За визначенням договору контрактації
сільськогосподарської продукції, що
наводиться у ГК України, вбачається, що
контрактантом може бути підприємство
чи організація, тобто юридична особа,
що згідно зі своїми установчими документами
здійснює закупівлю сільськогосподарської
продукції.
Контрактант зобов'язується сприяти
виробникові у виробництві продукції
за договором контрактації сільськогосподарської
продукції.
Контрактант зобов'язується прийняти
продукцію виробника.
Згідно зі ст. 273 ГК України виробник повинен
не пізніш як за 15 днів до початку заготівлі
продукції повідомити контрактанта про
кількість і строки здачі сільськогосподарської
продукції, що пропонується до продажу,
та погодити календарний графік її здачі.
Контрактант зобов'язаний прийняти від
виробника всю пред'явлену ним продукцію
на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну
продукцію, яка швидко псується, придатну
для використання у свіжому або переробленому
вигляді, та стандартну продукцію, яка
швидко псується, що здається понад обсяги,
передбачені договором, контрактант приймає
за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.
Контрактант зобов'язується оплатити
продукцію. Як і стосовно договорів купівлі-продажу
і поставки, до договору контрактації
застосовуються положення щодо вільних
та державних цін і тарифів. Останні, зокрема,
діють на ринку зерна.
3. Гарантії прав
покупців в роздрібній торгівлі
В роздрібній торгівлі укладення
договорів купівлі-продажу, звичайно,
має свої певні особливості. При укладенні
договору купівлі-продажу сторони керуються
Цивільним кодексом України, а також спеціальними
нормами споживчого законодавства.
Відповідно до Закону України
“Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” від 23.03.1996 року (із змінами
і доповненнями) для здійснення окремих
видів торгівлі необхідно одержати торговий патент.
Торговий патент представляє собою державне
свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта
підприємницької діяльності чи його структурного
(відокремленого) підрозділу займатися
зазначеними в цьому законі певними видами
підприємницької діяльності (діяльність,
пов’язана з роздрібною торгівлею, діяльність
з обміну валюти, а так само діяльність,
яка пов”зана з наданням послуг у сфері
грального бізнесу (тільки тоді ця діяльність
підлягає патентуванню, коли вона здійснюється
в пунктах роздрібного продажу товарів).
Для продавців, які здійснюють свою діяльність
у сфері роздрібної торгівлі законодавство
багатьма своїми актами встановлює цілу
низку додаткових вимог та обов”язків
(щодо організації продажу товарів, ціноутворення,
санітарних вимог і таке інше). У цьому
відношенні становище покупця має свої
особливості. Покупець до укладення договору
купівлі - продажу володіє переважно правами
і тільки після його укладення у нього
можуть виникнути обов¢язки. Для вступу у договірні
відносини з торговельними підприємствами
громадянин – споживач повинен обладати
необхідною дієздатністю, яка встановлюється
чинним цивільним законодавством. П. 41
ч. 3, 4 Правил зазначає, що у разі запровадження
обмежень продаж товарів окремим категоріям
громадян здійснюється в установленому
порядку, а продаж товарів повсякденного
попиту дітям проводиться лише у разі,
якщо вони можуть самостійно зробити покупку
та розрахуватися за придбаний товар (обов’язково
повинен враховуватися зміст ст. ст. 13,
14 Цивільного кодексу України про обсяг
дієздатності неповнолітніх). Обслуговування
окремих категорій громадян, яким згідно
з чинним законодавством надаються відповідні
пільги, здійснюється в спеціально відведених
торговельних приміщеннях (відділах, секціях).
Не допускається продаж господарюючими
суб’єктами товарів, вільну реалізацію
яких заборонено згідно з чинним законодавством.
При здійсненні покупки, касир
або інший працівник, який одержує гроші
за товар, під час розрахунку з покупцем
повинен чітко назвати суму, одержану
від покупця, і покласти одержані від нього
гроші окремо на видному місці, віддрукувати
чек на касовому апараті, назвати покупцеві
належну йому суму здачі і видати її разом
із чеком. Правильність розрахунку покупець
зобов’язаний перевірити на місці, не
відходячи від каси, тобто договір купівлі
-продажу в роздрібній торговельній мережі
виконується, як правило під час укладення
(як вбачається з вищезазначеного, обов’язкового
письмового оформлення цього договору
не вимагається, це підтверджується також
і змістом ст. 43 Цивільного кодексу України-громадянину
- споживачу, який придбав у торговельного
підприємства (громадянина - підприємця)
за усною угодою товар, видається документ,
що підтверджує одержання грошей, а також
підставу їх одержання). Але в певних випадках
покупцю може видаватися квитанція, товарний
чи касовий чек або інший письмовий документ,
а щодо товарів, на які встановлено гарантійні
терміни, - технічний паспорт чи інший
документ, що його замінює (ст. 14 п. 9 Закону
України “Про захист прав споживачів”
від 12 травня 1991 року).
Істотними умовами договору
роздрібної купівлі - продажу є умови про
предмет, ціну, а в деяких випадках і про
строк. Умова про строк є істотною при
здійсненні купівлі – продажу в кредит
(цей вид торгівлі здійснюється відповідно
до Постанови Кабінету Міністрів України
від 1 липня 1998 року, якою затверджено “Правила
торгівлі у розстрочку”). Вимоги щодо
предмета завчасно визначаються законодавчими
актами. Що стосується ціни, то тут діє
принцип вільного ціноутворення, а п. 43
Правил з цього приводу говорить, що продаж
товарів господарюючими суб’єктами здійснюється
за цінами, що встановлюються відповідно
до чинного законодавства. В окремих випадках
ціни визначаються з врахуванням приписів
визначених Постановою Кабінету Міністрів
України “Про ціноутворення в умовах
реформування економіки” від 21 жовтня
1994 року (з наступними змінами).
Право споживачів – громадян
на придбання товарів належної якості
в незалежній Україні стало одним із основних
конституційних прав громадянина, реалізація
якого вимагає встановлення певних гарантій.
Так, відповідно до ст. 50 Конституції України
від 28 червня 1996 року “Кожен має право
на безпечне для життя і здоров’я довкілля
та на відшкодування завданої порушенням
цього права шкоди. Кожному гарантується
право вільного доступу до інформації
про стан довкілля, про якість харчових
продуктів і предметів побуту, а також
право на її поширення. Така інформація
ніким не може бути засекречена”. Проголошення
Конституцією України права громадян
на безпечне для життя і здоров’я довкілля
та на інформацію про якість харчових
продуктів і предметів побуту (можна вважати,
що товарів) зобов’язує державу, органи
місцевого самоврядування створити організаційно
- правові, соціально-економічні та примусово
- владні гарантії забезпечення цього
права. Водночас, усі громадяни і юридичні
особи зобов’язані дотримуватися встановлених
щодо цього права правил.
Договір роздрібної купівлі-продажу
служить належною правовою гарантією
захисту порушених прав громадян-споживачів.
На захист порушених прав споживачів покликаний
Закон України “Про захист прав споживачів”.[6]
Важливу роль по захисту прав
споживачів відіграє Державний комітет
України у справах захисту прав споживачів
і його органи на місцях. Цей комітет
забезпечує реалізацію державної політики
щодо захисту прав споживачів і має право
давати господарюючим суб’єктам обов’язкові
для виконання приписи про припинення
порушень прав споживачів, перевіряти
у господарюючих суб’єктів сфери торгівлі
якість товарів (робіт, послуг), а також
додержання правил торгівлі та надання
послуг, входити безперешкодно та обстежувати,
відповідно до законодавства, будь-які
виробничі, складські, торговельні та
інші приміщення цих суб’єктів, відбирати
у господарюючих суб’єктів сфери торгівлі
зразки товарів, сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, комплектуючих виробів
для перевірки їх якості на місці або проведення
незалежної експертизи у відповідних
лабораторіях та інших установах з оплатою
вартості зразків і проведених досліджень
(експертиз) за рахунок господарюючих
суб’єктів, що перевіряються та інше.
Як зазначає ст. 11 Закону України
“Про захист прав споживачів”,[6] споживач має
право вимагати від продавця (виготівника,
виконавця), щоб якість придбаного ним
товару (виконаної роботи, наданої послуги)
відповідала вимогам нормативних документів,
умовам договорів, а також інформації
про товар (роботу, послугу), яку надає
продавець (виготівник, виконавець). Треба
зазначити, що виготівник (виконавець)
забезпечує нормальну роботу (застосування,
використання)товару (роботи, послуги).
Гарантійні терміни на комплектуючі вироби
повинні бути не меншими, ніж гарантійний
термін на основний виріб, якщо інше не
передбачено законодавством чи договором.
Оскільки за змістом ст. 13 Закону України
“Про захист прав споживачів” виготівник
(виконавець) зобов’язаний забезпечити
протягом гарантійного строку нормальну
роботу товару, в тому числі комплектуючих
виробів, то необхідні спеціальна установка
(підключення чи складання), технічне обслуговування
(налагодження тощо), ремонт у цей період
мають провадитися без додаткової плати.
Важливо те, що споживач при виявленні
недоліків чи фальсифікації товару протягом
гарантійного або інших термінів, установлених
обов’язковими для сторін правилами чи
договором, має право за своїм вибором
вимагати від продавця або виготівника:
безоплатного усунення недоліків
товару або відшкодування витрат на їх
виправлення споживачем чи третьою особою;
заміни на аналогічний товар
належної якості;
відповідного зменшення його
купівельної ціни;
заміни на такий же товар іншої
моделі з відповідним перерахуванням
купівельної ціни;
розірвання договору та відшкодування
збитків, яких він зазнав
Але вимоги споживача задовольняються
тільки щодо товарів ,
термін гарантії на які не закінчився.
Вищезгадані вимоги споживач
може пред’явити, за вибором, продавцеві
– за місцем купівлі товару, виготівникові
або підприємству, що виконує їх функції
– за місцезнаходженням споживача. Зазначені
вимоги за місцезнаходженням споживача
виконують також створені власником продавця
торговельні підприємства та філії, що
здійснюють продаж аналогічних придбаним
споживачем товарів, або підприємства,
на які ці функції покладено на підставі
договору. Функції представників підприємств-виготівників
виконують їх представництва та філії,
створені виготівниками для цієї мети,
або підприємствами, які виконують вказані
вимоги на підставі договору з виготівником.
У випадку необхідності, споживач
може повернути товар неналежної якості
і пред’явити вимоги продавцю, виготівнику
(підприємству, що виконує їх функції),
а ці особи зобов’язані
прийняти такий товар. Така вимога споживача
підлягає негайному задоволенню тільки
за наявності такого ж товару, а в разі
необхідності перевірки якості такого
товару – протягом 14 днів або за домовленістю
сторін. Якщо товар відсутній, то вимога
про його заміну задовольняється у двомісячний
термін (перебіг цього строку починається
з моменту надходження відповідної заяви).
Якщо задовольнити цю вимогу у встановлений
строк неможливо, то споживач може пред’явити
вимоги, які передбачені п. 1 (а, в, г, д) ст.14
Закону України “Про захист прав споживачів”
(див. вище).
Якщо споживач придбав продовольчий
товар неналежної якості - продавець зобов’язаний
замінити його на якісний або повернути
споживачеві сплачені ним гроші, якщо
вказані недоліки виявлені у межах терміну
придатності. При поверненні грошей розрахунки
із споживачем у разі підвищення ціни
на товар провадяться виходячи з його
вартості на час пред’явлення відповідної
вимоги, а у разі зниження ціни – виходячи
з вартості товару на час купівлі. У тому
випадку, коли споживач пред’явив вимоги
про безоплатне усунення недоліків товару
вони повинні бути усунуті протягом 14
днів або за згодою сторін в інший термін.
На цей період на вимогу споживача йому
надається (з доставкою) аналогічний товар
незалежно від моделі. Для цього виготівник
разом з продавцем зобов’язані на договірній
основі передбачити обмінний фонд товарів.
За невиконання вищевказаної вимоги та
за кожний день затримки усунення недоліків
понад установлений термін споживач має
право вимагати сплати йому неустойки
в розмірі 1% вартості товару.
Важливо звернути увагу на те,
що всі вищевказані вимоги мають розглядатися
тільки після пред'влення споживачем квитанції,
товарного чи касового чека або іншого
письмового документа, а щодо товарів,
на які встановлено гарантійні строки
технічного паспорта чи іншого документа,
що його замінює. Якщо ж таких документів
немає – вимога розгляду не підлягає.
Але якщо такі документи втрачені, то їх
можна відновити у передбаченому законодавством
порядку.
Необхідно зазначити, що вимоги
споживача не підлягають задоволенню,
якщо продавець, виготівник (підприємство,
що виконує їх функції) доведуть, що недоліки
товару виникли внаслідок порушення споживачем
правил користування товаром або зберігання.
Споживач має право брати участь у перевірці
якості товару особисто або через свого
представника.
Звертає увагу на себе той факт,
що умови договору, що обмежують права
споживача порівняно з правами, встановленими
законодавством, визнаються недійсними.
Якщо в результаті застосування умов договору,
що обмежують права споживача, споживачеві
завдано збитків, то вони повинні бути
відшкодовані винною особою у повному
обсязі.
Висновок
Договір купівлі-продажу - основний вид
цивільно-правових зобов'язань, які застосовуються
в майновому обороті.
Відносини купівлі-продажу регулюються
положеннями діючого на території України
цивільного законодавства і договорами
купівлі-продажу, укладеними між сторонами
угоди.
Купівля-продаж - це договір за яким, одна
сторона (продавець) зобов'язується передати
річ (товар) іншій стороні (покупцю), а покупець
зобов'язується прийняти цей товар і заплатити
за нього певну грошову суму (ціну).
Таки чином, договір купівлі-продажу
завжди вляється консенсуальним,
оскільки вважається укладеним з моменту,
коли сторони досягли згоди за всіма умовами
договору.
Купівля продаж оплатний: основою
виконання зобов'язань по передачі товару
являється отримання зустрічного задоволення
у вигляді покупної ціни, і навпаки.
Наявність суб'єктивних прав і обов'язків
у обох сторін договору кіпівлі-продажу
дозволяє характеризувати його як взаємний.
Єдина умова, яку сторони повинні у всіх
випадках обов'язково самі визначити при
купівлі-продажу, - її предмет. По закону
питання про те, що продається і купляється,
вважається погодженим сторонами, якщо
із договору можна установити найменування
і кількість товару. Інші умови, включаючи
ціну і якість товарів, в принципі являються
визначеними на основі критеріїв, введених
законом, і можуть сторонами особо не погоджуватися.