Лісопромисловий комплекс

Значення  комплексу

Лісопромисловий комплекс охоплює заготівлю, механічну обробку  та хімічну переробку деревини.

Ліс — є не тільки промислова сировина. Він захищає ґрунт від  водної та вітрової ерозії, зберігає вологу землі, стримує розливи річок, оберігає поля від згубних суховіїв. Найважливіший продукт життєдіяльності лісу — кисень.

Лісова промисловість  виробляє засоби виробництва (круглий  ліс, пиломатеріали, фанеру, деревні  плити, метиловий спирт) і предмети споживання (меблі, папір, оцтову кислоту), її продукція використовується в машинобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, в будівництві. Водночас лісова промисловість отримує від інших галузей лаки, фарби (виробництво меблів), соду, натрій, вибілюючі хімікати (виготовлення паперу), автомашини, трактори, верстати (заготівля та оброблення деревини). Вона має розвинені міжгалузеві зв'язки.

56.2. Галузева  структура. Принципи та особливості  розміщення основних галузей

Лісова промисловість  має галузі, що різняться між собою  технологією виробництва і призначенням готової продукції. Основні з них — лісозаготівельна, деревообробна, лісохімічна, целюлозно-паперова.

Він інтенсивно формується в умовах малого заліснення та недостатніх  запасів лісової сировини. Наявні площі й запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям території та різноманітним потребам господарства й населення в деревині та іншій лісовій продукції. Складовими лісового комплексу України е лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий та лісохімічний підкомплекси. В період економічної кризи в галузі відбулося значне зниження обсягів виробництва, проте за останні роки спостерігається їх зростання.

 

 

За даними Державного комітету земельних ресурсів, станом на початок 2007 р., землі лісового фонду  займали 10,8 млн га. Заліснення України становить близько 18 %. Темпи зростання покритих лісом площ досить низькі.

Ліси України поділяють  на дві групи. До першої групи, яка  займає 48 % загальної площі лісів, належать водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також заповідники національні парки й інші спеціальні ліси. Деревину тут заготовляють тільки під час догляду, санітарних і лісовідновних робіт. Другу групу (52 % площі лісів) становлять ліси, що мають захисне й обмежене експлуатаційне значення. До лісогосподарського комплексу відносять також заготівлю грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо.

Повільні темпи збільшення покритих лісом площ пояснюються  недостатніми капіталовкладеннями  в лісове господарство, радіоактивним забрудненням значної площі лісів. Внаслідок орієнтації в минулому на імпорт дешевої деревини різко знизився обсяг використання відходів деревообробної промисловості (50— 60 %). Лісовідтворення та щорічне впродовж 10—15 років розширення покритих лісом територій планується здійснювати на площі 250—280 тис. га.

Деревообробна промисловість  України складається з 9 підгалузей, 223 підприємств (з них 196 промислових) з 141,7 тис. осіб працівників. Всього в  Україні 350 підприємств, які випускають продукцію з деревини.

За рахунок власного виробництва Україна задовольняє  близько 50 % потреби в паперово-картонній  продукції, а решту імпортує з  Росії. Крім того, в Україні зовсім не виробляється або виробляється незначна кількість паперу, попит на який у світі зростає: газетного, етикеткового, мішкового, офсетного, пергаментного тощо. Україна спеціалізувалася переважно на виробництві малотоннажних спеціальних видів паперу та картону.

Нині підприємства України  виробляють до 150 видів продукції (папір  для друку, письма, електротехнічний, фільтрувальний, меблевий, антикорозійний тощо).

Цінною сировиною для  виробництва паперу є макулатура. Нині макулатуромісткість українського лісопромислового комплексу — одна з найбільших у Європі. Проте, крім макулатури у світі з цією метою використовують також солому хлібних злаків, конопель, льону й жита. Вихід біленої целюлози із соломи пшениці, зібраної з 1 га, удвічі вищий, ніж із соломи рису, ячменю та вівса. З волокнистих культур виробляють спеціальні сорти паперу — для цигарок, малювання та креслення, а також банкнот. В Україні найбільш придатними для цього є сорти конопель південних, які виведені Сумським інститутом луб'яних волокон. Вони практично не містять наркотичних речовин.

Лісогосподарський підкомплекс

Складається з двох підгалузей: лісового господарства та лісозаготівельної промисловості. Лісове господарство займається передусім лісовідтворенням, у тому числі розширенням площ лісів, поліпшенням їх видового складу, підвищенням продуктивності та охороною.

Лісовим господарством займаються переважно лісництва, а лісозаготівлею — лісгоспзаги. Останні заготовляють ліс для лісопильної, фанерної, целюлозно-паперової, а також будівельної, гірничодобувної промисловостей. Ліс в Україні заготовляють здебільшого в Івано-Франківській, Закарпатській, Волинській, Житомирській, Київській і Чернігівській областях. Обсяги лісозаготівлі в Україні щороку знижуються, внаслідок цього деревина завозиться з-за кордону.

Підприємства деревообробного  підкомплексу розташовані у районах  як лісозаготівлі, так і споживання деревини. Однією з найважливіших є лісопильна галузь, 80 % підприємств якої зосереджені в Карпатському економічному районі. Найбільшими центрами лісопиляння в Україні е Брошнів, Рожнятів, Вигода, Надвірна в Івано-Франківській, Чернівці й Берегомет у Чернівецькій, Сколе, Стрий і Турка у Львівській, Рахів і Свалява в Закарпатській, Костопіль і Сарни у Рівненській, Ковель та Камінь-Каширський у Волинській, Малин, Овруч і Коростень у Житомирській областях.

У лісопильному виробництві  діють 60 підприємств, потужності яких перебувають у межах від 10 до 130 тис м8. Частка підприємств потужністю до 25 тис. м3 становить ЗО %, до 50 тис. м3 — 51, понад 50 тис. м3 —19. Найбільші підприємства розташовані в Закарпатській та Чернівецькій областях. Щороку вони переробляють 2—3 млн м3 деревини. Головним недоліком галузі є брак сучасного обладнання. Потужності підприємств не завантажені повністю: обладнання з випуску пиломатеріалів використовується на 19,7 %, паркету — на 41,2, тари з деревини — на 10,4 %.

Фанерна промисловість  зосереджена переважно у Львові, Києві, Чернівцях, Оржеві та Костополі. Україна дуже відстає від розвинених країн за обсягами виробництва пиломатеріалів і фанери з розрахунку на одну особу.

Деревостружкові плити  виробляються в Костополі, Сваляві, Брошневі, Києві і Тересві. їх виробляють 13 підприємств потужністю 1100—1200 тис. м3. Потреба в цьому матеріалі становить 2400 тис. м3. Ця галузь відстає від потреб меблевої промисловості, тому значна кількість меблів увозиться з інших країн.

Меблева промисловість  — одна з найпотужніших галузей  деревообробки (у ній працюють до 50 % зайнятих у деревообробці). Найбільші  меблеві підприємства розташовані  в Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Мукачеві, Одесі, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Чернівцях та інших містах. Меблева промисловість має випускати продукцію, яка б відповідала сучасним вимогам споживача. В Україні для цього є достатній потенціал. Ще за часів Радянського Союзу обсяг виробництва цієї продукції на одну особу перебував на рівні республік Балтії. Частка України в експорті становила 25 %. Сьогодні спостерігається занепад виробництва, витіснення української продукції з внутрішнього ринку імпортною (приблизно на ЗО %).

Надзвичайно поширене виробництво  будівельних матеріалів з дерева (вікон, дверей, паркету, плінтусів), особливо в Карпатському, Волинському і Столичному економічних районах, а також у великих містах — з привізної деревини.

Целюлозно-паперова промисловість

В Україні розвинена  недостатньо, наслідком чого е дефіцит паперу й картону. Виробництво їх зосереджене на Жидачівському целюлозно-паперовому комбінаті (Львівська область), Рахівській картонній фабриці (Закарпатська область), Херсонському целюлозному заводі, паперовій фабриці в Понінці (Хмельницька область) і Малині (Житомирська область). Целюлозу виробляє Ізмаїльський комбінат в Одеській області.

Підприємства целюлозно-паперової  промисловості України поділяються  на три групи: целюлозно-паперові комбінати; підприємства, які виготовляють картон та папір з привізної сировини; переробні фабрики. Три вітчизняні ЦПК виробляють 104 тис. т сульфатної целюлози, а також близько 100 тис. т масових видів паперу.

Лісохімічний підкомплекс

Об'єднує підприємства, що виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, каніфоль, скипидар, ефірну олію, формалін, карбамід, метиловий спирт, кормові дріжджі. Основними центрами лісохімії є Великий Бичків, Пере-чин, Свалява (Закарпатська область), Коростень (Житомирська область), Київ та ін.

У лісохімічній промисловості  передбачається виробництво нових матеріалів на Макіївському заводі — ДВП для меблевої промисловості, в м. Надвірна — декоративного пластику (для меблевої й автомобільної промисловостей), а також будівництво солом'яно-картонажного заводу в м. Смоліне Кіровоградської області, підприємства з виробництва товарної підбіленої соломкової целюлози в Миколаївській області, комбінату з виробництва підбіленої целюлози потужністю 200 тис. т на рік, вибіленої хіміко-термомеханічної маси (150 тис. т на рік), паперу для друкування (200 тис. т) в Кролевецькому районі Сумської області. Спорудження останнього підприємства дало б змогу повністю вирішити проблему з виробництвом паперу в Україні.

Структура світової торгівлі товарами лісового комплексу

            На галузі лісового комплексу припадає цей час приблизно десята частина усього промислового виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою. У цей комплекс входять вельми різноманітні і несхожі один на одного виробництва, які об'єднує використання єдиної унікальної за своїй природою сировини, яким є деревина.

            Незважаючи на активну конкуренцію  нових матеріалів і технологій, її частка практично не знижується. По цьому показнику лісова  промисловість приблизно рівна  хімічній індустрії, дещо перевершує  харчову і майже вдвічі більш значна, ніж легка промисловість або металургія.

            Товарна структура світового  лісового ринку досить складна.  Вона виглядає таким чином:

            Дані таблиці 1   % показують  частку виробів у вартості  світової торгівлі деревиною,  їх можна співвіднести з даними таблиці 2 за 1989-1992 роки. Дані таблиці 1   % показують відношення до витраченої в експортному виробництві деревини.

            В результаті ми бачимо, що  в структурі світового лісового  експорту переважають напівфабрикати  і сировина, а до готової продукції можна віднести не більше за чверть світової торгівлі продуктами лісового комплексу. У лісовому експорті СРСР в 1990 році, об'єм якого склав тоді біля 2 млрд. крб., частка напівфабрикатів і сировини складала ще більше   до 97 %.         Для найбільш повного розуміння товарної структури ринку можна розглянути товарний набір експорту найбільш забезпечених лісом держав, які є ведучими продавцями на даному ринку.

            У Фінляндії з 9 млрд.дол. лісового  експорту приблизно 7 припадає на целюлозно-паперову продукцію, 1   на пиломатеріали, тоді як вироби з деревини дають всього лише 2 % виручки, виробу з паперу   5 %, меблі   2 %.

            У Швеції з 10 млрд.дол., зароблених  на лісовому ринку, 7 припадає  на целюлозно-паперові товари, 1,5 млрд. доларів на пиломатеріали; вироби з деревини дають лише 4 %,  з паперу   5%, меблі   9 %.

            Лісопромисловий комплекс Канади  дає 20 млрд. дол. всієї експортної  виручки, в т.ч. від продажу  целюлозно-паперової продукції 13 млрд., пиломатеріалів 5 млрд., вироби і меблі приносять 1,5 млрд.

            США заробляють на даному ринку  15 млрд.дол., з яких 3 забезпечують  продаж сировини, 2   пиломатеріали,  майже 7 млрд. дають целюлозно-паперові  товари і по одному   вироби  і меблі.

            Тільки у декількох великих експортерів з середньою лісозабезпеченістю вироби і меблі в сумі дають вагому частину виручки: в Німеччині   приблизно 50 %, у Франції   40 %, в Австрії   біля 30 %.

3.  Об'єми світової  торгівлі товарами лісового комплексу

            Оборот світової торгівлі продукцією їх деревини в цей час перевищує      140 000 мільйонів американських доларів (див. табл. 2). При цьому економічна значущість промисловості продовжує зростати.Це забезпечує продукції лісопромислового комплексу важливе місце в міжнародній торгівлі всіма товарами  приблизно 3,5 %, а якщо врахувати вироби з деревини і паперу, а також меблі,   біля 4%.

Табл. 2. Світова торгівля лісопродуктами в 1961-1995 рр.

 

Географічна структура  торгівлі

4.1. По імпорту і експорту

Канали міжнародної лісової торгівлі з'єднують між собою переважно промислово-розвинені країни Північної півкулі. Дві третини світового експорту забезпечують постачання всього з семи країн світу, в т.ч. (%): Канада 19, США 13 (див.додаток, табл. 1 і табл. 2), Фінляндія і Швеція по 9, Австрія 3, держави на території колишнього СРСР 2. Ще по 4 % дають два ведучих лісоеспортери "третього світу" Індонезія і Малайзія. Понад мільярда доларів експортної виручки заробляють на деревині фірми Бразілії, Португалії, Югославії і Норвегії, а також Нідерландів, Японії, Італії, Бельгії, Великобританії і Швейцарії (останні шість країн виготовляють багато паперу і виробів з неї). У сумі на ці 20 продавців припадає більше за 90 % світового лісопромислового експорту по вартості.

Приблизно така ж картина спостерігається  і в лісопромисловому імпорті. Приблизно 30 промислово розвинених країн, розташованих майже виключно в Північній півкулі, забезпечують більше за 80 % світового  імпорту. Першим по значенню покупцем виступають США 16% світового імпорту. Далі слідують: Японія 14 %, Великобританія і Німеччина по 10 %, Франція і Італія 6 %. Імпорт перевищує мільярд доларів також у Нідерландах, Бельгії, Австрії, Данії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Китаї, Південній Кореї, Канаді, Австралії і Гонконзі (перепродаж в Китай). Всі країни "третього світу" купують лісопромислових товарів на ту ж суму, що і Японія. Частка в світовому імпорті всіх колишніх соціалістичних країн (включаючи колишній СРСР) аналогічна частці Франції.