи банкрутства та кредитну установу, що надала таке забезпечення.

До початку надання туристичних послуг споживачу на його вимогу має бути повідомлена наступна інформація:

- про загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг (за його наявності);

- програма туристичного обслуговування;

- характеристика транспортних  засобів, що здійснюють перевезення, в тому числі їх вид і  категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування);

- характеристика готелів, інших  місць розміщення туристів, у  тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством  країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки та порядок оплати готельного обслуговування (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування);

- про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що перебувають під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

- про правила в'їзду до країни (місця) та перебування там;

- про види і способи забезпечення  харчування під час туристичної  поїздки;

- про види та тематику екскурсійного  обслуговування, порядок зустрічей  і проводів, супроводу туристів;

- про дату і час початку  та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість;

- відомості про мінімальну кількість  туристів у групі, терміни інформування  туриста про те, що туристична  поїздка не відбудеться через  недобір групи;

- відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов'язаних із наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок та умови їх виплати;

- про ціну туристичного обслуговування  і порядок здійснення оплати;

- про місцеперебування організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси й телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутись у разі виникнення труднощів під час туристичної поїздки.

Як туроператор або турагент, так і турист можуть вимагати внесення змін у договір або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору. До істотних змін обставин належать:

1) погіршення умов подорожі, зміна  термінів подорожі;

2) непередбачене підвищення транспортних  тарифів;

3) введення нових або підвищення  чинних ставок податків, зборів  та інших обов'язкових платежів;

 

4) різка зміна курсу національних  валют;

5) інші підстави - за домовленістю  сторін.

Турист має право відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення. Туроператор або турагент має право відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування туристові збитків, заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста. Наявність понесених збитків має бути підтверджена туристом.