Фізичний стан організму під час активної рухової діяльності

План:

1 Введение

2 Рухова активность.

1. Необхідність у руховій  активности.

2. Адаптація до оточуючого середовища.

3. Людина й экология.

4. Рухова активність для дітей віком і підлітків.

5. Наслідки недостатньою  рухової активности.

6. Вплив рухової активності  на організм людини.

7. Здоров'я і адаптация.

8. Кошти стимулювання рухової  активности.

3 Висновок

Рухова активність - як особливість високоорганізованої живої матерії, а й у найбільш загальной формі руху матерії - необхідна умова життя.

Коли людина обмежена у цій природній потребі,її природні задатки поступово втрачають своє значення. Бездіяльність губить, душу, і тіло! Обмеження рухової активності призводить до функціональним і морфологічним змінам у організмі й зниження тривалості життя. Природа не пробачає зневагу її законами.

Рух одна із головних умов тваринного світу і технічного прогресу у його еволюції. Від активності кісткової мускулатури залежить резервування енергетичних ресурсів, ощадливе витрачання в умовах спокою як наслідок цього- збільшення тривалості жизни.

Серед чинників збереження і зміцнення здоров'я провідна роль належить фізичній культурі, різноманітним засобам підвищення рухової активности.

Високий рівень фізичній і розумовій працездатності людей, котрі займаються фізичними вправами, зберігається значно довше, ніж у незаймаючих. Зниження активної рухової діяльності згубно б'є по здоров'ю. Передусім воно сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, призводить до порушення обміну речовин. Фізичні вправи попереджають атеросклеротичні зміни у посудинах, зменшують ризик захворювання на ішемічну хворобу сердца.

Здатність протидіяти змін внутрішнього середовища організму, якими супроводжується виконання фізичних вправ, є специфічними властивостями тренованого організму. Разом про те, фізичні вправи підвищують і нормальну, захисну стійкість організму: людина знаходить надійну здатність активно боротися з хвороботворними агентами зовнішнього середовища.

Опіка збереженяі здоров'я та перемоги збільшенні тривалість життя, необхідність освоєння територій з екстремальними умовами, приміром, із суворим кліматом, підвищення нервно-эмоционального й фізичного напруги у спортивній діяльності ставлять перед наукою низку інших завдань. Виникають комплексні проблеми адаптації організму людини до різноманітних умов роботи і тривалості повноцінної жизни.

Фізіологічні механізми адаптації людини, сформовані в процесі її тривалої еволюції, що неспроможні змінюватися такими темпами, як науково-технічний прогрес. У результаті може виникнути конфлікт між зміненими екологічними умовами і природою самої людини. Тому розробка як теоритичних, а й практичних основ, вивчення механізмів адаптації людини до різним різко мінливих екологічних факторів набувають виняткове значение.

Адаптація цілісного організму до нових умов середовища, зокрема з високим фізичним навантаженням, забезпечується не окремими органами, а скоординованими у просторі і часу й поєднанні між собою спеціалізованими функціональними системами.

Нині багато компонентів, у тому числі складаються функціональні резерви організму, майже досягли своєї межі. У спорті, наприклад, практично вичерпано можливості подальшого підвищення обсягу й інтенсивності фізичні навантаження без ризику зашкодити здоров'ю. Одним з резервів збільшення і поліпшення тренувального процесу є облік закономірностей взаємодії людини із навколишньою (зокрема соціальним) середовищем. З цього погляду дуже перспективне використання закономірностей біоритмів в функціональної діяльності для прогнозування його зі стану в екстримальних умовах.

А сучасна людина незвичайно розширив межі свого проживання і масштаби освоєння регіонів планети. Стверджуючи свою могутність над оточуючою і власною природою, людина прагне розширити як географічний, а й тимчасовий ореал. У зв'язку з інтенсифікацією розвитоку науку й техніки, активним впливом на середовище проживання однією з найважливіших проблем сучасності стала проблема адаптивної саморегуляції функцій, станів людини.

Висока міграційна рухливість населення, часом з'являтимуться нові великі території з суворими природно-кліматичними умовами, впровадження нової технології виробництва, процеси урбанізації та інші соціальні перетворення істотно змінюють характер взаємодії людини з довкіллям. Внаслідок цього підтримується постійна напруга фізіологічних систем отже, виникає дисгармонія між біологічної природою людиною й середовищем проживання.

Науково-технічна революція істотно змінила умови професійної діяльності великих континентів населення, значно знизивши фізичні навантаження і підвищивши емоційної напруга, пов'язане, наприклад, із забезпеченням складних технологічних процессов.

Розглядаючи глобальні наслідки впливу науково-технічної революції на біосферу планети й людину, американського вченого Н.Вінер писав: «Ми настільки радикально змінили наше середовище, що тепер для здобуття права існувати у середовищі, ми змінюєм себя.»

Сучасну людину потрібно вивчати в усій глибині та складності її фізичних можливостей та духовного потенціалу, які найточніше розкриваються в екстримальних умовах, потребують граничної напруги фізичних резервів організму,та вольових якостей.

Сучасні спортивні тренування, спрямовані на досягнення високих результатів, жадає від спортсмена великого, інколи ж граничного напруження всіх фізіологічних можливостей. Високий рівень фізичних і нервово-емоційних навантажень характерно і для низки галузей виробничої діяльності. Граничний рівень фізичних навантажень, поєднаних з великою емоційною напругою, часто призводить до перенапруги фізіологічних систем та зниження функціонувального стану організму загалом. Це виявляється, зокрема, в значних змінах імунологічної реактивності організму спортсмена, що у окремих випадках зумовлює зниження опірності інфекцій, виникненню алергічних реакцій, аутоімунних та інших захворювань.

У основі спортивної тренування лежать уявлення про механізми довгострокової адаптації, про взаємодії навантаження і відновлення організму людину, як чинників, які зумовлюють адаптаційні процеси, які у структурних і функціональних перетвореннях в організмі спортсмена. Найважливіша значення задля збереження здоров'я спортсмена мають значення і екологічні умови. Часто їх зміну викликають напруга фізіологічних механізмів адаптації людини.

Отже, на порядок денний поставлене фундаментальне завдання - домогтися значної гармонізації взаємодії людей фізичним і соціальном середовищем їхнього життя, щоб ця взаємодія не приносила шкоди здоров'ю нинішнього і прийдешніх поколінь. У цьому стало дедалі більше очевидним, що у вирішенні даного завдання теорія адаптації грає найважливішу роль. Найефективніший спосіб корекції процесу адаптації - це оптимізація початковою стадії.

1. Підтримка вихідного високофункціонального стану організму

(як фізичного, і емоційного).

2. Дотримання ступенчатости  при адаптацію нових умов (природно- кліматичним, виробничим, тимчасовим), і навіть при переключенні з данного виду в інший, тобто. поступове входження у нове середовище в будь-якій працю. Дотримання його запровадження дозволяє включатися без перенапруги фізіологічним системам організму і тим самим забезпечити оптимальний рівень працездатності. Така стратегія сприяє збереженню ресурсів організму, зменшенню і щодо оплати адаптацію.

3. Організація режиму праці, відпочинку, харчування з урахуванням  як вікових і статевих особливостей  людини, а й природно- кліматичних (сезони року, температурного режиму, зміст кисню у атмосфері) умов.

4. Необхідна задля забезпечення  довгострокової адаптації людини  у екстремальних умовах підтримку досить високого рівня фізичного стану, а й характеру соціально значимої мотивації і збереження здорового морального клімату в колективі.

Науково-технічна революція двадцятого століття багаторазово збільшила здатність людини впливати на довкілля. На жаль, це вплив нерідко носить руйнівний характер, що зумовлює величезний економічний збиток, погіршення добробуту і здоров'я людей.

У кінцевому підсумку, всі екологічні проблеми безпосередньо чи опосередковано впливають на фізичне й моральне здоров'я. Екологічним дослідженням належить велика роль профілактиці різних захворювать.

Постійними атрибутами сучасного життя людей, що у промислово розвинених країн, не лише нервово-психологічна напруга, що вони відчувають у процесі повсякденну діяльність, але і вплив в їх організм чинників фізичної, хімічної промисловості та біологічної природи, зокрема як-от забруднення атмосфери та води, хімізація сільського господарства. Діапазон компенсанторно-пристосованих здібностей і резервних можливостей людини не вимірюється альтернативою - здоров'я або хвороба. Між здоров'ям й хворобою розташовується низку проміжних станів, вказують на особливі форми пристосування, близькі чи до здоров'ю, чи до захворюваності та навряд чи є гаслом .

Для адаптації у навколишньому середовищі людина має рухатися дуже активно, адже рух грає велику роль у соціально-біологічному процесі.

Становлення людини відбувався за умовах високої рухової активності, що була необхідною умовою її існування, біологічного та соціального процесу. Надзвичайно тонка спрацьованість всіх систем організму в процесі еволюції і натомість активної рухової діяльності. Недостатність рухів у суспільстві - соціальній, а не біологічний феномен. Спорт сприяє формуванню популяризації людей, тих сталіших до впливу витрат цивілізації: малорухомого життя, збільшення агресивних агентів довкілля. У процесі еволюції Землі залишилися лише ті популяції, які мають генетичну опірність фізичним навантаженням виявилася вищою. Можна сміливо сказати тому, що фізичні навантаження за доби НТР є чинником, відбору. У цьому звичайні рекомендації по раціоналізації зводяться для використання малоінтенсивних форм рухової активності. Їх корисність поза сумнівами, проте сила фізичноактивного на основні системи життєзабезпечення, й у першу чергу на сердечно- судинну систему, вони виявляються недостатніми. Фізичні навантаження, які надають потужній вплив, попри всі системи життєзабезпечення, є найважливішим чинником еволюції особи на одному етапі його розвитку. Вони сприяють формуванню популяції, ступінь стійкості яких до агресивним чинникам довкілля збільшується.

З появою на Землі людини розумної розвинулася нова форма адаптації чинників довкілля. Принциповим її відзнакою від адаптації в тваринний світ стало свідоме управління її змістом з допомогою досягнень загальнолюдської культури. Кошти фізичної культури - фізичні вправи, різної інтенсивності, природні сили природи, гігієнічні чинники- стали важливими засобами підвищення адаптивних можливостей людини, вдосконалення його соціальній і біологічної природы.

Дія головного чинника еволюції - природного відбору- початку появи людської свідомості, і з цим та її речовинних результатів різко скоротилося, і рівні розвитку людства практично виявилося вичерпаним. Сама еволюція людини пішла шляхом вдосконалення механізмів виживання з допомогою розвитку мозку, свідомого відображення дійсності, пошуки ефективніші форми адаптацію ній. Зниженню элиминирующей ролі природного добору у назад пропорційної залежності сприяли високих темпів з так званого соціального наслідування. Матеріалізація його починається там, де створюються умови накопичення культурних цінностей, створених людиною, і передачі наступним поколінням.

Будучи ізольованими від суспільства людей у ранньому дитинстві, людина ніяк не виявляє активності, потреби у людському пізнанні навколишнього світу. І навпаки, що він до цього спеціальним педагогічним керівництвом, то швидше і охочіше прилучається до цінностей загальнолюдської культури. У зв'язку з цим активне залучення дітей до оволодінню теоретичними основами спорту, фізіологічними, тактико- технічними знаннями необхідними як для спортивного зростання, але й соціалізації людини, формування її особистості.

Зрозуміло, соціальне дослідження не змінює основ біологічної спадковості людини: і в кроманьйонця, й нашого сучасника вроджені задатки закодовані в 46 хромосомах. І на доступному для огляду, й у віддаленому майбутньому геном людини залишиться постійним. Однак у рамках дуже жорсткою програми спадковості не може змінюватися активність окремих ділянок геному під впливом агресивних чинників зовнішньої середовища. Про це свідчить як експериментальні дані,так і досвід.

Науково-технічна революція веде зменшення частки тяжкої праці, фізичні навантаження і виробництві, й у побуті, отже, зниження частки активної рухової діяльності. Які самі настільки несприятливих наслідків недостатньою рухової активності (гіпокинезії)?

Зниження рухової активності призводить до порушення злагодженості в роботі м'язового апарату і управління внутрішніх органів внаслідок зменшення інтенсивності импульсации з кістякових м'язів до центрального апарату регуляції. На рівні внутрішньоклітинного обміну гіпокінезія призводить до зниження структур. При гипокинезии змінюється структура кістякових м'язів і міокарда. Падає імунологічна стійкість, активность.