Особливості розвитку країн – далекосхідних держав “тигрів”

Сянган

Хоча Сянган — це частина Китаю, користуючись при цьому широкою автономією, а Тайвань, як вважає Китай є його 23 «бушуюча» провінція, але де-факто він є незалежною державою.

Завдяки зростанню чисельності населення і дешевій робочій силі текстильне виробництво та інші галузі промисловості швидко росли. Разом з індустріалізацією основним двигуном економіки став експорт на зовнішні ринки. Завдяки зростанню промислового виробництва стабільно підвищувався  рівень життя. Після початку реформ у Китаї, Гонконг став основним джерелом іноземних інвестицій у Китай. Через рік, впритул до північного кордону Гонконгу на території провінції Гуандун утворена перша в Китаї  особлива економічна зона Шеньчжень. Текстильна та  виробнича складова в економіці Гонконгу поступово зменшувалась, віддаючи першість  фінансам та банківському сектору.

                        Корея

У середині 50-х років за рівнем економічного розвитку Корея відносилася за класифікацією Всесвітнього банку до відсталих країн із ВВП на душу населення менше 100 доларів. А, з 1999 року країна прийнята в «клуб багатих і високорозвинених» — ОЕСР. Південна Корея має багаті ресурси гідроенергії, але використовує ці ресурси слабо, натомість активно розвиває атомну енергетику (11 атомних блоків потужністю 45 кВт). Також в Кореї добре розвинуте машинобудування, донедавно на світовому автомобільному ринку утримувала міцні позиції (2,5 млн. шт.), але після фінансового краху на головному автомобільному концерні країни Daewoo ця галузь зазнає значних збитків, Корея займає друге місце (6,2 млн. бр.-реєстр т.) після Японії за обсягом суднобудування.

У середині 50-х років за рівнем економічного розвитку Корея відносилася за класифікацією Всесвітнього банку до відсталих країн із ВВП на душу населення менше 100 доларів. А, з 1999 року країна прийнята в «клуб багатих і високорозвинених» — ОЕСР. Південна Корея має багаті ресурси гідроенергії, але використовує ці ресурси слабо, натомість активно розвиває атомну енергетику (11 атомних блоків потужністю 45 кВт). Також в Кореї добре розвинуте машинобудування, донедавно на світовому автомобільному ринку утримувала міцні позиції (2,5 млн. шт.), але після фінансового краху на головному автомобільному концерні країни Daewoo ця галузь зазнає значних збитків, Корея займає друге місце (6,2 млн. бр.-реєстр т.) після Японії за обсягом суднобудування.

Тайвань

Тайвань є значним експортером капіталу в світі, особливо в Південно — Східну Азію (за останні п'ять років інвестиції у цьому регіоні досягли 36 млрд. $). Тайвань має шість блоків атомної станції потужністю 30 млн. кВт. Уранову сировину постачає переважно з Африки, як і інші країни Східної Азії. В новітніх технологіях Тайвань спеціалізується на виробництві ОЕМ та дисплеїв для них. А у судноплавстві Тайвань є одним із світових лідерів з виробництва спортивних яхт. Тайвань є одним із світових лідерів за випуском взуття (особливо спортивного), спортивного одягу та інвентарю (тенісні ракетки, м'ячі тощо). Важливу роль в країні відіграє туризм. Іноземних туристів приваблює поєднання східної розкоші («уламок» дореволюційного Китаю) з комфортом Заходу. Економіка цього острова залежить від імпортного палива, сировини, продовольства і обладнання, на експорт йдуть готові вироби сучасної промисловості. Головні торгові партнери Тайваню — США, Японія, Сянган (Гонконг) та ФРН.

                      Висновки

Високі досягнення китайської економіки, що забезпечили різке покращення життя більш ніж мільярдного населення, впливають на всі країни Азії, і не тільки на них. У доповіді Світового банку під назвою. "Східноазіатськиій чудо" (1993 р.) йдеться, що Східна Азія стала "осередком технологічної цивілізацій" - великого історичного зсуву в історії людства, який, мабуть, визначить вигляд світу на початку XXI ст. Там же йдеться, що в останні 30 років східноазійські країни розвивалися в 2 рази швидше, ніж країни Латинської Америки. Вже в 1993 р сукупний продукт Японії, "чотирьох тигрів", чотирьох драконів і Китаю істотно перевершив сукупний продукт США. Особливо стрімко розвивався у "тигрів" і "драконів" експорт: їх частка у світовій торгівлі готовими виробами зросла з 1965 по 1990 р, з 9 до 25%. Східноазійські країни досить ефективно використовували плоди свого економічного зростання для зняття соціальної напруги, а. отже, для забезпечення політичної стабільності. Саме політична нестабільність в більшості випадків ставить хрест на планах здійснення кардинальних реформ. Так, наприклад, на Тайвані дохід найбагатших 20% населення в 5,8 рази вище доходів 20% найбідніших сімей. У Південній Кореї той же показник складає 8, а в Бразилії та Мексиці -- більше 20. Особливо вражає здійснена в регіоні боротьба з бідністю, ліквідація бідності.Очевидно, що в умовах Східної Азії прискорений розвиток однієї окремо взятої країни надавало та й каже значний вплив на інші країни, породжуючи ланцюгову реакцію розвитку. Одночасно слабшала їх залежність від перепадів кон'юнктури в США і Японії. Модернізація інфраструктури і перебудова промислової бази, збільшення внутрішнього споживчого попиту за рахунок розширення власного середнього шару населення сприяли зростанню виробництва, стимулювали поява нетрадиційних перспективних ринків, трансформували регіональні товаропотоки, сприяли пожвавленню інвестиційних та технологічних обмінів. Тут сформувався власний технологічний і науково-технічний потенціал, з'явилися альтернативні США і Японії інвестори світового рівня, перш за все Тайвань. Високі результати, досягнуті країнами східноазіатського регіону, багато в чому були обумовлені співробітництвом та обміном технологіями, капіталом та інформацією, але це співробітництво вимагало організаційного оформлення. Переважним інструментом такої співпраці тут стало створення національних економічних територій.