Механізм розвитку зсувів на території України

1. Вивчення літературних  і архівних матеріалів.

2. Збір метеорологічних  даних про опади, їх інтенсивність  і розподіл. Вивчаються всі статті  балансу вологи на схилі: інфільтрація, поверхневий стік і випаровування.

3. Вивчення гідрологічних  умов з метою: 

а) встановити наявність  і поширення абразії берега;

б) кількісно визначити  інтенсивність абразії;

в) встановити залежність інтенсивності абразії від природних  факторів.

4. Інженерно-геологічна  зйомка. При цьому встановлюється: літологічний склад, потужність  і умови залягання порід, умови  стоку поверхневих вод, водоносні  горизонти і області живлення  підземних вод, історія розвитку  рельєфу. Виявляються основні  фізико-геологічні явища.

5. Гірночобурові роботи, спрямовані на отримуання зразків  порід непорушеної структури.

6. Гідрогеологічні спостереження.

7. Лабораторні дослідження  як води, так і порід.

8. Польові дослідні  роботи.

9. Стаціонарні спостереження  (поверхневі  та глибинні репери).

10. Геофізичні дослідження.

11. Спостереження за  роботою протизсувних та інших  споруд у районах зсувів.

 

9. Заходи боротьби із зсувами

 

Всі протизсувні заходи поділяються на пасивні (попереджувальні) і активні.

До першої групи  заходів належать :

1) заборона підрізання зсувних схилів і влаштування на них різних виїмок;

2) неприпустимість підсипань як на схилах, так і над ними в межах загрозливої смуги;

3) заборона будівництва на схилах;

4) заборона виконання вибухових і гірничих робіт поблизу зсувних ділянок;

5) обмеження швидкості руху поїздів у зоні, що прилягає до зсувної ділянки;

6) неприпустимість знищення деревно-чагарникової і трав‘янистої рослинності;

7) заборона поливання земельних ділянок, а інколи і їх розорювання;

8) неприпустимість скидання на зсувний схил зливових, талих, стічних та інших вод.

Здійснення перерахованих  заходів не пов‘язане з витратами  значних коштів, часу і матеріалів, бо при їх проведені немає необхідності у влаштуванні яких-небудь спеціальних  споруд. Такі заходи можуть дати очікуваний результат не одразу, а через тривалий проміжок часу, інколи через декілька років.

Так звані активні  протизсувні заходи вимагають влаштування  різних  спеціальних споруд. Ці заходи поділяються на чотири групи:

1. Заходи, спрямовані на припинення чи послаблення процесів, які безпосередньо викликають виникнення зсувів. Сюди належать: закріплення берегів, водовідведення, регулювання поверхневого стоку (нагірні канави і охоронні вали). Для регулювання стоку при захисті крупних промислових і міських об‘єктів часто вдаються до вертикального планування території і влаштування водостічної мережі закритого типу. Під час вертикального планування повинні бути усунені всі пониження, в яких може накопичуватися вода, причому в зсувній зоні не допускаються великі підсипання, а дерновий покрив по можливості зберігається. До планування схилу можна віднести і влаштування на укосах берм. Берми розділяють високий укіс на укоси меншої висоти, що сприяє більшій стійкості.

Закрита водостічна мережа включає в себе вуличні лотки, дощоприймальні водостічні підземні колектори. Для захисту невеликих колекторів може застосовуватися і відкрита водостічна мережа, що складається з ряду неглибоких канав і магістральних каналів. Дно та стінки канав покриваються захисним покриттям (асфальт, бетон, глина). Для перехвату і відведення підземних вод влаштовуються укісні і підземні дренажі. Укісні дренажі призначаються для попередження вимивання часток (суфозії) підземними водами, які виходять на схилі. До підземних дренажів належать підземні галереї, що влаштовуються або у водоносному пласті, або у водотриві, який його підстеляє. У першому випадку галереї самі служать дренами, в які стікають підземні води; у другому випадку вода з водоносного горизонту скидається в галерею за допомогою вертикальних колодязів (наскрізних або забивних фільтрів).

2. Заходи протидії сповзанню порід шляхом влаштування споруд, що утримують земляні маси. Застосовуються палі, підпірні стінки, контрбанкети, контрфорсні стовпи і т.ін. Палі (бетонні, залізобетонні, інколи сталеві) зазвичай розташовують у шаховому порядку, врізаючи їх на глибину до 2 м у стійку породу. Вони занурюються у наперед пробурені свердловини. Підпірні стінки влаштовуються в основі або нижній частині схилу. Основа підпірної стінки заглиблюється у стійкі породи. За стінкою влаштовується дренаж. Інколи вдаються до влаштування підсипань, що привантажують схил – контрбанкетів.

3. Заходи. спрямовані на збільшення опору грунтів зсувним зусиллям. До них належать заморожування, силікатизація, цементація і електрохімічне закріплення порід.

4. Знімання зсувних мас до стійких порід застосовується у випадках, коли нестійкі породи мають незначний об‘єм, бо це досить вартісний метод.

 

 

Готуйтеся до виникнення зсуву:

• Уважно слухайте та вивчайте інформацію про обстановку, можливі місця та приблизні межі зсувів, а також інструкції про порядок дій у випадку загрози виникнення зсуву. Це особливо необхідно знати тим, у кого будівлі розташовані: на височині, на схилах або у підніжжя гір та пагорбів; навколо глибоких ярів.

• Повідомте при появі ознак зсуву органи місцевого самоврядування та органи цивільної оборони. Ознакою зсуву є заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах та зміщення грунту.

• Зберігайте спокій, уникайте паніки.

Дії під  час зсуву:

• При отриманні інформації про дане стихійне лихо, дійте залежно від ступеня загрози та швидкості зміщення зсуву.

• Зберігайте спокій, уникайте паніки.

• Підготуйтесь до евакуації, з'ясуйте у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації.

• При наявності часу та незначній швидкості руху зсуву (декілька метрів на місяць): по можливості вивозьте своє майно у раніше намічене місце; відключіть всі мережі постачання; щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; шиби, по можливості, захистіть віконницями або щитами.

• Дійте негайно! Терміново евакуюйтеся у безпечне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 метра на добу.

• Попередьте сусідів, надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

• Швидко одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш цінні і необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик та радіоприймач на батарейках.

• Від'єднайте електроприлади від електромережі, вимкніть газ та систему нагрівання, загасіть вогонь у печах.

• Не користуйтесь ліфтом. Його може заклинити від перекосу будинку.

• Виведіть худобу на більш безпечну місцевість, а якщо немає часу, відчиніть хлів - дайте худобі можливість рятуватися.

Дії після  зсуву:

• Зберігайте спокій, оцініть ситуацію.

• Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу для тих, хто її потребує. Допоможіть при необхідності рятувальникам у відкопуванні та визволення постраждалих із завалів.

• Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Будьте дуже обережні, може статися раптове обвалення.

• Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання.

• Перевірте чи немає загрози пожежі. Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу.

• Не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами.

• З'ясуйте у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

На території  України  зафіксовано понад 20 тис.  зсувів і їх кількість постійно зростає.  Найбільшого поширення набули зсуви на узбережжі  Чорного  та  Азовського  морів,  берегах  р. Дніпра,  в Закарпатській,   Івано-Франківській,    Одеській,     Полтавській, Чернівецькій та деяких інших областях. 

Активізація зсувів  у  багатьох  регіонах  має  руйнівний,  а інколи катастрофічний характер.  Тільки за останні роки від зсувів постраждали гірські райони Закарпатської області, численні об'єкти в Автономній Республіці  Крим,  будівлі  в  м.  Дніпропетровську, Дніпродзержинську,   Чернівцях,   Луганську   та   багатьох  інших населених  пунктах.  Це  створює   постійну   загрозу   виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також небезпеку для здоров'я та життя людей.  

     Значне  поширення  зсувів  на території  України пояснюється її геологічною  будовою та геоморфологічними   умовами,  що  потребують поглибленого  вивчення.

     Основними  природними    факторами    активізації   зсувів   є  метеорологічні   (атмосферні    опади,    температура    повітря), гідрологічні  (рівень  та  об'єм  річкового стоку води,  хвильовий режим  морів,  озер,  інших  водойм,  ерозійна  та  абразивна  дія поверхневих вод),  гідрогеологічні (рівень,  хімічний склад, умови живлення та дренажу підземних вод),  сейсмічні (землетруси). Вплив цих  факторів  на активізацію зсувів можна істотно зменшити шляхом застосування засобів інженерного захисту для послаблення ерозійної та   абразивної  дії  поверхневих  вод,  перепланування  поверхні, дренування і закріплення схилів рослинністю,  технічної меліораціїґрунтів,  регулювання  поверхневого  стоку на схилах,  механічного утримування  зсувів   підпірними   стінами,   палями   та   іншими інженерними спорудами. 

Негативний вплив  господарської діяльності можна зменшити або повністю усунути шляхом  регулювання  порядку  її  провадження  на зсувонебезпечних  територіях,  здійснення  відповідної  інженерної підготовки  територій  до  господарського  освоєння,  періодичного очищення   русел   річок   і   струмків   від   мулу,   дренування перезволожених та підтоплених територій,  регулювання поверхневого стоку на забудованих територіях, механічного утримування схилів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Інженерна геологія :  навчальний посібник/ А.В.Шостак. – Інтернет-ресурс Київського університету. – geol.univ@kiev.ua. – 92 с.
2. Інформаційний щорічник щодо активізації небезпечних екзогенних геологічних процесів на території України за даними моніторингу ЕГП, К 2007 р.
3. Фізико-хімічні основи надзвичайних ситуацій:нач.посібник./ Гай А.Е,Вовк О.О.,Корчагін П.О та ін..-К,: «НАУ-друк»,2009.-192с.
4. Безпека життєдіяльності - Цапко В.Г: навч. посібник, 2001- 400с.
5. Енциклопедія природних стихій. – К., 1998.
6. Основи безпеки життєдіяльності. Посібник. – К., 2001.