Интеллектуальная собственность

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНИЧНИЙ  УНИВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

З дисципліни «Інтелектуальна власність»

Варіант:15

 

 

 

 

 

Студентки групи ФН-08_з

Мітусова А.В.

Перевірив: Фесенко І.А.

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ

2013р

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….3

1. (15) Творець (автор)  як суб'єкт права……………………………………5

2. (45) Внесення прав  на об`єкти інтелектуальної власності  в статутний капітал підприємства……………………………………………………………...8

3.(75) Юрисдикційна форма захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності………………………………………………………………………….10

4. (105) Внесення нематеріальних  активів у статутний капітал…………12

5. (135) Оцінка прав на  промисловий зразок……………………………..14

6. (162) Відповідальність, гарантії й обмеження в ліцензійному договорі…………………………………………………………………………..16

Література…………………………………………………………………...19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Інтелектуальна власність - одна з найбільш недооцінених видів  власності на Україні.

Кожне підприємство чи фізична  особа може стати (а, як правило, і є) власником прав на інтелектуальну власність або може правомірно використовувати інтелектуальну власність.

Права на інтелектуальну власність розділені на майнові  і немайнові.

Майнові права:

- право на використання,

- виключне право дозволяти використовувати,

- виключне право забороняти  неправомірно використовувати,

- майнові права мають  термін дії, встановлений законом.

Немайнові права:

- право на визнання  авторства,

- право перешкоджати  посяганню, здатному завдати шкоди  автору,

- немайнові права належати виключно автору і діють безстроково.

Інтелектуальна власність (майнові права) являють собою  актив, який можна купити, продати, поміняти, подарувати, внести в заставу або  в статутний капітал. Одна з найвагоміших особливостей інтелектуальної власності є невідчутність. У цьому проявляється її головна відмінність від інших форм власності. Ця особливість інтелектуальної власності диктує відміну законодавчого регулювання відносин, пов'язаних із застосуванням, створенням і захистом інтелектуальної форми власності.

Особливість полягає  в оформленні прав на результати творчої  діяльності. Право інтелектуальної  власності може бути оформлена патентом або свідоцтвом. Ці документи являють  свого роду державні охоронні грамоти. Вони видаються уповноваженими державними органами, вказують на патентовласника або автора, назву і вид об'єкта, визначають термін дії.

Кожен об'єкт права  інтелектуальної власності, має  свої особливості реєстрації та захисту. Звернення до кваліфікованих юристів  і патентним повіреним допоможе Вам зберегти Вашу власність.

До об'єктів права  інтелектуальної власності відносяться:

- літературні та художні  твори;

- комп'ютерні програми;

- компіляції даних  (бази даних);

- виконання;

- фонограми, передачі (програми) організацій мовлення;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські  пропозиції;

- сорти рослин, породи  тварин;

- комерційні (фірмові)  найменування, торговельні марки  (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

- комерційні таємниці.

Увага власника прав інтелектуальної  власності до їх реєстрації - допоможе захистити цю власність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. (15) Творець (автор)  як суб'єкт права.

 

Суб'єктами права інтелектуальної  власності е: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні  марки, зазначення походження товарів  можуть бути юридичні особи, а також  фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення  і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична  особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського  права відносяться:

автори творів;

спадкоємці й інші правонаступники;

організації, що керують  майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений  твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними  особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором  з автором чи одержали їх за заповітом  або в інших випадках.

Суб'єктами авторського  права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського  права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують  майновими правами автора на колективній  основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавче воно не врегульовано.

Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте.

Автори як суб’єкти авторського  права

Суб’єктами авторського  права є особи, яким належить суб’єктивне  авторське право на твір. Згідно з Цивільним кодексом України, Законом  України «Про авторське право  і суміжні права» первинним суб’єктом авторського права є автор твору, а також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

 Автор твору –  це фізична особа, творчою працею  якої є створений твір. Автором  твору може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку, громадянства, дієздатності.

 Малолітні неповнолітні, недієздатні, обмежено дієздатні  особи можуть бути авторами  творів.

 Малолітні особи  – це фізичні особи, які  не досягли 14 років, вони мають  часткову цивільну дієздатність. Історії відомо багато випадків, коли творцями творів ставали діти. Так, перший збірник віршів Ніки Турбіної був опублікований у 8 років.

 Малолітні особи  мають право здійснювати особисті  немайнові права на результати  інтелектуальної, творчої діяльності (ст.31 ЦКУУ). Однак авторські права за них здійснюють їх батьки або опікуни, вони від імені малолітніх укладають авторські договори, захищають їх права у випадках їх порушення та ін. Проте стороною у договорі є малолітній автор.

 Неповнолітні діти  віком від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність. Вони самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Їм належить право одержувати винагороду за використання власних творів і розпоряджатися цією винагородою.

 За недієздатних осіб авторські права здійснюють опікуни як законні представники такої особи. Фізичні особи, дієздатність яких обмежена у зв’язку з психічним розладом, зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, внаслідок чого вони ставлять себе чи свою сім’ю у скрутне матеріальне становище, можуть здійснювати авторські права за згодою піклувальників.

 Усі ці обмеження  спрямовані на захист прав  таких осіб від зловживань  з боку правопорушників.

 Авторські права  іноземних громадян або осіб без громадянства охороняються і забезпечуються українським законодавством у таких випадках:

якщо вони мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території  вперше були оприлюднені їх твори;

якщо їх твори були вперше оприлюднені на території України або не оприлюднені, але які знаходяться в об’єктивній формі на території України;

якщо їх твір вперше оприлюднений в іншій країні та протягом 30 днів після цього оприлюднений на території  України (ст.3 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). [1,2]

 

2. (45) Внесення прав  на об`єкти інтелектуальної власності  в статутний капітал підприємства.

 

Проаналізуємо положення  законодавства України, що визначають вимоги до формування статутного капіталу господарського товариства за рахунок нематеріальних активів. Відповідно до ст. 424 ЦКУ майновими правами інтелектуальної власності є:

- право на використання об’єкта  права інтелектуальної власності;

- виключне право дозволяти використання  об’єкта права інтелектуальної  власності;

- виключне право перешкоджати  неправомірному використанню об’єкта  права інтелектуальної власності,  в тому числі забороняти таке  використання;

- інші майнові права інтелектуальної  власності, встановлені законом.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що майнові права інтелектуальної власності можуть, відповідно до закону, бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов’язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Науково-практичні коментарі ЦКУ не розкривають зміст положень ч. 3 ст. 424 Цивільного кодексу України. Питання полягає в тому, що саме розумів законодавець під цією нормою? Вважаємо, що вкладом до статутного капіталу можуть бути майнові права у своїй сукупності, тобто право використовувати об’єкт права інтелектуальної власності, виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню такого об’єкта. Оскільки у такому випадку передаються всі майнові права, то фактично відбувається відчуження майнових прав інтелектуальної власності. Таке відчуження відбувається на підставі ст. 427 та ст. 1113 ЦКУ шляхом укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Разом з тим, у положеннях ЦКУ, які аналізуються, передбачено, що “майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону … використовуватися в інших цивільних відносинах”. Таке положення не узгоджується з іншими положеннями законодавства України у сфері інтелектуальної власності, оскільки ними передбачено, що використовуються об’єкти інтелектуальної власності, а не майнові права на такі об’єкти (ч. 1 ст. 424 ЦКУ тощо).

Ч. 3 ст. 424 ЦКУ передбачає, що зазначені  вищі правомочності реалізуються “відповідно  до закону”. У зв’язку з цим слід зазначити, що вимоги стосовно вкладів до статутного капіталу господарського товариства встановлені ЦКУ, ГКУ та Законом.

Так, одним з основних положень зазначених законодавчих актів є  те, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 115 ЦКУ, ст. 85 ГКУ та 12 Закону).

Отже, у випадку внесення майнових прав інтелектуальної власності  до статутного капіталу господарського товариства останнє стає власником прав на відповідний об’єкт. Для цього необхідно укласти договір про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на такий об’єкт.

Зазначене узгоджується з положеннями  ст. 115 ЦКУ та 12 Закону, якими передбачено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. [3]