Стадії в цивільному судочинстві

Право оскарження у Верховний Суд України судових  рішень по цивільних справах у  зв'язку з винятковими обставинами  після їхнього перегляду у  касаційному порядку мають: 1) сторони; 2) інші особи, які беруть участь у  справі; 3) особи, які не брали участі у справі, коли суд розв'язав питання  про їх права та обов'язки.

Підставами оскарження у зв'язку з винятковими обставинами є наступні мотиви:

1. неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону;
2. визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Скарга може бути подана протягом одного місяця з дня відкриття виняткових обставин за правилами подачі касаційних скарг у касаційному провадженні.

У скарзі повинно  бути зазначене: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце  проживання або місцезнаходження; 3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; 4) рішення (ухвала), що оскаржується; 5) в чому полягає  неправильне застосування судом  норм матеріального права чи порушення  норм процесуального права; 6) клопотання особи, яка подає скаргу.[5;342]

Питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і  витребування справи вирішується колегією у складі семи суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження скарги. Одночасно може бути вирішене питання про поновлення строку на оскарження у зв'язку з винятковими обставинами.

Скарга вважається допущеною до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і  справа витребовується, якщо хоча б  три судді дійшли висновку про  необхідність цього.

Про допуск скарги і витребування справи або відмову  в цьому суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає. Ухвала про допуск скарги і витребування справи надсилається до відповідного суду.

Копія ухвали про  допуск скарги і витребування справи надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а у разі відмови в допуску  — особі, яка подала скаргу.

Якщо скарга допущена до провадження у зв'язку з винятковими  обставинами, суд своєю ухвалою  може зупинити виконання відповідних  рішень.

7. Провадження у зв’язку з ново виявленими обставинами.

Необхідність  цього інституту в цивільному судочинстві пояснюється тим, що іноді суду з вини однієї зі сторін або з інших, не залежних від нього  причин не вдається виявити необхідні  факти, що відносяться до даної справи. Це відбувається внаслідок:

1. незнання сторонами фактів, які повинні бути покладені в підставу позову або заперечення проти позову;
2. використання доказів, хибність яких не могла бути виявлена під час судового розгляду;
3. злочинних дій сторін або інших осіб, які беруть участь у процесі;
4. коли постанова суду або іншого органу, використана при обґрунтуванні постанови, втрачає чинність, і ухвалюється протилежний за змістом відповідний акт.

Характерною рисою  для даного інституту є те, що він являє одну з найважливіших  гарантій справедливого здійснення правосуддя і дотримання законності в цивільному судочинстві. Ця стадія передбачає скасування будь-якого рішення  і ухвали, які хоча і набрали  законної сили, але викликають сумнів у своїй законності, обґрунтованості  та істинності у зв'язку з відкриттям істотних для розгляду справи нових  обставин, що входять у предмет  доказування по цивільній справі, не відомих суду з причин, які  від нього не залежать.

На жаль, у  цивільному процесуальному законодавстві  відсутнє поняття нововиявлених  обставин. Тим часом дане питання  має важливе теоретичне і практичне  значення, тому що дозволяє відмежувати  нововиявлені обставини від додаткових (нових) матеріалів, що подають в  апеляційні і касаційні інстанції. На нашу думку, нововиявлені обставини  — це факти об'єктивної дійсності, які належать до предмета доказування  по справі, залишилися невідомими суду і заявникові при розгляді цивільної  справи, мають істотне значення для  її правильного вирішення, вірогідно  встановлені особливим процесуальним  способом і вказують на непра-восудність рішення або ухвали, які набрали  законної сили.

Нововиявлені  обставини — це юридичні факти, що існували на час розгляду справи і мають істотне значення для її вирішення, які не були і не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, який розглядав справу.

Отже, в основі даного виду перегляду судових постанов не лежить судова помилка. У даній  стадії переглядаються не тільки самі по собі рішення, що набрали законної сили, і ухвали суду, але і цивільна справа в цілому. Тому варто вважати, що загальним об'єктом перегляду  в даній стадії процесу, або об'єктом  у широкому сенсі, є саме цивільна справа.[5;344]

Така постановка питання має і певне практичне  значення. Адже при встановленні наявності  або відсутності нововиявлених  обставин, суд не може обмежитися лише аналізом винесеного ним рішення  або ухвали. Щоб дійти правильного  висновку про те, що ці обставини  є нововиявленими, тобто не відомими суду і заявникові в період постановлення  судового акту і тому не відображені  в матеріалах справи, необхідно проаналізувати та переглянути справу в цілому.

Предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

— рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили (ч.1 ст.361 ЦПК), а саме рішення суду першої інстанції, ухвала про залишення заяви без розгляду, про припинення провадження по справі, а також нові рішення вищестоящих судів, що ухвалені по справі без передачі на новий розгляд. Всі інші ухвали суду першої інстанції не є предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки висновки суду, що закріплені у них, не мають необоротного характеру і неостаточні, суд вправі коригувати їх у процесі триваючого розгляду без попереднього скасування ухвали;

— судовий наказ (ч.1 ст.361 ЦПК).

Стадія розгляду цивільних справ за нововиявленими обставинами має свої специфічні завдання, відмінні від завдань апеляційного і касаційного провадження, які зводяться до наступного:

а) дати можливість суду вирішити цивільну справу в повній відповідності з істиною у  справі, незважаючи на те, що обставини, які мають істотне значення для  справи з незалежних від суду причин, не були йому відомі і акт правосуддя вже набув законної сили;

б) забезпечити  при цьому встановлення даних  обставин шляхом всебічного глибокого  їх дослідження за участю зацікавлених осіб;

в) гарантувати  скасування судових актів, які викликають сумнів у їх законності, обґрунтованості, відповідності істині в справі у  зв'язку з нововиявленими обставинами, і в той же час виключити  скасування актів правосуддя, що набрали  законної сили, без достатніх для  того підстав.

Особливість даної  стадії цивільного процесу полягає  як у переліку підстав скасування судових постанов, так і в порядку  перегляду

Роль стадії поновлення провадження по цивільній справі через відкриття нових обставин досить значуща. Інститут перегляду  у зв'язку з нововиявленими обставинами, судових постанов, що набрали законної сили, є однією з істотних гарантій виправлення судових помилок, реального  застосування закону для встановлення законності і обґрунтованості по цивільній справі. Хоча невідворотної  неминучості судових помилок  не існує, однак наявність даного інституту свідчить про врахування законодавцем правила, що ризик судової  помилки існує2. Усуненню судової помилки, справедливому здійсненню правосуддя, дотриманню законності служить досліджуваний інститут цивільного судочинства.[4;216]

8. Виконавче провадження

Виконавче провадження — це сукупність дій спеціально уповноважених державних органів, спрямованих на примусове виконання рішень судів, а також інших органів (посадових осіб) у випадках, передбачених законом.

Виконавче провадження  не слід повністю ототожнювати з виконанням судових постанов. По-перше, не всі  постанови мають потребу у  виконанні (наприклад, більшість ухвал  суду першої інстанції). По-друге, з  тих рішень, які повинні виконуватися, не для всіх необхідний примусовий порядок. Багато рішень, зокрема рішення  про визнання, не мають потреби  в підключенні механізму державного примусу. По-третє, серед судових  постанов, для яких потрібний механізм державного примусу, одна частина виконується  добровільно, друга — хоча і примусово, але без використання механізму  судового виконання (рішення про  розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, відібрання дітей, про стягнення  аліментів), і тільки третя виконується  з використанням спеціально створеного судового апарату примусового виконання  актів правосуддя.

Загальні правила  виконавчого провадження

Підстави  виконання. Згідно зі ст.3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі наступних виконавчих документів:

1. виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2. ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3. судові накази;
4. виконавчі написи нотаріусів;
5. посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7. рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8. постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9. рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10. рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень Європейського суду з прав людини».

У виконавчому  документі повинні бути зазначені:

1. назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2. дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3. найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувана і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб — платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4. резолютивна частина рішення;
5. дата набрання чинності рішенням;
6. строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою по садовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові  вимоги до виконавчих документів.

Згідно зі ст.369 ЦПК за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого  документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».[6]

Суд, який видав  виконавчий лист, може за заявою стягувача  або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або  видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.[5; 346]

Суд розглядає  заяву в десятиденний строк у  судовому засіданні з повідомленням  стягувача та боржника і постановляє  ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право  своєю ухвалою зупинити стягнення  за виконавчим листом, а також витребувати  виконавчий лист.