Підстави та форми участі прокурора в цивільному процесі

Це означає, що прокурор, котрий, відповідно до ст. 45 ЦПК, звернувся до суду в інтересах інших осіб, не зв’язаний своєю позицією, яка була викладена у позовній заяві, і позицією позивача, в інтересах якого пред’явлений позов. Тому, прийшовши у разі розгляду справи до висновку про безпідставність заявлених вимог, він вправі відмовитися від позову повністю або частково. Разом з тим,відмова прокурора від позову або зміна заявлених ним вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи для вирішення вимоги у первісному обсязі (ч. 2 ст. 46 ЦПК).

Якщо ж особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених прокурором вимог, суд залишає заяву без розгляду (ч. 3 ст. 46 та п. 7 ст. 207 ЦПК). У разі, якщо прокурор відмовився від заявленого позову і проти цього не заперечує сам позивач, в інтересах якого пред’явлено позов, то суд на підставі п. 3 ст. 205 ЦПК закриває провадження по справі у зв’язку з відмовою від позову. Згідно з п. 2 ст. 207 ЦПК, залишення судом заяви без розгляду не перешкоджає особі, в інтересах якої була порушена справа, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду із заявою у загальному порядку (повторно).

Недієздатні та обмежено дієздатні особи виключені з  числа осіб, яким надано право розпоряджатися своїми вимогами (п. 2 ст. 11 ЦПК). У зв’язку з цим відмова прокурора від заявлених вимог на захист прав і свобод недієздатної або обмежено дієздатної особи має бути перевірена судом, чи не порушуються при цьому права і свободи вказаних осіб, а також права та інтереси інших осіб (п. 5 ст. 174 ЦПК).

Треба зазначити, що у судових дебатах прокурор виступає першим (п. 6 ст. 193 ЦПК). У своїй промові він може посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. Суд не може обмежувати тривалість виступу прокурора певним часом. Головуючий може зупинити прокурора лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду прокурор може обмінюватись реплікою. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

У контексті п. 2 ст. 45 ЦПК прокурор має право вступити у розгляд цивільних справ, розпочатих за ініціативою інших осіб. У випадках, передбачених законом, участь прокурора у розгляді судами цих справ є обов’язковою. Так, справа за заявою про надання або припинення психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається з обов’язковою участю прокурора (п. 2 ст. 281 ЦПК; ст. 22 Закону України „Про психіатричну допомогу”).

Прокурор, який бере участь у справі, що розпочалася  за ініціативою інших осіб, користується процесуальними правами, несе процесуальні обов’язки, передбачені ст. 27 ЦПК. Проте він не може змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, оскільки не пред’являв його в інтересах конкретної особи (позивача, третьої особи, що заявляє самостійну вимогу на предмет спору тощо).

Якщо прокурор має  намір вступити у розгляд справи, порушеної з його ініціативи, він зобов’язаний повідомити про це судові письмово, а в судовому засіданні – також і усно (ч. 3 ст. 163 ЦПК).

3.  Підстави та форми участі в цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

ст. 45 ч  1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

3. Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування  можуть бути залучені судом  до участі в справі або взяти  участь у справі за своєю  ініціативою для подання висновків  на виконання своїх повноважень.  Участь зазначених органів у  цивільному процесі для подання  висновків у справі є обов'язковою  у випадках, встановлених законом,  або якщо суд визнає це за  необхідне.

1. Органи та особи, яким  законом надано право захищати  права, свободи та інтереси  інших осіб, - це особи, які беруть участь у справі з метою захисту прав інших осіб - сторін у справі.

До цих осіб належать Уповноважений  Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

У постанові Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при  розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 р. N 2 вказано, що у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", від 5 листопада 1991 року "Про прокуратуру", від 25 червня 1991 року "Про охорону навколишнього природного середовища", від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів" (у редакції Закону від 1 грудня 2005 року), від 3 липня 1996 року "Про рекламу" (у редакції Закону від 11 липня 2003 року).

Умовами правомірності звернення  Уповноваженого Верховної Ради України  з прав людини, органів державної  влади, органів місцевого самоврядування з заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб є:

1) законодавчо закріплена  можливість такого звернення;

2) подання суду документів, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших  осіб у випадках, не передбачених законом, або за відсутності документів, які  підтверджують неможливість самостійного звернення цих осіб за захистом, розгляду не підлягають. У разі надходження такого звернення суддя повертає заяву на підставі пункту 3 частини третьої статті 121 ЦПК, а якщо такий характер звернення встановлено у попередньому судовому засіданні або під час судового розгляду - суд залишає заяву без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 207 ЦПК.

2. За Законом України  "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про державну службу". Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Відповідно до ст. 13 цього  Закону Уповноважений має право, зокрема:

- на ознайомлення з  документами, у тому числі і  секретними (таємними), та отримання  їх копій в органах державної  влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах. Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;

- бути присутнім на  засіданнях судів усіх інстанцій,  у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

- звертатися до суду  із заявою про захист прав  і свобод людини і громадянина,  які за станом здоров'я чи  з інших поважних причин не  можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через  свого представника брати участь  у судовому процесі у випадках  та порядку, встановлених законом.

3. Відповідно до ст. 20 Закону  України "Про об'єднання громадян" для здійснення цілей і завдань,  визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян  мають право представляти і  захищати свої законні інтереси  та законні інтереси своїх  членів (учасників) у державних та громадських органах. Порядок реалізації цього права доцільно передбачати в статуті відповідного об'єднання.

4. Відповідно до ст. 19 Закону  України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання здійснюють  представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів  працівників профспілки, їх об'єднання  здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно  від їх членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання  мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення  за захистом своїх прав до судових  органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

5. В порядку позовного провадження у справі про захист прав споживачів може звернутись до суду Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи, а також громадські організації (об'єднання) споживачів, які відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів" мають право представляти й захищати в суді інтереси споживачів.

Об'єднання споживачів мають  право, зокрема, звертатися з позовом  до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. При задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів. Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами; відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів) (ст. 25 Закону "Про захист прав споживачів).

Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та Севастополі здійснюють державний  контроль за додержанням законодавства  про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають  право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів (п. 10 ч. 1 ст. 26 Закону "Про захист прав споживачів").

Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів (п. 6 ст. 28 "Про захист прав споживачів").

6. Відповідно до статті 45 Закону "Про авторське право  і суміжні права" від 23.12.93 р. суб'єкти авторського права  і суміжних прав можуть управляти  своїми правами: особисто, через  свого повіреного, через організацію  колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 ЦПК, за захистом прав суб'єктів авторського та (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права та (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку якщо організація  колективного управління звертається  на захист прав фізичних осіб, такий  спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому відповідно до статті 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Документами, які підтверджують право організації на звернення до суду за захистом авторського та (або) суміжних прав, є: свідоцтво про облік організації колективного управління; статут; договір із суб'єктом авторського права та (або) суміжних прав на управління майновими правами на колективній основі; у певних випадках - договір з аналогічними іноземними організаціями, що управляють такими ж правами, чи довіреність (п. 7 постанови Пленуму ВС України від 04.06.2010 р. N 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав").

7. Формами участі у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у справі, є:

- подання позовної заяви  в інтересах позивача. В такому  випадку відповідний орган виступає  ініціатором справи замість позивача;