Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

 

Міністерство освіти і науки України

Київська державна академія водного транспорту

імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Цивільний захист»

на тему:

«Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки V курсу

Факультету «Економіки транспорту»

Спеціальності «Транспортний

менеджмент»

Групи  0912

Бочарової І.А.

 

 

 

Київ-2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………		3
1	Форми і методи оцінки обстановки у надзвичайних ситуаціях..……………	4
2	Оцінка радіаційної обставини при аваріях на АЕС…………………………..	7
3	Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно – небезпечних об’єктах	11
4	Оцінка інженерної та пожежної обстановки ..………………………………	14
ВИСНОВОК…………………………………………………………………………		19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...		20

 

 

ВСТУП

Оцінка обстановки проводиться  з метою своєчасного визначення необхідних заходів захисту і прийняття  обгрунтованих рішень на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, а в разі потреби і евакуації населення з районів надзвичайних ситуацій.

Висновки з оцінки обстановки є  основою для прийняття рішення  на проведення рятувальних та інших  невідкладних робіт в осередках  ураження.

Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела ( може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Метою класифікації НС є створення  ефективного механізму оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Надзвичайна ситуація умовно складається  з чотирьох взаємозалежних між собою  елементів: надзвичайний чинник (подія, подія, вплив); надзвичайні (екстремальні) умови; наслідки; обстановка.

Класифікація надзвичайних ситуацій:

1. Природні (стихійні): тектонічні (підземні); топологічні (надземні); атмосферні.

2. Біогенні: інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин; масове уражання сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками.

3. Техногенні: викиди РР; викиди ОР; з вибухами; з пожарами; транспортні аварії.

 

1. ФОРМИ І МЕТОДИ ОЦІНКИ ОБСТАНОВКИ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Оцінка обстановки – порядок визначення ступеню ураженості об’єкта чи території, можливих об’ємів завданих збитків та вплив вторинних факторів на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт ( РіНР) в осередку ураження від надзвичайних ситуацій (НС).

Форми та методи оцінки обстановки

Вони залежать від конкретних умов виникнення або загрози виникнення надзвичайних ситуацій мирного чи воєнного часу.

По часу оцінка обстановки може бути - завчасна, планова, термінова

В мирний час на всій території  України проведений моніторинг наявності  потенційно небезпечних об’єктів чи явищ, що можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій. Оцінку обстановки можна попередньо проводити по карті місцевості району, де існує загроза або виникла надзвичайна ситуація.

На підставі цих досліджень розроблені плани дій під час загрози  або виникнення НС. В яких ґрунтовно описані можливі наслідки тої чи іншої надзвичайної ситуації та шляхи її подолання - зменшення жертв, пошкоджень, руйнувань та інше.

Оцінка обстановки може бути –  наземна, надводна, повітряна, підземна. Наприклад:

Повітряна оцінка обстановки проводиться при виникненні НС на великих територіях, коли наземними засобами це зробити неможливо.

Оцінка обстановки визначає:

• характер і об’єм руйнувань і пошкоджень, нанесені збитки і втрати;
• види аварійно-рятувальних робіт та можливий їх об’єм;
• радіаційну, хімічну, інженерну, пожежну та інші обстановки та їх вплив на виконання завдань;
• найбільш доцільні напрямки висування в введення сил ЦО в вогнище чи на територію ураження;
• місце розташування, стан і забезпеченість сил ЦО та їх можливості по виконанню завдань;
• вплив вторинних факторів ураження ; погоди, пори року і доби, характер місцевості.

За результатами аналізу оцінки обстановки приймається рішення про ведення РіНР в осередках ураження чи на територія, яка потерпіла від НС.

Рішення на виконання завдань по локалізації та ліквідації наслідків НС включає:

• на що направлення основні зусилля сил та засобів;
• порядок ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку ураження чи події;
• організація зв’язку та управління підчас ведення РіНР;
• порядок взаємодії сил і засобів залучених на проведення робіт;
• час проведення РіНР.

Форми і методи оцінки обстановки при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій залежать в першу чергу  від виду надзвичайної ситуації.

Інформацію про виникнення НС оперативний черговий управління отримує з НС області з різних джерел: по телефону ( як правило), по радіо, по пошті (забруднення територій).

На місце загрози або виникнення НС терміново виїжджає ( вилітає ) мобільно-оперативна група у складі: спеціалістів ( експертів ) з різних галузей.

Метою роботи цієї групи на місці  НС є:

• обстеження місця виникнення НС, характеру, об’ємів та пошкоджень НС;
• надання при необхідності першої медичної допомоги потерпілим;
• визначення попередніх обсягів втрат ( площі території, яка постраждала);
• готує пропозиції щодо першочергових заходів та обсягів робіт по локалізації та ліквідації (мінімізації ) наслідків НС .
• координує дії служб на місці НС.

В залежності від виду НС проводиться  і оцінки обстановки в районі виникнення НС: з повітря – при ураженні великих територій; на воді – при уражені водних просторів; під водою і т. ід.

При цьому використовуються прилади  спостереження та контролю, проводяться  відповідні аналізи, ведеться забір  проб для подальшого дослідження  вилучених речовин.

Під обстановкою розуміють сукупність наслідків НС, що впливають на нормальну  життєдіяльність, виробництво продукції  та дії сил при локалізації  та ліквідації наслідків НС.

 

 

2. ОЦІНКИ РАДІАЦІЙНОЇ  ОБСТАНОВКИ ПРИ АВАРІЯХ НА  АЕС

Наслідки радіаційних аварій оцінюються масштабами та ступенями радіаційного впливу і радіаційного забруднення.

Радіаційному впливу підпадають люди, сільськогосподарські тварини угіддя, рослини та будівлі та споруди. Небезпека  ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки.

Оскільки процес формування радіоактивного середовища триває кілька годин, тому попередньо проводять прогнозовану оцінку радіоактивного зараження місцевості. Метод прогнозування дозволяє заздалегідь  змоделювати можливі наслідки радіоактивного ураження або забруднення території та завчасно розробити і реалізувати ефективну методику захисту робітників , службовців та населення що проживає поблизу об’єкта.

Оцінка радіаційної обстановки передбачає:

• визначення та нанесення на карту-схему зон радіаційного забруднення або рівнів радіації в окремих точках місцевості;
• оцінку стану погоди, пори року, час доби та їх вплив на загальну обстановку;
• умови передування людей на забрудненій території та їх захищеність.

З метою виключення переопромінення  персоналу ОНГ, який опинився в зоні радіаційного зараження (ЗРЗ), необхідно розраховувати дози випромінювання, які персонал може одержати за час перебування з зоні РЗ.

Для цього необхідно знати вихідні дані про:

• тип аварійного реактора;
• відсоток виходу активності, %;
• астрономічний час аварії, Т ав;
• астрономічний час початку зараження, Тп.з;
• потужність дози випромінювання на час Тп.з. ,Рп.з.( рад/год);
• тривалість робочої зміни, tр (год); = (Т ав- Тп.з);
• припустиму дозу опромінення персоналу, Дуст (рад);
• ступень захисту від радіації, Косл;
• метеоумови на момент аварії, а також час доби, швидкість вітру на висоті 10м ...V₁₀ , наявність хмарності.

За формулою:

Визначаємо дозу опромінення , яку  може одержати персонал АЕС

Визначення розмірів зон радіоактивного ураження здійснюється за даними розвідки та вимірюванням рівнів радіації приладами.

Зона радіоактивної небезпеки (Зона М) – ділянка місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити 5 – 50 рад на рік. У межах цієї зони необхідно скоротити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.

Зона помірного радіоактивного забруднення (Зона А) – ділянка місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме від 50 – 500 рад на рік. У межах цієї зони треба виконувати роботи не виходячи з бронетехніки та у засобах захисту органів дихання .

Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад на рік. У цій зоні треба здійснювати роботи у бронетехніці та розміщуватися у захисних спорудах.

Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 4500 до 5000 рад на рік. Формування здійснюють роботи із використанням радіаційно стійкої спеціально захищеної техніки.

Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (Зона Г) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік. В цій зоні не слід допускати навіть короткочасного перебування особового складу.

Радіометр бета-гамма випромінювання “Прип’ять” призначається для  індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної (експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і об’ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.

Діапазони виміру для: фотонного іонізуючого  випромінювання – від 0,1 до 199,9 мкЗв/г; щільності потоку бета-випромінювання – від 10 до 19,9•10³ см-2•хв; питомої (об’ємної) активності бета-випромінювання ізотопів в рідких і сипучих речовинах – від 1,4•10^-5 до 3,7•10^-3 Бк/ кг (Бк/л) або 2•10^-5 - 1,1•10^-7 Кі/кг (Кі/л). Час встановлення робочого режиму до 5 с, а час встановлення показників за вибором оператора – 20 с; 200 с при виміру ПЕД і щільності бета-часток; 10 хв. і 100 хв. при виміру питомої активності.

Живлення прибору від елементу типу “Крона” або “Корунд”, а також зовнішнього джерела напругою від 4 до 12 В. Час безперервної роботи від мережі перемінного струму не менше 24 години. При автономному живленні не більше 6 годин. Маса прибору – 0,25 кг.

Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-22-В призначається для виміру індивідуальних доз гамма-випромінювання, складається з зарядного устрою ЗД-5 і 50 прямого показання дозиметрів ДПК-50-А. Дозиметри ДПК-50-А забезпечують вимір дози гамма-випромінювання від 2 до 50 рентген при потужностях доз від 0,5 до 200 Р/г. Показання відраховують за шкалою, яка розташована в дозиметрі. Працездатність забезпечена в інтервалі температур від –40 до +50 ˚C. Саморозряд дозиметрів в нормальних умовах за 24 години не перебільшує двох поділок шкали. Маса дозиметра 32 г. Живлення зарядного устрою здійснюється від двох елементів 1,6-ПМЦ-У-8 (145У). Тривалість роботи з одним комплектом живлення не менше 30 г. Маса комплекту без джерела живлення 5,5 кг.