Проблеми та перспективи розвитку енергомашинобудування в Україні

Крім того, може бути доцільним  створення нового спеціалізованого котельного заводу, який стане центром  котлобудування в Україні.

Виробничі потужності Сумського  заводу “Насосенергомаш” дозволяють у стислий термін освоїти виробництво  живильних насосів нового покоління  для електростанцій, техніко-економічні та експлуатаційні показники яких відповідають сучасному рівню.

НВО “Електроважмаш” освоїло  виробництво сучасних електрогенераторів асинхронізованого типу і в змозі  розробити та виготовляти необхідні  генератори для нових сучасних блоків. ВАТ “Запоріжтрансформатор” провело  розробку та освоєння опорних газонаповнених трансформаторів напругою 110-750 кВ, трансформаторів типу ТДЦ-40000/330-У1 та подібних, які потрібні для нових електростанцій всіх видів і електромереж.

При цьому підприємства енергомашинобудівного  комплексу України потребують додаткового  переобладнання та реконструкції, оскільки понад десятирічний період кризових явищ, відсутність замовлень призвели до часткової деградації підприємств, старіння унікального обладнання, перетікання  висококваліфікованих спеціалістів у  інші сфери діяльності та відтоку  їх а кордон.

Необхідна серйозна реструктуризація підприємств для підвищення ефективності роботи, яка дозволить поліпшити  їх діяльність і створити умови для  освоювання новітніх технології, необхідних для використання у сучасному  енергетичному обладнанні в умовах ринку, що формується. Одночасно з  освоєнням нових високоефективних технологій необхідна модернізація важкого й унікального металоріжучого обладнання цих підприємств у  напрямі підвищення його точності, рівня механізації та оснащення  сучасними вимірювальними приладами.

Обладнання для нетрадиційних  джерел енергії доцільно випускати  на існуючих машинобудівних підприємствах, підпорядкованих Мінпромполітики. Виробництво перспективних вітроенергетичних  установок освоює завод “Південмаш” (м. Дніпропетровськ).

Для створення нового енергетичного  обладнання необхідно провести широкий  спектр науково-дослідних робіт, для  чого доцільно сконцентрувати зусилля  проектантів, науковців і виробників на створенні демонстраційних зразків  та одержанні досвіду експлуатації впроваджуваних ПГУ, ПГУ з ВЦГ, котлів з ЦКШ, нових електрогенераторів, трансформаторів, систем автоматизованого управління та інших видів обладнання.

З огляду на економічну доцільність, певне обладнання вигідніше імпортувати, доки вітчизняні підприємства не налагодять його виробництво.

Розділ 4. Проблеми та перспективи  розвитку  енергомашинобудування  в Україні.

4.1. Проблеми.

Основна проблема енергомашинобудування України – знаходження ємних ринків збуту. Нові ємні ринки збуту, характеризуються високою конкуренцією, що вимагає високої якості продукції, впровадження новітніх технологій і високої ефективності виробництва. У реальності продукція машинобудування найчастіше морально застаріла, що викликано використанням застарілих технологій виробництва, зносом обладнання на 60-80 %, і мінімальним рівнем інноваційної активності. [1,12].

Вітчизняні енергомашинобудівні підприємства програють конкуренцію іноземцям з трьох основних причин.

По-перше, величезний досвід у сфері створення машин і  агрегатів і сучасні технології забезпечують європейським фірмам істотне  науково - технічне випередження в порівнянні з вітчизняними виробниками за якістю, надійності і довговічності виготовляється обладнання.

По-друге, провідні світові  фірми володіють досвідом і можливостями для реалізації проектів "під  ключ", що істотно знижує трансакційні витрати замовника.

І останнє, іноземні енергомашинобудівники в змозі виконати замовлення в кредит, під низькі відсотки з відстрочкою платежу на кілька років, що особливо актуально для українських фірм в умовах дефіциту ліквідності. Вітчизняні машинобудівні підприємства такими можливостями і вільними фінансовими ресурсами під ці цілі, не володіють. Крім того, наявність на вітчизняних підприємствах чорної металургії агрегатів відомих іноземних фірм дозволяє їм без особливих труднощів пройти сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам [3,6].

Розділ 4. Проблеми та перспективи  розвитку  енергомашинобудування  в Україні.

4.2. Перспективи.

Президія НАН України  відзначає важкий стан, в якому  перебуває енергетична галузь країни. Енергетичне обладнання, в тому числі  енергоблоки теплових і атомних  електростанцій, вичерпали значною  мірою свій ресурс і потребують модернізації. В Україні відсутнє власне котлобудування, а роботи по його створенню практично  припинені. В той час, коли енергомашинобудівні  підприємства та проектні організації  країни перебувають у катастрофічному  економічному стані, спостерігається  тенденція до залучення на енергетичний ринок України іноземних підприємств (АВВ, SIEMENS та ін.). При цьому науково-дослідні інститути, які забезпечували наукове  супроводження енергомашинобудівної галузі СРСР (ВТІ, ЦКТІ, ЦНІВМаш) у результаті розпаду Союзу залишились за межами України.

Слід відзначити, що в  Україні накопичено значний науковий, науково-технічний і промисловий  потенціал у галузі енергомашинобудування, основу якого становлять науково-виробничі  об'єднання "Турбоатом", "Електроважмаш", "Моноліт", "Хартрон" та ін. Значний  внесок у розвиток наукових досліджень у цій галузі зробили інститути  НАН України. Результати фундаментальних  та прикладних досліджень, отримані вченими  України, наявність наукових та інженерних кадрів свідчать, що українське енергомашинобудування  має всі підстави для виходу на рівень кращих у світі. До найважливіших  досягнень українських учених можна  віднести розробки по створенню останніх ступенів низького тиску турбін, методів  боротьби з щілинною ерозією, сегментних підшипників без масляної ванни, сучасних високоефективних насосів  та трансформаторів. Наукові досягнення вчених України в галузі енергомашинобудування  визнані світовою науковою громадськістю  та отримали високу оцінку промислових  підприємств[15].

Разом з тим Україна  серйозно відстає від розвинених країн Заходу в масштабах проведення цілеспрямованих досліджень, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у галузі створення систем керування, діагностики, енергетичного обладнання, використання нових технологій спалювання палива. Має місце значне відставання  від розвинених країн Заходу у  проведенні НДДКР у галузі турбо - та котлобудування за міжнародною  програмою "Чисте вугілля". Існують  певні недоліки в організації  науково-дослідних робіт по реалізації їх результатів. В інститутах НАН  України не повною мірою використовується експериментальне обладнання для проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у галузі енергомашинобудування, зокрема через відсутність достатнього  фінансування.

Президія НАН України  вважає, що для науково-технічного забезпечення виходу галузі енергомашинобудування  з важкого стану необхідно  поглибити взаємовигідне співробітництво  НАН України з зацікавленими  міністерствами і відомствами, зокрема  з використанням нових організаційних форм. Це дасть можливість накопичити кошти, забезпечити реконструкцію  і модернізацію енергооб'єктів, ширше  використовувати результати наукових досліджень і, таким чином, інтенсифікувати  науково-технічний прогрес у галузі.

Президія Національної академії наук України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Доповідь члена-кореспондента  НАН України Ю.М. Мацевитого "Про  сучасний стан та перспективи  розвитку наукових досліджень  у галузі енергомашинобудування  в Україні" взяти до відома.

2. Затвердити перелік  основних завдань фундаментальних  і прикладних досліджень у  галузі енергомашинобудування (додаток)  для установ Відділення фізико-технічних  проблем енергетики НАН України.

3. Доручити Відділенню  фізико-технічних проблем енергетики  НАН України в двомісячний  термін підготувати проект звернення  НАН України до керівництва  держави щодо невідкладних заходів  по збереженню та розвитку  енергомашинобудування в Україні.

4. Доручити ІПМаш ім. А.М.  Підгорного НАН України:

- організацію і проведення  комплексних досліджень у галузі  енергомашинобудування та їх  координацію із зацікавленими  організаціями та установами  України;

- у двомісячний термін  підготувати та подати до Президії  НАН України узгоджений із  зацікавленими міністерствами та  відомствами координаційний план  наукових досліджень з найважливіших  проблем енергомашинобудування;

- у двомісячний термін  підготувати пропозиції від НАН  України по впровадженню завершених  науково-дослідних робіт у галузі  енергомашинобудування для подання  в установленому порядку до  відповідних міністерств і відомств;

- підготувати пропозиції  щодо приєднання України до  Європейського комітету стандартів  у галузі енергомашинобудування  та енергетики.

5. Контроль за виконанням  цієї постанови покласти на  Науково-організаційний відділ Президії  НАН України[15].

Висновки

Опрацювавши літературні  джерела з даної теми можна  дійти висновків:

1. В Україні було створено значний науково-технічний і науково-виробничий потенціал з розробки та випуску основних видів енергетичного обладнання. Вітчизняний енергомашинобудівний комплекс входив до п’ятірки найбільш потужних виробників енергетичного обладнання у світі. ВАТ “Турбоатом”, НВО “Електроважмаш”, ДП “Зоря – Машпроект”, ВАТ “Запорізький трансформаторний завод”, Сумський “Насосенергомаш” та інші підприємства і зараз спроможні задовольнити понад 85% потреб вітчизняної енергетики в обладнанні та водночас забезпечити експортні поставки в інші країни за умови відповідних замовлень, модернізації та реконструкції основних фондів, упровадження високих технологій, поновлення виробничих колективів висококваліфікованими кадрами.

Винятком є котельне, реакторне  і деякі види допоміжного обладнання, виробництво яких не було налагоджено  в Україні, але за належних умов може бути розгорнуте на базі існуючих виробничих потужностей.

2.  Бурхливий розвиток енергомашинобудування розпочався з 1920 року, в результаті Всесоюзної програми електрифікації.

3. Підводячи підсумок всьому вище написаному, можна відзначити: за роки розвитку економіки України енергомашинобудівна підгалузь пережила тривалу руйнівну кризу з великими втратами виробничого та кадрового потенціалу з дворазовим скороченням частки продукції машинобудування в виробництві України, знижена активність інноваційно-інвестиційної діяльності.  

В незалежності від масштабів  кризи розвиток галузі неможливо  без вкладення значних інвестицій. В теперішній час даний знос обладнання складає близько 70 %. При нестачі  фінансових ресурсів досить повільно вирішуються проблеми відновлення  виробничого потенціалу галузі. Керівництву  держави повинно докласти значні  зусилля для стимулювання інвестиційної діяльності машинобудівної промисловості та розвитку науки держави.

Пріоритетними напрямками розвитку галузі повинні стати: подолання  науково-технологічного відставання  від індустріально розвинених країн, підвищення рівня наукових розробок в галузі машинобудування, зростання  інноваційної активності підприємств, створення умов для збільшення обсягів  випуску високотехнологічної продукції.

Список використаних джерел

1. Безтілесна Л.М. (2012), Механізм  забезпечення  сталої конкурентоспроможності  великого  промислового  підприємства [Mechanisms to ensure sustainablecompetitiveness of large industrial enterprises], Економіст, Київ, Україна.

2. Васюков О.Я. (2013), Машинобудування  в Україні [Engineering in Ukraine], Труд, Херсон, Україна.

3. Василенко Ю.А. (2008), Аналіз  ринку в Україні [Market analysis in Ukraine], ХНТУ, Херсон, Україна.

4. Бородіна О. М. (2011), Конкурентоспроможність економки  України: стан і перспективи  підвищення: монографія [The competitiveness of economy ofUkraine: status and prospects of improvement: monograph], Основа, Київ, Україна.

5. Горбашевська М. О. (2011), Перспективи співпраці України  з ЄС на прикладі машинобудівельного  комплексу [Prospects of cooperation between Ukraine andthe EU as an example of machine-building complex], Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки, Луцьк, Україна.

6. Данилишин Б.М. (2007), Машинобудування   в  Україні:  тенденції,  проблеми,  перспективи [Engineering in Ukraine: Trends, Problems and Prospects], Аспект-Поліграф, Ніжин, Україна.