Основи фізичної культури та спортивної підготовки

Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий приріст якості, то розвивається. Таке навантаження називають впливовим.

Інтенсивність можна регулювати, змінюючи:

• швидкість пересування;

• величину прискорення;

• координаційну складність вправ;

• темп виконання вправ, кількість Їх повторень за одиницю часу;

• величину напруження, у відсотках від особистого рекорду в конкретній вправі;

• амплітуду рухів (чим вона більша, тим більша Інтенсивність навантаження);

• опір навколишнього середовища (рельєф місцевості, вітер, течія води тощо);

• величину додаткового обтяження;

• психічну напруженість під час виконання вправи.

 

3. Масовий спорт і спорт вищих  досягнень, їх мета та задачі

сила витривалість швидкість спортивний

У всьому світі існує всього лише два види спорту. Розрізняються вони між собою в основному по цілям і завданням, які перед собою ставлять, і тими, хто займається тим чи іншим видом спорту. Це Масовий спорт і Спорт вищих досягнень.

Масовим спортом займався кожна людина хоч раз в житті безперечно. З його допомогою люди в усьому світі знаходять можливість вдосконалювати свої фізичні якості та рухові можливості, зміцнювати здоров'я і продовжувати творче довголіття, а, отже, протистояти небажаного впливу на організм сучасної екології, скаженого ритму інформаційного життя, в якому зараз крутиться майже весь світ. Звідси можна вивести мети масового спорту, які полягають у зміцненні здоров'я, поліпшенні свого фізичного здоров'я та отримання активного відпочинку.

Масовий спорт багато в чому повторює і сходиться з фізичною підготовкою (культурою). На відміну від нього, спорт вищих досягнень ставить перед собою зовсім інші цілі і завдання.

Головною метою спорту вищих досягнень є досягнення максимально можливих спортивних результатів на всіляких спортивних змаганнях, змаганнях, тощо, і, природно, на Олімпіадах. Усяке вище досягнення спортсмена має не тільки його особисте значення, але й стає загальнонаціональним надбанням, тому що рекорди і перемоги не найбільших міжнародних змаганнях вносять свій внесок у підтримці та зміцненні авторитету країни на міжнародній арені. Тому немає нічого дивного в тому, що найбільші спортивні форуми збирають біля телевізорів, радіо та інших засобів масової інформації мільйони вболівальників у всьому світі. Яскравий і самий, мабуть, злободенне приклад тому: футбол. У нього грають тисячі, а люблять його мільйони.

Ще однією суспільною цінністю великого спорту є те, що сьогодні спорт вищих досягнень є поки єдиною областю діяльності людини, де у видатних рекордсменів всі системи організму функціонують в зоні абсолютних фізіологічних і психологічних меж організму. Це дозволяє не тільки проникнути в таємниці людських можливостей, а й визначити шляхи, по яких можна направити ці можливості на досягнення набагато більших результатів у виробництві, професійних навичках, громадській діяльності.

Для виконання поставленої мети розробляються спеціальні системи вправ, підготовки, при правильному виконанні яких можливі досягнення максимальних результатів. Розробки виробляються за допомогою провідних НДІ. На початку дев'яностих років були дуже популярні книги і журнали, автором яких був А. Шварценеггер, в яких докладно були розказані системи тренувань легендарного атлета.

Таким чином, спорт вищих досягнень дозволяє на основі виявлених індивідуальних особливостей і можливостей людини в певному виді спорту домагатися максимальних, рекордних результатів. «Цим спорт озброює масову практику фізичного виховання найбільш ефективними засобами і методами фізичного вдосконалення. Рекорди в міжнародних, національних та інших видах змагань створюють моральний стимул для розвитку масового спорту і занять фізичною культурою

Спортивна класифікація, її структура.

Єдина спортивна класифікація необхідна для того, щоб порівняти рівень досягнутих результатів як в одній спортивній дисципліні, так і між різними видами спорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Методичні принципи спортивного тренування «спортивна форма, процес її придбання, зберігання та тимчасової втрати»

 

Методичні принципи фізичних занять - один з видів педагогічного процесу і на нього поширюються загальні принципи педагогіки:

• свідомість і активність, наочність,

• доступність,

• систематичність,

• динамічність.

Однак у сфері фізичного виховання і, зокрема в Киеве, в області спортивного тренування ці принципи конкретизуються і наповнюються змістом, що відображає специфіку процесу.

Принцип доступності

Цей принцип зобов'язує строго враховувати вікові та статеві особливості, рівень підготовленості, а також індивідуальні відмінності у фізичних і психічних здібностях, що займаються.

Доступність не означає відсутність труднощів у навчально-тренувальному процесі, а передбачає посильну міру цих труднощів, які можуть бути успішно подолані. Займає в цьому процесі - не пасивний суб'єкт, а активно діюча особа. Повна відповідність між можливостями і труднощами при мобілізації всіх сил займається і означає оптимальну міру доступності.

Принцип доступності в практиці фізичного виховання студентів передбачає визначення посильного вправи, завдання, оптимальних методичних умов для їх реалізації. Рівень доступності завдань пов'язаний з необхідністю подолання певною частиною студентів об'єктивних труднощів при досягненні встановлених програмою нормативних вимог.

Найчастіше всій групі даються завдання усередненої складності, доступні «середній частині» студентів (фронтальний підхід). Негативна сторона цього підходу в тому, що найсильніша частина групи працює в полегшених умовах, а слабша - в ускладнених.

У міру більш глибокого знайомства з навчальною групою викладач все частіше застосовує так званий груповий підхід, коли всередині навчальної групи визначаються мікрогрупи за ступенем їх підготовленості до певного завдання. Кожна з мікрогруп отримує оптимальне завдання. Мікрогрупи не постійні, тому що у кожного студента своя «ступінь доступності» при виконанні різних вправ. Груповий підхід є більш ефективним, ніж передній, він вимагає від викладача-тренера доброго знання займаються, навчально-тренувальної групи.

Межі доступного змінюються в міру розвитку фізичних і духовних сил займаються: що було недоступним на одному етапі підготовки, стає надалі легко здійсненним. Відповідно до цього повинні змінюватися і вимоги, що пред'являються до їхніх можливостей.

Принцип систематичності

Принцип систематичності - це перш за все регулярність занять, раціональне чергування навантажень і відпочинку.

Регулярність занять передбачає раціональне чергування психофізичних навантажень і відпочинку. Будь навантаження має чотири фази: витрачання енергії, відновлення, сверхвосстановленіе, повернення до вихідного рівня. Ось чому навчальні заняття з фізичної культури ніколи не проводять протягом двох днів поспіль. Крім того, саме необхідністю дотримуватися принципу систематичності пояснюється програмне вимога з дисципліни «Фізична культура» - Регулярне відвідування всіх занять, передбачених навчальним розкладом.Принцип систематичності під час проведення навчально-тренувальних занять багато в чому забезпечує наступність і послідовність в освоєнні навчального матеріалу.

Принцип систематичності забезпечує безперервність навчально-тренувального процесу при оптимальному чергуванні навантажень і відпочинку.

Необхідно, однак, враховувати, що якщо за тренувальним заняттям піде занадто велику перерву, то зазначений ефект в тій чи іншій мірі поступово втрачається (редукційна фаза). Це стосується перш за все до рівня працездатності (сформовані вміння та навички зберігаються протягом більш тривалого часу). Отже, інтервал відпочинку повинен закінчуватися раніше, ніж Настає редукційна фаза. Це положення підкреслює важливість принципу систематичності і однією з його сторін - безперервності навчально-тренувального процесу.

Повторюваність і варіативність у застосуванні різних вправ і завдань в оптимальних часових відрізках також є обов'язковими складовими принципу безперервності.

Принцип динамічності

Принцип динамічності, або поступового підвищення вимог, полягає в постановці все більш важких завдань у міру виконання попередніх. Це виражається в поступовому ускладненні рухових завдань, у наростанні об'єму та інтенсивності навантажень (при дотриманні принципу доступності). При реалізації принципу динамічності передбачається регулярно оновлювати навчальний матеріал, а також збільшувати обсяг і інтенсивність навантажень. Без оновлення вправ не опанувати широким колом умінь і навичок - координаційної основою для освоєння нових, більш складних рухових завдань.

Відповідні реакції організму на одну й ту ж навантаження не залишаються незмінними. У міру пристосування до навантаження зменшуються викликаються нею біологічні зрушення.

 

 

Висновок

 

Отже, фізичні навантаження роблять подвійний тренує: підвищують стійкість до кисневого голодування і, збільшуючи потужність дихальної та серцево-судинної систем, сприяє кращій утилізації кисню.

Впливаючи, в процесі виховання на одне з фізичних якостей, ми впливаємо на інші. Характер і величина цього впливу залежить від двох причин: особливостей застосовуваних навантажень і рівня фізичної підготовленості. У людей з низьким рівнем фізичної підготовленості при переважному прояві однієї фізичної якості значні вимоги пред'являються і до інших. Наприклад, для новачків біг на 100 м є випробуванням не тільки їх швидкості, але значною мірою і сили, і витривалості, і спритності.

Розвиток однієї з фізичних якостей на початкових етапах тренувань призводить до вдосконалення та інших. Проте розвиток якості припиняється. При цьому вправи, які раніше надавали вплив на розвиток всіх фізичних якостей, тепер будуть надавати тренувальних дій лише на деякі з них. У подальшому можуть навіть проявитися негативні взаємини між окремими якостями. Так, виявляються несумісними завдання одночасно досягнення максимальних показників сили (піднімання великої ваги) і максимальних показників - витривалості (біг, марафон). Проте слід враховувати, що найвища ступінь прояву однієї з фізичних якостей може бути досягнута лише при певній мірі розвитку інших.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Богатирьов В.С. Методика розвитку фізичних якостей юнаків: Навчальний посібник. - Кіров, 1995 р.
2. Вострокнутов В.С. Формування інтересу учнів до занять фізичною культурою / / Методичні рекомендації. - Москва: Вид. Регіон, 1999.
3. Ільінчіна В.І. «Фізична культура студента». М. 1999.
4. Кузнєцов В.С., Холодов Ж.К. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. М.: Академія. 2000.
5. Мільнер Є.Г. Вибираю біг. М. 1990.
6. Настільна книга вчителя фізичної культури. Під ред. Кофмана Л.Б. М. 1998.