Цивільне право України

                  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,  МОЛОДІ ТІ СПОРТУ УКРАЇНИ

                  ПВНЗ МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

                                                      ім. академіка Юрія Бугая

 

  

 

Реферат

                                                         На тему:

Цивільне право України

 

 

 

 

 

 

 

                                                                               Виконала:

                                                                              ст фак. лінгвістики та права,            

                                                                             заочного відділення

                                                                           групи ЗП-21

                                                                           Чепікова  А.Я.

                                                                           Перевірила:

                                                                           ст.викл.Жук А.В.

 

                                                        

 

 

 

 

 

 

                                                         Київ -2014

 

                                            ПЛАН

ВСТУП.............................................................................................................................3

1.Загальна  характеристика цивільного права  в Україні............................................4

1.1. Функції  цивільного права................................................................................5

1.2. Цивільно-правові відносини............................................................................6

2. Право власності  та його конституційний захист....................................................8

2.1. Форми права  власності...................................................................................10

3. Поняття,  підстави та види представництва...........................................................11

4. Поняття,  види зобов'язань, підстави їхнього  виникнення і припинення..........15

5. Спадкове право. Загальна характеристика. Поняття спадкування....................17

5.1. Спадкування  за заповітом і за законом........................................................18

5.2. Перша і  друга черги спадкоємців за  законом.............................................19

5.3. Право на  обов'язкову частку у спадщині.....................................................20

ВИСНОВКИ..................................................................................................................22

ЛІТЕРАТУРА................................................................................................................23

ВСТУП

Сучасна правова  система України перебуває в  стані реформування, зумовленому  побудовою в нашому суспільстві  демократичної, соціальної, правової держави, яка б існувала і творила право для людини, для захисту її загальновизнаних прав і свобод. Встановлення європейського типу публічного правопорядку і законності в країні — його має забезпечити і гарантувати на своїй території молода незалежна держава — є метою такого реформування правової системи.

Цивільне  право є однією з фундаментальних галузей правової системи нашої держави.Суспільні відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, які є головними в перебудовному процесі, що триває в державі, грунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються цивільним- правом. Останнє тісно пов'язане з економікою держави, є юридичним виразом економічних основ її суспільного життя. 3 появою в нашій державі відносин, які базуються на приватній економічній свободі, підприємництві, рівності усіх форм власності, виникає необхідність у більш ефективних засобах їх правового регулювання, а відтак — удосконаленні існуючих та запровадженні принципово нових норм цивільного права.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Цивільне право — галузь права України, яка регулює майнові й особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб.

Основи цивільно-правового  регулювання в нашій країні закріплює  Конституція України. Зокрема, такі: непорушність права приватної власності, економічне різноманіття (різноманіття форм права власності), свобода підприємницької діяльності, право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності [5 ; 208].

Цивільне законодавство  Україпи представляє собою систему взаємозалежних законодавчих та інших нормативних актів, що містять цивільно-правові норми і регулюють всі цивільно-правові відносини в суспільстві. До основних джерел цивільного права України відносять:

1. Конституцію України, відповідні положення якої встановлюють основи цивільно-правових відносин у суспільстві, закріплюючи форми власності, основи цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин, порядок і способи захисту права власності, основних немайнових прав і свобод особи та ін.
2. Цивільний кодекс України — єдиний законодавчий акт, що містить в собі цивільно-правові норми. Цивільний кодекс України є основним правовим актом, що регулює цивільні правовідносини в суспільстві: право власності, особисті немайнові права фізичної особи, зобов'язальне право, окремі види цивільних договорів, спадкове право тощо. Діючий Цивільний кодекс України було прийнято 18 липня 1963 р. і введено в дію з 1 січня 1964 р. Багато статей Цивільного кодексу останніми роками виключені або змінені [6 ; 211].

Внутрішня побудова Цивільного кодексу України відповідає структурі галузі цивільного права, тобто Кодекс має Загальну й Особливу частини.

Загальна частина Цивільного кодексу містить норми, що визначають підстави (юридичні факти) виникнення цивільних прав і обов'язків, здійснення цивільних прав і їх захист, поняття суб'єктів права, представництва, доручення, позовної давності.

Особлива частина Цивільного кодексу регулює відносини власності, зобов'язальні відносини, авторське право і суміжні права, спадкування. Значна частина статей особливої частини Цивільного кодексу скасована в останні роки. Зокрема, відносини власності на цей час регулюються Законом України «Про власність», особисті немайнові та пов'язані з ними майнові права на результати інтелектуальної і творчої діяльності регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права» (11 липня 2001 р.).

Цивільний кодекс України, прийнятий в умовах соціалістичної дійсності, нині застарів. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний  кодекс України, який був введений до дії з 1 січня 2004 р [5 ; 208-209].

3. До джерел цивільного права також відноситься комплекс законів, що встановлюють загальні принципи цивільних відносин:

• Закон України «Про власність»;
• Закон України «Про підприємства»;
• Закон України «Про підприємництво» та ін.

4. Систему підзаконних актів, що регулюють цивільно-правові відносини.

5. Міжнародні договори, згода на виконання яких дана Верховною Радою України [6 ; 211-212].

1.1. ФУНКЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Термін "функція" походить від латинського слова functia, яке означає виконання, здійснення. Вважається, що функції права поряд з методом правового регулювання і принципами права становлять правові категорії, які відображають, основні елементи змісту сучасного права і характеризують його в цілому.

Функції цивільного права — це напрями впливу цивільно-правових норм на суб'єктів права.

Цивілістична  наука, цивільне законодавство, практика розрізняють такі функції цивільного права: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну та попереджувально-стимулюючу.

Функції права досить часто зводять до тієї чи іншої мети, яку ставить перед собою законодавець, запроваджуючи ту чи іншу правову норму або приймаючи певний законодавчий акт.

Говорячи  про функції тих чи інших норм цивільного права, на наш погляд, слід перш за все з'ясувати практичну придатність цих правових норм. Ті норми, які реалізуються або можуть бути реалізованими, слід віднести до правових норм, які функціонують. І навпаки, ті норми, що не придатні до застосування, не можна вважати такими, що функціонують.

Слід розрізняти матеріальне і формальне здійснення цивільного права:

Матеріальне здійснення права — це його фактичне функціонування, яке залежить від потенційної придатності і узгодженості матеріальних положень права. Здійснення норми права визначається станом суспільного життя, вимогами часу, характером населення держави та іншими матеріальними чинниками.

Формальне здійснення права — це процес застосування абстрактної норми до конкретного випадку. Чим простіший пошук необхідної для застосування норми права і надійніший його результат, тим краще функціонує норма, тим краще вона виконує свою функцію, і навпаки [2 ; 14].

1.2. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ

Серед різноманітних  видів зв'язків, що складаються в  суспільстві (економічних, політичних, культурних, моральних тощо), існують відносини, поведінка учасників яких регулюється нормами цивільного законодавства. В результаті такої врегульованості ці відносини набувають особливих властивостей і стають цивільними правовідносинами [7 ; 436]. Таким чином, цивільно-правові відносини — це суспільні відносини, урегульовані нормою цивільного права, учасники яких є носіями цивільних прав і обов'язків.

Цивільне  право регулює широке коло різноманітних  відносин:

1. майнові відносини. Майнові відносини «обслуговують» економічну сферу діяльності людини, задоволення її матеріальних потреб. Це — відносини власності, відносини, що виникають з договорів, а також із заподіяння майнової шкоди. У такі стосунки практично щодня, якщо не щогодини, вступає кожна людина;
2. особисті не майнові відносини, пов'язані з майновими. Такими є відносини, пов'язані з авторським правом, правом на винахід чи відкриття;
3. особисті не майнові відносини, не пов'язані з майновими. У цьому разі йдеться про відносини, пов'язані з захистом прав, невіддільних від особистості й тому непередаваних і невідчужуваних. Такими є ім'я, честь, гідність. Цивільно-правові норми регулюють відносини, пов'язані з захистом цих особистих прав.

Як і всі  правові відносини, цивільні правовідносини мають свій склад (структуру):

1. суб'єкти цивільних правовідносин. До них належать фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи піддані, особи без громадянства), юридичні особи (організації, підприємства, установи), Українська держава, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування;
2. об'єкт цивільних правовідносин. Це — матеріальні та нематеріальні блага, із приводу яких виникли правовідносини. До матеріальних благ належать: майно (речі, гроші, цінні папери), роботи і послуги. До нематеріальних — здобутки інтелектуальної діяльності (твори науки, літератури, мистецтва), ім'я, честь, гідність, ділова репутація, торгова марка, фірмовий знак та ін.;
3. зміст цивільних правовідносин. Він включає суб'єктивні права і відповідні їм юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин.

Проаналізуємо, наприклад, цивільно-правові відносини, що виникли внаслідок укладання угоди оренди житлового приміщення. Суб'єктами правовідносин є орендодавець і орендар, об'єктом — приміщення. Зміст цих правових відносин включає: право орендодавця вимагати від орендаря обумовленої орендної плати і обов'язок — надати житлове приміщення в придатному для користування стані; право орендаря користуватися цим приміщенням і обов'язок — вчасно сплачувати орендну плату [5 ; 209-210].

2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАХИСТ

Право власності — центральний інститут цивільного права. Його значення обумовлене тим, що право власності юридично закріплює сформовані в суспільстві економічні відносини. Конституція України встановила принцип непорушності (недоторканності) приватної власності. Сутність цього принципу полягає в тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Далі встановлюються правові підстави для позбавлення права власності:

1. примусове відчуження об'єктів права приватної власності. Мотивом такого відчуження може бути лише суспільна необхідність. Примусове відчуження об'єкта приватної власності в мирний час здійснюється тільки за умови попереднього і повного відшкодування його вартості. Примусове відчуження об'єкта приватної власності в умовах воєнного чи надзвичайного стану допускається з подальшим повним відшкодуванням його вартості;
2. конфіскація майна. Вона може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Конституція України  встановлює також обмеження права власності. Використання власності має не завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні властивості землі.