Громадянські, політичні та трудові права державних службовців

ЗМІСТ:

Вступ……………………………………………………………………………….

1. Громадянські  права державних службовців…………………………………..

2. Політичні права  державних службовців……………………………………….

3.Трудові права  державних службовців…………………………………………..

Висновок…………………………………………………………………………….

Література………………………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Державна служба в Україні —  це професійна діяльність осіб, які  займають посади в державних органах  та їх апараті щодо практичного виконання  завдань і функцій держави  та одержують заробітну плату  за рахунок державних коштів.

Головне призначення державної  служби — сприяти утвердженню  пріоритету прав і свобод людини і  громадянина, допомагати їм у здійсненні прав і свобод, не вимагати виконання  непередбачених законом дій, виробляти  у громадян впевненість у тому, що їм будуть сприяти і нададуть необхідну допомогу в усіх правомірних  діях.

Важливе значення для ефективності державної служби має знання державними службовцями законодавства, вміння правильно його застосовувати у  практичній діяльності. Повага до закону, права, принципів та норм моралі мають  бути характерною рисою державного службовця.

Державні службовці зобов'язані  додержуватися Конституції та інших  актів законодавства України, забезпечувати  ефективну роботу відповідних органів, не допускаючи при цьому порушень прав і свобод людини й громадянина, безпосередньо виконувати покладені  на них службові обов'язки, зберігати  державну таємницю, інформацію про  громадян, що стала їм відома під  час виконання обов'язків державної  служби, постійно вдосконалювати організацію  своєї роботи та підвищувати професійну кваліфікацію. Важливим є те, що державний  службовець не тільки має право, а  й зобов'язаний у разі отримання  доручення, яке суперечить чинному  законодавству, невідкладно, в письмовій  формі доповісти про це посадовій  особі, яка дала доручення, а в  разі наполягання на його виконанні  — повідомити вищу за посадою особу.

 

 

1. Громадянські права державних службовців: 

Основні права і  свободи людини і громадянина  закріплені в Конституції України. Частиною другою статті 38 Основного  Закону передбачено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної  служби, а також до служби в органах  місцевого самоврядування.

Статтею 11 Закону України "Про державну службу" визначені  основні права державних службовців.

1. Під правами  державного службовця маються  на увазі обумо­влені Конституцією  України, цим Законом, іншими  законами і підзаконними нормативними  актами і можливості, і свободи  професійної діяльності, які охороняються  державою. Слід мати на увазі,  що дер­жавні службовці мають  права, як громадяни України  (суб'єктивні громадянські права)  і права, як особи, що займають  посади в державних органах  (службові права). Останні суттєво  відрізняються від суб'єктивних  громадянських прав своїми цілями  і завданнями. У свою чергу,  службові права державних службовців  можна поділити на два види: 1) загальні (передбачені даною статтею); 2) спеціальні (які передбачаються  в інших законах професійно-кваліфікаційних  ха­рактеристиках посад державних  службовців та в посадових  поло­женнях та інструкціях, які  затверджуються керівником державного  органу у межах закону і  компетенції.

2. Як зазначалося  вище, державні службовці мають  право ко­ристуватися правами  і свободами, які гарантуються  грома­дянам України Конституцією  і законами України. Разом з  тим необхідно зазна­чити, що  реалізація окремих прав є  обмеженою при зайнятті посади  державного службовця. Так, державний  службовець не має права вчиняти  дії, передбачені статтями 1 і  5 Закону України "Про боротьбу  з корупцією", брати участь  у страйках та вчиняти інші  дії, що перешкоджають функціонуванню  державного органу.

3. Для забезпечення  належного виконання своїх посадових  обов'язків державний службовець  має право брати участь у  роз­гляді питань і прийнятті  у межах своїх повноважень  рішень. Це право забезпечується  обов'язком керівника державного  органу чітко окреслити коло  питань, які належать до повноважень  держав­ного службовця, інформувати  державного службовця про наради, засідання, семінари, на яких обговорюються  питання, що відно­сяться до  його компетенції; надавати йому  можливість висловлю­вати свою  точку зору з приводу питання,  що обговорюється; вно­сити відповідні  пропозиції. Право прийняття рішень  у межах своїх повноважень  тісно пов'язано з персональною  відповідальністю державного службовця  за виконання своїх посадових  обов'язків. Оскільки державний  службовець є, як правило, суб'єктом  держав­ного управління, його управлінська  діяльність може проявлятися  у формі прийняття управлінських  рішень. Це право одночасно корес­пондується  з обов'язком прийняття таких  рішень тільки в межах своїх  повноважень. Рішення державного  службовця можуть мати як письмову, так і усну форму.

4.Оскільки державний  службовець є представником держав­ного  органу і наділений часткою  державно-владних повноважень даного  органу, він має право на одержання  від державних ор­ганів, підприємств,  установ і організацій, органів  місцевого самоврядування необхідної  інформації з питань, що належать  до його компетенції. Важливо  зазначити, що мова йде не  про одержання будь-якої інформації, а тільки тієї, яка стосується  пи­тань, що належать до його  відання. Право на таку інформацію  покликане забезпечити можливість  добросовісного виконання ним  своїх посадових обов'язків, підвищити  ефективність діяльності державного  органу. Реалізація цього права  гарантується обов'язком керівників  державних органів, підприємств,  установ і організацій на­давати  відповідну інформацію на вимогу  державного службовця у строки, передбачені чинним законодавством. У ряді випадків чинне законодавство  передбачає юридичну відповідальність за порушення цього положення. Так, згідно зі ст. 166-4 КпАП України «Ненадання, несвоєчасне надання інформації посадовими особами органів вико­навчої влади... Антимонопольному комітету України тягне накладення  штрафу».

5. Ефективне та  добросовісне здійснення державним  службовцем своїх посадових обов'язків  можливе за умови реалізації  ним права на повагу особистої  гідності, справедливого й шанобливого  ставлення до себе з боку  керівників, співробітників і гро­мадян.  Це право є похідним від  конституційного положення про  те, що «людина, її життя і  здоров'я, честь і гідність, недоторканність  і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю».  Вчинення державним службовцем  правопорушень може бути під­ставою  тільки для притягнення до  юридичної відповідальності, однак  не може бути підставою для  приниження людської гідності, грубого  поводження з боку керівника  чи інших осіб. Виконуючи свої  посадові обов'язки, державний службовець  представляє державу, що зумовлює  шанобливе відношення до нього  інших осіб.

6. Державний службовець  має право вимагати затвердження  керівником державного органу  чітко визначеного обсягу служ­бових  повноважень за посадою, який  покликаний забезпечити ефективність  діяльності  державного   службовця,   посилити   його персональну  відповідальність за виконання  своїх повноважень і не допускає  дублювання у їх виконанні.  Обов'язок щодо чіткого виз­начення  обсягу службових повноважень  покладається на керівника державного  органу, який повинен затвердити  посадову інструкцію чи положення.  Вона розробляється на основі  типових професійно-кваліфікаційних  характеристик посад державних  служ­бовців, які забезпечують  єдність у визначенні посадових  обов'язків державних службовців  і кваліфікаційних вимог щодо  певних категорій і посад. Типові  професійно-кваліфікаційні характеристики  визначають перелік тільки основних  робіт, які притаманні тій або  іншій посаді у даному органі  виконавчої влади. Конкретний перелік посадових обов'язків визначається посадовими інструкціями державних служ­бовців, виходячи із завдань, функцій та повноважень, встановлених відповідними нормативно-правовими актами та штатним розписом, затвердженим у встановленому порядку.

7. Важливим правом  державного службовця є право  на оплату праці залежно від  посади, рангу, якості, досвіду та  стажу роботи. Оплата праці має  забезпечувати достатні матеріальні  умови для незалежного виконання  службових обов'язків, сприяти  укомплектуванню апарату державних  органів компетентними і досвідченими  кадрами, стимулювати сумлінну  та ініціативну працю. Заробітна  плата державних службовців складається  з посадових окладів, премій, доплат  за ранги, надбавок за вислугу  років на державній службі  та ін.

8. Державний службовець  має право безперешкодно знайо­митися  з матеріалами, що стосуються  проходження ним державної служби, а в необхідних випадках давати  особисті пояснення. Всі матеріали,  що стосуються проходження державної  служби, зберігаються в особовій  справі державного службовця.  Право безперешкодно знайомитися  з матеріалами щодо проходження  державної служби має бути  гарантом захисту державного  службовця від свавілля керівника.

9. Право на просування  по службі (право на службову  кар'єру) є невід'ємним правом  державного службовця. Воно логічно  випливає з права громадянина  на участь в управлінні державою  на професійній основі (тобто  через державну службу).

Просування здійснюється шляхом:

а)       зайняття більш високої посади;

б)       присвоєння державному службовцю більш  високого рангу.

Переважне право  на просування по службі мають державні службовці, які  досягли найкращих  результатів у роботі, виявляють  ініціативність, постійно підвищують свій про сесійний рівень та зараховані до кадрового резерву.

10. Важливим для  державного службовця є право  вимагати проведення службового  розслідування з метою спростування  безпідставних, на його думку,  звинувачень або підозри щодо  неї. Це право покликано гарантувати  державному службовцю захист  своєї ділової репутації у  ході виконання службових повноважень.  Для проведення службового розслідування  створюється ко­місія, склад якої  затверджується керівником державного  органу або вищою посадовою  особою, яка призначила державного  службовця на посаду. На час  проведення службового розслідування  державний службовець, за рішенням  керівника державного органу, може  бути відсторонений від виконання  своїх посадових обов'язків, або  не від­сторонений. У разі відсторонення  за державним службовцем збері­гається  заробітна плата.

За результатами розгляду керівник державного органу приймає в десятиденний термін рішення, з яким ознайомлюється державний  службовець. У разі незгоди державного службовця з рішенням за результатами службового розслідування, воно може бути оскаржене в судовому порядку.

11. Добросовісне  виконання державним службовцем  своїх поса­дових обов'язків можливе  лише за наявності здорових, безпечних  та належних умов праці, на  які він має право. Саме створення  таких умов є одним із важливих  обов'язків керівника державного  органу. Мова йде про створення  безпечних і здорових умов  праці в нормальній соціально-психологічній  обстановці згідно з нормативами,  передбаченими чинним законодавством  і з урахуванням специфіки  особливостей управлінської діяльності. Досить важливим є створення  таких умов державному службовцю,  які виключають нераціональне використання його сил і часу. Слід зазначити, що система безпечних і здорових умов праці включає як правові, так і соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні та інші заходи.

 Державний службовець  має право захищати свої законні  права та інтереси у вищестоящих  державних органах та у судовому  порядку.

При цьому, державний  службовець самостійно вирішує, в якому  порядку захищати свої права та інтереси. Судовий порядок захисту державним  службовцем своїх прав та інтересів  передбачений у ст. 55 Конституції  України, яка є статтею прямої дії. Водночас, пи­тання судового захисту  державним службовцем своїх прав та ін­тересів регулюються Кодексом адміністративного судочинства  Ук­раїни. Відповідно до ст. 17 КАСУ спори  з приводу прийняття осіб на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби розглядаються  адміністративними судами.

Окрім основних прав державні службовці наділені правами, що випливають із змісту завдань, функцій  і повноважень конкретного державного органу, в якому вони проходять  державну службу.

2.. Політичні права державних службовців

Стаття 11. Вимоги до політичної нейтральності та лояльності державного службовця 

1. Державний службовець  у межах своїх повноважень  повинен об'єктивно і неупереджено  виконувати законні накази (доручення)  осіб, які займають політичні  посади і яким він підпорядкований,  незалежно від партійної приналежності  цих осіб та особистих політичних  переконань державного службовця.