Контрольная работа по «Гражданскому праву»

ЗМІСТ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття представництва  прокуратурою інтересів  громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, а також п. 2 ст. 5, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» за прокуратурою закріплено право представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді як самостійного виду її діяльності, згідно зі ст. 36-1 Закону — це здійснення прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у загальних і спеціалізованих судах інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Приводами для дій прокурора щодо здійснення представництва можуть бути:

1. звернення до прокуратури громадянина;
2. звернення до прокуратури державного органу, підприємства, установи,  організації;
3. безпосереднє виявлення прокурором порушеного права громадянина чи  держави.

Підставами представництва у суді:

а) інтересів громадянина є неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесу  реальні повноваження;

б) інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ч. 2 ст. 36-1 Закону).

Прокурор звертається до суду за захистом прав і свобод громадян, коли цього вимагає охорона державних інтересів, а також представляє в суді інтереси держави.

За наявності великої кількості державних органів спеціальної компетенції, які тією чи іншою мірою покликані захищати законність, втручання прокурора у процес вирішення спорів про право допустиме лише в разі виявлення найістотніших правопорушень, з урахуванням дійсної чи потенційної шкоди, яка заподіюється чи може бути заподіяна державним чи індивідуальним інтересам.

Правозахисна роль прокуратури має виявлятися, насамперед, у випадках порушень конституційних прав і свобод громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Конституції України права і свободи людини, закріплені в ній, не є вичерпними. Але система конституційних прав і свобод є найголовнішою ознакою України як правової держави. Ці права і свободи справедливо розглядаються як найважливіші.

Прокурор: а) представляє в суді законні інтереси і захищає права і свободи неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних громадян та безвісно відсутніх, якщо ці інтереси не захищають їхні батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники; б) повинен подати позов про захист непрацездатних осіб (батьків), які потребують матеріальної допомоги своїх повнолітніх дітей, якщо за станом здоров'я чи віком вони позбавлені можливості самостійно захистити свої права; в) концентрувати зусилля на боротьбі з несвоєчасним одержанням зарплати, що є порушенням ч. 6 ст. 43 Конституції.

Певні пріоритети існують також у сфері захисту державних інтересів.

У сучасних умовах це, передусім, забезпечення додержання законів про оподаткування. Масові заходи, які здійснюються прокуратурою в боротьбі з ухиленням від сплати податків, спрямовані на подолання фінансового колапсу держави, який загрожує непередбаченими соціальними наслідками.

До пріоритетних державних інтересів відносять також забезпечення законності в зовнішньоекономічній діяльності, встановлення і регулювання цін, зміцнення антимонопольної дисципліни тощо. Прокурор представляє та захищає в суді інтереси держави у кожному разі:

а) коли відповідні державні органи контролю за додержанням 
законів не роблять цього, хоча їхній обов'язок — забезпечувати територіальну цілісність, суверенітет, економічну, державну, інформаційну, національну безпеку, законність і правопорядок тощо виходячи зі свого відомчого підходу;

б) коли ці органи — некомпетентні, не мають достатнього професіоналізму для виконання обов'язків;

в) коли їхні службові особи мають особисту зацікавленість у невиконанні своїх обов'язків щодо захисту державних інтересів;

г) коли ці органи контролю безпосередньо посягають на інтереси держави;

ґ) коли органи центральної виконавчої влади, місцеві адміністрації, органи місцевого самоврядування допустили порушення під час видання правових актів;

д) у всіх інших випадках, якщо інтереси держави залишаються 
незахищеними.

Коли виникає необхідність звернутись до суду за захистом інтересів громадянина або держави, прокурор, готуючи матеріали до суду і користуючись повноваженнями, передбаченими у Законі України «Про прокуратуру», має право:

1. вимагати необхідні матеріали, документи, рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти, статистичні дані, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів тощо;
2. викликати до прокуратури службових осіб і громадян, вимагати від них письмових чи усних пояснень щодо порушень інтересів громадянина або держави;
3. призначати, в межах його компетенції, проведення відповідними органами, установами, організаціями ревізій, експертиз, перевірок, а також залучати для з'ясування необхідних питань експертів та інших спеціалістів;
4. виносити відповідні акти прокурорського реагування щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють.

Формами представництва є:

1) а) звернення до суду  з позовами або заявами про  захист прав і свобод громадян у випадках, визначених законом; б) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави; в) звернення до суду з позовами або заявами про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і службових осіб;

2. участь у розгляді судами справ;
3. внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами (ч. З ст. 36-1 Закону).

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом (ч. 5 ст. 36-1 Закону).

Суб'єктами реалізації представництва та контролю за його здійсненням є:

1. прокурори Управління представництва інтересів громадян і держави у судах, Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України;
2. прокурори Автономної Республіки Крим;
3. прокурори областей, міст Києва і Севастополя;
4. прокурори міських, районних, міжрайонних, військових прокуратур гарнізонів і прирівняних до них.

Предметом прокурорського звернення до суду (позову чи заяви) може бути: а) перегляд незаконних актів органів державної влади та місцевого самоврядування; б) припинення протиправних дій чи покладення обов'язку вчинити дії, передбачені законом; в) відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої правопорушеннями.

 

2. Зміст представництва прокуратурою  інтересів громадянина або держави у розгляді судами цивільних справ

Здійснення прокуратурою представництва інтересів громадянина або держави в суді можна розглядати у двох аспектах: представництво у розгляді цивільних справ і представництво під час вирішення судами господарських спорів.

Беручи участь у розгляді цивільних справ у судах, маючи рівні прана з іншими учасниками судового засідання, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, прокурор сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Він, здійснюючи у цивільному суді функцію представництва, має право:

1. ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги;
2. одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі;
3. брати участь у судових засіданнях;
4. подавати докази;
5. брати участь у дослідженні доказів;
6. заявляти клопотання та відводи;
7. давати усні і письмові пояснення судові;
8. подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 99 ЦПК);
9. прокурор, порушуючи справу в суді в інтересах інших осіб, користується й іншими процесуальними правами сторін (і несе обов'язки сторін), за винятком права на укладення мирової угоди (ст. 122 ЦПК);
10. підтримувати або змінювати заяви, з якими він звернувся до 
    суду на захист прав і законних інтересів громадян і державних інтересів, чи відмовлятися від них (відмова прокурора від поданої ним заяви або зміна заявлених ним вимог не позбавляє особу, на захист прав і законних інтересів якої цю заяву було подано, права вимагати від суду розгляду справи за суттю);
11. вносити апеляційні, касаційні або окремі подання відповідно 
    на рішення або ухвали і постанови суду першої інстанції у справах чи з питань, розглянутих за участі прокурора (ст. 120 ЦПК); апеляційне, касаційне та окреме подання на рішення, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх вніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом (ст. 40 Закону України «Про прокуратуру»);
12. з метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право ознайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що є у справі.

Як уже зазначалося, прокурор має право звернутися до суду з позовами або заявами, а також вступити у справу і здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, та зобов'язаний своєчасно вживати передбачених законом заходів для усунення порушень закону, хоч би  від кого вони виходили.

Зміст функції представництва охоплює не тільки безпосередню участь прокурора у розгляді судами цивільних справ, а й діяльність, пов'язану з його зверненнями в суд із заявою, яка виступає юридичним фактом, що породжує виникнення в суді цивільної справи.

Прокурор, відповідно до ст. 5 ЦПК України, звертається до суду з позовними заявами (позовами), якщо вони породжують позовне провадження, та зі скаргами й заявами, у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в справах окремого провадження. Позовна заява прокурора вимагає відповідної підготовки, зокрема:

• з'ясування права фізичної чи юридичної особи на самостійне 
  звернення з позовом до суду;
• з'ясування питання, хто повинен бути відповідачем;
• з'ясування, чи є зацікавлені у справі треті особи, котрих суд по винен залучити до участі у справі;
• встановлюються й інші обставини, що мають відношення до підстав і предмета позову, що повинні бути підтверджені прокурором у позовній заяві доказами (для їх одержання прокурор, як уже зазначалося, може скористатися своїми повноваженнями, зазначеними у статтях 20—24 Закону України «Про прокуратуру»).

Позовна заява (позов) складається прокурором із додержанням вимог ст. 137 ЦПК України, подається до суду в письмовій формі та повинна містити:

1. назву суду, до якого вона подається;
2. хто автор позовної заяви (дані про прокурора);
3. точні дані особи, в інтересах якої (яких) заявлено позов;
4. точну назву відповідача, його місце проживання або знаходження;
5. зміст позовних вимог;
6. виклад обставин, якими прокурор обґрунтовує вимоги;
7. зазначення ціни позову тощо.

Характер підготовки прокурором заяви про порушення в суді справи, що виникає з адміністративно-правових відносин, залежить безпосередньо від характеру вимог (ст. 236 ЦПК).

Так, якщо заява містить вимогу визнати правовий акт незаконним, тоді вся підготовка полягає в порівняльному аналізі цього акта з відповідною нормою закону. Вимога може стосуватись як у цілому всього акта, так і окремих його положень.

Підготовка заяв може провадитися не тільки прокурором міста, району, прирівняними до них прокурорами спеціалізованих прокуратур (заступниками прокурора), а й помічниками прокурора з представництва інтересів громадян і держави в судах.

Утім, судову заяву підписує безпосередньо прокурор чи його заступник. Саме до їхньої компетенції входить звернення із заявою до районного місцевого суду.

Заяви, які скеровуються до апеляційних судів, готуються управліннями (відділами) представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст  Києва чи Севастополя та прирівняними до них. Направляють заяви у вказані суди відповідні прокурори чи їхні заступники.

Участь прокурора у розгляді судами всіх справ, порушених за його позовами та заявами, а також у випадках, коли це передбачено законом, є обов'язковою. Про це також зазначено в наказі Генерального прокурора України, в якому врегламентовані питання щодо представництва прокурорами інтересів громадян і держави в судах. Законодавством передбачено випадки, коли участь прокурора у розгляді судом цивільної справи є обов'язковою і не залежить від його угляду.

Так, як уже зазначалося, ч. 2 ст. 121 ЦПК встановлює, що прокурор може бути залучений судом до участі у справі, коли суд визнає необхідним.

Участь прокурора є обов'язковою, коли розглядається його заява про визнання незаконним правового акта органу, рішення чи дії службової особи (ст. 248-18, ч. 4 ст. 285 ЦПК).

У розгляді справ про позбавлення та поновлення батьківських прав, а також про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав участь прокурора також є обов'язковою (статті 71, 75, 76 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р.).

В інших випадках питання необхідності здійснення прокурором представництва інтересів громадян і держави в судах цивільної юрисдикції вирішується з урахуванням характеру спору, суттєвості порушення прав громадян, охоронюваних законом громадських або державних інтересів та інших обставин.

Прокурори зобов'язані бути активними в дослідженні доказів, з'ясуванні фактичних обставин справи, за наявності підстав заявляти перед судом клопотання про постановлення окремих ухвал, дотримуватись судової етики.

Процесуальну позицію в судовому засіданні, зокрема щодо суті спору, прокурор висловлює відповідно до вимог закону та матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 194 ЦПК прокурор виступає в судових дебатах першим.

Його промова в судових дебатах повинна містити відповідні узагальнення щодо розгляду справи, пропозиції відносно рішення, що його має постановити суд.