Правова держава і громадянське суспільство

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

 

з дисципліни_________ «ПРАВОЗНАВСТВО»_________________________

(назва дисципліни)

 

на  тему  «Правова держава і громадянське суспільство»______

(назва теми або номер варіанту)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Зміст

Вступ ….............................................................................................................3                                                              

1. Виникнення концепцій правової держави і громадянського                 суспільства…………………………………………………………………… 4
2. Поняття й ознаки правової держави ………………………………………...5
3. Поняття і ознаки громадянського суспільства……………………………....7
4. Законність і правопорядок ………………………………………………..…10
5. Конституційні засади і проблеми побудови правової держави і громадянського суспільства в Україні……………………………………....17

Висновки…………………………………………………………………………….19

Список  використаної літератури…………………………………………………….20

 

Вступ

Сьогодні будь-яка свідома людина розуміє актуальність та значущість процесу побудови громадянського суспільства та правової держави в Україні. Але він, насамперед, передбачає необхідність формування нового, вищого рівня правової свідомості та правової культури. Отже, великого значення набуває правове виховання, адже без глибоких знань права та законодавства, прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, еволюційний та ефективний розвиток жодного суспільства стає неможливим.

Головною метою роботи є визначення правової держави і громадянського суспільства.

Основні поняття, які будуть розглянуті у цій роботі це:

• виникнення концепцій правової держави і громадянського                 суспільства. Зокрема аспекти теорії правової держави які були виявлені античними мислителями які першими порушили питання про можливість існування держав.
• поняття й ознаки правової держави.
• поняття і ознаки громадянського суспільства, структуру громадянського суспільства.
• законність і правопорядок. Види дисципліни і способи їх забезпечення. Порядок як складова частина громадського порядку. Поняття та основні принципи законності. Поняття і загальна характеристика гарантій законності та правопорядку. Поняття правової культури. Засоби формування правосвідомості та правової культури.
• конституційні засади і проблеми побудови правової держави і громадянського суспільства в Україні.

 

 

 

1. Виникнення концепцій  правової держави і громадянського                 суспільства

Вже мислителi давнини помiтили особливiсть державної влади — її прагнення до самозростання, до пiдпорядкування собi усiх сфер життєдiяльностi суспiльства. Не випадково у творах Томаса Гоббса (ХVII ст.) держава ототожнюється з бiблiйним чудовиськом Левiафаном, яке поглинає усе, що трапляється на його шляху.

Однiєю з перепон на шляху всепоглинаючої держави мислителi минулого i сьогодення називали право.

Окремi аспекти теорії  правової держави виявили античнi мислителi Платон, Арiстотель, Цицерон. Платон i Арiстотель першими порушили питання про можливiсть iснування правильних i неправильних (не вiдповiдних праву) держав. З погляду Платона, справедливо влаштована, правильна держава схожа на справедливу людину. Арiстотель стверджував, що правильна держава є прекрасне i вiльне спiлкування заради доброго життя. Цицерону належить перше з вiдомих нам визначень держави як правового об’єднання людей.

Дiячi ранньобуржуазних революцiй i епохи Просвiтництва (Джон Лiльберн, Джон Локк, Шарль Лу Монтеск’є) розробили iдеї про найважливiшi компоненти правової держави, а саме теорiю прав людини та iдею розподiлу влади.

Джон Лiльберн вперше запровадив в обiг поняття «права людини». З його погляду свобода слова, совiстi, друку, петицiй, торгiвлi, рiвнiсть перед законом i судом, право власностi складають природженi (данi не державою, а Богом i природою) права людини. Джон Локк (друга половина ХVII ст.) розробив вчення про гарантії забезпечення прав людини, якими є: законнiсть, розподiл влади, право народу на опiр незаконним проявам влади. Шарль Луї Монтеск’є обгрунтував iдею верховенства конституцї в державi, iдею розподiлу влади як гарантiї проти тиранiї.

Філософське обґрунтування iдеї правової держави традиційно пов’язують з iм’ям  Іммануїла Канта. Згiдно з визначенням Канта держава — це поєднання безлiчi людей, пiдпорядкованих правовим законам.

Термiн «правова держава» запровадили в науковий i полiтичний обiг нiмецькi вченi ХIХ ст. Карл-Теодор Велькер i Роберт фон Моль. За визначенням останнього правова держава — це держава, заснована на закрiпленнi в конституції прав i свобод громадян.

Ідея правової держави отримала розвиток у працях вiдомого українського юриста Богдана Олександровича Кiстякiвського. З його погляду правова держава — це конституцiйна держава. «У конституцiйнiй державi влада, перетворюючись на правову, принципово вiдрiзняеться вiд влади в iсторично передуючих конституцiйній державi типах держави... У конституцiйнiй державi влада перестає бути фактично пануванням людей i перетворюється на панування правових норм».

У конституцiях деяких сучасних держав (Нiмеччина, Iспанiя, Україна) iдея правової держави закрiплена безпосередньо, у конституцiях iнших держав (Австрiя, Грецiя, Францiя) вона одержала непряме закрiплення. Але навiть там, де iдея правової держави формально не закрiплена в конституцiї, вона фактично реалiзується у правовому статусi особи, системi й дiяльностi органiв державної влади.

Отже, підводячи підсумки, можна сказати: історія вчень про правову державу охоплює систему ідей, думок і концепцій (закордонних і власних авторів) без знань і врахування яких є неможливим теоретичне розроблення концепції правової держави; без теоретичної моделі правову державу не втілити в практичне життя .

 

 

2. Поняття й ознаки правової держави

Правова держава - це така держава, в якій найбільш повно забезпечені права та свободи особистості, а державна влада базується на правi, пов’язана правом та здійснюється у правових формах.

 

Ознаки правової держави:

 

1) широкий спектр прав i свобод особи, гарантованих i забезпечуваних державою, рiвнiсть громадян перед законом, доступність правового захисту для кожного громадянина, обмеження втручання держави в царину приватної iнiцiативи. Громадяни дiють за принципом: « Дозволено все, що не заборонено законом »;

2) верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів. Правовим с тільки такий закон, який мiстить рiвну для всiх мiру свободи i справедливості. Інакше кажучи, це справедливий  і гуманний закон, перед яким усi рiвнi;

З) демократичний, легальний спосіб формування влади. Органи влади правової держави, як правило, формуються шляхом виборів, а призначення на державні посади здійснюються з дотриманням законної процедури. Вiльнi загальнi вибори — найважливіший засіб контролю суспільства над державною владою. У правовій державі неможливі державні перевороти, закулiснi угоди щодо формування органiв влади;

4) розподіл влади. Кожна з галузей влади (законодавча, виконавча, судова) формується i діє у певній незалежності одна вiд одної. Розподіл влади передбачає також наявність суворо окресленого кола повноважень і меж дiяльностi для кожної з галузей влади;

5) зв’язаність влади правом. Влада правової держави діє за принципом:                      « Дозволено лише те, що безпосередньо передбачено законом ». Правова держава постає як такий тип держави, влада якої ґрунтується на правi, обмежується через право i здійснюється в правових формах;

6) високий рівень загальної i правової культури громадян. Тільки в цьому випадку можлива свідома, компетентна участь громадян в управлiннi державними і суспільними справами, повага до закону, прав і свобод співгромадян;

7) взаємна вiдповідальнiсть держави й особи. Вiдповiдальнiсть особи перед державою існує за будь - якого типу держави. Але тільки в правовій державі можлива вiдповiдальнiсть державної влади перед особою у разі порушення державою прав, свобод та законних iнтересiв особи. Вона реалізується через подання позову до держави та її органiв, звернення до суду, у тому числі  і до міжнародних судових органів.

8) гідне становище суду у суспiльствi i державі. Суд має бути арбітром у взаєминах між громадянами і державою. Дiяльнiсть суду повинна ґрунтуватися на таких принципах як колегiальнiсть, презумпція невинуватості, змагальність, рівність сторін, право на оскарження прийнятих рішень тощо.

Отже, можна зробити висновок, що правова держава — це ідеал, якого ще не досягнуто навіть у найрозвинутіших державах. Проте, конституційне закріплення цього ідеалу зобов’язує державну владу до законних, справедливих дій заради загального добробуту.

 

3. Поняття й ознаки громадянського суспільства

Поняття «громадянське суспiльство вiдрiзняється вiд поняття «суспiльство». Суспiльство як властивий тiльки людинi механiзм спiлкування i колективної дiяльностi, виникло задовго до появи держави. Громадянське суспiльство — це якiсний стан суспiльства, що склалося в деяких державах (насамперед захiдноєвропейських) у Новий час. У досучасних державах iснували тiльки окремi елементи громадянського суспiльства (наприклад, пiдпорядкованiсть державних органiв суспiльству в Давнiх Афiнах, розвинуте приватне право у давньому Римi.

Громадянське суспільство — це спільність вільних, незалежних,

рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні

можливості бути власником, користуватися економічною свободою та

надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну

участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і

громадянина.

У громадянського суспільства, як складного явища, є своя структура, яку складають:

1) вільні, рівноправні, самостійні  індивіди. В особистісному відношенні  член громадянського суспільства  – це вільна людина, яка володіє  почуттям особистої гідності. В  економічному плані її самостійність  виявляеться в тому, що вона постає одночасно як васник і як трудівник. Вона має засоби, необхідні для нормального існування, і готова узяти на себе ризик ведення своєї справи, відповідальність за себе і свою родину. Політичний аспект свободи індивіда полягає в його незалежності від держави і можливості брати участь в управлінні державними справами.

2) недержавні об’єднання громадян (родина, церква, партії, профспілки, клуби, рухи). У громадянському суспільствi кожен має можливiсть задовольнити споконвiчну тягу людини до спілкування - за вковими, iнтелектуальними, економічними, спортивними, релiгiйними, політичними інтерсами;

З) суспільнi стосунки між iндивiдами, i iх об’єднаннями, що розвиваюься на основі рiвностi та самоврядування. Вiдносини в середовищі громадянського суспільства надзвичайно різноманітні: господарські, економiчнi, сiмейно - родиннi, етнiчнi, релiгiйнi, правові, полiтичнi. Характерно, що тут переважають не вертикальнi (за пiдпорядкованiстю), а горизонтальні (рiвнопартнерські та конкурентні) зв’язки. У цю сферу дiяльностi людей держава втручається лише тодi, коли суспiльство не може самостійно подолати якусь проблему.

Таким чином, громадянське суспільство — це, головним чином, соціально – економічна і особиста сфера життєдіяльності людей, вiльна вiд державного втручання.

Дуже гострою є проблема взаємин громадянського суспільства i держави. Рівноправне партнерство мiж ними неможливе лише тому що будь-яка державна влада постiйно прагне до самозростання i пiдпорядкування собi суспiльства. Тому, або громадянське суспiльство формує i контролю державу, або держава поглинає суспiльство і тодi воно перестає бути громадянським.

           Громадянському суспiльству вiдповiдає тип держави, яку називають правовою. Правова держава — система органiв i iнститутiв, якi гарантують і захищають нормальне функціонування громадянського суспільства. Контроль громадянського суспільства над державою здiйснюється за допомогою полiтичних партiй (особливо опозиційних), засобiв масової iнформацiї, вiльних демократичних виборiв. У кризовiй ситуації громадянське суспiльство може вдатись i до акцiй непокори. Бiльше того, класики теорiї громадянського суспiльства (наприклад, Жан-Жак Руссо) припускали повстання проти державно влади, яка суперечить інтересам суспiльства.

 

Ознаками громадянського суспільства є:

 

1) приватна власність, вільна праця, підприємництво;

2) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових

колективів та інших об'єднань громадян .на добровільній основі;

3) багатоманітність виховання, освіти, науки, культури;

4) наявність незалежної системи засобів масової інформації;

5) вільний розвиток сім'ї як первинної основи співжиття людей;

6) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і

здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного і

суспільного життя на засадах свободи, незалежності та недоторканності.

 

Таким чином, варто сказати, що у громадянському суспільстві повинна існувати правова держава, тобто така, в якій лише юридичними засобами забезпечуються зверхність права, реальне здійснення, гарантування, охорона, захист і поновлення порушенихправ людини і громадянина, взаємна відповідальність держави і особи, контроль і нагляд за створенням і застосуванням юридичних законів.

 

4. Законність і павопорядок

 

  Види дисциплiни i способи й забезпечення

Спiльна дiяльнiсть людей та спiвжиття неможливi без впорядкованості та дотримання соцiальних норм.

Сумлинне виконання чинних правил поведiнки називають дисципліною.

Залежно вiд сфери дiяльностi суб’єктiв суспiльних вiдносин дисциплiна може бути державною, трудовою, виробничою, вiйськовою, навчальною тощо.

Залежно вiд способу забезпечення дисциплiна може бути примусовою або свiдомою.

Слiд мати на увазi, що дисциплiна передбачає необхiднiсть виконання вимог, якi випливають не тiльки iз правових норм, а й з iнших соцiальних норм. Але оскiльки найважливiшi аспекти суспiльних вiдносин регламентованi саме правовими нормами, то в основi дисциплiни лежить вимога дотримання цих правових норм.