Клімат. Води . Життя та екологічні проблеми тихого океану

В екваторіальному поясі  спостерігається складна взаємодія  вітрів і різних течій. Найбагатші органічним світом комплекси біля Зондських островів і Північно-Східних берегів Австралії, а також комплекси коралових рифів.

В південній півкулі в Тихому океані формуються аналогічні природні пояси, але вони дещо відрізняються властивостями повітряних мас і складом організмів.

8.Господарське використання.

Тихий океан і його моря омивають узбережжя континентів, на яких розташовано понад 30 прибережних держав з загальною чисельністю населення 2,5 млрд. осіб. До основних видів природних багатств океану належать його біологічні ресурси. Тихий океан займає перше в світі місце за  видобутком риби й морепродуктів.

На шельфі океану почався  видобуток корисних копалин: родовища нафти й газу, руд олова й  інших кольорових металів; з морської води отримують кухонну й калійну  сіль, магній, бром. Через Тихий океан  проходять шляхи міжнародного й  регіонального судноплавства, на берегах  океану розташована велика кількість портів.

Господарська діяльність людини призвела до сильного забруднення деяких акваторій Тихого океану. Особливо це проявилось біля берегів Японії й Північної Америки. Виснажились запаси китів та інших цінних видів риб. Деякі з них втратили своє промислове значення.   

 Таким чином природні  ресурси Тихого океану надзвичайно  багаті і різноманітні, але вони вимагають їх раціонального використання.

 

 

9. Мінеральні ресурси.

На дні океану, зокрема  на шельфі, виявлені значні поклади  мінеральних ресурсів. Із давніх-давен  з морської води добувають кухонну  сіль. Під час розмивання хвилями берегів та винесення уламків гірських порід річками утворюються так звані розсипні родовища корисних копалин. Своєрідним видом мінеральної сировини є залізо-марганцеві конкреції.

Уперше ці дивовижні утворення, що за формою і розмірами нагадують  картоплини, були підняті на борт корабля ще в минулому столітті. Хімічний аналіз засвідчив, що найбільше в них заліза і марганцю, хоча багато й інших металів. Це своєрідні металеві концентрати, які залягають на дні океану. Нині розробляються способи їх видобутку.

На шельфі Тихого океану виявлено багато родовищ нафти і газу. Більшість із них нині розробляється.

Активна господарська діяльність людини призвела до значного забруднення океану, зокрема нафтопродуктами. Вони утворюють на його поверхні нафтову плівку, що заважає проникненню в океанічні товщі сонячних променів і порушує газообмін між океаном і атмосферою. Внаслідок цього зменшився вилов риби, а окремі представники органічного світу океану зникли назавжди.

10. Еколгічні проблеми.

Людина - дитя Природи, все його життя проходить за її законами і правилами, але при цьому не можна не відзначити що все збільшується, негативний вплив господарської діяльності на навколишнє середовище. Океанічні води забруднюються в результаті поховання різних відходів, викиду сміття і нечистот з кораблів, на жаль, частих аварій. У Тихий океан щорічно скидається близько 9 млн. т відходів.

Ступінь забруднення постійно росте. Здібності води до самоочищення часом виявляється недостатньої, щоб упоратися з постійно зростаючою кількістю відходів. Під впливом течій забруднення перемішуються й дуже швидко поширюються, впливаючи на зони, багаті тваринами й рослинністю, наносячи серйозний збиток стану морських екосистем. Людство губить саме себе.

До числа найбільш шкідливих  хімічних забруднень відносяться нафту  та нафтопродукти. Щорічно в океан  потрапляє понад 10 млн. т нафти. Забруднюють  поверхню танкери, витік сировини при бурінні.

Господарська діяльність людини в Тихому океані призвела до забруднення його вод , до виснаження біологічних багатств. Так, до кінця XVIII століття були повністю винищені морські  корови в Беринговому морі. На початку XX століття на межі зникнення перебували північні морські котики і деякі  види китів , зараз їх промисел обмежений. Велику небезпеку в океані становить  забруднення вод нафтою і нафтопродуктами (основними забруднювачами ) , деякими  важкими металами та відходами атомної  промисловості . Шкідливі речовини розносяться  течіями по всьому океану. Навіть біля берегів Антарктиди у складі морських організмів виявлені ці речовини. Десять штатів США постійно скидають свої відходи в море.

У 1980 -му році подібним способом було знищено більше 160 000 тонн відходів , з тих пір дана цифра зменшилася.

У північній частині Тихого океану утворилося Велика тихоокеанська  сміттєва пляма з пластику та інших  відходів , сформований океанічними  течіями , поступово концентрується в одній області викинутий  в океан сміття завдяки Північно- Тихоокеанської системі течій. Це пляма  тягнеться через північну частину  Тихого океану від точки приблизно  в 500 морських милях від узбережжя  Каліфорнії повз Гаваї і ледве  не досягає Японії. У 2001 році маса сміттєвого острова становила більше 3,5 мільйонів  тонн , а площа - понад 1 млн км ² , що за масою перевищувало масу зоопланктону в шість разів. Кожні 10 років площа  звалища на порядок збільшується.

6 і 9 серпня 1945 Збройними  силами США були здійснені  атомні бомбардування японських  міст Хіросіма і Нагасакі - єдині  в історії людства два приклади  бойового використання ядерної  зброї. Загальна кількість загиблих  склала від 90 до 166 тисяч чоловік  в Хіросімі і від 60 до 80 тисяч осіб - в Нагасакі.

З 1946 по 1958 року на атолах Бікіні та Еніветок (Маршаллові Острови) Сполучені Штати Америки виробляли ядерні випробування. Всього було вироблено 67 вибухів атомних і водневих бомб.

1 березня 1954 під час  надводного випробування водневої  бомби потужністю 15 мегатонн від  вибуху вийшов кратер 2 км в  діаметрі і глибиною 75 м , грибоподібне  хмару заввишки 15 км і діаметром  20 км . В результаті атол Бікіні  був зруйнований , а територія  піддалася найбільшому в історії  США радіоактивному зараженню  і опроміненню місцевих жителів. 

У 1957-1958 роки Великобританія справила 9 атмосферних ядерних випробувань  на атолах Різдва і Молден (Острови  Лайн ) в Полінезії.

У 1966-1996 роки Франція справила 193 ядерних випробування (у тому числі 46 в атмосфері , 147 під землею) на атолах Муруроа і Фангатауфа (архіпелаг  Туамоту ) у Французькій Полінезії.

23 березня 1989 біля берегів  Аляски сталася аварія танкера  «Ексон Вальдез», що належав компанії ExxonMobil (США). В результаті катастрофи  близько 260 тисяч барелів нафти  вилилося в море, утворивши пляму  в 28 тисяч км ². Було забруднено  нафтою близько двох тисяч кілометрів берегової лінії . Ця аварія вважалася найбільшою екологічною катастрофою, яка коли-небудь відбувалася на море (аж до аварії бурової установки DH в Мексиканській затоці 20 квітня 2010).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Тихий океан за розмірами  й особливостями природи –  унікальний природний об’єкт нашої  планети. Океан розташований у всіх півкулях Землі, між материками Євразією і Австралією на заході, Північною і Південною Америкою на сході й Антарктидою на півдні.

Клімат Тихого океану через  розташування його майже в усіх географічних поясах Землі надзвичайно різноманітний.Клімат океану завдяки циркуляції повітряних і водних мас в західній частині помірного поясу холодніший і сухіший, ніж у східній частині; у тропічному поясі — навпаки.

Найкраще органічний світ розвинений біля узбережжя материків  і в приповерхневих водах.

Тихий океан багатий на біологічні і мінеральні ресурси. Активна господарська діяльність людини призвела до забруднення океану.

В Тихому океані є всі природні пояси, крім арктичного.

На шельфі Тихого океану виявлено багато родовищ нафти і газу. Більшість із них нині розробляється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел :

1. Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. 
2. «Глобальні проблеми людства» І. А. Родіонова АТ Аспект Пресс, Москва, 1994
3. Степанов В. Н. «Світовий океан» ,- В-цтво «Знання», Москва, 1974
4. Тихий океан. (АН СССР. Институт океанологии). В 13 томах. — М.: Наука, 1966—1974.
5. Ушаков С. А., Ясаманов Н. А. Дрейф материков и климаты Земли. — М.: Мысль, 1984. — С. 142—191.
6. Физическая география материков и океанов / Под общей ред. А. М. Рябчикова. — М.: Высшая школа, 1988.