Цель, средства, методы и принципы спортивной подготовки

- Сприяє найбільшій  поступовості в      нарощуванні  навантажень[12]

ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ

1) На перших етапах спортивної діяльності.

2) На початку великих тренувальних циклів.

3) У ситуаціях, коли необхідно забезпечити поступовість в розгортанні тренувальних дій.

Приріст у вигляді  стрибка придатний і на високому спортивному рівні як чинник активізації  діяльності.

      Характерний  для динаміки навантажень висококваліфікованих  спортсменів.

2) Хвилеподібна динаміка  навантажень полягає в

- Нарощуванні тренувальних дій високими темпами;

- Чергуванні навантажень  з відпочинком, щоб           запобігти надмірній кумуляції  ефекту хронічних навантажень.

      Хвилеподібна  динаміка утворює хвилі, тривалістю  від десятків секунд до декількох  років.

е) Циклічність процесу підготовки:

  При побудові спортивної підготовки виходити з необхідності систематичного повторного відтворення основних елементів її змісту і разом з тим послідовно змінювати їх, як того вимагають закономірності     циклічного     перетворення процесу підготовки [14; 18].

Ухвалюючи рішення про  доцільність використання в ній  тих або інших засобів і  методів враховувати наскільки  вони відповідають особливостям фаз, етапів і періодів тренувальних циклів бо будь-які засоби і методи підготовки, як би хороші вони не були самі по собі, втрачають ефективність, якщо застосовані не вчасно і не до місця. Це ж відноситься і до нормування тренувальних і змагань навантажень і до регулювання їх динаміки.

Будь-який фрагмент процесу  підготовки розглядати в логічному взаємозв'язку з циклічністю мікро, мезо і макроциклів, враховуючи, що структура мікроциклів багато в чому визначається їх местомом в структурі мезоцикла, а структура мезоцикла з одного боку обумовлена особливостями складових їх мікроциклів, а з іншої - местомом в макроциклі, орієнтованому на забезпечення оптимальної готовності спортсмена до виступу в головному змаганні.

ж) Єдність  і взаємозв'язок структури діяльності змагання і структури підготовленості:

 Раціональна  побудова процесу підготовки припускає його строгу спрямованість на формування оптимальної структури діяльності змагання, що забезпечує ефективне ведення боротьби змагання.[12]

 

2.3. Дидактичні  принципи навчання

      У   тренувальному   процесі   діють   різні   закономірності засновані  на  біологічних,  педагогічних,  психологічних  і  логико-познавательных особливостях виховання спортсменів.  Ці  особливості базуються на загальних дидактичних принципах,  які отримали  в області фізичного виховання свій специфічний вираз. Дидактичні  принципи спортивного   тренування   утворюють   єдину   систему,   взаємозв'язану   і взаємообумовлену,  направлену  на  виховання   висококваліфікованих спортсменів [15].

 

а) Принцип  свідомості  і   активності.

Успішне   вирішення   завдань поставлених перед юними спортсменами в процесі тренувальних  занять  багато в чому  визначається  творчістю і самостійністю   тих, що займаються   їх активністю і свідомим відношенням до справи.

б) Принцип наочності.

Наочність  в процесі  навчання  і  тренування юних  спортсменів  забезпечується  демонстрацією  різних  вправ  або прийомів. Показувати технико-тактические  прийоми слід  чітко,  технічно правильно.

в) Принцип доступності  і  індивідуалізації.

Визначаючи  міру  доступності, спорторганизатор керується програмними і  нормативними  вимогами, а також  фізичними  і  функціональними  можливостями,  даними  лікарського контролю, типологічними особливостями центральної  нервової  системи  юного спортсмена.

г)  Принцип  індивідуалізації.

Допомагає  у кожному  конкретному випадку визначити  розрізняючи  між  календарним  і  біологічним  віком  юних спортсменів  з урахуванням  їх  акселерації,  оскільки   перевищення   посильних тренувальних  навантажень  створює  загрозу   не тільки   зростанню   спортивної майстерності, але і здоров'ю підлітків

д)   Принцип систематичності.

Регулярні заняття спортом  дають  незрівнянно більший ефект, чим переривисті або епізодичні, оскільки функціональні  і структурні  зміни  в  організмі  людини,   досягнуті   в процесі тренування,  обратимы,  тобто зазнають  зворотний   розвиток   у разі припинення м'язової  діяльності.  Тому  успішне вдосконалення в конкретному   виді   спорту   буде   можливе   тільки    при    безперервних систематичних тренуваннях.

е) Принцип прогресу.

Поступове  підвищення  вимог  на тлі міцних закріплених  навиків  і  умінь  відображає  загальну  тенденцію  учбово-тренувального процесу. Перехід до нових, складнішим  вправам  повинен відбуватися у міру  закріплення  формованих  навиків  і  пристосувань  до фізичних навантажень.

ж) Принцип міцності знань.

Це принцип припускає  міцне  оволодіння уміннями і навиками при напрузі  всіх  пізнавальних  сил,  зокрема уяви, пам'яті, активного  логічного мислення [6; 16].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Всебічний аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що сучасний рівень спортивних досягнень має достатньо високі результати в багаторічному процесі спортивної підготовки.

 У своїй роботі я  розкрив суть спортивної підготовки, виявила її мету, завдання, засоби, методи і основні принципи, при застосуванні яких спортсмен здатний досягати найвищих спортивних результатів.

В ході роботи були проаналізовані мета, а також всі завдання, засоби, методи і принципи спортивної підготовки. Були дані характеристики спортивної підготовки, спортивній підготовленості,  спортивному результату, спортивному руху,  спортивному тренуванню, тренованості, а також спорту в цілому.

У системі підготовки спортсмена слід виділяти теорію і  методику побудови наступних структурних  елементів:

• багаторічної підготовки спортсмена як сукупності щодо самостійних і в той же час взаємозв'язаних етапів;
• річної підготовки, макроциклів і періодів підготовки;
• середніх циклів (мезоциклов);
• малих циклів (мікроциклів);
• окремих тренувальних днів;

• тренувальних занять і їх частин.

Вдосконалення наукових основ спортивної підготовки, досягнення передової практики привели до істотного  збільшення тривалості виступу спортсменів  на рівні вищих досягнень. Можна  привести безліч прикладів виступу  спортсменів на світовому рівні протягом 8—16 років і більш. Таким чином, багато видатних спортсменів мають можливість брати участь в стартах 2—4 Олімпійських ігор. Це характерно для більшості олімпійських видів спорту, у тому числі і для таких найбільш популярних, як легка атлетика, плавання, різні види боротьби, бокс, різні види спортивних ігор і ін. Збільшення спортивного довголіття спричинило виділення в структурі підготовки спортсменів олімпійських (чотирилітніх) циклів. Цьому ж сприяє і політика розвитку спорту вищих досягнень в різних країнах, згідно якої Олімпійські ігри вважаються найважливішими змаганнями, що багато в чому визначають міжнародний престиж країн. Тому вся система організації і управління спортом вищих досягнень в країнах з високим рівнем розвитку спорту здійснюється на основі чотирилітніх олімпійських циклів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки // Учебное пособие для институтов физической культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – С. 262-271.

2. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в  олимпийском спорте // Учебник для студентов вузов физического воспитания и спорта. – К.: Олимпийская литература, 1997. – С. 329-343.

3. Общие основы теории и методики физического воспитания // Учебник для высших учебных заведений физического воспитания и спорта / Под. ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – С. 323-342.

 4. Теория и методики физического воспитания: Учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов / Под ред. Б.А. Ашмарина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 154-184.

5. Основы управления подготовкой юных спортсменов // Под редакцией М.Я. Набатниковой.. – М.: Физкультур и спорт, 1982. – С. 170-177.

6. Платонов В.Н. Подготовка классифицированных спортсменов. М.; Физкультура и спорт, 1986.-320 с.

7. Физическое воспитание: Учебник / Под ред. В. А. Головина и др. – М.: Высшая школа, 1983. – С. 238-250.

 8. Спортивные игры // Учебник для студентов педагогических институтов по специальности №2114 «Физическое воспитание» / Под редакцией В.Д. Ковалева. – М.: Просвещение, 1988. – 304 с.

9. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения.  // Учебник тренера высшей квалификации. – К.: Олимпийская литература, 2004. – С. 327-335.

10. Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культуры // Учебн. для студ., препод. работников физ.культ. и спорта. – К: Олимпийская литература, 2001. – С. 27-79.

11. Деркач А.А., Исаев А.А. Педагогика и психология  деятельности  организатора детского спорта: Учеб. пособие по спецкурсу для  студентов  пед.  ин-тов  по спец. «физ. восп.». - М.: Просвещение, 1985

12. .Волков  Л.В. Обучение и воспитание юного спортсмена. - К.: Здоров’я, 1984

13.Деркач  А.А.,  Исаев А.А.  Педагогическое   мастерство   тренера.   -   М.:Физкультура и спорт, 1981

 14. Вильчковский  Э.С.  Что есть  что?  Еще раз о круговой  тренировке.   //Физкультура в школе 1971

  15. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании.-М.,1979.

 16. Верхошавский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. М., Физкультура и спорт, 1988.-331 с.

 17. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов.-М.. Физкультура и спорт,1987.-856 с.

18. Сборник инструктивно-методических материалов по физическому воспитанию: Пособие для учителя.-М.,1984.