Фізичний стан організму під час активної рухової діяльності

Також знижується стійкість організму до перенагріваннями, охолодження, браку кислорода.

Вже за 7-8 діб нерухомого лежання людини, спостерігаються функціональні розлади; з'являються апатія, забудькуватість, неможливість зосередитися на серйозних заняттях, засмучується сон, різко падає м'язова сила, порушується координація у складних, а й у простих рухах; погіршується сократимость кістякових м'язів, змінюються физико- хімічні властивості м'язових білків; в кістковій тканині зменшується зміст кальция.

У юних спортсменів ці розлади розвиваються повільніше, а й в них же в результаті гіподинамії порушується координація рухів, з'являються вегетативні дисфункції. Особливо згубна гіподинамія для дітей. При недостатньою рухової активності діти як відстають у розвитку від своїх ровесників, а й частіше хворіють, мають порушення у опорно-рухової функции.

Останні півмільйона років людина еволюціонує без зміни у своєї генетичної програмі. Тим більше що умови, у яких жили древні, і умови, у яких ми живемо, відрізняються, передусім, вимогами до обсягу виконуваних рухів. Ми затрачуєм незрівнянно менше фізичних сил, щоб забезпечити власне існування. Нормальне функціонування сердечно- судинної, дихальної, гормональної та інших систем організму тисячоліттями розгорталося за умов активної рухової діяльності, раптом на останньому 100-50 літньому відрізку еволюції умови життя пропонують організму цілком незвичну при нестачі рухів форму реалізації сформованих способів життєдіяльності його органів прокуратури та систем. Природа людини не прощає цього: з'являються хвороби гіпокинезії.

Під час м'язової роботи активізуються як сам виконавчий (нервно-мышечный) апарат, а й у механізму моторно-вицеральних рефлексів (тобто. рефлексів з м'язів на внутрішніх органів), нервова і гуморальна регуляції. Тому зниження рухової активності погіршує стан організму загалом. Страждають і нервово- м'язова система, і функції внутрішніх органов.

На відміну від механічної системи, изнашивающейся з посади, діяльність живого організму супроводжується як прогресивними функціональними, а й морфологічними зрушеннями. Зростаючі адаптаційні процеси та резерви призводять до економізації функціонування кістякових м'язів і управління внутрішніх органів - на одиницю виконуваної роботи витрачається менше енергії, швидше йдуть відбудовні процеси.

Здоров'я- це повний фізичний і психічний добробут. Проте людина постійно зтикається із зовнішнього середовищем, з різними її впливами. У зв'язку з цим його організм реагує різні зміни у навколишньому середовищі. Якщо людина постійно живе у умовах, різко від звичайних, про екстримальних, в неї спостерігаються значні і стійкі зміни у організмі. Так, жителям крайнього Півночі, приблизно вдвічі падає вміст цукру у крові, збільшується кількість продуктів проміжного обміну жирів. Для жителів високогір'я характерно стійке збільшити кількість еритроцитів у крові - компенсаторна реакція на зниження кисню повітря. У полярників знижений нирковий бар'єр для вітамінів групи У і З, тобто. спостерігається хронічний дефіцит вітамінів в організмі. Водночас в всіх таких випадках людина цілком здорова.

Екстримальні чинники постійно вносять поправки в гомеостаз, розширюючи кордону адаптаційних зрушень. Так, організм- ця цілісна система, саморегулюєтся і самоконтролюєтся лише на біологічному рівні .

Шкідливі звички, побічні продукти цивілізації, забруднення навколишнього середовища створюють сприятливі умови для активізації дрімаючої інфекції. У людей рухливих, провідних активний, здоровий спосіб життя, цей потайливий ворог залишається мирним співмешканцем й у найкритичніших ситуаціях, люди ослаблених нераціональним режимам роботи і відпочинку, провідних малорухомий спосіб життя таких умов тріумфує хвороба. Зрозуміло, підвищення загальної культури, куди, безсумнівно, і фізична культура,- це ще далеко ще не використані нами резерви здоров'я. Серед коштів оздоровлення дітей і підлітків вирішальна роль належить раціональному рухаючому режиму харчування і загартовування.

Загартовування- це система процедур, сприяє підвищенню опірності організму впливу несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Залучення до активної рухової діяльності потрібно починати у ранньому віці. Оскільки високі здібності дітей до володіння новими рухами поступово втрачаються чи разом з процесом дорослішання. З настанням зрілості і закінченням структурної диференціювання нервової системи оволодіння новими рухами вимагає більше часу, розумових і фізичних витрат. Дитина має як велику пластичність мозку, а й високої піддатливістю (чутливістю) до специфічним в людини способам стимулювання його розвитку. Це стосується, зокрема, до використанню навіювання і самонавіювання як найважливішого інструмента спортивно- фізичного зростання і розвитку тренування.

Фізіологічно виправданими стають різні кошти стимулювання рухової активності. Фізичні вправи, що їх з використанням тренажерів та інших технічних пристосувань є високоефективними засобами тренування. Безсумнівну роль грає висока сприйнятливість людського мозку до вправ з предметами.

Найважливішим адаптованими властивостями людини його спроможність до праці. Ця здатність складає основу адаптацію новим формам рухової діяльності, властивій спорту. Удосконалення людини (і людства) у вигляді занять фізичної культурою, спортом - найважливіша умова розвитку його розумових і фізичних здібностей, і навіть людства в целом.

Головна соціальна функція спорту - вдосконалення фізичним і психічної природи людини - певною мірою служить позитивному зміни демографічної структури суспільства. Фізична культура додає як роки до життя, а й життя до років: тривалість активної творчого життя збільшується, суспільство отримує додатковий резерв працездатного населения.

Вже в недалекому майбутньому людина різко збільшить резерви адаптацію чинникам довкілля з допомогою використання різних коштів самовдосконалення. Серед цих коштів спорт відіграватиме все більшу роль.

Литература

1. Фомін Н.А., Вавілов Ю.Н. Фізіологічні основи рухової  активності. - М.: Фізкультура і спорт,1991.-224с., ил.

2. Агаджянн Н.А., Шабатура  М.М. Біоритми, спорт, здоров'я.- М.:

Фізкультура і спорт, 1989.-208с.,