Лісові ресурси України

— посилення  регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

 Для  економічної оцінки рівня та  якості структурних перетворень  пропонується використати, крім  загальноприйнятих критеріїв (ефективності  та оптимальності), ряд специфічних  — таких, як:

 — оптимальність  лісистості території;

 — оптимальність  забезпечення регенерації лісом  компонентів навколишнього середовища;

 — рівень  задоволення попиту «а лісоматеріали  за рахунок власного виробництва;

 — частка  обсягу деревини (у готовій продукції)  в загальному обсягу її переробки;

 — випуск  прогресивних видів продукції  із знеособленого 1 м³ заготовленої  деревини;

— структура  споживання сировини;

 — структура  випуску продукції.

Реалізацію  пріоритетів розвитку лісових галузей  і досягнення запропонованих критеріїв  можна забезпечити за рахунок  таких факторів: користування деревними  ресурсами лісу повинне переорієнтуватися  на інтенсивну основу; промислова переробка  деревних ресурсів має здійснюватися  на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економіки, що, дозволить перейти до етапу  нарощування обсягів виробництва.

Наведені  економічні терміни і поняття  спираються як на світовий досвід, так  і на власну економічну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, кон'юнктуру ринку і діяння його законів, існуючу структуру виробництва, потенціальні можливості.

[Джерело 5, с.18-20]

 

 Варто  зазначити, що науково визначені  та обґрунтовані концептуальні  основи трансформування лісового  комплексу і напрями підвищення  ефективності його функціонування  повинні охоплювати основні цілі  структурної політики держави,  етапи і пріоритети перебудови  лісових галузей з урахуванням  достатності джерел фінансування  з боку як держави, так і  окремих господарюючих суб'єктів.

Очікувані показники економічного зростання  базуються на аналізі виробничо-ресурсного потенціалу лісових галузей, оцінці можливостей та стану реалізації заходів щодо здійснення структурної  перебудови і впровадження сучасних технологій та устаткування, динаміці розвитку конкурентоспроможних виробництв і видів продукції. Звичайно, досягнення зазначених прогнозних обсягів стане  можливим за умови вирішення проблем  фінансової стабілізації, відновлення  інвестиційного процесу, реформування економічного механізму лісового комплексу. Прогнозні очікування значною мірою  пов'язуються з реалізацією заходів  державної Програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р., в якій передбачено структурні зміни у споживанні сировини та випуску  продукції за рахунок пріоритетного  розвитку целюлозно-паперового і плитного виробництв.

Важливим  заходом структурної переорієнтації є розширення сітки спільних підприємств  з випуску товарів народного  споживання підвищеного попиту, головний напрям діяльності яких — поглиблена переробка деревини з орієнтацією  на створення конкурентоспроможних видів продукції.

 Введення  у дію потужностей з виробництва  нового конструкційного матеріалу  — деревних плит середньої  щільності (типу МДФ) — в  Макіївці Донецької області дозволить  збільшити випуск меблів на  якісно новому рівні за європейськими  стандартами, виготовлення будівельних  матеріалів і конструкцій, які  матимуть необмежений попит на  внутрішньому і зовнішньому ринках.

У целюлозно-паперовій  промисловості досягнення прогнозних показників орієнтоване на розширення ринку збуту продукції на основі заходів щодо оновлення асортименту  на базі прогресивних технологій (хоча вже сьогодні окремі види галузевої  продукції відповідають міжнародному рівню якості — електроізоляційний картон, фільтрувальні папір і  картон, синтетичний і конденсаторний папір). Також слід відзначити, що частка експортних поставок целюлозно-паперової продукції до країн далекого зарубіжжя збільшилася.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Стан справ, в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс, можна  назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні зіткнувся з рядом  таких проблем – екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція  з закордонними виробниками, недостача інвестиційних ресурсів, застарілість техніки тощо.

Розвиток  ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу складні  завдання в зв’язку з приватизацією  державного майна і можливою зміною форм організації виробництва в  комплексних лісогосподарських  підприємствах.

Основними напрямками розв’язання проблем  розвитку лісового комплексу  (лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є: вдосконалення  форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація відтворення лісів і користування лісом.

При ситуації, що складається в нашій державі (корпоратизації лісопромислових підприємств  і державної власності на ліси), визначальним стає вибір форм організації  виробництва в комплексних підприємствах, і в тому числі – забезпечення реалізації основних принципів відтворення  лісів, користування лісом, ефективної переробки лісосировинних ресурсів.

Сьогодні  лісогосподарським і лісопромисловим  виробництвом управляють ті самі відомства  з виконанням тих самих функцій, що й раніше.

Звичайно, за час своєї діяльності існуючі  форми управління мали певні здобутки, але їх структура громіздка, їх функції  не сприяють розвиткові самостійності  підприємств входять у суперечність з економічними методами управління виробничими процесами, а зовнішньоекономічна  діяльність орієнтується на експорт  продукції, головним чином сировинного  напрямку.

З огляду на стан навколишнього середовища, лісового фонду і користування ним, на необхідність комплексної переробки  лісосировинних ресурсів, вітчизняний  і зарубіжний досвід, на особливості  економіки лісового комплексу в  умовах становлення ринкової моделі господарювання, у правління лісогосподарським  і лісопромисловим виробництвом в Україні доцільно організувати з урахуванням чіткого поділу функцій між структурними формуваннями: Міністерством лісів України, Міністерством  промисловості України, Міністерством  охорони навколишнього середовища України.

Реалізація  запропонованої моделі управління лісовим  комплексом можлива за умови розробки концепції господарювання в галузі та пакета нормативних матеріалів, відповідного доопрацювання Лісового Кодексу, а також становлення  основних інститутів ринку, які в  цілому повинні забезпечити ведення  робіт по відтворенню лісів, користуванню лісосировинними ресурсами та їх промисловій переробці на науковій основі. Трансформування існуючої системи  може бути і частковим – у порядку  експерименту у певних природно-економічних  зонах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Шаблій О. Економічна географія // Львів. Світ. 1994.-608 с.
2. Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу// Київ. Знання. 1992.-287 с.
3. Маценко Г.Все про ліс. Які вони дерева України. // Магістраль. – 1997.-253с.
4. Рущак М. Ліси України : управління, експлуатація, відтворення. // Економіка України. 1995. -358 с.
5. Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу : пріоритети, структура, ефективність. //Економіка України.1999 .-420 с.
6. Голуб О. Реструктуризувати лісовий фонд України. //Економіка України.1998 .-393 с.
7. Бобко А. За деревиною лісу не бачать. // Віче 1999 .-242с.
8. Я. Дяченко. Організація управління лісовим комплексом // Економіка України .1996. -325 с.
9. О. Голуб. Про ліс та його вартість. // Віче 1997.-235 с.
10. Статистичний щорічник України. 1996 рік. Міністерство статистики України.  618 с.
11. Генсірук І. Історія лісництва в Україні // Львів. Світ. 1990.-319 с.

12. Навчальний атлас України.//Київ , НВП « Картографія », 1997.