Глобальні проблеми людства

вміст СО2 в атмосфері незначний і складає всього 0,03 %.

 

 Згідно з оцінками, подвоєння вмісту CO2 в повітрі  може привести до

підвищення середньої температури повітря на планеті на 2-4 °С. Це можна

очікувати вже у 2030 р. Сприяє потеплінню клімату і безпосереднє теплове

забруднення повітря, що зумовлене низьким коефіцієнтом корисної дії

більшості машин і механізмів. Це вже яскраво помітно над великими

агломераціями, мікроклімат яких значно тепліший, ніж на навколишніх

територіях.

територіях.

 

 Кардинально проблема "парникового ефекту" може бути  вирішена лише при

переході людства до альтернативних джерел енергії і водневої енергетики.

 

 

 У кінці XX ст. учені  все частіше стали фіксувати  зменшення концентрації

озону (О3) у стратосфері, особливо над полярними і приполярними

районами. Це явище отримало назву "озонових дір". Вони небезпечні тим,

що зменшення вмісту О3 дає змогу вільно проникати на поверхню Землі

ультрафіолетовим променям, які е шкідливими для живих організмів.

Зменшення вмісту озону спричинене викидами різних речовин, насамперед

фреонів (вони використовуються у холодильниках і морозильниках) і

розпилювачів.

 

 Для тих регіонів  світу, де електроенергетика базується  на спалюванні

великої кількості вугілля, актуальною є проблема "кислотних дощів".

Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США. у

Великобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди

екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох

районів Росії, Китаю та Індії.

 

 Негативно впливають  кислотні дощі і на органічний  світ водойм. Значних

збитків завдають окисли і кислоти сірки також матеріалам й спорудам.

Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур та вапняки

внаслідок хімічних реакцій перетворюються у гіпс. Це особливо

несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам'яток

європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття,

можуть бути зруйновані за декілька десятків років (Парфенон в Афінах,

будівлі в імператорському Римі, середньовічні статуї і храми багатьох

міст Італії, Франції і Німеччини).

 

 Антропогенне забруднення  повітря пилом значно поступається  природному

надходженню пилу в атмосферу і має переважно локальний характер. На

окремих промислових територіях щільність пилу у повітрі настільки

значна, що впливає на зміну мікроклімату і сприяє формуванню смогів. З

пилюкою в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких

металів - свинцю, кадмію, миш'яку, цинку та ін.

 

 Забруднення гідросфери. Вода є надзвичайно цінною  сировиною і важливим

для життя елементом лише в тому випадку, коли вона не містить великої

кількості розчинених речовин. Практично непридатною є вода, в якій

навіть у невеликих кількостях розчинені отруйні або агресивні хімічні

елементи.

 

 Найбільш забрудненими  у гідросфері є річкові і  озерні води. Ще кілька

десятиліть тому (50-70-ті роки XX ст.) в найгіршому стані були

поверхневі води Західної Європи (річки Рейн, Ельба, Маас, По) і США

(річки басейну Міссісіпі, р. Гудзон, Великі Американські озера), зараз

найбільше нечистот с в ріках Східної Європи (Дунай в середній і нижній

течії, Дніпро, Волга). Загрозливих масштабів набуває забруднення

поверхневих вод у країнах, що розвиваються.

Деградація земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі

обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами.

Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель,

втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити

продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

 

 Деградацію земель  спричиняє багато факторів: 1) гірничі  розробки; 2)

посилення водної і вітрової ерозії внаслідок людської діяльності; 3)

хімічне забруднення грунтів міндобривами та отрутохімікатами. Відкритий

видобуток корисних копалин і сильна ерозія грунтів призводять до повної

втрати родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів" або

"бедлендів" (від англ. погана земля). Внесення мінеральних добрив,

гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність

сільськогосподарських культур і навіть тимчасово підвищити родючість

земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки.

Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через харчові

ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму

людини, збільшуючи захворюваність і смертність

 

Висновок 
Необхідність пошуку шляхів розв’язання глобальних проблем людства породжена тими реальними загрозами, які виникли перед світовим співтовариством. Їх небезпечний характер для подальшого існування людства та пошук шляхів розв’язання наштовхує на два висновки. 
Шляхи розв’язання таких глобальних проблем, як екологічна, паливно-енергетична та сировинна пов’язуються зі швидким розвитком і використанням основних видів відновлюваної енергії, як сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок; структурними змінами у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії: зростання частки вугілля в енергобалансі національних економік та зменшення газу і нафти, оскільки запасів останніх на планеті менше. А їх цінність для хімічної промисловості набагато більша. Свою роль у регулюванні зазначених процесів, у розв’язанні глобальних проблем повинні відіграти ООН. МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

 
Для розв’язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовано відповідні форми. Серед останніх слід назвати міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми захисту навколишнього середовища.

 
Важлива роль в охороні навколишнього середовища належить регіональному співробітництву. Так, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані.

 
Джерелами ресурсів та засобами розв’язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають: 
- офіційна допомога з боку економічно розвинутих країн країнам, що розвиваються; 
- іноземні приватні інвестиції; 
- застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуйте кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо; 
- об’єднання зусиль усіх країн світу для розв’язання глобальних проблем; 
- збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи; 
- створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації найзагрозливіших для довкілля джерел небезпеки; 
- посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи; 
- стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів. 
Складність розв’язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу їх вирішення.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1.    Власов В. Тенденції та проблеми глобальних процесів у світовій продовольчій сфері // Економіка України. – 2006. – №3. – С.75-80 
2.    Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Ред. С. В. Мочерний. – К.: Академія, 2000. 
3.    Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 656 с. 
4.    Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний редактор Г. Н. Климко. – 5-те вид., випр. – К.: Знання-Прес, 2004. 
5.    Політекономія: Підручник / За загальною редакцією Ю.В. Ніколенка. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 412 с. 
6.    Старостіна А., Каніщенко О. Суперечливі шляхи економічної глобалізації // Економіка України. – 2008. – №5. – С.58-65 
7.    Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.