Контрольная работа по «Гражданскому праву»

Підставами для перегляду справи за винятковими обставинами є: а) виявлене, після касаційного розгляду справи, неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного й того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції України; б) якщо на підставі цих рішень міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт, порушення Україною міжнародних зобов'язань.

Заяви про перегляд рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами можуть бути подані прокурором протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Строк для подання заяви про перегляд рішення, ухвали обчислюється:

1. у випадках, зазначених пунктом 1 (п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 347-2 ЦПК),- з дня відкриття виняткових обставин та обставин, які мають істотне значення для справи;
2. у випадках, вказаних у пунктах 2 і 3 (пункти ч. 1 ст. 347-2 ЦПК),— з дня, коли вирок у кримінальній справі набере законної сили;
3. у випадках, передбачених п. 4,— з дня набрання судовим вироком, рішенням, ухвалою (постановою) суду законної сили тощо;
4. у випадках, передбачених п. 5,- з дня ухвалення рішення 
   Конституційним Судом України;
5. у випадках, передбачених п. 6,— з дня виявлення обставин, які 
   мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Рішення чи ухвали переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який їх постановив, а за винятковими обставинами — колегією суддів у складі суддів Верховного Суду України.

Заяву про перегляд рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами суд розглядає на засіданні в одному провадженні зі справою, в якій винесено це судове рішення чи ухвалу.

Прокуророві повідомляють про час і місце засідання. Він виступає з поясненнями після судді-доповідача і дає висновки.

Після скасування рішення, ухвали справа розглядається в загальному порядку.

Верховний Суд України розглядає справи за винятковими обставинами в порядку касаційного провадження.

Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного й того ж положення закону, то справа розглядається на спільному засіданні відповідних палат Верховного Суду України.

Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами оскарженню не підлягає.

Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена прокурором у загальному порядку.

 

                                 3. Зміст представництва у розгляді судами господарських справ

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та статей 2 і 29 ГПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії є такими:

а) подання прокурором до господарського суду позовної заяви;

б) його участь у розгляді судом будь-якої іншої справи з ініціативи  прокурора чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави;

в) внесення апеляційних і касаційних подань та подання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Участь прокурора в господарському судочинстві на всіх його стадіях здійснюється з метою захисту порушених інтересів громадян і держави.

Наказ Генерального прокурора України щодо організації діяльності органів прокуратури з представництва інтересів громадян і держави у суді вимагає від прокурорів вживати, в межах їхньої компетенції, заходів, спрямованих на своєчасне й повне використання передбачених законодавством повноважень для подання до судів і підтримання позовів на захист прав і законних інтересів громадян і держави, для перегляду незаконних судових постанов.

Наказ вимагає забезпечити першочергово заходами господарського судочинства захист соціальних прав громадян, а також відшкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та іншими позабюджетними фондами соціального спрямування.

На практиці доволі часто виникають ситуації, коли порушення державних і громадських інтересів, для захисту яких прокурор звертається до господарського суду, одночасно зачіпає й інтереси конкретної юридичної особи або громадянина, який провадить підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи.

Інколи інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оцінним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.

У таких випадках позов прокурора про захист порушених інтересів держави може бути одночасно скерований і на захист законних прав юридичної особи (організації) або громадянина-підприємця.

Бувають випадки, коли юридичні особи і громадяни-підприємці часто звертаються до прокуратури з проханням захистити їхні порушені економічні інтереси і права поданням позову до господарського суду.

Це можна пояснити їхнім бажанням сподіватися на підтримку прокурора. Окрім цього, спрацьовує той фактор, що прокуратура не сплачує державного мита.

Узгодженню єдиних підходів за таких ситуацій присвячено Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р.

Конституційний Суд України з цього приводу вирішив: положення ст. 2 АПК в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їхні заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Це рішення привело до уточнення чинного господарського процесуального законодавства. І тепер чинний закон (ст. 2 ГПК) чітко регламентує порядок, згідно з яким господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їхніх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Окрім цього, закон доповнено новою нормою (ч. 2 ст. 2 ГПК), згідно з якою прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визнає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Іншими словами, закон вимагає, щоби прокурори подавали позови в інтересах юридичних осіб і громадян-підприємців тільки у випадках установлення, що порушення законних прав цих суб'єктів поєднано з посяганнями на державні (публічні) інтереси. А це може бути в разі перешкоди випуску соціально важливої продукції, порушення нормальної експлуатації об'єктів транспорту, енергетики, оборонного комплексу, медичних, освітніх закладів, створення передумов екологічних катастроф, серйозних соціальних конфліктів. Прокурори звертаються до господарських судів із позовами в інтересах підприємств, організацій і громадян-підприємців, також у разі потреби в захисті державних і комунальних підприємств, коли ті з певних об'єктивних причин не були в змозі безпосередню звернутися з позовом до суду або коли такого звернення не було через недобросовісність керівників чи інших службових осіб. Коли такі факти  виявляються, поряд із поданням до суду позову, прокурор зобов'язаний вирішити питання про притягнення винних до відповідальності. Так чи інакше, прокурори зобов'язані захищати інтереси держави шляхом подачі позовів до господарського суду у випадках:

1. виявлення фактів заняття забороненими видами діяльності або заняття комерційною діяльністю, на здійснення якої необхідні спеціальні дозволи (ліцензія), коли такі відсутні або протерміновані;
2. наявності інформації про недійсність оспорюваних угод і про визнання недійсними угод, що не відповідають вимогам закону, або укладених у цілях, які суперечать інтересам держави, правопорядку, моралі;
3. порушень природоохоронного законодавства, заподіяння шкоди здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;
4. невиконання зобов'язань перед державою, якщо це призвело або могло призвести до нездійснення значних інвестиційних проектів, цільових програм;
5. невідповідності статутних документів юридичних осіб вимогам законодавства й порушення встановленого порядку їх заснування та легалізації тощо.

За загальним правилом (ст. 29 ГПК України) прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, внести апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також усно.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору за суттю.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору за суттю.

Підготовка позову полягає у діях прокурора щодо отримання необхідних фактичних даних (доказів), що встановлюють: а) характер порушень; б) характер оспорюваних прав і законних інтересів; в) відповідачів у справі; г) наявність третіх осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду; г) розмір матеріальних збитків, якщо таких заподіяно.

У випадках, коли позов підлягає оцінці, вона визначається. У разі потреби, розрахунки оспорюваної суми або такої, що підлягає стягненню, узгоджуються з організацією або громадянином-підприємцем, в інтересах яких прокурор планує подати позовну заяву до господарського суду.

Під час підготовки позовної заяви прокурор, аналогічно до здійснення представництва в цивільних судах, може: скористатися правами, наданими йому Законом України «Про прокуратуру» (статті 20-24): вимагати від керівників та інших службових осіб надання необхідних документів, матеріалів, статистичних та інших відомостей; проведення перевірок і ревізій діяльності підконтрольних і підзвітних підприємств, організацій та підлеглих їм службових осіб; надання спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; проведення перевірок виконання законів за матеріалами і зверненнями громадян, які надійшли в прокуратуру тощо.

Генеральний прокурор України зобов'язує усіх прокурорів дотримуватися вимог ст. 54 ГПК щодо форми і змісту позовів, посилатися на норми закону й на підзаконні акти, якими регулюються такі правовідносини, і на конкретні докази, які мають приєднуватися до позовних заяв.

Зокрема, позовна заява прокурора повинна містити:

1. найменування господарського суду, до якого подається заява;
2. найменування сторін (позивача, відповідача, третьої особи, коли така є), їхні поштові адреси;
3. зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникли під час укладання, зміни та розірвання господарських договорів);
4. зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів,— зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5. виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
6. відомості про вжиття заходів стосовно досудового (претензійного) врегулювання спору;
7. перелік документів та інших доказів, які додаються до заяви.

Позовна заява може містити й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору, зокрема клопотання про залучення до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; про виклик свідків; витребування письмових або речових доказів; призначення експертиз.

У позовній заяві зазначаються також дані про прокурора, що підписав позовну заяву.

Одночасно з поданням позовів прокурори зобов'язані ініціювати вжиття заходів для забезпечення позовних вимог у порядку, встановленому чинним законодавством, домогтися реалізації вжитих судами заходів.

Необхідно дотримуватися вимог закону щодо підсудності спорів, особливо щодо відокремлених підрозділів, юридичних осіб і суб'єктів господарювання інших країн, реагувати на факти безпідставного повернення позовів судами.