Загальне поняття фінансового посередництва

Частка держави в статутному фонді (капіталі) такої компанії не може перевищувати 10 відсотків. Компанія не може поєднувати діяльність з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Компанія з управління активами може одночасно здійснювати керування активами кількох ICI.

Ломбарди — кредитні установи, що створюються для надання населенню послуг щодо збереження предметів домашнього споживання й особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів. Ломбард здійснює свою діяльність на основі господарського розрахунку, має статутний фонд, у встановленому порядку користується позичками комерційних банків і є юридичною особою.

Пенсійний фонд України — юридична особа, центральний орган виконавчої влади. Він має самостійний баланс, рахунки в уповноваженому банку, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Пенсійний фонд здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує фінансування і виплату пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів,наданих Пенсійним фондом України [11].

Формування коштів Пенсійного фонду України здійснюється за рахунок: страхових внесків; коштів державного бюджету та цільових фондів; благодійних внесків юридичних та фізичних осіб; добровільних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; банківських кредитів та інших надходжень відповідно до законодавства.

Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

•            фінансування виплати пенсій;

•            оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

•            формування резерву коштів Пенсійного фонду України;

•            погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

•  утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;

• організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду.

Довірче товариство — товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя виступають кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя [12].

Учасники довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним своїм майном у п'ятикратному розмірі відносно внеску кожного учасника.

Довірче товариство здійснює такі довірчі операції:

для громадян — збереження та представницькі послуги щодо обслуговування майна довірителів;

для юридичних осіб — розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству (шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства).

Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств в акціонерні товариства. Може здійснювати операції, пов'язані з розміщенням приватизаційних паперів.

Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою.

Лізингові компанії — компанії, діяльність яких спрямована на інвестування власних або притягнутих фінансових засобів і полягає в наданні лізингодавцем лізингоотримувачу у виняткове користування на певний строк майна, що є власністю лізингодавця, або перебуває в його власності за дорученням і узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Розрізняють два види лізингу:

•            фінансовий;

•            операційний.

Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію устаткування за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду.

Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо - і довгостроковим характером контрактів, повної (або на більшу частину його вартості) амортизацією майна, що надається в лізінг.

Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування, яка відрізняється від звичайної угоди купівлі — продажу моментом переходу до споживача права власності на об'єкт цієї угоди. Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, тому що протягом терміну угоди (як правило, 3-7 років) лізингодавець повертає усю вартість майна і дістає прибуток від лізингової операції.

Розрізняють — прямий і зворотній лізінг. Прямому фінансовому лізингу віддається перевага, якщо підприємству необхідне технічне переоснащення. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує придбання оснащення, коли на це не має 100% фінансування, такий лізинг — це форма матеріально-технічного забезпечення з одночасним кредитуванням і орендою. При зворотньому лізингу орендар виплачує не орендну плату, а повну вартість майна в кредит. У випадку виявлення дефектів у лізинговому товарі, лізингова фірма цілком звільняється від претензії, тобто такі претензії при тристоронніх угодах стосуються постачальника.

Факторингові компанії. Факторингові операції з'явилися у зв'язку з комерційним кредитом, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням оборотних коштів, що полягає в інкасації дебіторської заборгованості покупця і є специфічним різновидом короткострокового кредитування і посередницької діяльності.

Головною метою факторингу є забезпечення одержання коштів продавцем негайно або в термін, визначений угодою. Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, розробленою в 1988 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з наступних чотирьох вимог:

•            наявність кредитування у формі передоплати боргових вимог;

•            ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;

•            інкасація його заборгованості;

•            страхування постачальника від кредитного ризику.

Ці операції виконують спеціальні фактор-фірми, що, як правило, тісно зв'язані з банками або є їх спеціалізованими філіями і дочірніми компаніями. Факторингові операції в нашій країні здійснюються комерційними банками з грудня і 989 року.