Генеральна функція як відображення відносин сучасної держави та суспільства

    Сучасні високорозвинені країни дійшли висновку, що для кращого використання потенціалу вільного ринку і ліберальної демократії необхідна велика активність держави як соціального партнера. Мова йде про можливості за допомогою переважно економічних методів у більшій мірі підпорядкувати діяльність бізнесу інтересам суспільства.

          Найважливішою функцією держави є податкова функція. З обліком того, що сучасна держава в меншій мірі є власником, проблема оподаткування, мита та інших обов'язкових платежів набуває усе більшого значення. Показовим у цьому зв'язку є вираження сучасної держави в ролі податкової.  
Прогнозується поява нових, стратегічних напрямків діяльності держави, орієнтованих на потреби громадянського суспільства, що формується, і виклики часу, що і реально, і гіпотетично обумовлюють удосконалювання і розширення напрямків державної діяльності як адекватної реакції сучасної держави на найбільш значимі конфліктогенні прояви (тероризм, наркотизація суспільства та ін.). 
           Нові напрямки формуються зі змістовної сторони як функції держави. Це відбувається в силу наступних обставин. По-перше, зазначені напрямки діяльності здобувають загальнодержавне значення, про що, наприклад, свідчить вироблення державної політики в області протидії наркотизації суспільства, постановка цілей, задач, зосередження ресурсів (управлінських, адміністративних, матеріальних, фінансових). По-друге, рішення поставлених задач повинно забезпечити одержання результату, що задовольняє інтереси і потреби всього суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Генеральна  функція як відображення відносин сучасної держави та суспільства. 
             Досвід розвитку сучасної держави показує, що при здійсненні функцій держава повинна враховувати минулі помилки. Це в свою чергу збагачує функції сучасної держави і наповнює їх новою якістю.

Усе більш  актуальним на сучасному етапі розвитку вітчизняної теорії держави і  права стає вивчення не тільки сутності держави та її основних ознак, але  й того, як цей соціальний інститут діє, розвивається, змінюється, як виконує  своє соціальне призначення – тобто окреслювання призначення держави стосовно громадянського суспільства.

    У міру історичного прогресу суспільства, державності і права в індустріальному суспільстві досягається розділеність політичних і економічних відносин, сфери політичної влади і сфери власності, публічного права і приватного права. Сфера обмінних відносин стає відносно незалежною від державно-владного втручання, виникає феномен громадянського суспільства, в якому відносини між приватними особами не опосередковані публічною владою і в якому всі члени суспільства в рівній мірі формально вільні. В історично розвиненій державно-правовій ситуації слід говорити про функції держави як публічно-владної інституції щодо відношення до громадянського суспільства, точніше, до спільності індивідів, соціальних груп, асоціацій, об'єднаних в громадянське суспільство. 

     У сучасній літературі використовується поняття «генеральна функція держави». Це поняття повинно пояснити призначення держави відносно громадянського суспільства. По суті, ним охоплюється рішення всіх можливих задач держави – задач, що відносяться до мінімальної функції держави, і особливих задач сучасної соціальної (соціальної правової) держави.

     Метою соціальної держави є гарантування певного “мінімуму” і компенсація та зняття суспільно-економічних суперечностей, що виникають у будь-якому суспільстві на державному рівні. Ця мета реалізується шляхом забезпечення матеріальної безпеки (дія суто соціальної держави), індивідуальної незалежності (спільна дія соціальної і правової держав) та суспільної солідарності (взаємодія соціальної і правової держав та громадянського суспільства). 
          Функції держави взаємопов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати відповідно до своїх потреб всією своєю політикою. Саме функції держави характеризують суть державного впливу на суспільні відносини. Що ж до методів, прийомів цього впливу, вони залежать від компетенції та форм діяльності відповідних державних структур, які організують практичне здійснення функцій держави в межах своєї компетенції 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

Становлення і формування України як сучасної держави має досить складний, цікавий  і, в той же час, схожий з деякими  незалежними, колишніми союзними державами, шлях. Образ сучасної держави, головним чином, передбачає визнання за кожним індивідом визначену сферу свободи від невтручання державної влади.

Перед будь-якою державою постає певне коло завдань, на вирішення яких

вона  спрямовує свої матеріальні ресурси, ідеологічні та політичні зусилля. З усієї сукупності таких зусиль можна виділити певні їхні види, бв яких проявляється сутність держави і без яких вона не може повноцінно діяти, як головний елемент політичної системи суспільства. Ці види, або форми активності держави стосовно навколишнього середовища, суспільства, інших держав класифікуються у вигляді її функцій.

Взагалі функції сучасної держави різні, порядок їх виникнення і зміни  залежить від черговості задач, що виникають  перед суспільством у ході його еволюції і тих цілей, які воно переслідує. Плідне функціонування держави буде тоді, коли його функції повною мірою будуть відповідати об'єктивним нестаткам суспільства. У зв'язку з невизначеністю соціальних ситуацій, з якими має справу сучасна держава, її функції значною мірою починають набувати пошуково-експериментального характеру. Отже, функції сучасної держави набувають дедалі більш координаційного, рекомендаційного характеру. Слід зазначити, що при цьому не виключаються елементи адміністрування, особливо у сфері здійснення податкової і митної політики.

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел:

1. Загальна теорія держави і права /За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с. 

2.Іваненко  Г.В. Сучасна правова держава  //Актуальні проблеми політики. Збірник  наукових праць/Голов. Ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип.25. – С.138-142.

3. Ковалевский М.М. Общее учение о государстве /В кн. Антологія Української думки в 6 т. /Рук.кол. Ю.С. Шемшученко та інш. Том 1. – К.: Юрид. книга.–2002.–С.205–221.

4. Кондратьєв Р. Соціальна держава в теоретико-правових і філософських дослідженнях //Право України. – 2005. – №2. – С.81-84.

5.Оніщенко  Н.М., Лощихін О.М. Розвиток соціальної, демократичної держави: економічні  функції та завдання //Держава  і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2004. – С.57-60. 
      6. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): Монография. – Одесса: Юридична література, 2002. – 280с. 

7.Рабінович  П.М. Основи загальної теорії  права та держави: Навчальний  посібник. – Вид. 5-е, зі змінами.  – Одеса: Юридична література, 2002. – 176 с. 6. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.

8.Сурілов О.В.  Теорія держави і права: Учбовий  посібник. – Одеса: Астропринт, 1998. – 224 с.