Стадії в цивільному судочинстві

Завданнями підготовки справи до судового розгляду в суді є:

а) створення  можливостей для врегулювання спору  до судового розгляду, у тому числі  примирення сторін;

б) визначення характеру  правовідносин сторін і, відповідно, потенційного кола нормативних актів, які повинні будуть застосовуватися  при вирішенні спору;

в) визначення можливого  кола осіб, які беруть участь у справі;

г) визначення кола доказів, необхідних для вирішення  спору по суті, і забезпечення їх подання до моменту початку розгляду;

 ґ) повідомлення  заінтересованих осіб про час  і місце розгляду.

 

 

 

3) Судовий розгляд.

Судовий розгляд — одна з основних стадій цивільного процесу, у ході якої відбувається розгляд і вирішення справи по суті.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює такий  порядок розгляду і вирішення  цивільних справ, при неухильному  дотриманні якого передбачається послідовне здійснення спільних для всього судочинства  цільових настанов у суді першої інстанції. Кінцеві ж завдання і мета судового розгляду як головної стадії провадження в суді першої інстанції не можуть не збігатися з кінцевими завданнями та цілями цивільного судочинства в цілому.[3]

Отже, загальними завданнями стадії судового розгляду в суді першої інстанції є правильний і своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, охорони державних і суспільних інтересів. Виконання вказаних завдань повинне сприяти також зміцненню законності і правопорядку, запобіганню правопорушень, формуванню поважного ставлення до права і суду, тобто служити засобом реалізації і факультативних цілей цивільного судочинства.

Функція судового розгляду охоплює велику за обсягом  і різнопланову процесуальну діяльність, яку прийнято розмежовувати на розгляд справи і її вирішення.

Розгляд справи являє собою дії, спрямовані на:

а) рух судочинства;

б) надання особі, яка бере участь у справі, необхідної юридичної допомоги в здійсненні суб'єктивних прав;

в) дослідження  матеріалів справи, що розглядається, позицій сторін, дійсних обставин справи і поданих доказів.

Значення судового розгляду визначається наступними головними  особливостями цієї стадії цивільного процесу:

• тут з найбільшою повнотою діють принципи правосуддя: здійснення правосуддя тільки судом, змагальність і рівність сторін, диспозитивність, усність, безпосередність і безперервність;
• тут вирішується головне завдання правосуддя — правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи. Всі інші стадії здатні забезпечити вирішення тільки першої половини цього завдання;
• тут розглядається й вирішується переважна частина цивільних справ, і саме по діяльності цього суду (суду першої інстанції) судять про правосуддя в цілому.

Порядок проведення судового засідання по цивільній  справі докладно визначається процесуальним  законодавством. Судове засідання складається  з: підготовчої частини; розгляду справи по суті; заключної частини судового розгляду (судових дебатів); постановлення  та оголошення рішення.

• підготовча частина судового засідання, де нібито підводиться попередній підсумок процесуальної діяльності в стадії підготовки справи і створюються необхідні умови для належного здійснення наступної діяльності з вирішення справи по суті.
• дослідження обставин справи. Ця частина судового засідання, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб'єктів процесу в умовах змагальності і рівноправності сторін досліджуються і аналізуються фактичні обставини справи. Помітно виділяється вона і за обсягом, а також характером процесуальних дій, які вчиняє суд і інші учасники розгляду та вирішення справи. Найбільш наочно і повно проявляють свою дію в цій основній частині судового розгляду і всі принципи цивільного судочинства.[5;240]
• судові дебати — частина судового засідання, у якій підводять підсумки проведеного дослідження фактичних обставин справи, аналізують зібрані докази, висловлюють і обґрунтовують думки з приводу питань, що підлягають розгляду судом, і про те, як у цілому повинна бути вирішена справа.
• Постанова та оголошення рішення — це завершальна частина судового розгляду, у якій остаточно підводять підсумки судового розгляду, вирішується цивільно-правовий спір між сторонами по суті.[5;245]

 

 

 

 

4. Апеляційне оскарження.

Законність та обгрунтованість рішень і ухвал  суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних  гарантій — принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які  від свого ім'я можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.

Однак зазначених гарантій недостатньо. Як свідчить практика суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, тощо) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, численність  співучасників та ін.) причини постановляють  рішення, які не відповідають обставинам справи або нормам матеріального  права, котрі регулюють спірні правовідносини сторін, та нормам процесуального права.

За таких обставин необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод заінтересованих  громадян, прав організацій, держави  та публічних інтересів і забезпечення законності і обгрунтованості судових  рішень і ухвал. В їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню — апеляційному оскарженні та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили (статті 289-318 ЦПК).[1;654]

Інститут апеляційного провадження був включений в  цивільне судочинство України Законом  України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу  України».

Апеляційне оскарження і перевірка рішень і ухвал  суду першої інстанції, що не набрали  чинності (законної сили) як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших  осіб, які брали участь у розгляді справ і зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства досягається реалізацією  ними права на оскарження судових  актів і перевіркою судом апеляційної  інстанції їх законності і обгрунтованості  шляхом повторного розгляду справи (перевирішення), з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а  також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Отже, при  апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інша особа, яка бере участь у справі, і вважає винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необгрунтованими, переносить до апеляційної інстанції  справу на новий (повторний) розгляд  та перевірку такого рішення.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом  апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційне оскарження і перевірка рішень і  ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обгрунтованість, захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, а також публічних інтересів.

Водночас апеляційне провадження є однією з форм що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер — попереджає порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

 

 

 

5. Касаційне оскарження.

Виконання завдань  цивільного судочинства щодо захисту  прав, свобод охоронюваних законом  інтересів громадян, прав і інтересів  організацій держави залежить від  всебічного розгляду та вирішення цивільних  справ у повній відповідності  з чинним законодавством, з вимогами принципу законності, тобто повністю залежить від постановлення судом  у цивільним справах законних і обгрунтованих рішень і ухвал. Досягнення зазначено мети забезпечується численними цивільними процесуальними гарантіями серед яких велике значення мас функціонування в цивільному судочинстві України апеляційного оскарження і перевірки судових  рішень і ухвал, що не набрали чинності (законної сили). Однак дія цих  гарантій не виключає на брання помилковими  рішеннями і ухвалами суду першої і апеляційної інстанції чинності (законної сили).

Не виключено, що апеляційний суд замість того, щоб виправити помилку в неправильному  застосуванні норм матеріального або  процесуального права судом першої інстанції, може ускладнювати помилку, внаслідок чого можуть набрати чинності (законної сили) несправедливі рішення.[4;376]

Не виключається, що помилкові рішення не оскаржуються і набирають законної сили. А дія  принципу законності зумовлює необхідність скасування таких рішень.

Зазначені обставини  вимагають створення додаткових гарантій забезпечення законності судових  рішень. Такою цивільною процесуальною  гарантією є інститут касаційного  оскарження і перевірки судових  рішень і ухвал — касаційного  провадження.

Створений відповідно до Закону України від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» цей процесуально-правовий інститут характеризується новим змістом  у порівнянні: інститутом касаційного  оскарження рішень і ухвал суду, який був передбачений ЦПК України  главами сорок і сорок першою в редакції 1963 року. Ним передбачається можливість оскарження рішень і ухвал, постановлених судом першої інстанції, лише у зв'язку з порушенням матеріального  чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. На відміну  від апеляційного, касаційний суд  не е судом, що повторно, наново розглядає  будь-яку справу. Його основною функцією є перевірка законності розглянутих  справ, в яких суд апеляційної  інстанції не усунув істотні порушення  закону або сам їх допустив, і  забезпечення однакового застосування закону.

Провадження на розгляд справи в апеляційному порядку  порушується за скаргою осіб, які  брали участь у справі, а також  осіб, які не були притягнуті до участі у справі, в разі, коли суд вирішив  питання про їх права і обов'язки, а також за поданням прокурора. Зазначені  особи мають право звернутися з касаційними скаргами, а прокурор — з поданням, якими не порушується  розгляд справи касаційним провадженням, а тільки процес на вирішення питання  про передачу справи на розгляд складу судової палати  та може мати місце  при наявності встановлених в  ст. 328 ЦПК підстав для реалізації повноважень суду касаційної інстанції.

Розгляд справ  у апеляційній інстанції здійснюється судом у складі трьох судців, а  в касаційній інстанції — у  складі не менше як трьома суддями  судової палати Верховного Суду України  чи колегією суддів судової палати Верховного Суду України у випадках, визначених ЦПК.

При розгляді справи в апеляційному порядку перевіряється  законність і обгрунтованість судових  рішень і ухвал суду першої інстанції, а при розгляді справи в касаційному  порядку — правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції  норм матеріального чи процесуального права, законність судових рішень чи ухвал.[3]

Касаційне провадження  є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства  судами першої та апеляційної інстанцій. Наявність касаційного оскарження і перевірки судових рішень і  ухвал сприяє формуванню у громадян, службових і посадових осіб переконаності  в тому, що кожне незаконне рішення  буде скасовано, що їх політичні, трудові  та інші соціально-економічні права  і свободи, а також права організацій і публічні інтереси дістануть належний судовий захист.

Отже, суть касаційного  провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою  осіб, які беруть участь у справі, і осіб, котрі не брали участь у справі, стосовно яких суд вирішив  питання про їх права і обов'язки, та за поданням прокурора, перевіряє  законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального чи процесуального права, котрі не були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал  суду апеляційної інстанції з  метою захисту прав, свобод таких  заінтересованих громадян, прав і  охоронюваних законом інтересів  юридичних осіб, держави, публічних  інтересів.[2;227]

Значення касаційного  провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і  ухвал суду першої і апеляційної  інстанції, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі і держави, захист публічних інтересів, а також  забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на попередження порушення  законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами.

 

 

 

6. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

Провадження у зв'язку з винятковими обставинами як стадія процесу — це сукупність процесуальних правовідносин між Верховним Судом України, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, що виникають з метою перевірки законності судових рішень, які вже розглядалися судом касаційної інстанції.

Предметом оскарження є рішення суду після їх перегляду у касаційному порядку. Від даного перегляду залежить забезпечення єдиного застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також норм міжнародних зобов'язань України.[5;341]