Підстави та форми участі прокурора в цивільному процесі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2013 в 19:01, лекция

Краткое описание

Слід зазначити, що діяльність прокурора в цивільному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, що передбачені в ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». Процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі – це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного судочинства – на порушення цивільної справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами судовий процес у справі [4].
Згідно з ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів у суді та форми його здійснення. Це положення підтверджено вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р

Прикрепленные файлы: 1 файл

цив процес 7 тема.docx

— 49.93 Кб (Скачать документ)

- вступ у справу для захисту інтересів особи сторони або третьої особи як з власної ініціативи, так і за ухвалою суду;

- участь у справі для  подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом (наприклад, у справах про усиновлення обов'язковим є висновок органу опіки та піклування про відповідність усиновлення інтересам дитини - ч. 2 ст. 253 ЦПК), або якщо суд визнає це за необхідне.

8. Відповідно до ст. 19 СК  при розгляді судом спорів  щодо участі одного з батьків  у вихованні дитини, місця проживання  дитини, позбавлення та поновлення  батьківських прав, побачення з  дитиною матері, батька, які позбавлені  батьківських прав, відібрання дитини  від особи, яка тримає її  у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Зокрема, участь представників органів опіки та піклування є обов'язковою при розгляді справ: про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною (стаття 240 ЦПК), про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (стаття 244 ЦПК), про усиновлення дитини (частина перша статті 254 ЦПК) тощо.

Органи опіки та піклування згідно з СК мають право пред'явити позов про визнання шлюбу недійсним (ст. 42), про позбавлення батьківських прав (ст. 165), про скасування чи визнання усиновлення недійсним (ст. 240), про відібрання дитини від батьків (ст. 170).

При зверненні до суду особи, на утриманні якої перебуває дитина і яка не є опікуном (піклувальником), або чоловіка, котрий не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, яка (матір) померла чи оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав або не проживає з дитиною не менше шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи й піклування, для захисту інтересів дитини до участі у справі необхідно залучити орган опіки та піклування (п. 5 постанови Пленуму ВС України N 3 від 15.05.2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").

9. Виконання житлово-комунальними  органами функцій управління  житловим фондом України зумовлює  можливу і необхідну їх участь  у цивільному процесі щодо  справ, пов'язаних зі зміною  юридичного, технічного, комунального стану споруд і будівель. Для подання висновку про придатність жилого приміщення для проживання, суди повинні залучати до участі у справі органи санітарно-епідеміологічної служби, а також місцеві житлові органи, якщо рішення у справі може вплинути на їхні інтереси. Невиконання цього обов'язку призводить до порушення прав зазначених органів і може бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого у таких справах без їхньої участі.

10. Державний нагляд за  додержанням законодавчих та  інших нормативних актів з  охорони праці здійснюють: Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, Комітет по нагляду за охороною праці, органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, органи та заклади санітарно-епідемічної служби Міністерства охорони здоров'я України (ст. 44 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. N 2694-ХII, ст. 260 КЗпП України). У справах за позовами до власників про відшкодування шкоди, збитків працівникам, іншим громадянам, підприємствам і державі зазначені державні органи можуть брати участь для подання висновку у справі.

11. Оскільки повноважними  органами щодо захисту прав  споживачів є Державний комітет  України у справах захисту  прав споживачів, Державний комітет  по стандартизації, метрології та  сертифікації, їх територіальні  органи, органи й установи державного  санітарного нагляду України,  Ради, їх виконавчі та розпорядчі  органи, місцева державна адміністрація, інші відповідні органи державної виконавчої влади - їх представники можуть у необхідних випадках залучатися до участі у справі для дачі висновку з питань, віднесених до відання цих органів (п. 24 постанови Пленуму ВС України N 5 від 12.04.96 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів")

4.Права та обов’язки  Уповноваженого Верховної Ради  України з прав людини, органів  державної влади, органів місцевого  самоврядування та осіб, яким  законом надано право захищати  права, свободи та інтереси  інших осіб в цивільному процесі  України.

ст. 46 ЦПК 1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

2. Відмова органів та  інших осіб, які відповідно до  статті 45 цього Кодексу звернулися  до суду в інтересах інших  осіб, від поданої ними заяви  або зміна вимог не позбавляє  особу, на захист прав, свобод  та інтересів якої подано заяву,  права вимагати від суду розгляду  справи та вирішення вимоги  у первісному обсязі.

3. Якщо особа, яка має  цивільну процесуальну дієздатність  і в інтересах якої подана  заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.

5. Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі  для подання висновку, мають процесуальні  права і обов'язки, встановлені  статтею 27 цього Кодексу, а  також мають право висловити  свою думку щодо вирішення  справи по суті. 

КОИЕНТАР. 1. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб мають певні особливості, які залежать від форм участі у справі.

Особи, які звернутися до суду в інтересах інших осіб, мають  загальні права, передбачені ст. 27 ЦПК  України, а також спеціальні права, що їх має особа, в інтересах якої вони діють, окрім права укладати мирову угоду. Це обмеження викликано тим, що мирова угода є способом розпорядження предметом спору, а ця дія може бути вчинена виключно самою стороною.

Розгляд справи всупереч бажанню  позивача є неможливий. Тому якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду. В свою чергу, думка недієздатної особи, якщо вона присутня в судовому засіданні, враховується судом, але не може бути підставою для залишення заяви без розгляду.

Зазначені особи можуть відмовитися  від поданої ними заяви або  змінити вимоги. Це питання може вирішувати навіть без узгодження із особою, в інтересах якої подано позов.

Відмова від позову не позбавляє  особу, на захист прав, свобод та інтересів  якої подано заяву, права вимагати від  суду розгляду справи та вирішення  вимоги у первісному обсязі. Це право  може бути реалізовано позивачем  у цьому ж провадженні шляхом подання суду заяви від свого  імені про розгляд первісних  вимог або шляхом пред'явлення нового позову в загальному порядку після закриття провадження у попередній справі.

2. Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі  для подання висновку, мають лише  загальні процесуальні права  і обов'язки, встановлені статтею  27 ЦПК, а також мають право  висловити свою думку щодо  вирішення справи по суті.

Відповідно до cт. 101 Конс- титуції України парламентський контроль за додержанням конс- титуційних прав та свобод люди- ни і громадянина  здійснює Упов- новажений Верховної  Ради Ук- раїни з прав людини (далі – Упов- новажений). Закон України  від 23 грудня 1997 р. «Про Уповноваже- ного Верховної Ради України з прав людини» (далі – Закон) ре- гулює  правовий статус українсь- кого правозахисника [2]. Цей ор- ган став відомий у  світі під на- звою «омбудсман».

Уповноважений Верховної ради України  з прав людини є одним із учасників  цивільного процесу, який звертається  до суду з метою захисту інтересів  інших осіб, має громадський, державний  та інший інтерес у вирішенні  справи. Стосовно прав та обов’язків омбудсмана, пов’язаних із його зверненням до суду із заявою, відкриття провадження у цивільних справах і участь у таких справах, проаналізуємо їх більш детально. При реалізації даної форми участі у цивільному процесі Уповноважений має такі права та обов’язки:

Загальні права та обов’язки  осіб, що беруть участь у справі передбачені  ст.27 ЦПК, а саме: має право знайомитися  з матеріалами справи, робити з  них витяги, знімати копії з  документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Уповноважений з прав людини як и інші особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язаний подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Крім того даний суб’єкт зобов'язаний добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Варто також зазначити, що крім загальних прав та обов’язків, передбачених вказаною статтею ЦПК Уповноважений прав людини може також мати додаткові права та обов’язки, передбачені ст.31 ЦПК адже він в такому випадку виступає в цивільному процесі в якості сторони. Так, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 ЦПК, якщо Уповноважений виступає в якості позивача, то він має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а якщо в якості відповідача, то має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. Уповноважений Верховної ради України з прав людини як і будь-яка сторона цивільного процесу має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.

Спеціальні права та обов’язки Уповноваженого з прав людини у цивільному процесі.

Уповноважений Верховної ради України  з прав людини має також спеціальні права та обов’язки органів та осіб, які звернулися до суду в інтересах  інших осіб або державних чи суспільних інтересах.Так згідно ст.46 ЦПК органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб, від поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.

Інші права та обов’язки Уповноваженого з прав людини у цивільному процесі.

Уповноважений Верховної ради України  з прав людини крім загальних прав та обов’язків осіб, що беруть участь у справі та спеціальних прав та обов’язків, передбачених для органів та осіб, які звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах має ще й інші права та обов’язки, що більше конкретизуються в законі України "Про Уповноваженого Верховної ради України з прав людини". Так, наприклад, відповідно до ст.13 зазначеного закону цей суб’єкт має такі як загальні так и спеціальні права:

на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах  державної влади, органах місцевого  самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах. Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;

бути присутнім на засіданнях судів  усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

звертатися до суду із заявою про  захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших  поважних причин не можуть цього зробити  самостійно, а також особисто або  через свого представника брати  участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом.

Обов’язки Уповноваженого Верховної ради з прав людини передбачені ст.14 названого закону:

Уповноважений зобов'язаний додержуватися  Конституції України і законів  України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права;

Информация о работе Підстави та форми участі прокурора в цивільному процесі