Командитне товариство

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Командитне товариство»

 

 

 

План

1. Основні положення про командитне товариство.
2. Засновницький договір командитного товариства.
3. Учасники командитного товариства.
4. Управління командитним товариством.
5. Права та обов’язки командитного товариства.
6. Відповідальність вкладника командитного товариства.
7. Ліквідація командитного товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Основні положення про командитне товариство.

Командитним товариством  є товариство, в якому разом  з учасниками, які здійснюють від  імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність (субсидіарну) за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Найменування  командитного товариства має містити  імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім’я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство».

Якщо у найменування командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

До командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим законом.

Командитне товариство є одним з найстаріших видів  господарських товариств. Особливістю  цього виду господарського товариства є наявність у складі його засновників двох груп з різним правовим становищем. Першу групу складають засновники, які несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства (повні учасники). Засновники цієї групи займаються керівництвом справами товариства (визначають загальні та пріоритетні напрямки діяльності, укладають договори та контракти з третіми особами, займаються розподілом прибутку та вирішують кадрові питання). До іншої групи належать вкладники (так звані «командитисти») – засновники, які практично не беруть участі у керівництві товариством та відповідають за його борги тільки у межах внесених ними вкладів.

Повні учасники несуть субсидіарну  відповідальність за зобов’язаннями товариства у відповідності до положень ст. 619 ЦК.

Цей вид господарського товариства є достатньо перспективним у зв’язку з тим, що повні учасники без додаткового ризику набувають можливості збільшити свій початковий капітал за рахунок внесків вкладників товариства, виключаючи тим самим необхідність залучення цього капіталу зі сторони (шляхом укладення договорів займу, отримання кредиту та ін.). З іншого боку, у вкладників виникає можливість отримання прибутку від підприємницької діяльності товариства на досить вигідних умовах: без участі у керуванні його справами та ризиком тільки свого вкладу у це товариство.

Слід зазначити, що надане кодексом поняття командитного товариства дещо відрізняється від поняття, яке міститься у ст. 75 Закону України «Про господарські товариства». Тут з’явилось положення про те, що вкладники не беруть участі у діяльності товариства. Тобто була чіткіше визначена різниця між повними учасниками та вкладниками.

У найменуванні командитного товариства, у відповідності до вимог  ст. 133 ЦК, обов’язково повинні бути зазначені слова « командитне товариство», а також міститися  імена (найменування) всіх повних учасників, тобто мати наприклад такий вигляд: «Командитне товариство «Шевчук і Павлов», або може бути зазначено ім’я одного повного учасника і додані слова «і компанія», наприклад: «Командитне товариство «Шевчук і компанія».

У найменуванні мають бути зазначені імена (найменування) тільки повних учасників товариства. У протилежному випадку, тобто коли у назві командитного товариства буде зазначене ім’я вкладника, цей засновник набуває правового статусу повного учасника товариства.

У зв’язку з тим, що за своєю правовою природою командитне товариство має багато спіль6них рис із повним товариством, законодавчо було встановлено, що до командитного товариства застосовуються норми ЦК, які регулюють правове становище повного товариства (ст. 119 – 132), якщо інше не встановлене ЦК або іншим законом.

2. Засновницький договір командитного товариства

Командитне  товариство створюється і діє  на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.

Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 ЦК, має містити відомості про: розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників; розмір та склад складеного капіталу товариства.

Якщо внаслідок  виходу, виключення чи вибуття у  командитному товаристві залишається  один повний учасник, засновницький  договір переоформляється в одноособову  заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється  одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені 134 статтею для командитного товариства.

Особливістю установчих документів командитного товариства є  те, що на відміну від акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю командитне товариство діє на підставі тільки засновницького договору. Це пов’язано насамперед з тим, що у статуті акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю закріплюються норми, пов’язані з діяльністю товариства, як особливого суб’єкта господарських правовідносин. Що стосується командитного товариства, то під діяльністю товариства розуміється діяльність його повних учасників. Тому закріплення якихось положень стосовно, наприклад, органів управління товариства, які зазвичай містяться у статуті, у командитному товаристві не потрібне.

Засновницький договір  командитного товариства підписується тільки повними учасниками, вкладники  в засновницькому договорі участі не беруть. Ця обставина є істотною у зв’язку з тим, що зобов’язальні правовідносини вкладників виникають тільки з самим товариством, а не з його повними учасниками. Окрім того, вихід із товариства вкладника не вимагає внесення змін до засновницького договору, що, у свою чергу, не потребує додаткової державної реєстрації цих змін.

У засновницькому договорі командитного товариства, окрім визначення зобов’язань повних учасників створити товариство, порядку їх спільної діяльності щодо його створення та умов передання  товариству майна учасників, обов’язково повинні бути зазначені відомості про: розмір та склад складеного капіталу, сукупний розмір вкладів вкладників.

Особливо слід наголосити на тій обставині (умові), що у ст. 134 ЦК не зазначено, яким чином вкладники впливають на створення командитного товариства, а також, яким чином повинні бути закріплені в засновницькому договорі їх внески до створеного товариства. Це питання є дуже важливим (принциповим) у зв’язку з тим, що без існування закріпленої волі вкладників щодо створення командитного товариства, а також у разі відсутності їх вкладів саме товариство не може бути створене. Відсутність документів, що підтверджують цю обставину, призведе до неможливості державної реєстрації командитного товариства.

Окрім того, внаслідок  укладення засновницького договору між повними учасниками виникають права (наприклад: на отримання частини прибутку) та обов’язки (наприклад: внесення своєї частки до фонду створеного командитного товариства) у вкладників. Таким чином, згода вкладників при створенні командитного товариства є дуже важливою.

Підтвердженням волевиявлення  вкладників щодо вступу до командитного товариства може бути, наприклад, письмова заява, в якій повинно бути зазначено  бажання щодо вступу в товариство та визначений вклад у засновницький  фонд товариства.

Окрім того, у зв’язку  з тим, що деякі положення засновницького договору стосуються змін прав та обов’язків вкладників, ці положення не можуть бути змінені шляхом простого внесення змін до засновницького договору без  отримання згоди вкладників.

Ще однією особливістю правового становища командитного товариства у відповідності до ст. 134 ЦК є закріплення положення, яке стосується випадків виходу з товариства повних учасників та залишення тільки одного повного учасника. Оскільки договір, є як мінімум, двосторонньою угодою, в цьому випадку засновницький договір втрачає зміст. Тому в цій статті було закріплене положення щодо можливості переоформлення засновницького договору в одноособову заяву (меморандум). Закріплення цього положення насамперед захищає права вкладників від одноособового волевиявлення когось із повних учасників.

Окрім того, в зазначеній статті також закріплюється право  створення командитного товариства повним учасником одноособово. У  цьому випадку одноособова заява  набуває статусу установчого  документу, тобто повинна містити усі реквізити, встановлені ЦК до засновницького договору командитного товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Учасники командитного товариства

Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства встановлюється положеннями ЦК  про учасників повного товариства.

Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник  командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства. На момент державної реєстрації командитного товариства кожен із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до загального правила, встановленого ст. 114 ЦК засновниками командитного товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Як і ст. 133, ст. 135 ЦК має відсильний характер щодо правового характеру (права, відповідальність та зобов’язання) повних учасників. Цей статус повністю відповідає статусу учасників повного товариства.

У статті містяться імперативні  норми щодо прав повного учасника брати участь в іншому командитному або повному товаристві як повний учасник, а також виступати як вкладнику командитному товаристві, де він є повним учасником.

Ці заборони мають  природний характер, виходячи з самого змісту командитного та повного товариства. У зв’язку з тим, що підприємницька діяльність повних учасників командитного або повного товариства є діяльністю самого товариства, введення цієї заборони допомагає усунути ситуацію подвійної оцінки діяльності повних учасників, а також запобігти виникненню додаткових ризиків.

Особливо слід зазначити той факт, що на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства розмір статутного фонду командитного товариства у ЦК не визначено. Таким чином можна зробити висновок, що розмір внесків та їх характер визначається засновниками товариства.

Фактично зроблене одне обмеження щодо створення складеного капіталу товариства, а саме: розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства.

Наприклад, в утворюваному командитному товаристві «А» є два повних учасника, кожен з яких вніс до складеного капіталу товариства по 100 000 гривень. У цьому випадку сумарні внески вкладників до складеного капіталу товариства не можуть перевищувати 200 000 гривень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Управління командним товариством

Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому  ЦК для повного товариства.

Вкладники не мають права брати  участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати протидії повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Як було вже зазначено, тільки повні  учасники товариства здійснюють управління діяльністю командитного товариства. Цією статтею також встановлено обмеження щодо участі вкладників в управлінні діяльністю товариства. Окрім того, вкладникам заборонено заперечувати дії повних учасників щодо управління діяльністю товариства.

Повні учасники командитного товариства діють від імені товариства, за винятком випадків, 5коли засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. Під веденням справ у цьому випадку розуміється представництво товариства в цивільному обороті, тобто здійснення від його імені юридично значущих дій.

У разі спільного ведення  справ учасниками товариства для  вчинення кожної дії в інтересах  товариства ї необхідною згода всіх учасників товариства. Учасник командитного товариства, який діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має  право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодувати здійснення ним витрат, якщо він доведе, що у зв’язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.