9. Виконання житлово-комунальними
органами функцій управління
житловим фондом України зумовлює
можливу і необхідну їх участь у цивільному
процесі щодо справ, пов'язаних зі зміною
юридичного, технічного, комунального
стану споруд і будівель. Для подання висновку
про придатність жилого приміщення для
проживання, суди повинні залучати до
участі у справі органи санітарно-епідеміологічної
служби, а також місцеві житлові органи,
якщо рішення у справі може вплинути на
їхні інтереси. Невиконання цього обов'язку
призводить до порушення прав зазначених
органів і може бути підставою для скасування
судового рішення, ухваленого у таких
справах без їхньої участі.
10. Державний нагляд за додержанням
законодавчих та інших нормативних
актів з охорони праці здійснюють:
Державний комітет України з
ядерної та радіаційної безпеки,
Комітет по нагляду за охороною
праці, органи державного пожежного нагляду
управління пожежної охорони Міністерства
внутрішніх справ України, органи та заклади
санітарно-епідемічної служби Міністерства
охорони здоров'я України (ст. 44 Закону
України "Про охорону праці" від 14
жовтня 1992 р. N 2694-ХII, ст. 260 КЗпП України).
У справах за позовами до власників про
відшкодування шкоди, збитків працівникам,
іншим громадянам, підприємствам і державі
зазначені державні органи можуть брати
участь для подання висновку у справі.
11. Оскільки повноважними органами
щодо захисту прав споживачів є Державний
комітет України у справах захисту прав
споживачів, Державний комітет по стандартизації,
метрології та сертифікації, їх територіальні
органи, органи й установи державного
санітарного нагляду України, Ради, їх
виконавчі та розпорядчі органи, місцева
державна адміністрація, інші відповідні
органи державної виконавчої влади - їх
представники можуть у необхідних випадках
залучатися до участі у справі для дачі
висновку з питань, віднесених до відання
цих органів (п. 24 постанови Пленуму ВС
України N 5 від 12.04.96 р. "Про практику
розгляду цивільних справ за позовами
про захист прав споживачів").
12. Коментована стаття окремо
виділяє прокурора та зазначає,
що він здійснює представництво
(а не захист) громадянина або
держави. Правовий статус прокурора в
цивільному процесі визначається також
спеціальним законодавством - главою 3
Закону України "Про прокуратуру".
Право прокурора подати позов
в інтересах держави не пов'язане
з наявністю відповідного
письмового звернення органу влади чи
місцевого самоврядування до органів
прокуратури про виявлене правопорушення.
Прокурор, який бере участь
в розгляді справ у судах,
додержуючи принципу незалежності
суддів і підкорення їх тільки
закону, сприяє виконанню вимог
закону про всебічний, повний і об'єктивний
розгляд справ та постановленню судових
рішень, що грунтуються на законі (ст. 34
Закону).
Прокурор може вступити у
справу в будь-якій стадії процесу,
якщо цього вимагає захист
конституційних прав громадян, інтересів
держави та суспільства, і зобов'язаний
своєчасно вжити передбачених законом
заходів до усунення порушень закону,
хоч би від кого вони виходили. Прокурор
має рівні права з іншими учасниками судового
засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора,
який бере участь у судовому процесі, визначаються
цим Законом та процесуальним законодавством
України (ст. 35 Закону "Про прокуратуру").
Верховний Суд України зазначає,
що згідно зі статтею 121 Конституції
України, частиною другою статті
45 ЦПК і статтями 35, 361, 56 Закону
України "Про прокуратуру" прокурором,
який може шляхом пред'явлення позову
в суді першої інстанції або на будь-якій
стадії цивільного процесу здійснювати
представництво громадян у випадках, передбачених
законом, і представництво держави, підстави
якого обґрунтовує сам, є: Генеральний
прокурор України та його заступники,
підпорядковані прокурори та їх заступники,
старші помічники і помічники прокурора,
начальники управлінь і відділів, їх заступники,
старші прокурори та прокурори управлінь
і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Повноваження такого прокурора
на участь у судовому засіданні,
коли він діє на виконання
конституційної функції представництва,
підтверджуються службовим посвідченням.
У справах, в яких прокурор
не виконує функції представництва,
а прокуратура виступає як сторона в цивільному
процесі, повноваження їх представника,
крім керівника прокуратури, повинні підтверджуватися
документами, визначеними статтею 42 ЦПК.
13. Поняття "інтерес держави",
яке використовується в Законі
"Про прокуратуру" та процесуальному
законодавстві, було предметом тлумачення
КС України. КС розтлумачив, що положення
абзацу четвертого частини першої статті
2 Арбітражного процесуального кодексу
України в контексті пункту 2 статті 121
Конституції України треба розуміти так,
що прокурори та їх заступники подають
до арбітражного суду позови саме в інтересах
держави, а не в інтересах підприємств,
установ і організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності.
Прокурор або його заступник
самостійно визначає та обґрунтовує
в позовній заяві, в чому полягає порушення
інтересів держави чи в чому існує загроза
інтересам держави, і ця заява за статтею
2 Арбітражного процесуального кодексу
України є підставою для порушення справи
в арбітражному суді.
Під представництвом прокуратурою
України інтересів держави в
арбітражному суді за змістом
пункту 2 статті 121 Конституції України
та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального
кодексу України треба розуміти
правовідносини, в яких прокурор,
реалізуючи визначені Конституцією
України та законами України повноваження,
вчиняє в суді процесуальні дії з метою
захисту інтересів держави. Ці дії включають
подання прокурором до арбітражного суду
позовної заяви, його участь у розгляді
справи за позовною заявою, а також у розгляді
судом будь-якої іншої справи за ініціативою
прокурора чи за визначенням суду, якщо
це необхідно для захисту інтересів держави
(Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційними поданнями
Вищого арбітражного суду України та Генеральної
прокуратури України щодо офіційного
тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України (справа
про представництво прокуратурою України
інтересів держави в арбітражному суді)
від 08.04.99 р.).
14. Відповідно до ст. 361 Закону
України "Про прокуратуру" представництво
прокуратурою інтересів громадянина або
держави в суді полягає у здійсненні прокурорами
від імені держави процесуальних та інших
дій, спрямованих на захист у суді інтересів
громадянина або держави у випадках, передбачених
законом.
Підставою представництва у
суді інтересів громадянина є
його неспроможність через фізичний
чи матеріальний стан, похилий
вік або з інших поважних
причин самостійно захистити
свої порушені чи оспорювані
права або реалізувати процесуальні
повноваження, а інтересів держави
- наявність порушень або загрози порушень
економічних, політичних та інших державних
інтересів внаслідок протиправних дій
(бездіяльності) фізичних або юридичних
осіб, що вчиняються у відносинах між ними
або з державою. При цьому прокурор повинен
надати суду документи, які підтверджують
неможливість громадянина самостійно
здійснювати представництво своїх інтересів.
Практика виробила три критерії,
коли прокурор пред'являє позов:
а) заінтересована особа не
може або для неї украй
важко захистити свої права (заяви в інтересах
неповнолітніх, недієздатних, старих,
важко хворих громадян);
б) якщо заінтересована особа
не вживає заходів для захисту
свого права, але інтереси інших
громадян, державні, суспільні інтереси
вимагають такого захисту (регресні
позови в інтересах підприємства);
в) якщо позов має сприятливу
перспективу.
Формами представництва
є:
- звернення до суду з позовами
або заявами про захист прав
і свобод іншої особи, невизначеного
кола осіб, прав юридичних осіб,
коли порушуються інтереси держави,
або про визнання незаконними правових
актів, дій чи рішень органів і посадових
осіб;
- участь у розгляді судами
справ;
- внесення апеляційної, касаційної
скарги на судові рішення або
заяви про перегляд судового
рішення Верховним Судом України
чи заяви про їх перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами.
З метою вирішення питання
наявності підстав для внесення
касаційного подання у справі,
розглянутій без участі прокурора,
прокурор має право знайомитися
з матеріалами справи в суді, робити
виписки з неї, отримувати копії документів,
що знаходяться у справі.
Прокурор самостійно визначає
підстави для представництва
у судах, форму його здійснення
і може здійснювати представництво
в будь-якій стадії судочинства
в порядку, передбаченому процесуальним
законом.
Право внесення апеляційної
касаційної скарги на вироки,
рішення, ухвали і постанови
судів надається прокурору і
заступнику прокурора в межах
їх компетенції, незалежно від
їх участі в розгляді справи
в суді першої інстанції. Помічники
прокурора, прокурори управлінь і відділів
можуть вносити апеляційні, касаційні
скарги тільки у справах, в розгляді яких
вони брали участь (ст. 37 Закону "Про
прокуратуру").
Апеляційна, касаційна скарга
на вирок, рішення, ухвалу і
постанову суду можуть бути доповнені
або змінені прокурором, який їх вніс,
а також прокурором вищого рівня до початку
розгляду справи судом. Генеральний прокурор
України, прокурори Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя
і прирівняні до них прокурори, їх заступники
мають право відкликати із суду кримінальну
справу, по якій обвинувачений не відданий
до суду (ст. 40 Закону "Про прокуратуру").
Згідно із ст. 5 Закону України
"Про судовий збір" органи
прокуратури звільняються від
сплати державного мита у справах
за позовами в інтересах громадян і держави
(державних підприємств, установ, організацій,
інших юридичних осіб, щодо яких є державний
інтерес у зв'язку із вкладенням державної
власності в їх створення й діяльність,
належністю державі частини акцій тощо)
в інших випадках, зокрема при пред'явленні
позову прокуратурою від свого імені як
юридичної особи, при участі її у справі
як відповідача, питання про сплату нею
державного мита або про розподіл судових
витрат між сторонами вирішується на загальних
підставах.
15. У практичній роботі працівники
прокуратури керуються наказом
Генерального прокурора України
від 29.11.2006 N 6гн "Про організацію
представництва прокурором в
суді інтересів громадянина або
держави та їх захисту при
виконанні судових рішень" (із
змінами, внесеними згідно з наказом Генеральної
прокуратури N 10гн-1 від 11.12.2009 р.).
Найбільш істотними у цьому
наказі є наступні положення:
- основними завданнями представництва
в суді є реальний захист
прав і законних інтересів
осіб, які не спроможні з будь-яких
причин самостійно захистити свої права
або реалізувати процесуальні повноваження,
невизначеного кола осіб, права яких одночасно
порушуються, а також захист інтересів
держави, що порушуються чи можуть бути
порушені внаслідок протиправних діянь
фізичних або юридичних осіб (п. 2);
- представницькі функції здійснюються
шляхом: підготовки та звернення
до суду з позовами, заявами,
адміністративними позовами; участі
у розгляді судами справ; ініціювання
перегляду незаконних судових
рішень; захисту прав громадянина
або інтересів держави при виконанні судових
рішень; вжиття передбачених законом заходів
щодо усунення порушень закону при здійсненні
судочинства, відповідальності винних
у цьому осіб (п. 3);
- пріоритетними напрямками є
захист соціальних і майнових прав
неповнолітніх, інвалідів, людей похилого
віку, осіб, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, а також захист
державних інтересів, що стосуються оподаткування,
стягнення сум до бюджету, відчуження
державного майна, у т. ч. через процедуру
банкрутства, земельних відносин, усунення
порушень, пов'язаних з корупційними діяннями
(п. 4);
- звертаючись із позовом, заявою
до суду не за місцемзнаходження
прокуратури, копію позову, заяви
негайно надсилати відповідному
прокуророві для забезпечення його
участі у розгляді справи та письмово
інформувати про це суд, до якого направлено
матеріали. Прокурору, що забезпечував
участь у суді, негайно повідомляти прокурора,
який направив позов, про результати його
розгляду (п. 6.4);
- брати участь у розгляді судами
справ у випадках, передбачених законом,
або коли суд визнає це за необхідне (п.
7);
- участь у розгляді цивільних
і адміністративних справ за
позовами, заявами прокурора у
місцевих загальних судах забезпечують,
як правило, прокурори за місцем
розташування суду. Організацію участі
прокурорів у розгляді справ в апеляційних,
місцевих господарських та окружних адміністративних
судах здійснюють підрозділи представництва
інтересів громадян і держави в судах
прокуратур областей і прирівняних до
них за місцем знаходження зазначених
судів. Природоохоронні, транспортні прокурори,
прокурори з нагляду за додержанням законів
при виконанні судових рішень у кримінальних
справах беруть участь у розгляді справ
за їх позовами, заявами у місцевих загальних
судах за місцем знаходження прокуратур.
Організацію участі прокурора в розгляді
справ у касаційній інстанції у Вищому
господарському суді України, Вищому адміністративному
суді України, Верховному Суді України
покладено на Головне управління представництва
в суді, захисту інтересів громадян та
держави при виконанні судових рішень
Генеральної прокуратури України (п. 7.1
- 7.5);
- рішення про вступ у справу
приймають керівники прокуратур
або їх заступники, керівники
самостійних галузевих підрозділів
Генеральної прокуратури України, прокуратур
обласного рівня. Про намір вступити у
розгляд справи, порушеної з ініціативи
інших осіб, суд повідомляється письмово
(п. 8.1);
- обов'язковою є участь прокурорів
за своєю ініціативою при розгляді
судами справ про: усиновлення
дітей іноземцями; позбавлення батьківських
прав; стягнення коштів за рахунок державного
бюджету; звільнення від арешту майна,
яке стягується в доход держави (п. 8.2).