Підстави та форми участі прокурора у цивільному процесі

1. Підстави та форми участі прокурора в цивільному процесі

Закон України „Про прокуратуру" (ст.36) визначає, що представництво в  суді полягає у здійсненні прокурорами  від імені держави процесуальних  та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина чи держави у випадках, передбачених законом.

Формами представницької  діяльності прокурора в цивільному процесі є:

1) звернення до суду з позовами  і заявами щодо захисту прав  і свобод іншої особи, невизначеного  кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або про визнання незаконними правових актів чи дій рішень органів і посадових осіб;

2) участь у розгляді справ,  порушених як прокурором, так  і іншими особами; 

3) внесення апеляційного, касаційного  подання чи заяви по перегляду  за нововиявленими обставинами і участь у їх перегляді.

Участь прокурора в цивільному процесі здійснюється у визначених процесуальних формах.

Процесуальні форми  участі прокурора в цивільному процесі - це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного судочинства - порушення цивільної справи в суді чи вступ у вже започаткований іншими особами цивільний процес.

Законодавством передбачені  дві форми участі прокурора в  цивільному процесі.

Перша з них полягає в тому, що прокурор, який представляє в суді інтереси громадянина чи держави, може звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів інших осіб (ч.і ст.121 ЦПК), тим самим порушуючи цивільну справу в суді. Прокурор може також вносити апеляційне і касаційне подання на рішення чи ухвалу суду (ст.ст. 290, 320 ЦПК); подавати заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст.3473 ЦПК).

Стаття 121 ЦПК не визначає, у яких випадках настають такі обставини, у  зв'язку з якими виникає необхідність порушення прокурором справи в суді першої інстанції з метою захисту прав і законних інтересів громадян і державних інтересів, а надає прокурору право самостійно встановлювати їх у кожному конкретному випадку по будь-якій цивільній справі, підвідомчій суду. Звернення прокурора до суду можливе по справах позовного провадження, справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і окремого провадження у випадках, коли цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян та інтересів держави. Таким чином, перша форма участі прокурора в цивільному процесі - порушення справи в суді, характеризується факультативністю.

Разом з тим, у ст.ЗЗ Закону України  „Про прокуратуру" встановлене імперативне  правило про те, що з метою захисту  інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник пред'являє чи підтримує пред'явлений потерпілим цивільний позов про відшкодування збитку, заподіяного злочином, що є виключенням із загального правила про право прокурора звертатися з заявами про порушення конкретної цивільної справи за своїм розсудом.

Друга форма участі прокурора в процесі полягає в тому, що він може вступити в цивільний процес у справі на будь-якій його стадії з метою дачі висновку в справі (ст.35 Закону України „Про прокуратуру", ст.121 ЦПК).

Вступ прокурора в процес у справі можливий за власною ініціативою, у  випадках, передбачених законом, і за ініціативою суду.

Відповідно до 4.2 ст.121 ЦП К прокурор може бути залучений судом до участі в справі чи вступити в процес за своєю ініціативою для подання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків. Участь прокурора в процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

За власною ініціативою прокурор може звертатися до суду із заявами  на захист прав і законних інтересів  громадян, держави, а також підприємств  та інших юридичних осіб (п.6 СТ.20 Закону України „Про прокуратуру"). Таким правом прокурор наділений і у відповідності зі ст.121 ЦПК.

Можна сформулювати три основних критерії для прокурора, які він повинен  враховувати при вирішенні питання  щодо необхідності пред'явлення позову, подачі заяви. Позитивно це питання  слід вирішувати:

1) якщо зацікавлена особа не  може чи має вкрай скрутний  стан для захисту свого права  (заява в інтересах неповнолітніх,  важкохворих громадян, людей старшого  віку);

2) якщо зацікавлена особа не  бажає захисту свого права,  але державні чи суспільні інтереси, інтереси інших осіб вимагають такого захисту;

3) якщо заява має сприятливу  перспективу (прокурор повинен  значною мірою передбачати перспективу  справи, не пред'являти необґрунтованих  позовів).

Прокурор повинен у випадках, передбачених законом брати обов'язкову участь в судовому процесі. Прокурор повинен брати участь у цивільній справі, якщо його участь прямо передбачена законом і якщо він звернувся до суду із заявою щодо захисту інтересів держави чи прав та законних інтересів громадян. Останнє положення підкріплюється, зокрема, і главою 31-В ЦПК.

Стаття 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначає підставою представництва прокурором інтересів громадянина  в суді його неспроможність через  фізичний або матеріальний стан, або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права, або реалізувати процесуальні повноваження. В першу чергу, як свідчить практика, це відноситься до інвалідів, недієздатних, неповнолітніх, безвісти відсутніх, хоча цим колом осіб перелік не обмежується.

Принципово важливим є положення  ч.5 ст.36-1 названого закону, якою прокурору  надано право самостійно визначати  підстави для представництва в судах. У цих випадках прокурор сам вирішує, чи досить вагомими є підстави для  здійснення судового представництва, керуючись при цьому не лише законом, а й нормативними актами Генерального прокурора України. Прийняти правильне рішення прокурору допоможуть його життєвий досвід і відчуття справедливості.

Відповідно до 4.2 ст.36-1 Закону „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Більш повне роз'яснення таких підстав міститься в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р.

Так, у СТ.24818 ЦПК зазначено, що заява  прокурора розглядається за участю самого прокурора і представника органу чи службової особи, які прийняли рішення про відхилення протесту або не розглянули протест у встановлений строк після його надходження. Ця стаття допускає розгляд справи під час відсутності тільки представника органу, посадової особи, але не прокурора.

У ході підготовки цивільної справи до судового розгляду суддя може визнати необхідною допомогу прокурора в розгляді даної справи і за ініціативою суду. Суд постановляє про це ухвалу, якою повідомляє прокурора про час судового засідання. Слід підкреслити, що у зв'язку зі змінами ст. 121 ЦП К дана ініціатива суду для прокурора є обов'язковою. Про неявку в судове засідання прокурора суд, згідно з ч.7 ст.172 ЦПК, повідомляє вищестоящого прокурора.

________________________________________________________

Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора в цивільному процесі

У науці цивільного процесу питання  про підстави участі прокурора в  цивільному судочинстві вирішується  по-різному. Ними називаються: здійснення законоохоронної функції, необхідність захисту прав і законних інтересів  громадян, державних чи громадських інтересів та ін.1.

 Але мета і завдання прокурора  в цивільному процесі та виконувані  ним процесуальні функції, процесуальні  форми і види участі, його процесуально-правове  становище визначені в численних  нормах права, тому правові норми й виступають правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі.

 Такий висновок підтверджується  ст. З Закону «Про прокуратуру». В ст. З, яка має назву «Правові  основи діяльності прокуратури», встановлено, що повноваження  прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку в межах своєї Компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів. Отже, з цього можна зробити висновок, що правовими підставами участі прокурора в цивільному процесі будуть: Конституція України (статті 121-123), Закон «Про прокуратуру» (п. 6 ст. 1, ст. 19, статті 33-40 та ін.), статті 13, 121, 290, 320, 34?з й ін. ЦПК, а також норми права іншого галузевого законодавства — статті 71, 75, 76, 119 КпШС та накази Генерального прокурора України (наприклад, № 8 від ЗО жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громодян і держави у судах». Конституція України закріпила за органами прокуратури виконання функції представництва інтересів громадян або держави в суді (п. 2 ст. 121 ЦПК). Порядок забезпечення належного рівня її виконання був встановлений наказом Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. За наказом Генерального прокурора № 15 від 28 квітня 1999 р. «Про затвердження структури Генеральної прокуратури України (п. 1.2)» в складі Генеральної прокуратури України, в прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя були створені управління (відділи) по представництву інтересів громадян і держави в судах.

 Уся діяльність прокурора  в цивільному процесі незалежно  від стадій судочинства відбувається  в процесуальних формах. Такими процесуальними формами є дві: 1) порушення цивільного процесу в справі — звернення до суду із заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів (ст. 121 ЦПК); внесення апеляційного і касаційного подання на рішення, ухвалу суду (статті 290, 320 ЦПК); подача заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст. 3473 ЦПК); 2) вступ у цивільний процес по справі у будь-якій стадії для надання висновків з метою виконання покладених обов'язків (ст. 35 Закону «Про прокуратуру», ст. 121 ЦПК).

 Отже, процесуальні форми участі  прокурора в цивільному процесі  — це закріплена в процесуальному  законі можливість впливу його  діяльності на розвиток цивільного  провадження — на порушення  цивільної справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами цивільний процес по справі. Але питання про процесуальні форми участі прокурора в цивільному про-

8 1-287 цесі в науці вирішуються  також по-іншому — розглядаються  в плані змісту його діяльності  стосовно стадій процесу з наголосом, що різні стадії викликають різні форми участі2. Так, звернення до суду першої інстанції із заявою і внесення касаційного подання на рішення суду розглядаються як дві самостійні форми, але вони характеризують не дві самостійні форми участі прокурора в цивільному процесі, а одну — порушення цивільної справи в суді, яке можливе у всіх стадіях процесу.

 Порушення прокурором справи  в цивільному процесі в суді  першої інстанції викликається  необхідністю захистити права  і законні інтереси громадян та державні інтереси, але ст. 121 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві встановити їх у кожному конкретному випадку по будь-якій справі, підвідомчій цивільному судочинству. А це свідчить про те, що перша процесуальна форма — порушення прокурором процесу по справі — характеризується факультативністю. Винятком з цього правила є ст. 33 Закону «Про прокуратуру», що має імперативний характер і встановлює, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином. У наказі Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. «Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави в судах» прокурори зобов'язуються забезпечити відшкодування шкоди, завданої державі, державним підприємствам, установам і організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом та іншими позабюджетними фондами соціальної спрямованості, а у випадках, коли втрачена можливість пред'явити позов до осіб, що заподіяли шкоду, порушувати у судах справи про стягнення збитків з посадових осіб, які не вжили невідкладних заходів щодо їх відшкодування (п. 1.3).

 Протоколом до Конвенції  про правову допомогу та правові  відносини у цивільних, сімейних  та кримінальних справах від  22 січня 1993 р. (підписаний 29 березня  1997 р. у Москві), ратифікованої  Україною 3 березня 1998 p., в ст. 22і «Прохання про участь прокурора у цивільному процесі» передбачено, що прокурор однієї з Договірних Сторін має право звернутися до прокурора іншої Договірної Сторони з проханням про порушення у суді справи про захист прав і законних інтересів громадян запитуючої сторони3.

 Вступ прокурора в процес  по справі можливий за власною  ініціативою, за ініціативою суду  і на вимогу закону. Вступ у  процес за власною ініціативою  має факультативний характер, вступ  за вимогою закону і суду  має обо-