Механізм розвитку зсувів на території України

 

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут екологічної безпеки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни « Фізико-хімічні основи надзвичайних ситуацій»

 

на тему « Механізм розвитку зсувів на території України»

 

 

 

 

                                                                                    

 

                                                                                         Виконала: студентка ЕК 502

                                                                                                           Мисник Аліна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра екології

 

ЗАВДАННЯ

на виконання  курсової роботи

студентки Мисник Аліни  Володимирівни

 

Тема курсової роботи:

«Механізм розвитку зсувів на території України»

 

 

 

Термін виконання роботи: з                до                     р.

Завдання видав  _______________  (доц. Гай А.Є. )

                            (підпис керівника)   (П.І.Б. керівника)

“____” ____________ 2010р.    

Завдання прийняв до виконання_______________________________

(підпис студента)

 

Курсову роботу захищена з оцінкою ______________________________

Голова комісії: _________________________________________________

Члени комісії: __________________________________________________

 

 

 

 

 

Реферат

 

Курсова робота на тему: « Механізм розвитку зсувів на території України», складається з      сторінок, 1 малюнку, 2 діаграми, 1 таблиця та   додатків.

 

Об’єкт дослідження: зсуви на території України.

 

Предмет дослідження:  дослідження механізму розвитку механізму зсувів на території України.

 

Актуальність  теми: ця тема є дуже актуальною для України на сьогоднішній день. На території  України  зафіксовано понад 20 тис.  зсувів і їх кількість постійно зростає.  Найбільшого поширення набули зсуви на узбережжі  Чорного  та  Азовського  морів,  берегах  р. Дніпра,  в Закарпатській,   Івано-Франківській,    Одеській,     Полтавській, Чернівецькій та деяких інших областях.

Активізація зсувів  у  багатьох  регіонах  має  руйнівний,  а інколи катастрофічний характер.  Тільки за останні роки від зсувів постраждали гірські райони Закарпатської області, численні об'єкти в Автономній Республіці  Крим,  будівлі  в  мм.  Дніпропетровську, Дніпродзержинську,   Чернівцях,   Луганську   та   багатьох  інших населених  пунктах.  Це  створює   постійну   загрозу   виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також небезпеку для здоров'я та життя людей.

 

Ключові слова: зсуви, схил, небезпечні геологічні процеси , активні зсуви, неактивні зсуви, протизсувні заходи.

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ

1. Загальна характеристика зсувів..................................................... 6

2. Основні природні    фактори    активізації   зсувів……………………… .  8

3.  Стадії розвитку зсувів……………………………………………………... 8

           4. Морфологія зсувного схилу……………………………………………….. 9

5. Ознаки зсувних зрушень…………………………………………  10

6. Класифікації зсувів………………………………………………. 11

7. Активізація зсувних процесів на території України. впродовж 2009 - початку 2010рр.................................................................... 14
8. Методи інженерно-геологічного вивчення зсувів……………    21
9. Заходи боротьби із зсувами........................................................... 21

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На території  України  зафіксовано понад 20 тис.  зсувів і їх кількість постійно зростає.  Найбільшого поширення набули зсуви на узбережжі  Чорного  та  Азовського  морів,  берегах  р. Дніпра,  в Закарпатській,   Івано-Франківській,    Одеській,     Полтавській, Чернівецькій та деяких інших областях.

Активізація зсувів  у  багатьох  регіонах  має  руйнівний,  а інколи катастрофічний характер.  Тільки за останні роки від зсувів постраждали гірські райони Закарпатської області, численні об'єкти в Автономній Республіці  Крим,  будівлі  в  мм.  Дніпропетровську, Дніпродзержинську,   Чернівцях,   Луганську   та   багатьох  інших населених  пунктах.  Це  створює   постійну   загрозу   виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також небезпеку для здоров'я та життя людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика зсувів

Зсув - це ковзаюче переміщення мас гірських порід униз по схилу під дією власної ваги. Зсуви найчастіше виникають на берегах річок і водойм, на гірських схилах. Зсуви мають місце на схилах із крутизною 20° і більше в будь-яку пору року.

Основна причина  зсувів - надлишкове насичення глиняних порід підземними водами. До інших причин виникнення зсувів належать: ослаблення порід унаслідок вивітрювання, перезволоження грунту опадами, нерозумна господарська діяльність людини. Зсуви виникають також під час землетрусів і вивержень вулканів. Активізація зсувів залежить від інтенсивності постачання грунту підземними та поверхневими водами. Об'єм грунту, який зміщується під час зсуву, може становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду.

зсув с.Грушево, Закарпатська обл.

                                                            зсув в Тернопільській обл.

Зсуви можуть бути викликани  як природними причинами так і  антропогенними.

  Природними причинами зсувів є:

• збільшення крутизни схилу
• підмивання їхньої основи
• сейсмічні поштовхи

  Антропогенними причинами зсувів є:

     - руйнування схилів дорожніми канавами

• вирубка лісів
• надмірне винесення грунту
• неправильний вибір агротехніки для с/г угідь на схилах

 

Фізичні параметри утворення зсувів:

1. Пухкі слабкосцементовані породи (пісок, гравій)
2. В основі водотривкий шар, а вище залягають водоносні породи
3. Ослаблення міцності (зв’язності) порід-зчеплення між частинками ґрунту. Відбувається при вивітрюванні, перезволоженні, замерзанні або землетрусі.
4. Крутизна схилу більше 10%. У глиняних ґрунтах при гарному зволоженні   5-7⁰.
5. Сила тяжіння має бути більша за силу зв’язності ґрунту.

  Всі зсуви на території України картуються геологічною службою України, формуються паспорти для зсувів і постійно проводяться спостереження. 

 

2. Основні природні    фактори    активізації   зсувів

• метеорологічні   (атмосферні    опади,    температура    повітря);
• гідрологічні  (рівень  та  об'єм  річкового стоку води,  хвильовий режим  морів,  озер,  інших  водойм,  ерозійна  та  абразивна  дія поверхневих вод); 
• гідрогеологічні (рівень,  хімічний склад, умови живлення та дренажу підземних вод);
• сейсмічні (землетруси).

 

Вплив цих  факторів  на активізацію  зсувів можна істотно зменшити шляхом застосування засобів інженерного  захисту для послаблення ерозійної  та абразивної  дії  поверхневих  вод,  перепланування  поверхні, дренування і закріплення схилів рослинністю,  технічної меліорації ґрунтів,  регулювання  поверхневого  стоку на схилах,  механічного утримування  зсувів   підпірними   стінами,   палями   та   іншими інженерними спорудами.

 

3. Стадії розвитку зсувів

 

Розрізнюють такі стадії розвитку зсуву:

- прихована — від початку мікрозсування до появи видимих ознак формування зсуву (тріщин на земній поверхні, випирання порід в основі борту кар'єру тощо); швидкість посування наприкінці прихованої стадії 1-10 мм/доб;

- початкова — з моменту появи видимих ознак до переходу в сталу чи активну стадію;

- стала — період, в який посування характеризується постійною швидкістю; проявляється на пологих бортах лежачого боку, може зупинитися до переходу в активну стадію;

- активна — період, коли швидкість переміщення безперервно збільшується;

 - затухання — період, коли швидкість посування зсунутих мас зменшується до повної їх зупинки.

  Вторинними переміщеннями називають активізацію раніше спостережуваних деформацій (головним чином зсувів), що виникає в результаті зовнішніх впливів (вплив підземних вод, випадання атмосферних опадів, танення снігів, збирання частини зсунених мас, зовнішнього перевантаження і ін.), що нерідко супроводжується залученням у рух мас гірських порід, раніше на порушених руйнівними деформаціями.

 

 

4. Морфологія зсувного схилу

  Морфологія зсувного схилу залежить від характеру порід, які його складають, умов їх залягання та інших факторів, що визначають виникнення і розвиток зсувного процесу.

Під час вивчення зсувів розрізняють:

а) поверхню ковзання;

б) підошву зсуву (базис  сповзання);

в) глибину сповзання (глибину охоплення схилу зсувом);

г) зсувні цирки;

д) зсувне тіло;

є) зсувні накопичення.

Поверхнею зсуву називають поверхню, по якій відбувається відривання і рух сповзаючого масиву порід. Форма поверхні зсуву залежить від геологічної будови схилу і властивостей порід. В однорідних глинистих породах крива сковзання має найчастіше вигляд плавної кривої. В інших випадках поверхня зсуву буде хвилястою, ламаною чи пласкою. Ознакою поверхні зсуву може бути дзеркало ковзання, але не завжди. Інколи зміщення порід відбувається не по якійсь визначеній поверхні, а охоплює більш-менш потужні зону порід і має вигляд пластичних деформацій. В таких зонах сковзання породи мають порушену структуру. Часто в цих зонах порода має підвищену вологість. Це треба враховувати під час виявлення поверхні зсуву, для чого використовують гірничі виробки  й свердловини або шурфи.

Підошвою  зсуву (базисом сповзання) називають лінію перетину поверхні зміщення ( сковзання) і схилу. Підошва зсуву може перебувати в основі схилу або не збігатися з ним, якщо поверхня зміщення проходить вище чи нижче основи схилу. В останньому випадку інколи утворюється так званий вал випирання.

На одному і тому ж схилі може бути не один, а декілька зсувів, причому їх підошви перебуватимуть в різних місцях. Такі зсуви називають багатоярусними. Інколи утворюються ступінчасті зсуви.

Глибина сповзання  (глибина охоплення схилу зсувом) – це відстань від верхньої поверхні зсуву до поверхні сковзання, виміряна по нормалі до поверхні схилу. Визначається вона після встановлення положення і форми поверхні ковзання.

Зсувним цирком називають  виїмку, що утворилася на схилі в  результаті сповзання частини порід. Дугоподібна лінія зриву назвивається бровкою зсуву або лінією зсуву.

Зсувним тілом називають весь масив порід, що сповзли.

 

5. Ознаки зсувних зрушень

 

Ознаки зсувних  зрушень, які найчастіше зустрічаються, є наступними:

1. Зсувні тріщини, які утворюються на перших стадіях формування зсуву. Спочатку непомітні, вони поступово розширюються і подовжуються. Розташовуються спочатку ізольовано одна від одної по опуклій кривій лінії, зверненої опуклістю в бік схилу. Поступово окремі тріщини з‘єднуються між собою, утворюючи суцільну лінію відриву зсувного тіла.

2. Зсувні цирки.

3. Площини зриву, що утворюються при відриві зсувного тіла.

4. Вали біля підніжжя зсуву; верхні частини зсуву тиснуть на породи, які лежать нижче, в результаті чого останні випинаються у вигляді валів.

5. Зсувні уступи – площадки, у більшості випадків нахилені в бік схилу, – які утворилися при ковзанні тіла по криволінійній поверхні. Якщо зсув складний, то таких уступів буває декілька, тобто зсувні тіла ніби вкладені одне в одне.

6. Застій води, заболоченість і розвиток рослинності болотного типу, а інколи просто більш соковитої рослинності у заглибленій частині уступу зсуву. Це стається через накопичення атмосферних опадів у заглибленнях уступів.

7. “П‘яний “ ліс, або шаблевидні дерева.

8. Збугреність тіла зсуву. Бугри утворюються в результаті ерозійного згладження зсувних уступів і подальшої розробки ерозійних форм рельєфу.

9. Незбігання висот залягання пластів і зміна нахилу пластів. Це простежується у відслоненнях, а частіше при складанні геологічних розрізів по свердловинах чи шурфах.