Командитне товариство

У випадку, коли ведення  справ доручається окремому учаснику товариства, йому видається належним чином оформлена довіреність. Ця довіреність повинна бути видана учасниками, яким доручено ведення справ товариства. Довіреність може бути видана не тільки повному учаснику, а й вкладнику. Однак це не означає, що вкладник набуває права справ товариства.

Фактично вкладник, не зважаючи на наявність у нього  доручення, повинен діяти у відповідності  до вказівок учасників, уповноважених  вести справи товариства, не приймаючи  ніяких самостійних рішень. У протилежному випадку він втрачає положення вкладника, оскільки не має права у відповідності до положення ЦК брати участь у підприємницькій діяльності товариства.

Положення про те, що вкладники  не мають права оспорювати дії  повних учасників командитного товариства за управління та ведення справ товариства, означає, що вкладники позбавлені права втручатися в процес прийняття комерційних та організаційних рішень у відношеннях товариства з третьою особою. При цьому слід зазначити, що у випадку спричинення збитків товариству з вини повних учасників, вкладники набувають права вимагати від повних учасників спричинених безпосередньо ним збитків.

Як і повне товариство, у відносинах з третіми особами  командитне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо прав діяти від імені товариства, крім випадків, коли третій особі було відомо про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Права та обов’язки вкладника командитного товариства

Вкладник командитного товариства зобов’язаний зробити вклад  до складеного капіталу. Внесення вкладів  посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

Вкладник командитного товариства має право:

1. одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
2. діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;
3. переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частина розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;
4. вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;
5. ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;
6. після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
7. передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі  припиняє його участь у командитному товаристві.

Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

Права та обов’язки вкладників командитного товариства мають чітко  виражений майновий характер. Ст. 137 ЦК за вкладниками закріплюється тільки один обов’язок – внесення вкладу до засновницького капіталу товариства. Як уже було зазначено у цьому полягає сама сутність командитного товариства. Що стосується прав вкладників, то порівняно зі статтею 79 Закону України «Про господарські товариства» обсяг цих прав зріс.

По-перше, чітко було зазначено  право на отримання частини прибутку товариством. При цьому розмір частки залежить від розміру внесених до складеного капіталу коштів.

По-друге, було закріплене право вкладника на придбання частки, яка відчужується іншим вкладником. При цьому вкладники набувають права переважного придбання частки у відповідності до вимог ст. 137 ЦК. Тобто у випадку, коли вкладник має бажання вийти із товариства та реалізувати належну йому частку в складеному капіталі, він обов’язково повинен запропонувати іншим вкладникам придбати його частку, у протилежному випадку угода продажу зазначеної частки може бути визнана недійсною.

Слід також зазначити, що у відповідності до положень цієї статті вкладники мають рівні права щодо придбання частки вкладника, який вибуває з товариства. У такому випадку ця частка розподіляється між усіма бажаючими. Зазначені норми кореспондуються з правом визначеним у п. 7 ч. 2 ст. 137 ЦК.

По-третє, за вкладником закріплюється право після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом). Фактично при реалізації вкладником цього права відбувається зменшення складеного капіталу товариства.

Окрім зазначених прав, ця стаття містить у собі право вкладника діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї; право вимагання першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства; ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства.

Право першочергового повернення вкладу у випадку ліквідації товариства виникає стосовно до повних учасників. Тобто у випадку ліквідації командитного товариства з наявного майна товариства в першу чергу задовольняються  у певному обсязі вимоги вкладників, а залишки розподіляються між повними учасниками у відповідності до розміру вкладів.

Право на ознайомлення з  річними звітами допомагає вкладникам контролювати діяльність товариства й  у випадку спричинення їм збитків  вимагати відшкодування в повних учасників.

Як зазначено у ч. 3 ст. 137 ЦК, в установчому договорі або меморандумі можуть бути передбачені  інші права вкладників. Однак ці права повинні відповідати вимогам  діючого (чинного) законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Відповідальність вкладника командитного товариства

 

Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним  товариством він звільняється від  відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.

Якщо схвалення  командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми  особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

Вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).

Як зазначено вище, управління справами командитного товариства здійснюють виключно повні учасники. Вкладник має право діяти від імені командитного товариства тільки у випадку наявності в нього належним чином оформленого доручення.

Однак ст. 138 ЦК врегульовано випадок, коли вкладник вчиняє правочин від імені та в інтересах  товариства без відповідних повноважень. Як зазначено, в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. Тобто можна дійти висновку, що повні учасники повинні зробити своє волевиявлення щодо дій вкладника, оскільки саме вони наділені правом управляти справами товариства.

Викладене у ст. 138 ЦК положення  стосовно випадку, коли не буде отримано схвалення командитного товариства і при цьому вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення, зроблене для захисту інтересів повних учасників і надання їм можливості самостійно вирішувати, яким чином управляти створеним ними командитним товариством.

Покладення на вкладника  обов’язку за відшкодування завданої їм шкоди фактично надає йому статусу  повного учасника, однак при цьому  повні учасники і саме товариство звільняються від будь-якої відповідальності.

Положення ч. 2 цієї статті також захищають інтереси повних учасників товариства та надають можливість цим учасникам передбачити у засновницькому договорі заходи примусового характеру щодо вкладників, які своєчасно не внесли свою частку в складений капітал. Такими заходами, наприклад, можуть бути: виключення зі складу вкладників товариства, застосування штрафних санкцій тощо. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Ліквідація командитного товариства

Командитне  товариство ліквідується при вибутті  усіх вкладників. Повні учасники мають  право у разі вибуття усіх вкладників перетворити командитне товариство на повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також на підставах, встановлених статтею 132 ЦК.

Командитне  товариство не зобов’язане ліквідовуватися, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків  з кредиторами, вкладники мають  переважне право перед повними  учасниками на одержання прибутків  у порядку та на умовах, встановлених ЦК, іншим законом та засновницьким  договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

Командитне товариство, як і всі інші види господарських  товариств, є юридичною особою. Особливі випадки ліквідації командитного товариства випливають з сутності самого товариства.

Перший випадок –  вибуття всіх вкладників. У цьому  випадку втрачається весь необхідний суб’єктивний склад командитного товариства, а саме товариство перестає відповідати своїй формі. Однак у такому разі передбачене право повних учасників перетворити командитне товариство в повне товариство. Таким чином, фактично відбувається не ліквідація, а реорганізація товариства у зв’язку зі зміною його правової форми.

Другий випадок –  вибуття всіх учасників. У такому разі товариство ліквідується у порядку, встановленому ст. 111 – 112 ЦК. Як і  раніше, зроблено посилання на застосування до командитного товариства норм ст. 132 ЦК, що регулюють порядок ліквідації повного товариства. Слід зазначити, що зроблене застереження відносно того, що командитне товариство не зобов’язане ліквідовуватися, коли у ньому залишилися хоча б один повний учасник та один вкладник. Це положення повністю відповідає вимогам раніше викладених статей, оскільки у цьому випадку командитне товариство має всі необхідні ознаки щодо суб’єктивного складу та установчих документів.

У випадку ліквідації товариства вкладники набувають  переваги перед повними учасниками на одержання вкладів. Ця норма носить як захисний, так і стимулюючий характер, який полягає в тому, що кожному вкладнику, який бажає втупити в командитне товариство, відомо про те, що у випадку ліквідації цього товариства він має більші шанси отримати свої кошти ніж повний учасник.

Коли ліквідаційних  коштів достатньо, їх розподіл провадиться у наступному порядку: спочатку повертають вклади усім вкладникам, а потім відбувається розподіл залишку коштів між вкладниками та повними учасниками відповідно до їх внесків до складеного капіталу.

При недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів (внесків) наявні кошти розподіляються між  вкладниками пропорційно до їхніх  часток у складеному капіталі товариства. Слід зазначити, що в такому випадку  кошти розподіляються тільки між вкладниками – повні учасники у розподілі коштів не беруть.

Особливо слід підкреслити  обставину, що вкладники не зможуть  отримати ніяких ліквідаційних виплат для задоволення вимог всіх кредиторів товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

1. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 736с.
2. Цивільний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2005р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 328с. –(Кодекси України).
3. Правознавство: навч. посібник. Видання 2-е, доповнене та перероблене / За ред. М.В. Кравчука. – Т.: Карт-бланш, 2003. – 408с.