Контрольна робота з «Цивільне право України»

 

Міністерство  внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

(Заочна форма  навчання)

 

 

Кафедра цивільно-правових дисциплін

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Цивільне право України»

 

 

 

Варіант №13

 

 

 

Виконав: студент  3 курсу

Група ПЗзср-11-1ме

Петько І.П.

 

Мешкаю: м. Мелітополь,

вул. Леніна 121 кв. 68

72319

тел.: (06192) 6-05-64

 

 

м. Мелітополь

2013

ЗМІСТ

1. Теоретичне питання. Відповідальність за порушення забов’язань.

2. Практичне питання №1. Працівник міліції Дьомін під час виконання службових обов’язків незаконно затримав громадянина Левченка, при цьому заподіяв йому тілесні ушкодження. Левченко звернувся у суд з позовом до райвідділу міліції з вимогою відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Суд у позові до райвідділу міліції відмовив, притягнувши як відповідача Дьоміна та зобов’язав його відшкодувати заподіяну шкоду.

 Чи правильне рішення  суду ? Як потрібно вирішити справу ?

3. Практичне питання №2. Виконком районної Ради пред’явив позов до подружжя Костенко про їх виселення без надання іншого житла.

 Позивач вказував, що  відповідачі поселились в однокімнатну  квартиру у 2002 р. для догляду  за наймачем Пуріч. Вони були зареєстровані за місцем проживання, про що зроблені відмітки в їх паспортах.

 В січні 2004 р. Пуріч померла, але відповідачі, квартиру звільнити відмовились.

 Костенки пред’явили зустрічний позов про визнання за ними права на спірне житло, посилаючись на те, що проживали з Пуріч однією сім’єю, вели спільне господарство, здійснювали за нею догляд.

 Як повинен вирішити  цю справу суд?

4. Список використаної  літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичне питання. 

Відповідальність  за порушення забов’язань.

На основі норм зобов'язального  права за допомогою певних юридичних  фактів виникає зобов'язання, під  яким розуміють правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання з моменту  його виникнення висуває перед сторонами  основну мету — виконати це зобов'язання, тобто досягти того корисного  результату, задля якого сторони  вступали у це зобов'язання. Зокрема, у ст. 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а якщо таких умов та вимог немає — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай висувають.

За порушення зобов’язання настає цивільно-правова відповідальність.

Згідно з положеннями  Цивільного кодексу України, цивільно-правова  відповідальність — це санкції, що застосовуються до правопорушника у вигляді накладення на нього додаткових цивільно-правових обов'язків або позбавлення належного йому цивільного права. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання [4, с. 175].

Відповідальність може наставати  у таких формах: відшкодування збитків, сплата неустойки, втрата завдатку, конфіскація майна, компенсація моральної (немайнової) шкоди і т. ін.

За підставами виникнення прав та обов'язків, за порушення яких встановлена відповідальність, вона поділяється на договірну і недоговірну. Договірна відповідальність настає у вигляді санкцій за порушення договору (коли боржник вчасно не передає речі, не виконує роботу або виконує її неналежним чином, то він повинен відшкодувати кредиторові збитки, заподіяні таким невиконанням). На відміну від договірної недоговірна відповідальність має місце, коли відповідна санкція застосовується до правопорушника, який не перебуває у договірних відносинах з потерпілим (у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я юридична чи фізична особа, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, виплатити одноразову допомогу і т. ін.).

Юридичне значення розмежування договірної і недоговірної відповідальності полягає в тому, що форми та розмір недоговірної відповідальності встановлюються тільки законом, а форми і розмір договірної відповідальності визначаються як законом, так і договором.

При укладенні договору сторони  можуть передбачити відповідальність за такі правопорушення, за які чинне  законодавство не передбачає будь-якої відповідальності. Сторони можуть також підвищити або знизити розмір відповідальності порівняно зі встановленим законом [5, с. 174].

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови  від зобов'язання, якщо це встановлено  договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки (штраф, пеня);

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Збитки включають:

дійсні збитки — це сума, на яку зменшилась вартість майна  кредитора внаслідок неправомірних  дій боржника. Вони складаються з  витрат, які кредитор зробив або  повинен був зробити для відновлення порушеного права, а також вартості втраченого кредитором майна (витрати з ремонту автомобіля, на придбання пошкодженої речі і т. ін.).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Коли інше не передбачено законом  або договором, при визначенні збитків беруть до уваги ринкові ціни, що діяли на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, — у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що діяли на день ухвалення рішення;

втрачену вигоду (неодержані доходи) — доходи, які особа могла реально одержати за звичайних умов, якби її право не було порушено. При визначенні неодержаних доходів враховують вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування. Прикладом втраченої вигоди може бути випадок, коли наймач пошкодив найнятий автомобіль, внаслідок чого наймодавець не тільки змушений витратити кошти на ремонт автомобіля, а й не отримав прибутку, який мав би від перевезення пасажирів, якби не було правопорушення.

Коли за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то її стягують у повному розмірі понад відшкодовані збитки, якщо інше не було передбачено угодою сторін.

Відшкодування збитків у  разі невиконання зобов'язання і сплати неустойки за його невиконання звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі невиконання боржником  обов'язку передати кредиторові індивідуально визначену річ як предмет зобов'язання кредитор має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, а також відібрання цієї речі у боржника. Останнє право відпадає, якщо річ уже передано іншій особі, яка має однорідне право. Якщо річ ще не передано, перевагу має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникли раніше, а якщо це неможливо визначити, — той, хто раніше вчинив позов.

Боржник не звільняється від  відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Коли збитки, завдані кредиторові неправомірним користуванням його грошовими коштами, перевищують суму процентів, передбачених угодою, він має право вимагати від боржника відшкодування збитків у частині, що перевищує цю суму [7, с. 442].

Боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з  урахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо договором або законом не встановлено інший розмір процентів.

Коли порушення зобов'язання сталося з вини обох сторін, суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Суд має право також зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням виконання зобов'язання, або не вжив заходів для їх зменшення.

Боржник відповідає за порушення  зобов'язання третіми особами, на яких було покладено його виконання, якщо законом не передбачено відповідальність безпосередньо виконавця.

Договором або законом  може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. Наприклад, за гарантією банк, інша фінансова установа відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У цьому разі до пред'явлення вимоги гаранту кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора чи кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Після отримання вимоги кредитора  особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі подання позову, — подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим та створює певні претензії потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями. Сукупність умов, за яких може настати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, і називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать:

протиправність поведінки  боржника. Протиправною визнається поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, чи знав правопорушник про протиправність своєї поведінки (передбачається порушення закону або договору боржником). Протиправна поведінка набуває вираження у вигляді не тільки протиправної дії, а й бездіяльності. Наприклад, прострочення боржника або прострочення кредитора;

шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків. Шкода може бути майновою (пов'язана з відповідними матеріальними втратами) або моральною, яка полягає у втратах немайнового характеру внаслідок моральних і фізичних страждань потерпілого;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками чи іншими негативними  наслідками, що настали для потерпілої сторони. Причинний зв'язок — зв'язок, що об'єктивно існує між поведінкою боржника і наслідком, який настав. У тих випадках, коли наслідок є  проявом випадкового, незакономірного збігу певних обставин, серед яких поведінка боржника не є істотною, причинний зв'язок відсутній. Не вважається таким випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів;

вина боржника. Вина —  це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. У кримінальному праві діє презумпція невинності, а в цивільному — презумпція винності боржника. Відсутність власної вини в цивільному праві доводиться особою, яка порушила зобов'язання. Боржник буде вважатися винним доти, доки не доведе свою невинність. Особа є невинною, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. В цивільному праві форма вини, як правило, не впливає на розмір відповідальності [8, с. 334].

Якщо для покладення на правопорушника цивільної відповідальності у формі відшкодування збитків  необхідний повний склад цивільного правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок, вина), то для  стягнення неустойки або втрати завдатку кредиторові досить довести, що поведінка боржника є протиправною, а вина його припускається, коли він не довів відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання. Тут має місце неповний, "урізаний" склад правопорушення.

Особливістю цивільно-правової відповідальності є також те, що вона може настати й без вини, якщо це передбачено законом або  договором. Це можна пояснити специфікою деяких договорів та особливостями  позадоговірних відносин. Так, власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну цим джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За договором зберігання професійний зберігач відповідає також за втрату або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили.

У Цивільному кодексі України  відповідальність без вини (крім дії непереборної сили) встановлена також для осіб за порушення зобов'язань у зв'язку зі здійсненням ними підприємницької діяльності.

 

2. Практичне питання  №1.

Працівник міліції Дьомін під час виконання службових  обов’язків незаконно затримав громадянина  Левченка, при цьому заподіяв йому тілесні ушкодження. Левченко звернувся у суд з позовом до райвідділу міліції з вимогою відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Суд у позові до райвідділу міліції відмовив, притягнувши як відповідача Дьоміна та зобов’язав його відшкодувати заподіяну шкоду.

 Чи правильне рішення  суду ? Як потрібно вирішити справу ?

 

Відповідь:

Аналіз фабули справи дозволяє стверджувати, що нам необхідно звернутися до норм, які регулюють деліктні зобов’язання. Перед цим необхідно  ретельно вивчити такі теми цивільного права: зобов’язання; деліктні зобов’язання; відшкодування шкоди, завданої незаконними                   рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.