Підприємство як об'єкт цивільних прав

У дисертації сформульовані наступні нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які й виносяться на захист. Зокрема, вперше: 1) пропонується авторське визначення поняття “підприємство” як об'єкта цивільних прав з виділенням ознак та характерних рис; 2) розглянута еволюція поняття “підприємство” в умовах розвитку цивільного права та кодифікації в Україні; 3) обґрунтовується міркування про доцільність розгляду ЄМК підприємства як об'єкта права власності та інших речових прав, зокрема, права на господарювання з ЄМК власника в умовах чинного законодавства та дана систематизація зазначених відносин; 4) обґрунтовується необхідність відрізняти договір управління підприємством як ЄМК, що знаходиться в іпотеці, від договору управління підприємством як ЄМК; 5) визначається правова природа понятійних конструкцій “єдиний майновий комплекс” і “цілісний майновий комплекс” як самостійних категорій, що ґрунтується на підставі порівняльного аналізу.

Удосконалено формулювання низки положень, які недостатньо визначені в законодавстві та потребують уточнення, а саме: 1) зміст договору купівлі-продажу ЄМК підприємства; 2) спеціальні умови договору оренди ЄМК підприємства; 3) правові норми про управління ЄМК приватного (унітарного) підприємства як об'єкта спадкових прав.

Цивільно-правовий підхід до розгляду зазначених правовідносин дозволяє дійти висновку про провідну роль підприємства не тільки як суб'єкта права, але і як об'єкта цивільних прав. Тому на підставі положень, отриманих в результаті дослідження, дістали подальший розвиток питання,

зокрема: подолання колізій і вірності тлумачення норм, що обумовлюють підприємство або як суб'єкт права або як об'єкт права; вирішення розбіжностей між понятійними конструкціями “єдиний майновий комплекс” і “цілісний майновий комплекс”; реєстрації цивільних прав на ЄМК підприємства; процедури ліквідації підприємства як юридичної особи в процесі звернення стягнення на майновий комплекс при іпотеці; купівлі-продажу або оренди ЄМК підприємства.

Автором обгрунтована доцільність прийняття необхідних правових норм щодо фіксації в законі переліку майна, що відноситься до складу майнового комплексу із зазначенням необхідної сукупності елементів, без яких не можна розпочати здійснювати підприємницьку діяльність, тобто використовувати це майно за прямим призначенням, а також встановлення критеріїв оцінки якості майнового комплексу як товару при купівлі-продажу, мінімальних строків оренди майнового комплексу підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання   теоретичних положень і висновків дисертаційної роботи в процесі юридичної діяльності з метою розвитку і вдосконалення законодавства України про підприємство як ЄМК. Положення дисертації можуть застосовуватися в навчальному процесі в рамках цивільно-правових дисциплін з метою розроблення програм відповідних тем та методичних матеріалів, котрі будуть призначені для студентів юридичних навчальних закладів. Результати дослідження можуть бути використані практичними працівниками при укладенні ними відповідних договорів. Зокрема, на увагу практиків заслуговують положення про зміст договорів купівлі-продажу, оренди ЄМК підприємства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались, зокрема, на III Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ), Першій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.) і III Міжвузівській науково-практичній конференції “Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства” в Українсько-російському інституті (філіалі) Московського державного відкритого університету (м. Чернігів, 2004 р.).

Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії та кафедри цивільного і господарського права Чернігівського державного інституту економіки і управління. Матеріали використовувались у Чернігівському державному інституті економіки і управління в навчальному процесі при проведенні занять з курсу “Цивільне і сімейне право”, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів по даній дисципліні.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п'ятьох статтях в наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, та в матеріалах і тезах зазначених науково-практичних конференцій загальним обсягом 3,1 авторських аркушів.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Наукове дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, які пов'язані проблематикою дисертації. Обраний напрям наукового дослідження допоможе чітко визначити поняття “підприємство як ЄМК”, його оборотоздатність та місце в системі об'єктів цивільних прав.

Робота складається із вступу, трьох розділів, які включають в себе дев'ять підрозділів, а також висновків, списку використаних джерел (227 найменування), додатку, що вміщує Зведену таблицю “Справи з економічних спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин стосовно єдиного майнового комплексу підприємства”. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінки комп'ютерного тексту, в тому числі список використаних джерел і додаток - 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, дається характеристика об'єкта, предмета і методології дослідження, визначаються мета, завдання дослідження, науково-теоретична основа, формулюються наукова новизна та основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертаційної роботи.

Перший розділ “Поняття “підприємство” як об'єкт цивільних прав” присвячений постановці проблеми, дослідженню стану вивчення проблеми, визначенню методологічного підґрунтя ключових понять дослідження.

У підрозділі 1.1 “Поняття “підприємство” в системі об'єктів цивільних прав” зазначається, що особливим різновидом нерухомості є комплекси взаємопов'язаних нерухомих і рухомих речей, що використовуються за загальним призначенням як єдине ціле. До них відносяться підприємства як ЄМК і кондомініуми (в українському законодавстві “житлові комплекси” згідно ст. Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” від 29.11.2001 р.). Термін “підприємство” використовується в нашому законодавстві і для позначення деяких видів юридичних осіб - суб'єктів господарського права. Однак у майновому обороті підприємства визнаються об'єктами за ст. 191 ЦК України, а   не суб'єктами права за ст. 62 Господарського кодексу України

(далі - ГК України). Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди (крім фінансового лізингу) та інших правочинів, пов'язаних з набуттям, зміною та припиненням речових прав. Словосполучення терміну “єдиний майновий комплекс” вживається тільки в рамках даного законодавчого акта. У положеннях більшості цивільно-правових актів України зустрічається понятійна конструкція “майновий комплекс”, а в спеціальних - “цілісний майновий комплекс” (далі - ЦМК). Відмічено, що в якості об'єкта права - нерухомого майна - підприємство може належати будь-яким суб'єктам підприємницької діяльності. Не виключена можливість належності одному суб'єктові декількох підприємств - ЦМК, зокрема таких, що належать до різних видів підприємницької діяльності.

У другій частині зазначеного підрозділу визначено, зокрема, що за цивільним законодавством майновий комплекс обумовлює “складну річ”, до якої входять по своїй природі декілька речей та прав на них, а також за законом інші види майна та майнові права, зокрема, і обтяжені. До більшої частини сукупності речей, що утворює зазначений майновий комплекс (земельна ділянка, споруди тощо), головною ознакою постає фізична властивість зазначених речей (тобто “нерухомість”) згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, “переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення”. Надалі автор дав правову характеристику окремим елементам підприємства, що не визначені ЦК України або ГК України. Визначено, що майновий комплекс характеризується індивідуальною ознакою згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України. Замінити зазначений комплекс на інший не можна, тому що він є неспоживчою річчю (майном) згідно з ч. 2 ст. 185 ЦК України, “яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу” (точніше, під первісним виглядом потрібно розуміти здатність використовувати його в підприємницькій діяльності, тобто відтворюватися, давати прибуток).

Майновий комплекс потрібно розглядати як головну річ в цілому (його найкраще позначати серед інших об'єктів як “підприємство”), до складу якого входять речі (“предмети матеріального світу” ст. 179 ЦК України), що пов'язані між собою та в цілому (єднає їх) з підприємством спільним призначенням, як приналежності. Одні речі, як земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування слідують за головною річчю (підприємством) по своєї природі, а другі - інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги тощо -слідують за підприємством згідно з законом (ч. 2 ст. 186 і ч. 2 ст. 191 ЦК України). Нарешті визначена була головна ознака майнового комплексу (підприємства) - складність зазначеного об'єкта, тобто він є єдиним цілим, “що дає змогу використовувати його за призначенням” (ч. 1 ст. 188 ЦК

України). Зазначено було, що продукція, плоди та доходи, які виробляються, добуваються та одержуються з речі - майнового комплексу (ч. 1 ст. 189 ЦК України), а він є особливим об'єктом, як сукупність речей, майнових прав і обов'язків (ст. 190 ЦК України), та додатковою ознакою (використання “для здійснення підприємницької діяльності”) виділяється в понятійну конструкцію “підприємство” (ч. 1 ст. 191 ЦК України). Таким чином, у даному розділі була здійснена класифікація поняття “підприємство” як об'єкта цивільних прав та його складових   елементів.

У підрозділі 1.2 “Еволюція поняття “підприємство” в умовах розвитку цивільного права” здійснена спроба дослідити еволюційний процес зазначеного поняття з початку формування цивільного законодавства та його кодифікації в Україні та в інших державах на підставі історико-правового аналізу, порівняльно-правового та системного аналізу. Визначено, що новела цивільного законодавства (ст. 191 ЦК України) віддзеркалює концепцію, яка розроблена німецькою правовою доктриною та отримала широке визнання й розповсюдження на практиці та в літературі різних країн, згідно з якою підприємство представляє собою певний майновий комплекс, що в якості такого є об'єктом права.

Досліджено, що це поняття знайшло своє певне законодавче втілення і тлумачення ще в дореволюційній Росії, тоді особливого значення набув термін у словосполученні “торгове підприємство”. Дане поняття досліджували відомі російські дореволюційні вчені — правознавці Д.І. Меєр, Г.Ф. Шершеневич та ін. Визначено, що з першої половини XIX ст. у правових джерелах зберігалося нечітке уявлення про поняття “фабрика”, “завод” і “ремісничий заклад”, про поділ (види) підприємств. Відмічено, що у радянський період поняття “підприємство” набуло ширшого застосування у правотворчій діяльності та юридичній науці. Так розділ “Об'єкти прав (майна)” ЦК УРСР 1922 р. вже містив це поняття, зокрема, в ст. 21 і ст. 22.

Одночасно було встановлено, що, по-перше, підприємство визначалося суб'єктом права, а по-друге, - об'єктом цивільних прав. На думку автора, таке двохаспектне застосування поняття “підприємство” в ЦК було допущене законодавцем свідомо. Це не суперечило принципам юридичної техніки, адже суб'єктом права було визнано те підприємство, яке має статус юридичної особи, а об'єктом права - підприємство, яке являє собою певну сукупність речей (майновий комплекс), що може бути у власності відповідного суб'єкта права власності. Іншими словами, в післяреволюційному цивільному законодавстві двохаспектне застосування терміна “підприємство” не було юридичною помилкою.

На підставі дослідження поняття “підприємство” у цивільному законодавстві України, насамперед, автор виділив наступні періоди

існування зазначеного терміна в правових джерелах, як: перший дореформений період (кінець XVIII ст.-1860-і рр.), коли були перші згадки про підприємство в правових актах; другий пореформений період (1861-1918 рр.), в який відбулось юридичне закріплення цього поняття у Зведенні законів цивільних Російської імперії в редакції 1910 р.; третій перший радянський період (1919-1963 рр.), поняття вживається, насамперед, як об'єкт цивільних прав; четвертий другий радянський період, що характеризується повним вилученням підприємства як майнового комплексу із цивільного обороту України (1964-1991 рр.); п'ятий — сучасний (з 1992 р. і по сей час), в котрому розглядається це поняття в двох правових аспектах, тобто і в якості суб'єкта права, так і в якості об'єкта цивільних прав.

У підрозділі 1.3 “Юридична природа підприємства як об'єкта цивільних прав” міститься визначення підприємства як об'єкта цивільних прав, розглядаються його ознаки та виділяються характерні риси, аналізуються нормативні джерела, що визначають підприємство як майновий комплекс на підставі порівняльного аналізу положень ЦК України і спеціального цивільного законодавства. Поняття підприємство як ЄМК, його ознаки та характерні риси, а також склад майнового комплексу розглядаються з точки зору сучасних вимог. Так аналіз цивільного законодавства, в тому числі речово-правових норм ГК України, та міркування   науковців про поняття підприємства як об'єкта цивільних прав надав підставу зробити висновок, що підприємство - особливий складний об'єкт цивільних прав, що представляє собою ЄМК, сукупність майна та майнових прав якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, визнаний нерухомістю в цілому, і який вимагає конститутивної (державної) реєстрації в порядку передбаченому законодавством. Тобто, підприємство як ЄМК і нерухомість є, насамперед, завжди незамінна індивідуально-визначена річ, представляє значну майнову цінність, має суспільне значення та неспоживча взагалі або має тривалий строк користування (більше 12 місяців. - прим, автора).