Глобальні проблеми людства

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 
Київський національний лінгвістичний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

Глобальні проблеми людства 
реферат

 

 

 

 

 

 

 

Студентки групи ПКит 04-12

Богатчук Яни Євгеніївни

Перевірила: Пророченко Н. А.

 

 

 

 

Київ – 2013

План  
1. Вступ

 

2. Політичні проблеми

3. Економічні проблеми

4. Соціальні проблеми

5. Екологічні проблеми

6. Висновок

7. Список використаної  літератури

 

Вступ

Політичні, економічні і соціальні проблеми, які стосуються інтересів

усіх країн і народів, усього людства, називають глобальними. Глобальні

проблеми виникли на рубежі XIX і XX ст., коли в результаті колоніальних

завоювань усі заселені території світу були поділені між провідними

країнами і втягнуті у світове господарство. У цей час зародилася і перша

глобальна політична криза, що вилилась в Першу світову війну.

 

 Усі глобальні проблеми  можна поділити на політичні, економічні,

демографічні, соціальні та екологічні.

 

 Найнебезпечнішими для  людства є політичні проблеми: а) війни і миру та

гонки озброєнь в глобальному масштабі; б) економічного і політичного

протистояння Сходу і Заходу, Півночі та Півдня; в) вирішення

регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів в Європі, Азії

та Африці.

 

 На друге місце вийшли  екологічні проблеми: знищення природних  ресурсів;

забруднення довкілля, збіднення генофонду Землі.

 

 Дуже різноманітними  в різних регіонах світу є  демографічні проблеми.

Для країн третього світу характерний "демографічний вибух", а в

розвинених країнах спостерігається старіння і депопуляція населення.

 

 Численні соціальні  проблеми (охорона здоров'я, освіта, наука і

культура, соціальне забезпечення) вимагають для свого вирішення великої

кількості коштів і підготовки кваліфікованих спеціалістів.

 

 За останні два десятиріччя  найбільших успіхів людство досягло  у

розв'язанні глобальних економічних проблем - сировинної і енергетичної.

Проте у багатьох районах світу ці проблеми, так само як ще одна

економічна проблема — продовольча, е дуже гострими.

 

 Усе більшої актуальності  набувають такі міжгалузеві проблеми, як

освоєння Світового океану та космосу.

 

Політичні

Глобального характеру проблема війни та миру набула з появою зброї масового враження: хімічної, бактеріологічної і ядерної. Обмежити вплив можливої ядерної катастрофи на навколишнє середовище не можливо, що довела аварія на Чорнобильській АЕС. Тому застосування ядерної зброї навіть у локальному конфлікті може мати незворотні наслідки для людства. Шляхом розв’язання проблеми війни є припинення гонки озброєнь і роззброєння та вирішення всіх міждержавних суперечок виключно політичними засобами. Ключова роль тут відводиться ООН.

Офіційно в світі є п’ять країн, які мають ядерну зброю: США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія. Ці країни виступають гарантами миру та безпеки в світі. Проте існують держави (Індія, Пакистан, Ізраїль, Корея Північна), які всупереч міжнародним нормам вже мають ядерну зброю, або впритул наблизились до володіння нею. Опікуючись інтересами людства у 1994 році від ядерної зброї першою відмовилася Україна, яка на той час володіла третім за потужністю ядерним потенціалом світу. Слідом за Україною від ядерної зброї відмовились Казахстан і Білорусь.

На планеті продовжують палати гарячі точки – райони конфліктів міжетнічного і прикордонного характеру. На даній карті відмічені регіони поширення сепаратистських рухів, що найбільш характерні для багатонаціональних федеративних країн. Сепаратизм направлений на відокремлення і вихід певної території із-під юрисдикції держави, частиною якої є ця територія, тобто на отримання суверенітету.

Після успішного проведення міжнародного фізичного року в 1959 році підписано Міжнародний договір про Антарктиду. Відповідно до цього документу Антарктида не повинна використовуватися для військових цілей, там заборонена будь-яка військова діяльність, в тому числі – випробовування атомної зброї і захоронення радіоактивних відходів. Дванадцять держав-учасниць домовились про необхідність міжнародного співробітництва в Антарктиді в мирних цілях і свободи проведення на континенті наукових досліджень. Країни і зони їх інтересів в Антарктиді показані на карті. Щороку Антарктиду відвідують близько 6 тис. туристів. На Антарктичному півострові є туристична база та аеродром.

 Історія доводить, що ріст  взаємодії між народами, обмін  продукцією промисловості і сільськогосподарського  виробництва постійно супроводжувалися  гострими збройними сутичками. За  період з 3500 р. до н. е. відбулося 14530 воєн; лише 292 роки людство жило  в мирі. У ХУІІ ст. у війнах  загинуло 3,3 млн осіб, у ХУІІІ - 5,5 млн осіб, у ХІХ - 16 млн осіб. За дві світові війни ХХ ст. загинуло понад 70 млн. осіб; ці війни і позначили початок перетворення проблеми війни і миру в глобальну.

ХХ ст. показало, наскільки досвідченим стало людство в умінні вбивати. Протягом історії розвиток виробництва нової зброї йшов повільно, але у ХХ ст. його можна порівняти з лавиною. Сьогодні за допомогою комп'ютеризованих систем наведення і супутникових датчиків реактивні снаряди можуть робити свою руйнівну дію з величезною точністю.

Звичайно, погляд на війну з століттями змінювався. У ХІІІ ст. Чингізхан казав: "Щастя полягає в тому, щоб підкорити ворогів, змусити їх схилятися перед тобою, захопити їхню власність, утішатися їхнім розпачем, знущатися над їхніми дочками і жінками". Сьогодні складно уявити світового керівника, який би заявив щось схоже; практично неможливо знайти доказів на підтримку думки про те, що війна - справедливе заняття. Великомасштабні війни вважаються "дорогою примхою", і економісти це обґрунтовують так: могутні, багаті держави світу надзвичайно користають з економічної співпраці і матеріальної вигоди, якими вони користуються в мирний час, набагато перевищують будь-які вигоди, котрі може принести війна, тому, у могутніх держав є вагома причина підтримувати мир між собою, у їх інтересах - об'єднувати сили для стримування будь-якого конфлікту між менш могутніми державами, що загрожує економічному статус-кво.

Бажання припинити війни висловлено в преамбулі до Статуту ООН, де держави-учасниці постановили "оберігати наступні покоління від лиха війни, котрі двічі за нашого життя приносили горе людству". Це лягло у основу концепції загальної безпеки, суть якої полягає в об'єднанні держав проти країни-агресора.

 

Економічні проблеми

До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу. З одного боку, економічні проблеми стосуються безпосередньо кожного жителя, як споживача продукції. Адже дефіцит сировини, енергії, продуктів харчування призводить до зростання цін на готову продукцію, а отже — до зниження життєвого рівня населення, особливо в найбідніших країнах. З іншого боку, в глобальних масштабах, економічні проблеми втрачають гостроту у зв'язку з тим, що людство почало їх ефективно вирішувати. Зараз, наприклад, вже не стоїть питання про те, чи ресурсний потенціал нашої планети дасть змогу прогодувати шість чи навіть десять млрд жителів. Тієї сільськогосподарської продукції, яка виробляється в останні роки, цілком достатньо для повноцінного харчування всіх жителів Землі. Проблема полягає в тому, що вона дуже нерівномірно розподіляється між різними регіонами і країнами.

Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони насамперед недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. У 60-70-ті роки найбільш песимістично настроєні вчені передбачали, що вже до 2000 р. будуть вичерпані родовища срібла, золота та інших кольорових металів, а до 2025 р. — більшість запасів корисних копалин. Активізація пошукових робіт дала змогу наприкінці 80-х-на початку 90-х років досягти позитивного балансу між кількістю новорозвіданих запасів корисних копалин і розмірами їх видобутку. Проте доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировини і енергії, а значить, і всієї продукції різних галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинної та енергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного і безвідходного виробництва.

Уже в 70-80-х роках матеріаломісткість продукції у найбільш розвинених країнах світу зменшилась на 25-40%, зараз цей процес охопив усю світову економіку. Країни, які мають значно вищі від середньосвітових показники витрат сировини і енергії, не можуть випускати конкурентноздатної продукції. Це добре видно на прикладі України та інших постсоціалістичних країн, в яких витрати матеріалів і енергії на одиницю готової продукції у 2-3 рази більші, ніж у Японії і країнах Західної Європи.

До зменшення використання сировини повинна привести і заміна бага перед повинна бути висока припливна хвиля. В цьому відношенні найсприятливіші характеристики мають канадська затока Фанді (17 м), протока Ла-Манш (до15 м), Бенжинська Губа на Камчатці (до 13 м), Біле море (10 м) та деякі інші райони.

До нетрадиційних джерел належать також синтетичне рідке і газоподібне паливо, гідротермальні електростанції, енергія водню.

Але розрахунки показують, що й зараз, наприкінці XX ст., на всі ці нетрадиційні джерела енергії у світовому паливно-енергетичному балансі припадає менше 2%.

 

Соціальні проблеми.

Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров'я,освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

 

 Незважаючи на ліквідацію  багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, ракові) е наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

 

 У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності  залишаються

інфекційні хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання,

туберкульоз). У промислове розвинених країнах більшість людей помирає

від серцево-судинних і ракових захворювань.

 

 Умовами вирішення  проблем охорони здоров'я с  перехід до здорового

способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення

екологічних умов проживання і, звичайно, розвиток медицини, пропаганда

здорового способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією.

 

 

 Складна соціально-економічна  ситуація в багатьох країнах  світу,

всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого

негативного явища у проблему глобального масштабу, як злочинність,

Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно випереджує

темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах.

Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала

організованих форм, сформувала і постійно розширює світовий ринок

наркотиків і зброї.

 

Екологічні проблеми.

В останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем с нераціональне природокористування.

 

 Проблема виснаження  природних ресурсів посилюється  тим, що

слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість

за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до

погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі

відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових,

водних та інших ресурсів).

 

 У другій полонині XX ст. загострилися проблеми забруднення

навколишнього середовища, які можна розглядати у кількох аспектах.

 

 Забруднення атмосфери. У зв'язку з неперервністю повітряного  простору

та швидким кругообігом речовин в атмосфері тут спостерігається велике

розсіювання забрудників. Тому глобальні зміни в цій оболонці можливі вже

у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних заходів. Для

атмосфери найбільш гострими є проблеми "парникового ефекту", "озонових

дір", кислотних дощів, пилового забруднення.

 

"Парниковий ефект", тобто різке потепління клімату  на земній кулі,

спричинений зростанням у повітрі вмісту вуглекислого газу (СО2), шо

утворюється внаслідок згоряння органічного палива. За нормальних умов